Question

14-03-2024

Я не впевнена, чи потрібні мені тут якісь поради, думаю мені просто треба написати це десь і забути, бо ведення щоденників означає, що одного дня ти знову прочитаєш те, що писав колись. У мене немає абсолютно ніяких бажань, надій та сподівань у цьому житті. У мене була мрія, від якої я відмовилася в силу своєї соціофобії, яка точно не дозволить мені збудувати кар'єру в цьому напрямку, не дивлячись на те, що я чомусь продовжую здобувати освіту в цій сфері. Я не можу кинути університет, бо це засмутить матір. У мене вже багато років постійна тривога без якоїсь причини, діагноз сдвг ще з часів школи і періоди від пари тижнів до півроку, коли я не здатна робити навіть базові речі, бо у мене немає на це ні сил, ні бажання. У мене майже немає взагалі друзів, ті, що були, роз'їхались по різним містам та навіть країнам, а заводити нові знайомства та мати взагалі якісь контакти з людьми мені не подобається. Крім навчання я заробляю на життя фізичною працею, щоб матір не тягнула сама на собі оплату квартири. Перший раз у мене виникли думки про самогубство ще у молодшій школі, вже не пам'ятаю навіть, чому. Я не планувала доживати до 20 років, а тепер я остаточно змирилася з тим, що у мене немає ніякого морального права піти з життя, бо похорони коштують дорого, а ще хтось має піклуватися про мою матір у старості. По суті, моє життя не належить навіть мені самій, бо я навіть не можу нарешті вбити себе, навіть якщо кожен новий день відчувається як тортури. І я ніколи навіть про це життя не просила. Можливо, колись я все ж таки наберуся смілості скоїти самогубство, а зараз мені просто треба робити вигляд, що я рада існувати в суспільстві і хочу чогось досягти.

Питання від: nike6c; Вік: 22

подобається запитання?

А Ви бажаєте поставити питання психологам просто зараз? Або отримати приватну допомогу психотерапевта онлайн (по Скайпу, Вайберу, Watsapp)?

Щоб запитати або відповісти, авторизируйтесь або пройдіть реєстрацію!

Автор питання не дозволив його обговорення. Заборона стосується порад від нефахівців. Відкриті для коментарів питання - тут.

Наші психологи

Юлия Якименко
(Онлайн)

Нiна Уенем
(Онлайн)

Ирина Островерх
(Харків)

Яна Музик
(Київ, онлайн)

score 3 · Answer 1 · 2024-03-14 13:35:50

Доброго дня!

Ваш текст все ж таки містить надію, ви поділились щиро своїми думками, бажаннями і пригніченістю, яка здавила вас. Ви настільки самотні, що вже не чекаєте на відповідь і це дуже сумно. Сумно, що ви вибрали бути мамою своїй мамі і сумно, що друзі роз‘їхались. Багато втрат, подавленості та безнадії. Співчуваю вам! Мені здається, що ви забули що таке цінність себе і своїх почуттів. Хотілось щоб ви прожили свою депресивність і відродили живучість.

Рекомендую знайти психолога і довірити йому свій тягар, який ви довго носите і який вже штовхає вас в думки про самогубство. А це дуже жорстоко по відношенню до себе, не хотілось би щоб ви це зробили. І розкажіть про мрію, ким ви хотіли стати? Поділіться і хорошим з нами. Ви чомусь відмовляєтесь від життя, а його все ж таки можна обрати!

Answer 2 · 2024-03-14 13:59:39

Вигрузка це важливо. Сподіваюся вам стало легше, що вас тут почули.

score 2 · Answer 3 · 2024-03-14 14:28:48

На жаль, думки про самогубство іноді бувають у людей. Але такі думки не означають, що Ви дійсно хочете накласти на себе руки, а найчастіше вказують на те, що Ви хочете змінити свою ситуацію і припинити свої страждання.
Завжди існує інший вихід, навіть якщо Ви його не бачите, коли почуваєтеся погано.
Ви думаєте, що самогубство вирішить ваші проблеми. Але покінчити з життям не є рішенням, навпаки, всі шанси змінити щось зникають.
Ви правильно вчинили, що написали сюди, не тримайте це у собі. Вам потрібно поговорити з будь-ким, кому Ви довіряєте. Можете зателефонувати до лінії підтримки. Щоб відчути себе краще, Вам також може знадобитися медична допомога.
Щоби захотіти жити далі, треба, щоб хтось вислухав Вас та допоміг побачити ситуацію іншими очима.

Відредаговано автором 14-03-2024 14:31:17

Наталия Горская психолог Київ · Answer 4 · 2024-03-14 15:54:39

Нажаль, в нашому житті дійсно існують різні "перепони" у вигляді зовнішніх обставин, внутрішніх установок, психологічних особливостей тощо.
При цьому не тільки проблеми, або психологічні складові можуть викликати депресивний стан.
Важливо було б перевірити здоров'я, адже і шитоподібна залоза, і нестача певних вітамінів (наприклад, D) або мікроелементів можуть впливати на кількість енергії в організмі та настрій.
А консультація психіатра допомогла б визначити депресію (або її відсутність) , лікар міг би підібрати відповідне лікування.

Щодо навчання та роботи.
Можна спробувати відокремити ваші інтереси від особливостей психіки, які поки що здаються такими, що заважають Вам.

Спробуйте уявити, що внутрішніх ваших особливостей (наприклад соціофобії) не існує і Ви добре розбираєтесь в професії.
Чи подобалась би Вам (за таких умов ) та сфера, де Ви навчаєтесь?

Чи уявляєте собі роботу/діяльність, яка давала б Вам задоволення, але не вимагає прям "будування кар'єри"?
Можливо раніше щось приваблювало/приносило задоволення?

В тих обставинах, в яких зараз ми живемо, дійсно дуже складно "вкласти в голові " все те, що відбувається.
А за відсутності підтримки- це може перетворитись на випробування на виживання.
Сподіваюсь, що те, що Ви хоч трошки тут змогли написати, дещо полегшить ваш стан.
Хочеться підтримати Вас, адже темні часи не можуть тягнутись безкінечно.

Ваше "робити вигляд, що рада існувати " особисто мені зараз дуже відкликається, оскільки багато з того, що було опорами зараз просто "посипалось", і іноді доводиться робити "те, що знаєш ", в очікуванні того, що "буде те, що буде ".
Ваші особисті проблеми значною мірою посилились війною і всим тим, чим вона супроводжується.

Ви вже так багато знаєте про себе, вмієте аналізувати обставини, свідомо ставитесь до відповідальності.
Це свідчить про вашу внутрішню здатність подолати труднощі, адже є "всі деталі ", не вистачає енергії на подолання та певної корекції в поглядах (можливо, навіть не ваших, а нав,язаних батьками).
Не здавайтесь.
Напишіть ще тут.
Що захочете.

Не маючий сенсу текст