Родители и дети

Вже як 3 місяці задумуюсь про відрахування з університету, оскільки навчаюсь там не з власного бажання, вибір нав\'язаний батьками, 4 роки бакалаврату вже сяк-так перетерпіла, роблячи завдання через не хочу і часті істерики, зараз на магістратурі, залишилось 4 місяці до закінчення і все частіше бажання все покинути і забути про це, але коли розповіла про це рідним, звісно ж ніякого розуміння ситуації не отримала, лише : Та куди тебе візьмуть без вищої освіти, за плечима не носити і тд.
До того ж, бажання вчитися пропало не лише через те, що спеціальність не викликає взагалі жодного інтересу, а і через знущання деяких викладачів, ще під час навчання на бакалавра, суцільну байдужість керівництва щодо безпекової ситуації внаслідок ситуації в країні, жахливу якість викладання, відсутність нормальної практики, жахливе ставлення керівництва до студентів, і ще безліч негативних причин.

Я розумію, що залишилось не так і багато до закінчення і можливо можна було б і потерпіти, але для мене це дуже важко морально і надалі вчитися на спеціальності, яка взагалі не викликає інтересу, а лише істерики, погіршення здоров\'я та морального стану взагалі бажання немає, та мене ніхто і слухати не хоче, коли через постійні метання через цю ситуацію у мене з\'явилося безсоння рідним також було байдуже, і вони продовжували гнути свою лінію про те, щоб я зібралась, зробила через не хочу, але все ж закінчила навчання, як бути в такій ситуації?

Моїй доньці 7 років. Близько місяця тому вона почала знімати трусики перед сном і хоче спати гола. Раніше такого не було. Ми говорили з нею не тему того, що дівчинка не має показувати себе хлопчикам, це приватні частини тіла і т.д. В мене є син якому 12 років і з нами ще живе мужчина (з татом ми розлучені і більше року я в інших відносинах) і навіть перед ними вона може ходити гола і не соромиться. Хоча раніше навіть коли купалася то не дозволяла щоб хтось заходив у ванну крім мами. Одразу соромилися і ховалась, виходячи з ванни закривалась рушником і ховалась коли перевдягалась. А зараз байдуже. Питала чому лагає спати голяком, каже, що жарко. Яка може бути причина такої поведінки? Я боюсь, що вона зазнала якогось насилля чи стресу. Варто звернутися до психолога? Допоможіть будь ласка.

Собственно проблемы никакой нету, тоесть нету какой то обиды детской, мы не так часто ссоримся, а если и ссоры то это просто недопонимания. Я не понимаю что со мной, я живу с парнем и мамой, и когда я одна или с ним все нормально, а когда она приходит, то аж настроение портится. Я чувствую вину, что иногда могу на неё гаркнуть без повода, я не хочу её обижать и я её люблю. Просто вот хочу уже жить одна. Я не понимаю почему так, ведь она у меня самая лучшая, но общение у нас не задаётся и я рада когда её нету долго дома. Я постоянно чувствую какую-то злость, когда она просит помогать не хочу, когда она дома сижу только в своей комнате, когда садимся ужинать ухожу в свою комнату. Почему так происходит?