Формування емоційної та комунікативної грамотності педагогів та дітей

Конфлікт – це сутичка протилежно спрямованих цілей, інтересів, думок, позицій або поглядів опонентів. В основі будь – якого конфлікту лежить ситуація, яка містить протилежні позиції, цілі, неспівпадіння  інтересів, прагнень чи бажань опонентів.

Психолог шукає причини виникнення, динаміку та наслідки і знаходить засоби урегулювання конфлікту. Розглядає конфлікт, як поняття, що стосується людини, її поведінки та взаємодії людей як таких. Звертається увага не на відношення між людськими уявленнями та судженнями, а на поведінку людей при ситуації неспівпадіння їхніх уявлень та суджень.

Загалом конфлікт не є негативним явищем, конфлікт – це вже поштовх для вирішення певних непорозумінь, а також і сам процес їх вирішення.

Якщо людину щось не влаштовує, спочатку можна спробувати змінити себе, своє ставлення до ситуації, свою поведінку, і тоді вже зміниться все навкруги.

В голові кожної особистості є своя «картинка», певний образ чи результат, який ми очікуємо від іншої сторони. І коли ці «картинки» не співпадають, ми бачимо результат – зіткнення, тобто, конфлікт. Добре коли конфлікт є конструктивним, але зазвичай, ми не вміємо виражати свої думки та емоції правильно, тому часто вислови опонента сприймаємо особисто і агресивно – і врешті маємо неконструктивний конфлікт.

читайте также:

Мне кажется, я теряю сына..! Ребенок верит, что если бы он был более послушным, более способным, не баловался, радовал… то «папа бы не ушел», «родители бы не ссорились», «мы были бы вместе»…

Вибір чи обставини долі? Досвід роботи психолога з дітьми, позбавленими батьківського піклування. Психологічні особливості дітей-сиріт.

Шкільний психолог вчить керувати ситуацією в період дозрівання, протікання, упередження конфлікту та при необхідності провокування, а також керування самим конфліктом та знаходити засоби його вирішення. Регульований конфлікт сприяє підвищенню психологічної культури та стабільності психіки людини.

 

Проводячи тренінги з педагогічним колективом, я як керівник групи намагалася за допомогою вправ з гештальт–терапії навчити учасників правильно висловлювати свої емоції на рівні вчитель – вчитель. Наша група була різновіковою, у кожного був свій погляд, думки та емоції на різні ситуації. Група працювала за правилами: рівний – рівному; безоціночне ставлення; довіра; тут і тепер тощо.

   Учасникам дуже важко було висловити свої негативні емоції стосовно іншого, тому що слова та почуття, які адресувалися іншій людині, сприймалися нею як критика. Приклад виконання вправи: «Інно Вікторівно, мене обурює, коли ви розмовляєте підвищеним тоном!» Опонент: «Я розмовляю так, як вважаю за потрібне!».

Згодом учасник усвідомив, що це його особисте почуття. І що дратується він саме на себе, адже не дозволяє собі підвищувати голос на інших і підвищувати голос взагалі за будь–яких обставин. І, згадуючи своє дитинство, він говорить про образ вітчима, який постійно розмовляв голосно.

При правильному висловлюванні своїх почуттів та емоцій ми не викликаємо агресії у інших, і це тому, що ми говоримо про себе і свої почуття, а не звинувачуємо інших.

Наприклад: «Я дратуюся, коли чую голосну розмову, я був би вдячний, якби ви зверталися особисто до мене трішки тихіше…». Інший член групи: «Звичайно… я спробую». – «Дякую».

Звертається увага не тільки на слова та емоції, які виражаються свідомо, а ще й на емоції підсвідомі – ті які видає тіло: стискання зубів; стискання рук у кулаки; тремтіння тіла; погладжування себе; вдаряння рукою по нозі та інше.

Для виявлення конфліктогенів, стресочинників, суїцидальних тенденцій особистості проводяться відповідна діагностика та здійснюється директивна та недирективна психологічна допомога.

Проводяться тренінги з учнівським колективом на розвиток довіри, де спливають конфлікти в сім’ї, в школі, з однолітками. Всі ці конфлікти взаємопов’язані з навчанням, адже проблеми в сім’ї породжують апатію, агресію, недовіру, учень не йде назустріч учителю, а той, в свою чергу, не бачить видимих причин цього, та інше.

До роботи у групах з розвитку соціальних умінь залучаються діти, які, за педагогічним визначенням, належать до групи «ризику», з попередньою діагностикою особистості за допомогою тестів, психомалюнків тощо.

У Психолога » Родители и дети » Формування емоційної та комунікативної грамотності педагогів та дітей
психолог

Оценка публикации
  нравится публикация?  

Бесплатная рассылка интересностей!

 
статья по психологии roditeli-deti Приёмные родители vs. биологические родители. Встреча без встречи.

Когда взрослая пара решает стать приёмной семьей - проблем ничто не предвещает. Ребёнок уже дома почти месяц или три. Начинаются проблемы. Чем старше ребёнок – тем более проблемы явные и видимые. Мотивацией могут быть неразрешённые конфликты в родительской семье самих приёмных родителей, привычка строить и н

статья по психологии roditeli-deti Стоп, буллинг! Что делать, если в классе издеваются над ребенком

Что делать родителям, если их ребенок подвергается риску для жизни и здоровья в школе. Отдавая своих детей в школу, мы имеем право требовать от школы не только знаний, но и безопасности....

Все публикации раздела Родители и дети >>

 
Комментарии к "Формування емоційної та комунікативної грамотності педагогів та дітей"

ещё нет комментариев...


Чтобы прокомментировать, авторизируйтесь или пройдите регистрацию!
qr