Як позбутися тривог, апатії, байдужості до всього?

Поліна, співчуваю! Так Ви за цей час адаптувались та у Вас зменшився рівень тревоги. Але говорити про нормалізацію життя поки не варто. Фон залишається тривожним і і буде таким до закінчення бойових дій. В тривозі наша роботоспроможність знижується. Їжа один із способів справлятися із тривогою. Це нормально. Не сваріть себе за переїдання. Якщо Ви у мирний час не бігали, то зараз це погана ідея. Намагайтесь робити сьогодні трохи більше ніж вчора, хваліть себе за кожний невеличкий крок. Записуйте ці маленкі кроки, так легше помітити що Вам вдається. А зараз Ви своїми претензіями до себе потрапляєте до замкнутого кола. Немає сил щось робити - немає результату дій - наростає невдоволення собою - єнергії щось робити ще менше. І так по колу.

добрий день, Поліна. зараз складний час, який кожен проживає по своєму. те, що працювало раніше, може зараз не працювати. те, як справлялися з тривогою, зараз може бути недостатньо. але те, що відбувається з вами, реакція на ці жахливі події в нашій країні. Часом потрібно відстати від себе, не вимагати від себе бути такою, як раніше,не вимагати бути надмірно активною. Перестати штовхати себе, звинувачувати… Якщо зі своїми емоціями складно впоратися однією, зверніться за допомогою до фахівця-психолога.

Ця купера комплексів сама по собі не
розсмокчеться, як ви розумієте. Та й рекомендації на форумі мало чим доможуть.
Тому ви можете звернутися та знайти психолога, якого можете собі зараз дозволити.

Що робити???

Продовжувати любити

життя, людей і тварин!

ЯК ПОЗБУТИСЯ ТРИВОГ, АПАТІЇ, БАЙДУЖОСТІ ДО ВСЬОГО?

Потроху розбирати завали тривог, апатії, байдужості до всього. Готові спробувати? Якщо згода, то почнемо.
Пункт перший - тривоги. Будь ласка, закрийте очі і зосередьтеся... Які думки приходять в голову - стосовно чого тривожитесь? Що хвилює? Що відбирає спокій? Відповіді фіксуйте на папері, звісно, відкривши очі)

Пункт другий - апатія. Я б тут з Вами посперечався, адже апатію не помічаю, тому що виховуєте і доглядаєте дітей, працюєте на роботі й так далі. На апатію явно не тягне. Більш схоже на стан астенії.
Щодо городини та консервації, то до цього має бути натхнення. Але ж де його узяти, коли чоловік на фронті, а в країні йде війна?!

Пункт третій - байдужість до всього. Прямо і щиро Вам скажу, Ви із цим перебільшуєте. Напевно, байдужість є до окремих речей і питань. Та Ви й самі знаєте, до чого, а, головно, до кого зараз байдужі. Ось дивіться -

у мене ожиріння, великий апетит

Тобто до найближчої у світі людини - до самої себе(!)
Підтримка свого психо-емоційного стану через вживання їжі... ну, такий собі, доволі сумнівний метод. До того ж, він супроводжується підсвідомим рішенням поставити життя на паузу. Натомість воно не може бути зупинене(!) Ви будете жити, а от щодо питання, ЯК? - все залежить від Вас. І не треба ані чекати на копняка, озираючись на власне дитинство, ані чекати на диво від психологів.
Краще починайте з маленьких рухів фізичної активності - вранці по силах зарядка, самомасаж, контрастний душ... Почніть бодай з однієї вправи, а з кожним днем добавляйте ще по одній.
Вивчить інформацію щодо серотонінової і дофамінової дієти і поступово переходіть на неї.
Згадуйте свої заняття, які незмінно приносили Вам задоволення.
Відмічайте свій кожен позитивний крок.
Ведіть щоденничок своїх думок і спостережень.

Надумаєте - звертайтесь до психолога задля "звіряння годинника".

Бажаю успіхів, пані Поліна!

До речі, це ім'я моєї мами.

Ответ отредактирован автором 14-07-2022 17:05:51