Родители и дети

Что делать, если в вашей семье из поколения в поколение происходит отвержение друг к другу на каком-то эмоциональном уровне? Что можно изменить в отношениях?Довольно часто в семьях из поколения в поколение близкие люди отвергают друг друга. Бабушка о... ⇉

Подготовка к школе, на самом деле, процесс намного более важный, чем кажется на первый взгляд. И процесс этот призван в первую очередь научить ребенка учиться, подготовить к более взрослому и ответственному этапу в жизни. ⇉

За визначенням Р. Гарднера «синдром відчуження від батьків» являє собою патологічний психологічний стан дитини, що виникає внаслідок психологічного впливу одного з батьків з метою формування негативної установки до іншого з батьків, заплямування ⇉

О том, с чем сталкивается первый ребенок, когда рождается второй и какие чувства он испытывает, когда от него требуют быть «взрослым» и «нянчить» младшего. И родители самостоятельно решают, учитывать эти знания в воспитании или игнорировать. ⇉

Вы делаете ребенку постоянные замечания? («Это не так и то в тебе не так») – это эмоциональное насилие! Вы упрекаете и обвиняете своего ребенка в чем-либо? Заставляете его извиняться? – это эмоциональное насилие! Вы манипулируете (шантажируете) сво ⇉

Сразу стоит сказать о том, что чувство стыда – это то что появляется у ребенка, а не то, с чем он изначально рождается. Стыд не передается генетическим или воздушно-капельным путем. Стыд – это то, что формируется у ребенка на этапах его взросления и ⇉

Манипуляция, направленная на детей со стороны родителей, чаще всего скрывается под маской заботы и опеки. Не всегда манипуляция — это психологический ход и заранее продуманная хитрая стратегия. Чаще всего – это повторение поведения своих же родителей ⇉
комментариев: 1
Если ребёнок родился здоровым, без родовых травм, развивается нормативно и живёт в самой обычной семье, то его заболевание может быть вызвано психологическими причинами. Непринятие эмоций ребёнка семьёй. Жесткая система установок и взглядов родителей ⇉
комментариев: 1
Что такое ребенок для матери? Ребенок становится неким объектом хвастовства. Тем предметом гордости, который наконец-то получен. Тем объектом, который теперь сделает бывшую девочку «недефектной», тем, ЧЕМ она теперь может бессознательно кичится пере ⇉

Жизнь современных детей почти полностью посвящена гаджетам. Если в семье появляется смартфон/ планшет/ ноутбук, то ребенок будет есть, параллельно играя /смотря мультики, писать сообщения в соцсети, находясь рядом с друзьями, засыпать ⇉

Подросток рядом – турбулентная зона или твоя жизнь никогда не будет прежней! Сидит в своей комнате и не выходит. Не слушает, спорит, как себя вести? Что делать, если не сдержались – вспылили, наказали? ⇉

Очень часто такое случается, что официально женщина выходит замуж за мужчину, а психологически она замужем за своей любимой мамой. И ничего страшного, что женщине уже больше 25, а то и больше 40. Она словно и шагу не может без своей мамы ступить ⇉
комментариев: 1
Почему мы бьем своих детей? Нас в детстве наказывали, и мы наказываем. Мы получаем бессознательное удовольствие от наказания другого человека. ⇉

Бывает так, что отчим становится для ребенка вторым отцом и взаимоотношения складываются прекрасно и дети с радостью принимают в семью нового человека. Я хочу рассмотреть ситуации, где есть проблемы с принятием, и как можно их решить менее болезненно ⇉

Помните, что все дети сталкиваются с ревностью к родителю своего пола, кто большей мере, кто в меньшей. Что делать? Как себя вести? Как помочь ребёнку справится со своими чувствами и пройти эту стадию с наименьшими потерями? ⇉
Вопросы психологу
Панічні атаки почалися через рік після домагань в школі.
В 2020 мама за порадою своєї подруги почала їздити до церкви в якесь Богом забуте село. Ми провели там все літо і моя сестра почала зустрічатися з хлопцем, що допомагав священнику.
Мама спочатку просто почала маніпулювати сестрою. «Ти з ним ніколи більше не побачишся, якщо не зробиш прибирання», «Я запру тебе в цій кімнаті і не пущу його в дім, якщо ти зараз не...» і т. д. Потім до сварок приєдналася й бабуся. Тоді я буквально стала привидом у сім\'ї. Я спокійно могла вийти з дому, чи не повернутися зі школи вчасно (до цього мої дії контролювали). Мені це подобалося. Я ненавиділа слухати як мою сестру поливають брудом тому більше часу проводила у школі, де була популярною.
Мама вирішила переїхати і дала мені вибір: 1) залишилися з бабусею в цьому місті на рік; 2) поїхати з нею в столицю.
Я закохалася в хлопця (взаємно), в мене була власна компанія друзів, хлопці зізнавалися в коханні кожного дня. Витрати це все я не хотіла. В школі я популярна, а вдома нікому не потрібна.
В вересні 2021 шанувальників стало ще більше. Мені здавалося дивним те що я можу подобатися комусь майже нічого не роблячи. Подруги чомусь не слухали мене. Вони знали що мати кричить коли я не повертаюся додому одразу, але ігнорували. Вони тягли мене за собою, навіть коли я виривалася. Від цього в мене були синці на руках. За рік я доволі швидко виросла і хлопці це помітили. В якийсь момент серед однокласників стало нормальним лупити мене по дупі. Потім вони стали проводжати мене додому розказуючи вульгарні анекдоти, зазвичай було 5 хлопців. Підставляли усілякі речі коли я сідала(пляшки, ручки), чи просто йшла додому. Фізкультура стала справжнім пеклом. Я часто чула їх розмови про те хто як би мене зґвалтував, бачила як вони роздивлялися фото моїх сідниць, зроблених поки я сиділа на уроці. Я жалілася подругам, а в відповідь тільки: «Та це ж хлопці», «Ти їм просто подобаєшся». На допомогу вчителів я навіть не сподівалася, оскільки вчителька з фізкультури все бачила і розуміла. Іноді вона робила їм зауваження, але не більше.
Одного дня хлопець який мені подобався посеред ночі написав, що хоче помацати мої сідниці(він був на 2 роки старше). На наступний день я вперше прогуляла уроки. Просто сиділа на обломках якоїсь будівлі і тряслася від страху. Різати себе я почала ще в 2020, але робила тільки маленькі подряпини, щоб відволіктися від криків родичів. Я пам\'ятаю як після того дня сиділа приклавши садові ножиці до руки, а в сусідній кімнаті мама з бабусею поливали брудом мого батька (він зрадив мамі, але все ще продовжував спілкування зі мною) і тоді я вперше зробила стару подряпину глибше. Мама кричала на мене коли я поверталася після прогулянки з татом. «Не потрібна я тобі більше?», «От і вали до нього, якщо ми такі погані!» Тоді я почала гуглити безболісні способи померти.
Один раз я знову спізнилася додому, тому що подруги не хотіли мене відпускати, саме в той день коли приїхала мама. Вона накричала на мене і забрала телефон (вона і до цього його перевіряла, але я навчилася чистити його кожен день). І через хвилину вона знову кричить, бо я забула видалити переписку з подругою, яка полюбляла фліртувати.
У 12 років маючи свою кімнату я все ще інколи спала поруч з мамою тому що вона так хотіла. Вона могла просто прийти в мою кімнату сказати «я тебе люблю», а потім заснути обіймаючи мене (навіть якщо я була проти). В один з таких днів прокинувшись я помітила що бинт на моїй руці розв\'язанний, а її нема поруч. «Треба тікати» все про що подумала, але встигла тільки встати з ліжка. Мама зайшла в кімнату сіла на пол і почала питати мне чому я це роблю. Цитую: «Це все через тата, так? Тому що він тобі не пише?(Він не писав мені бо я стала його ігнорувати, після тих скандалів) Тебе хтось ображає? Невже я для тебе така погана мати? Що сталося? Не мовчи будь ласка.» Я мовчала, а вона продовжувала питати, кричала що запре в психлікарні, казала що любить мене, кричала, благала відповісти і так впродовж години. Всю цю годину я казала лише «Відпусти мене до *ім\'я моєї подруги*, дай мені з нею зустрітися.» Ця подруга була єдиною людиною якій я могла довіряти. Коли моя мама впала на землю (сердце заболіло), я накинула куртку і вибігла в кімнатних тапках, встигла ще сказати ба: «Мамі погано.» Я дуже боялася що вона побіжить за мною, тому не зважаючи на лід під ногами прискорилася. Мама прийшла знайшла мене тільки через годину(я пішла до подруги). Ми спокійно сіли і вона почала витрати мені щось про те як важливе моє життя, приводити приклади на дітях з бідних сімей.
І коли вона знову спитала що сталося я розповіла їй тільки про те що кожен день мене домагаються хлопці(не казала що саме вони роблять), вона уважно слухала, а потім: «Мені було гірше коли мені натякали на секс 40-чні дядьки.» Я могла би розповісти їй як її брат, тобто мій рідний дядько одного разу засунув руку мені між ніг і почав рухатись питаючи чи приємно мені, але чи був в цьому сенс? Чи були його дії по відношенню до мене домаганням?(тоді мені було 10, але я на деяких час забула ту ситуацію, поки мене не тригернуло) Моя улюблена бабуся яка весь час підслуховувала нашу розмову просто сказала: «Ти їх напевно сама спровокувала, ні?»
Потім я поїхала в літній лагерь, де знову зіткнулася з домаганнями. Я одягала максимально закритий одяг і старалася не розмовляти з хлопцями, але мені знову зізналися в коханні.
А тепер перейдемо до наслідків з якими я до сих пір борюся.
Я стала ходячим овочем. В перший час мені було дуже лячно. Я не могла відрізнити «кохаю», «подобається» і «вважаю милим», тому довгий час думала що педофілка, коли дивлячись на маленьких дітей посміхалася. Вважала що закохана в двоюрідного брата, бо раділа коли він через довгий час приїжджав у гості. Потім я перестала відчувати хоч щось. Сум, нудьга, тривога. І так цілий день. Проблеми с самооцінкою. Я не знімала маску навіть коли була вдома, тікала від дзеркал. Коли хтось робив мені компліменти, віддалялася від людини. Я забула що слово «ні» взагалі існує. Могла не говорити декілька днів, просто кивала головою і дуже багато спала(могла заснути о 21:00, а прокинутися наступного дня о 15:00.) Складно було робити вибір навіть між шоколадним морозивом та пломбіром. «Гіперопіка» зі сторони мами також дуже сильно відобразилася на мені. Я часто міняла паролі, тому що 16 цифр не здавалися мені безпечними, а на деяких програмах в мене і досі стоять по два паролі. Я постійно закриваю двері в кімнату, а коли хтось їх відкриває серце підскакує і починає шалено битися, навіть якщо я просто лежала нічого не роблячи. Також ще до війни я почала боятися гучних звуків, що помітив мій двоюрідний брат, коли брат мами напився і почав вибивати двері щоб під час комендантської години вийти на вулицю. Він допоміг мені заспокоїтися коли я валялася на підлозі не могла нормально дихати(він медик). І в кінці 2021 вперше зіткнулася з панічними атаками. Спочатку я не розуміла що зі мною, тільки коли наткнулася на пост одного психолога зрозуміла що то була панічна атака. Я вважала що причиною цьому була мама. Ми пішли в торговий центр щоб купити мені джинси, почали вибирати і в очах все поплило, важко дихати, купа нав\'язливих думок, купа страшний людей, я плачу, сердце вилітає і відчуття ніби помру, чому страшно. В той раз мама нічого не сказала, але через півроку це повторилося. Торговий центр, вибираємо куртку, все пливе, страшно. Я вже забула про ту статтю о панічних атаках і все що встигла придумала піти змити сльози, ввімкнути музику і закритись капюшоном. Я точно не пам\'ятаю як добралася до туалету, тільки те що відштовхувала маму яка намагалася мене обійняти. Панічна атака продовжувалася навіть коли ми вже їхали в таксі. За моїми підрахунками в цілому вона тривала одну с половиною годину. І я знаю що це не нормально.
Вже вдома вона почала на мене кричати тому що я опозорила її на весь торговий центр. Зараз іноді коли я торкаюся дверної ручки щоб вийти з квартири відчуваю те саме. Тільки не розумію чому. Почуття тієї жінки для мене загадка і розплутувати я її не збираюсь. Чесно кажучи, думаю що маю повне право ненавидіти її. За останній рік вона сказала мені що любить мене більше разів ніж за все життя. Я не розумію такої зміни в її поведінці і мене це лякає. Моє питання полягає в тому як мені перестати боятися спросити в неї щось? Наприклад, я давно вже хочу пофарбувати волосся, але коли наважилася спросити в неї вона почала казати: «тобі це не треба», «твоє волосся мені подобається», «ти будеш жаліти». Я намагалася стояти на своєму, але здалася коли почали текти сльози.
У меня проблемы с родителям они на меня орут и не поддерживают они зарывают мои таланты говорят про недостатки которые у меня есть намекают что я бездарность плохо учусь и т.д и всё это из-за ноутбука помогите пожалуйста
Доброго дня.
Невелика передмова до моєї проблеми. Півтора місяці тому ми дуже сильно посварилися з чоловіком, я зібрала речі і поїхала. Він в буквальному сенсі сказав забиратися. Я з дітьми поїхала до батьків.
Ми планували розлучитися, але не дійшло. Через деякий час, нещодавно, ми помирилися. Не буду розписувати скільки і які розмови ми з ним провели, про домовленості, компроміси, розуміння якого ми досягли врешті решт, і що не вдавалося нам раніше. Одним словом, мене наразі все влаштовує і ми плануємо зїхатися знову через декілька тижнів (шукаємо квартиру).
Моя мама категорично не сприймає цього. Коли я не спілкувалася з чоловіком і поїхала від нього, то вона була рада і хвалила мене за це. Тепере же вона не сприймає моїх дій. Називає мене безтолковою, що я себе не поважаю, що я продалася своєму чоловіку (невідомо чим він мене купує по її логіці), що я недомать, бо не піклуюся про дітей. Ну і так далі.
Поки все було так, як її влаштовувало, то і слів таких не було в мою адресу. Я намагалася вже сотні разів їй пояснити, що її думка мені неважлива, бо я самостіна людина і це моє життя, мій вибір і що вплинути на дорослу людина вона вже не може. Вона ображена на мого чоловіка, це зрозуміло, бо вона його не може пробачити за його слова в мій бік, але ми з ним пробачили один одного, оскільки винні у ситуації були двоє!
Вона почала маніпулювати дітьми. Діти у мене від першого шлюбу. І тепер вона мені погрожує, що якщо я повернуся до чоловіка, то вона (не знаю що) розповість моєму першому чоловікові і щоб він забрав дітей від мене. Я не повелася на ці розмови, сказали їй роби що хочеш, я не боюся. Ну і ще вона усе говорить на підвищеному тоні. Тобто буквально кричить на мене.
Варто сказати ще про те, що вона почала дорікати грошима. Вона не працює, працює тільки мій батько і відповідно вона бере у нього кошти, купує все що треба і тд. Я також купую дітям все, закриваю їхні потреби у всьому! Тобто я не сиджу у них на шиї. Я готова і комуналку оплачувати, але батько проти, він сказав, що це на ньому, тобто він готовий допомагати, за що йому дуже вдячна, звісно. Але мама сказала щоб я давала гроші, мені особисто вона сказала. Так я і не проти, але я з татом говорила, і у нас була інша домовленість.
Але я просто в шоці з цього всього. Я не знаю, як мені бути з нею. Особливо поки я не зїхала від них. Я просто не розумію як себе поводити з нею, що казати, оскільки прийняти мене з моїм вибором вона не може.
Видео по теме
![]() |
Возвращается ли зло к токсичным родителям? Я в Clubhouse была в комнате с названием «Наказывать ли детей?». Я была потрясена тем, что большинство родителей считают, что детей наказывать нужно обязательно. Я хочу защитить детей от эмоционального и физического насилия. Ребенок потом несет эту модель поведения в свои взрослые отношения. Один из модераторов сказал фразу: «Родители били меня, и я им благодарен, что вырос нормальным человеком». Со своим ребенком он поступает не лучше, отец нарушает личные границы сына, унижает и издева |
![]() |
Эмоциональное выгорание в материнстве - Мифы об идеальном материнстве; - Признаки и стадии эмоционального выгорания; - Сенсорная перегрузка и как ее избежать; - Техники для восстановления эмоционального ресурса; - Профилактика эмоционального выгорания |
![]() |
Как изменить характер мамы? Как изменить маму? В этом видео я отвечу на вопрос одного из подписчиков: Не общаюсь с мамой. Потому что мама не любит выражать эмоции и говорить о том, что любит. При этом мама плачет, что так все получается. Можно ли исправить маму? Как можно исправить ситуацию? И можно ли каким-то образом повлиять на маму? Стоит ли пытаться изменить характер мамы или стоит попробовать принять мать такой, какая она есть? Что такое парадоксальная теория изменений? Как она работает? Почему иногда важно смириться и принять |
Рекоммендуем

Почему детям сложно учиться в школе? В последнее время, количество обращений, ко мне как к специалисту, в связи со «школьными проблемами» у детей растет в геометрической прогрессии.

Девочкам, которые растут без отца либо с отстраненным отцом, во взрослой жизни очень сложно взломать внутренние барьеры в отношениях со своим партнером...

Коли стосунки ваших дітей не радують: вони весь час сваряться, хоч люблять їх начебто однаково?? Увага увазі не рівня: їм хочеться не тільки повсякденної турботи, не перевірки «чи поїв, чи погуляв», не «розвиваючих заходів», а щільної емоційної близькості, що, на жаль, не всі батьки можуть дітям забезпечити

В наше время в ребенка уже с самого рождения пытаются впихнуть (да именно так) все знания мира. «Иностранные языки — с пеленок»! «Не упусти свой шанс воспитать вундеркинда»! Изможденные дети с зеленоватым оттенком лица, раздраженные мамы курсиру

Приходят на консультацию к психологу взрослые по возрасту люди и жалуются на трудности, непонимание со своими детьми. Родителей бесит поведение их чад.

Як розвивати дитину? Як привити їй любов до навчання? Як знайти мотивацію? Ці питання хвилюють сучасних батьків з фокусом, що саме я , як мама, маю спеціальне зробити. І мами роблять, навчилась повзати- пора на англійську,

В детскую незащищенную психику попадает то пресловутое ограничивающее убеждение, которое становится основой некоего шаблона поведения. У всех людей есть свой набор.
Вернуться к ...