Батьки і освідчення

Добрий вечір. В чому буде для вас допомога від психологів сайту? Яке у вас питання?

Доброго ранку!

5 днів назад хлопець зробив мені пропозицію, коли ми поїхали відпочивати з палатками на 3 дні.

Прийміть мої слова привітання з такою важливою подією))

А тепер до суті.

В мене вже немає сил плакати. Я не хочу вже нічого. Я не думала, що такий день перетвориться в якийсь траур. Відчуття ніби я завагітніла в 15 і вони просто стараються прийняти ситуацію. Як поступити я не знаю.

Ваше свято не може затьмарити НІХТО(!) Але для цього потрібно стати сильною, стійкою, розумною в оцінці ситуації, щоби не залежати принципово від обставин.

Але суть така: «немає тата їй важко. Який розпис, для неї це буде не свято. Вона хоче, щоб тато теж був присутній і все було як в нормальних людей. Мій хлопець мав би її попередити що збирається пропозицію робити. І взагалі вона хотіла, щоб я їй поз дзвонила в той день. І бути з нами, бо ми її виставили за борт.» і все в такому роді.

У Вас ТАКА мама. Це варто прийняти. І зрозуміти її, проте не обов'язково сперечатись. Вона має свої підстави так думати і так казати. Щоправда, теза про попередження хлопцем його пропозиції Вам виглядає, принаймні, дивною, якщо не сказати хибною.
У Вас мають бути СВОЇ ВЛАСНІ (бо Ви - не мама) погляди дорослої особи щодо Вашого життя. Поки що вони ще не визріли, але визрівають. І в тому числі за рахунок цієї ситуації.

Отже, маємо факт - Ваші очікування від реакції мами не справдились. Між іншим, так само, як і мамини. Тому період розчарування закономірний і його доведеться пройти, шукаючи опору в собі і не звинувачуючи хлопця, бо в цьому аспекті Ви стаєте схожою на маму.

Я просто не знаю що робити, бо на мене давлять всі.

По-перше, розбиратись з власними бажаннями. Це на першому місці.
По-друге, точно не поспішати, візьміть свою долю у свої руки(!) Це означає брати відповідальність на себе і діяти з готовністю зустрітись з наслідками цих дій.

Чого не почека, чого ми спочатку не зʼїхались.

Я так розумію, що питання не стоїть завтра бігти до РАГСу.
Ви можете спочатку з'їхатись і пожити разом, аби відчути реальний потенціал ваших взаємин.
Ви можете порадитись з татом, але остаточне рішення все одно залишити за собою.
Ви багато чого можете. Вірте в себе. Ставайте твердіше і впевненіше на ноги. До речі, на цьому шляху будуть доречними підтримка і супровід психолога.

Доброго дня!

Вітаю вас з статусом нареченої! Це чудова подія і навіть якщо хтось не може порадіти чи підтримати вас, це не привід відмовитись від свого щастя! Я підтримую колегу Басанського Павла Леонідовича, бо реакція вашої мами неадекватна та токсична. Вона вкрала у вас відчуття щастя, нанизуючи провину, власний егоїзм та неспроможність радіти дорослішанню та автономності доньки. Прикро, що ви так залежні від неі і погоджується з її реакціями і атакуєте свого хлопця. Хлопцю жити з вами, не з вашою мамою та татом. Ви зараз скоріше донька, а не потенційна жінка. Батьки можуть мати інші погляди, почуття і це не має бути ваш задачею це обробляти, ви не їх батьки і не відповідальні за це. Можна мамі сказати: «Вибач, що я стаю дорослою, але я маю право на це, навіть якщо тобі це не подобається і ти маєш право на свої почуття, а я на свої…». Можна навіть не говорити, проте ця фраза розділяє ту залежність між вами, бо і у війну народжуються шлюби та діти! Життя все ж таки перемагає!
Рекомендую подумати як вам все те, що відбулось без опор на реакції мами, тата. Ви зраділи? Ви хочете одруження?

Відредаговано автором 02-08-2024 13:02:29

Тоді лише один варіант - до кінця життя все питати у мами та тата. Коли народжувати? Як дітей називати? Як що … Вибачте, але я накаляю, щоб ви побачили очевидну реальність. Ви можете робити те, що ви хочете, але як я відчуваю ви не витримуєте невдоволення батьків. Конфлікт між колективним та індивідуальним, але вам обирати. Ви не готові на конфлікт, ви хочете миру, а мир це покірність… Тобто ви регресуєте у хорошу дівчинку, дочку.

Як би це було з боку рідні вашого чоловіка і така давка його родичів, якби ви реагували? Наприклад, його мама каже що треба почекати 3 роки і чи не на часі зараз весілля робити.

Вам треба розхльобувати свої стосунки з батьками, не вашому хлопцеві. Це ваші задачі розвитку. Він же не змушує вас свої стосунки з ріднею вирішувати.
Ви зараз у відчаї, але я рекомендую вам пережити це і перечитати на днях по декілька разів що вам відповіли колеги. Доречі, у всіх одна думка з приводу вашої ситуації….

Відредаговано автором 02-08-2024 15:33:08