Документы регулирующие деятельность психотерапевтов

Если так, то, похоже, вот он http://www.moz.gov.ua/ua/portal/dn_20080415_199.html

ПОРЯДОК
застосування методів психологічного і психотерапевтичного впливу

1. Порядок застосування методів психологічного і психотерапевтичного впливу, розроблений відповідно до Основ законодавства України про охорону здоров'я, Законів України «Про психіатричну допомогу», «Про соціальні послуги», «Про освіту», "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" встановлює єдині вимоги до застосування методів психологічного і психотерапевтичного впливу, у тому числі щодо місць застосування таких методів.
2. Психологічний вплив є вживання спрямованих дій на психіку людини, усвідомленого або неусвідомленого характеру за допомогою переконання, психологічного преформування або сугестії для формування певної системи уявлень, дій та відношень, які суб’єктивно сприймаються особою як особисто приналежні.
3. Психотерапевтичний вплив є застосування методів, спрямованих на психіку людини, усвідомленого або неусвідомленого характеру за допомогою переконання, психологічного преформування або сугестії для лікування, реабілітації і профілактики розладів здоров’я особи.
4. Методи психологічного і психотерапевтичного впливу можуть застосовуватися виключно з метою:
а) психологічного забезпечення навчально-виховного процесу у навчальних закладах;
б) визначення, корекції, реабілітації, профілактики порушень взаємин з оточуючим соціальним середовищем людини;
в) діагностики, корекції, лікування, реабілітації, профілактики розладів психічного стану людини, корекції особистості.
5. Особи, які можуть застосовувати методи психологічного і психотерапевтичного впливу як професійну діяльність:
5.1. Психолог – фахівець, який має повну вищу освіту за напрямом підготовки «Психологія» (магістр, спеціаліст).
5.2. Лікар-психолог – фахівець, який має повну вищу освіту (магістр, спеціаліст,) за напрямом підготовки «Медицина», спеціалізацію за фахом «медична психологія».
5.3. Лікар-психотерапевт – фахівець, який має повну вищу освіту за напрямом підготовки «Медицина», спеціалізацію за фахом «психотерапія».
5.4. Лікар-психіатр – фахівець, який має повну вищу освіту за напрямом підготовки «Медицина», спеціалізацію за фахом «психіатрія».
5.5. Лікар-нарколог – фахівець, який має повну вищу освіту за напрямом підготовки «Медицина», спеціалізацію за фахом «наркологія».
5.6. Лікар-сексопатолог – фахівець, який має повну вищу освіту за напрямом підготовки «Медицина», спеціалізацію за фахом «сексопатологія».

6.5. Обсяг застосування методів психологічного і психотерапевтичного впливу як професійної діяльності лікаря-нарколога:
застосування методів індивідуальної психокорекції (які були набуті при підготовці на циклах спеціалізації зі спеціальності «наркологія», тематичного удосконалення з психотерапії та медичної психології, курсах інформації та стажування за затвердженими навчальними планами і програмами) у лікувально-реабілітаційному процесі осіб з розладами психіки і поведінки.
6.6. Обсяг застосування методів психологічного і психотерапевтичного впливу як професійної діяльності лікаря-сексопатолога:
застосування методів індивідуальної психокорекції (які були набуті при підготовці на циклах спеціалізації зі спеціальності «сексопатологія», тематичного удосконалення з психотерапії та медичної психології, курсах інформації та стажування за затвердженими навчальними планами і програмами) у лікувально-реабілітаційному процесі осіб з розладами психіки і поведінки.
6.7. Застосування методів психотерапевтичного і/або психологічного впливу відносно осіб з наявністю розладів психіки і поведінки може здійснюватися спеціалістами, які мають відповідну підготовку зі спеціальностей «психотерапія», «медична психологія», «психіатрія», «наркологія».
6.8. Методи психологічного і психотерапевтичного впливу, які були набуті при підготовці на циклах тематичного удосконалення з психотерапії та медичної психології, курсах інформації та стажування за затвердженими навчальними планами і програмами, в медичній практиці можуть використовувати лікарі інших спеціальностей.
7. Методи психологічного і психотерапевтичного впливу можуть застосовуватися лише за усвідомленою згодою інформованої дієздатної особи, відносно якої вони застосовуються, або за згодою її законного представника.
8. Місця застосування методів психологічного і психотерапевтичного впливу:
8.1. Місця застосування методів психологічного впливу з метою визначення, корекції, реабілітації, профілактики порушень взаємин людини з оточуючим соціальним середовищем у закладах Міністерства праці та соціальної політики України визначаються відповідно до Закону України «Про соціальні послуги». До роботи в соціальних службах для співучасті в наданні соціально-медичних послуг за потребою можуть залучатися лікарі-психологи і психотерапевти.
8.2. Місця застосування методів психологічного впливу з метою психологічного забезпечення навчально-виховного процесу у закладах Міністерства освіти і науки України визначаються відповідно до Закону України «Про освіту». До роботи в психологічній службі системи освіти України для розширення діагностичних, корекційних, реабілітаційних і профілактичних заходів за потребою можуть залучатися лікарі-психологи і психотерапевти.
8.3. Місцями застосування методів психологічного і психотерапевтичного впливу з метою діагностики, лікування, профілактики, реабілітації розладів психіки і поведінки, кризових станів, соматичних розладів, в походженні яких провідним чинником є психологічний, корекції психічного стану людини, її особистості мають бути психотерапевтичні кабінети, відділення, центри у закладах охорони здоров’я за умови дотримання ними ліцензійних умов провадження господарської діяльності з медичної практики.
9. Психологічний і психотерапевтичний вплив в лікувально-профілактичних закладах застосовується:
за самозверненням особи або її законного представника;
за направленням лікарів будь-якої спеціальності лікувально-профілактичного закладу або органу охорони здоров’я.
10. Забороняється застосовувати методи психологічного і психотерапевтичного впливу особам, які мають дозвіл на заняття народною медициною (цілительством), без вищої психологічної або медичної освіти та відповідної післядипломної освіти.

Да, об этом документе я знаю и писала о том, что психотерапевт должен быть врачем. Но если вы заметили этот приказ касается мед.учреждений. А что у нас говрит закон касательно частной практики или других сфер (например, на железной дороге есть психологи, которые могут применть методы психотерапевтического влияния, или школы...)?
Я знаю один случай, когда у арт-терапевта, которого пригласили в госучреждение с лекцией, попросили гос.диплом о том, что она арт-терапевт. Но ведь все мы знаем что таких дипломов у нас в стране нет. Максимум, что могут дать в конце обущающей программы это сертификат и если повезет, то еще и гос. образца. Но сертификат это не диплом. Так что для меня вопрос остается попрежнему открыт.

Неважно в каких учреждениях - медицинских, не медицинских... Официально, чтобы называться психотерапевтом, психотерапевт должен быть врачом. Без вариантов.

Да нет такого закона.Отдельные указы.
Психотерапевтов готовят в мед. ВУЗах. После или во время интернатуры по психиатрии проходят доп.курс.
Частная практика у нас, как таковая, не легализована, законодательно не оформлена. Это как проституция - она есть, но ее нет.