Question

04-02-2021

Добрий день. Мені потрібна допомога, тверезий погляд збоку так, як сама я вже страшно заплуталася. Ми з чоловіком вже 12 років разом, 7 одружені. У нас двоє дітей, погодки. Старший з особливостями розвитку. Я, звичайно ж, всю себе присвятила питанню корекції і 4 роки судорожно тим всім займалася на одинці під викрики, що я скажена, затаскала по лікарям дитину, що морю дитину голодом (безглютенова дієта). Фактично весь корекційний шлях був пройдений і проходимо далі втрьох: я і діти. Чоловік до того не торкається. З карантином все почало котитися в прірву, він працював з дому, виганяв нас на вулицю,бо йому заважали (типу погуляти). Вдома було невиносно, діти кричали (особливості поведінки старшого), я на нервах, чоловік зривався на нас. Було пекло. Пів року назад він признався, що більше мене не любить, що у нього є інша (як виявилось, то вже 2 роки у них роман). Він хоче йти. Для мене було ударом страшним. І я настільки неадекватно відреагувала, можна сказати впала в стан афекту, бо тепер я взагалі не розумію навіщо я то все зробила (( Я ніби як переступила через себе і почала його вертати у сім'ю...мінятися, міняти свою поведінку, своє відношення. Позбулася коханку. Його звільнили з нею в один день (їхній роман був афективним не лише для сім'ї)...І він залишився вдома. З нею контакт порвав. Але. Виявилося не така страшна була та зрада, як все те, що відбувалося після. Ненависть, агресія, погрози з його сторони. Побажав мені смерті. Були сказані страшні речі Які я досі не можу прожити, забути і взагалі перетравити. Ми дуже багато сварилися. Я зрозуміла, що любові немає. Познаходила і листи до неї, і подарунки, все..Сказав, що він не хоче тих дітей, що я винна, що вони народились...Словом, пройшов час і я розумію, що це була страшна помилка його стримати і зберегти сім'ю, бо її ніколи не було по факту. Я розумію, що якби він пішов тоді, вже на сьогоднішній день я б відійшла і почала нормально жити з дітьми. Але він різко поміняв свою позицію. Він вперто проти розлучення, погрожує, що відбере в мене дітей (я на терапії, звичайно. Три місяці я була на меліторі і ламотриджині, доза 0.25). Погрожує, що в суді рознесе мене. Що то буде війна така, що морально він мене стре в порошок. Що жити мені спокійно не дасть.

Вопрос от: Adriana; Возраст: 31

понравился вопрос?

04-02-2021 12:10:36Дополнение от автора

Вже 2 рази вдарив мене, минулого тижня коли я почала розмову про розлучення (без істерик, намагалась контруктивно вибудувати розмову) - думала пальці мені зламав, кріслом так врадив. Сказав, що так і будемо жити. В повній сім'ї. І для мене це знущання. Іншого чоловіка у мене немає в житті (крім тата), йти куди немає - квартиру я переписала на себе (купували ми її 80 на 20, де 20 - його). Тому я в плані матеріального - поступатися нікому не буду. Це мій дім і дім моїх дітей, тьотям сюди двері закриті. Але. Це і його дім. І він сказав, що ні ногою звідси. Мій тато сам зроббив нам ремонт, продавати її рука не піднімається. Пропоную йому його 20% віддати готівкою, вже сьогодні. Відмовляється навідріз. До війни я морально не готова. Я роздавлена в принципі. Розумінням, що я прожила свою молодість в страшній ілюзії, розумінням, що скоріше всього любові (ну такої знаєте, між жінкою і чоловіком, я не про любов до дітей, вона того не замінить) я не матиму. Я ніби симпатична, ніби в формі, але я сильно постаріла на лиці за тих пів року. І важко це приймати. На сесіях з психотерапевтом ми працюємо над цим всім, звичайно. І десь звучало, що це стандартна ситуація, що всі вони так погрожують, залякують - а на ділі ховаються в кущі. Я впевнена, що довго він сім'янином не зможе бути і скоро знов появиться якось мандефляй. І залишається молитися, що вона його охомутає остаточно і забере собі?! Просто, як до того часу взяти себе в руки і жити? Лягати з ним спати в одне ліжко? Їсти за одним столом, в одній квартирі...Він звичайно ж пристає, а я не відмовляю, бо навіть, якщо він говорить, що я фригідна - це ж не так. У мене є фізіологія і шукати сексу на вулиці чи як він - в тіндері, зовсім не моє...Я щось навіть не знаю... Це якийсь тупик. Я не хочу його в своєму житті, але не сексу) Якось я почала це розділяти і просто закриваю очі, щоб не бачити, що це він. Але це жахливо. По факту це - жах. І я не знаю, як тут бути...розумію, що це не здорово. Але йти війною на нього я немаю внутрішнього ресурсу. Всі сили, що залишилися я зараз вкладаю в свій розвиток. А не на війну з ним. Просто що, якщо мандефляй не появиться і так ми проживемо, поки не лише моє лице постаріє - а я вся. І тоді, уявіть, або самотня старість, або старість з таким ж дідом, як і я - будемо двоє з кисневими балонами пересовуватися по подвір'ю, зато нарешті в любьві...от що це? Залежність від кохання? Від почуття бути коханою і потрібною? Почуття любити когось?

А Вы хотите задать свой вопрос психологам прямо сейчас? Или получить приватную помощь психотерапевта онлайн (по Скайпу, Вайберу, Watsapp)?

04-02-2021 12:24:47Дополнение от автора

Добрий день. Так працюю. Але, вона не може давати оцінку ситуації. Ми пропрацьовуємо якісь мої внутрішні питання відносно ситуації. Але як виглядає сама ситуація? Вона мені не може сказати, що ТАК - це є насильтсво, це є тиранія, це є психоз! Це ненормально. Розумієте? Я не можу осягнути бачення збоку ситуації. Бачення, що насправді відбувається і що є що. Що це далеко за гранями норми. Наприклад. Чи так живе пів світу і норм...головне - цілісність сім'ї...?

04-02-2021 12:34:00Дополнение от автора

Фактично, я повірила йому, що вина вся на мені. Що це я винна у появі коханки, бо не приділяла йому час, собі, лише аутизму дитини. І ця вина вона ніби закриває мені очі на реальність. Але от бувають проблиски, як дзвіночки. Що все це не ок в цілому. Що ні, це не моя вина. Що він тиранить. Що він мої кордони рве і я ніколи не зможу їх стримати перед ним. Тут запит до вас такий - я хочу, щоб ви допомогли мені побачити ситуацію зі сторони. Можливо, процитувавши ж мене...Чи звернувши увагу на якісь неадекватні речі...бо все те, про що я написала - моя сьогоднішня реальність. Я живу з аутизмом вже 6ий рік, для мене багато що неадекватне стало нормою. Тому, мені важко розуміти, що дістати кріслом по руці, наприклад, - це не норма. Це насильство. Навіть, якщо я і винна. Хоча я нічого такого не сказала йому, просто що не збираюся в нього дітей забирати...що буде все нормально, будуть спілкуватися...

04-02-2021 12:34:44Дополнение от автора

Ніна Андріївна Кіях
Уявіть страшну річ - не доходить до мене....((

04-02-2021 12:43:36Дополнение от автора

Оксана Сенченко

Ох. Да. Це воно! Дякую!!! Любити себе - це вчуся...Якраз це і самоагрессію пропрацьовую з психотерапевтом.
Але дійти до розуміння ситуації в цілому - ще не спроможна. Чітко для себе розділити, назвати - це насилля, це він о"ренів і цього не буде в моєму житті. Наприклад. Бо саме зараз я в прострації, я фактично не розумію, що відбувається з моїм життям. Позиція жертви мене поглинає і я не можу вибратися, бо не розумію ситуацію в цілому. Пальці в синяках, я зжимаю їх і думаю, навіщо я почала ту розмову взагалі...треба почекати і все вирішиться само собою...без травм...((

04-02-2021 12:48:25Дополнение от автора

Александр Сергеевич Семенюк

Да, ви правий! Я ніяк не можу це прийняти, що це відбувається в моєму житті і зі мною. Просто виходить я повинна пройти всі етапи прийняття насильства, прийняття зради, прийняття життя в ілюзії всі ці роки...і мене рве від цього. Мене так не вистачить, бо я тільки от виходжу з етапу відчаю (прийняття) діагнозу дитини. Я тільки доходжу реально до прийняття, повного і фундаментального. А тут вальнуло цунамі ще з просто грандіозних потрясінь. Цього просто забагато для мене одної, тому я тут...

04-02-2021 13:04:07Дополнение от автора

Наталия Павловна Венглинская

Можливо, вона розуміє, що я це і сама розумію, в яких я відносинах. Не знаю, але от такої оцінки конкретної - що так, це абьюз, це ненормально, це токсично - не було. Тобі з цим нормально? Дітям нормально? Не нормально. Що далі? Я боюсь йти напролом. Боюсь ось цих судів зі всією брудною білизною, боюсь ні фізично ні морально того не винести. А я потрібна дітям здорова і адекватна. Я ледве ту зраду перенесла...і то не перенесла, я того йому ніколи не прощу, огидно до неможливості...досі рвотні пориви.
От хіба позиція жертви не передбачає ось цей пошук підтвердження - що все погано? Що мене ображають? Не знаю. Не хочу себе жертвою позиціонувати. Я просто не розумію, що ситуація критична і з неї треба вибиратися. І в пошуку підтвердження шукаю ніби ресурс для сміливості....якось так. Ніби підтвердження, що все саме так, як мені і здається - це насильство, це абьюз, це токсичність. Майбутнє тут лише деструктивне.

04-02-2021 13:08:22Дополнение от автора

Оксана Сенченко

Ви нереально крута! Правда! Дякую вам! Це те, що потрібно!

04-02-2021 13:37:49Дополнение от автора

Ульяна Ивановна Казмирчук

І да, і ні. Ми тут все таки з вами в ліжко не лягаємо і не ризикуємо народити дітей на стороні і принести додому венеричку (да, так я і взанала, що там все серйозно)...
Але. Щось в цьому є, однозначно. Він заслуговував би оправдання, якби він шкодував, що вона була. Якби визнавав це помилкою. Але ні. Він її любить. І жертвує нею задля сім'ї, щоб діти його не ненавиділи, як він ненавидить свого батька за таке ж.
Себе оправдовувати теж не буду. На сесії все стає ясно, я пропрацьовую серед тижня сама. Але до мого психотерапевта не можна зненацька ось так звернутися. Там чіткі границі. І все - тупик. Я починаю самокопатися. Дві сесії в тиждень покищо не тягну фінансово. Такі моменти дуже крихкі, і після самокопання вночі може почати па. Я вже проспостерігала цей момент. І тому написала сюди, щоб отверезитися. Вдарив мене чоловік минулих вихідних, і я не можу це усвідомити. Осягнути. Не доходить. Тобто говорю, пишу про це. А свідомість фактично спить.
І коханка - не костиль. Це ніж для вскриття ілюзій. Я їй вдячна. Правда. Шкода просто, що вона страшна дурепа і так швидко здалася. Бо, якби боролася - то я би вже сюди не писала сьогодні. А - вона, з рукою в синяках.

04-02-2021 13:45:38Дополнение от автора

Инна Гречко

Звичайно. Ви праві. Я розумію, що за мене ніхто рішення не прийме, не піде не подасть заяву і так далі. Я не чекаю, що мені тут скажуть - розлучайся, він кат, а ти нещасна, там за горизонтом - рожеві метелики і пахучі райдуги. Мені страшно, бо моя психіка блокує реальність. Я просто лягаю спати, прокидаюсь і намагаюсь просто зосередитися на навчанні, на собі...але ось ці флешбеки: "Ей! Да подивися на свою руку! Ти нормальна?!?! Він випадково?! Ти сфоткала, дерупа ти?! Ти хоч розумієш що сталось?!" І все...мене починає накривати, ніби земля з-під ніг їде. А потім знов затовкую в себе. "Потерпи. Встань на ноги. Діти його люблять. Діти його чекають дома"...ну ж і він говорить, що розлученням я думаю лише про себе, а для нього і дітей - це крах буде...

04-02-2021 19:41:44Дополнение от автора

Ольга Владимировна Головченко

В кінці жовтня у мене стався нервовий зрив і я почала психотерапію 2 р в тиждень. Потім через ковід психотерапевта у нас був місяць перерви у грудні. Після нового року працюємо 1 р в тиждень через мою фінансову ситуацію. І зараз більше працювали з моїм баченням себе, самооцінкою, куди рухатися далі в професійному плані. А ситуаці залишили так, як з розлученням не виходить і я вирішила відкласти то питання. Але періодично мене от так накриває в паніку...
Я могла б написати на форум якихось мамок, щоб послухати, який він нехороший і яка я бідна. Але мене це не цікавить. Я хочу розібратися в собі. Вийти зі ступора і страху. Усвідомити ситуацію. І погляд збоку, не просто людей, а психологів, які можуть ідентифікувати зло) Які можуть, можливо, своїми якимось роздумами, словами чи питаннями викликати в мені інсайт, більше розуміння, додати більше впевненості. Бо я як павук, на якого дмухнули - мене от ковбасить і я ніяк не прийду в себе...

04-02-2021 19:44:14Дополнение от автора

Людмила Віталіївна Паламарчук
---
Подробнее на «У Психолога»: https://upsihologa.com.ua/ask/ask.php?id=47622 Життя після зради чоловіка

Дякую вам дуже! Все це дійсно так. Є над чим подумати...Дякую!

04-02-2021 23:19:40Дополнение от автора

Ольга Владимировна Головченко

Мій терапевт клінічний психолог. В якому саме напрямку ми працюємо - не знаю, от чесно. Точно не гештальт. Почали ми з того, що я нила і плакала, розповідала це все. Потім ми дійшли до співзалежності і залежності взагалі. Почали працювати з цим. Потім до кордонів, які я взагалі не вміла ні виставляти, ні втримувати. Потім перейшли на бачення себе, свою профорієнтацію так, як постало питання роботи, а вертатися в свою сферу я не хочу.
Мені вже декілька спеціалістів тут написали про зміну терапевта. Є, звичайно, над чим задуматися...Думаєте, що за цей період (з жовтня) я мала б вже пропрацювати травму від зради? В якому методі повинен працювати спеціаліст зі мною, щоб я це прожила вже і в мене не виникало емоційних флешбеків - якась змодельована ситуація трапляється і все - я знову проживаю те, що відбувалося пів року назад.

Чтобы спросить или ответить, авторизируйтесь или пройдите регистрацию!

Автор вопроса не разрешил его обсуждение. Запрет касается советов от неспециалистов. Открытые для комментирования вопросы - тут.

Наші психологи

Олександра Соколова
(Дніпро)

Катерина Вовк
(Київ)

Похожие онлайн консультации

03-12-2018 Як повернути чоловіка після зради дружини

Ольга Владимировна Головченко (Днепр) · Answer 1 · 2021-02-04 12:19:23

Добрый день!
Скажите, какой у Вас вопрос и какую помощь Вы хотите получить? Вы говорите о том, что работаете с психотерапевтом и Вы можете обсудить все свои переживания. Вы хотите просто выговориться и быть услышанной?

Ответ отредактирован автором 04-02-2021 12:20:31

Наталия Павловна Венглинская (Киев) · Answer 2 · 2021-02-04 12:23:37

Adriana, доброго времени суток!
Ваша история и ситуация сегодня весьма драматична и травматична. Очень сочувствую Вам и мне искренне жаль, что Вам приходится через это проходить. Но, мне не понятен Ваш вопрос здесь, в связи с тем, что Вы УЖЕ работаете с психотерапевтом. В чём проблема это всё проработать с ним?
В любом случае то, что Вы получите здесь - будет поверхностным и не корректным по ряду причин. Что Вы ожидаете получить здесь?

Ніна Андріївна Кіях (Львів) · Answer 3 · 2021-02-04 12:28:52

Доброго дня.
Співчуваю, ви опинились в складній ситуаії, як для вас, так і для дітей.
Головне тут те, як ви оцінюєте ситуаію

цитата:

думала пальці мені зламав, кріслом так врадив.

це прямий прояв насилля
Для чого вам підтвердження зі сторони?

Ответ отредактирован автором 04-02-2021 12:31:19

Оксана Сенченко (Львів) · Answer 4 · 2021-02-04 12:30:52

Доброго дня, Adriana.
У Вашому пості відчувається багато болі і суму, дуже Вам співчуваю. Перш за все, хочеться сказати, що Ви сильна жінка, яка виховує двох чудових дітей та яка намагається знайти шляхи вирішення, проходячи індивідуальну псхотерапію - це варте поваги. Ви цінна і не заслуговуєте такого ставлення від чоловіка.

цитата:

Що то буде війна така, що морально він мене стре в порошок. Що жити мені спокійно не дасть.

А хіба зараз Ви "живете спокійно"? Ваше життя схоже на постійне страждання.

цитата:

Але. Це і його дім.

Як Ви можете аргументувати цю думку? На скільки я зрозуміла, Ви власниця цього житла, Ваш батько зробив ремонт.

цитата:

Я впевнена, що довго він сім'янином не зможе бути і скоро знов появиться якось мандефляй. І залишається молитися, що вона його охомутає остаточно і забере собі?!

Навіщо "чекати, молитися, терпіти"? Де гарантія, що він, при першій сварці з коханкою, не повернеться до Вас?

цитата:

Якось я почала це розділяти і просто закриваю очі, щоб не бачити, що це він. Але це жахливо. По факту це - жах.

Ви здійснюєте систематичне насилля над собою. Навіщо? Ви любите себе?

цитата:

Але йти війною на нього я немаю внутрішнього ресурсу. Всі сили, що залишилися я зараз вкладаю в свій розвиток. А не на війну з ним.

Пагіну важко "розвиватися, рости", якщо він росте у забрудненому середовищі із постійними катаклізмами. Перш за все, необхідні хороші умови та родючий грунт - це запорука розвитку.

цитата:

Чи так живе пів світу і норм...головне - цілісність сім'ї...?

Ні, це не норма. Це насилля по відношенню до Вас і Ваших дітей.

цитата:

Вона мені не може сказати, що ТАК - це є насильтсво, це є тиранія, це є психоз! Це ненормально.

Ви казали своєму психотерапевту, що хотіли б почути від неї (нього) ці слова?

Ви відповідальна за своє благополуччя та благополуччя Ваших дітей (адже вони також систематично спостерігають як Ваш чоловік Вас ображає і це формує у них "набуту безпорадність", позицію Жертви, уявленя що насилля - це норма життя, наносить психотравми) і саме Ви можете розрівати це коло насилля. Я відчуваю у Вас внутрішній ресурс (адже Ви звернулися сюди, ходите на психотерапію), головне, щоб і Ви його побачили та використали

Ответ отредактирован автором 04-02-2021 12:36:33

Александр Сергеевич Семенюк (Запорожье) · Answer 5 · 2021-02-04 12:30:53

Добрый день! Очень грустная, запутанная и неоднозначная у Вас история. Вы ждете что психолог здесь или Ваш психолог скажет что-то конкретное: "Вона мені не може сказати, що ТАК - це є насильтсво, це є тиранія, це є психоз!" Зачем Вам мнение со стороны?
Вы сами не знаете насилие это или нет? Вопрос не в том, что она не может Вам так сказать, а Вы не хотите себе в этом признаться!

Ніна Андріївна Кіях (Львів) · Answer 6 · 2021-02-04 12:43:17

цитата:

Я не можу осягнути бачення збоку ситуації. Бачення, що насправді відбувається і що є що. Що це далеко за гранями норми.

цитата:

Уявіть страшну річ - не доходить до мене....((

Справді співчуваю вам, і так, я можу уявити що ваша психіка побудувала такі захисні механізми, які заважають вам прийняти реальність повністю, назвавши те, що з вами відбувається, відкрито
Спробуйте поговорити про це з психотерапевтом, розказати про свої потреби, зокрема, і погляду зі сторони.

Ответ отредактирован автором 04-02-2021 12:44:13

Наталия Павловна Венглинская (Киев) · Answer 7 · 2021-02-04 12:45:15

цитата:

вона не може давати оцінку ситуації

Есть разница между давать психологическую оценку и констатировать факт. Когда Вы говорите про это:

цитата:

Вже 2 рази вдарив мене,

Она была ОБЯЗАНА сказать Вам о том, что Вы в абьюзных отношениях и нуждаетесь в правовой и психологической защите. Это обязанность любого грамотного психотерапевта в подобной ситуации.

цитата:

я винна у появі коханки, бо не приділяла йому час, собі, лише аутизму дитини

А как он принимал и принимает участие в воспитании особенного ребёнка?

цитата:

Я живу з аутизмом вже 6ий рік

напишите мне в личные - дам контакт психотерапевта, нейропсихолога, мамы аутёнка.

цитата:

Позиція жертви

на основании чего Вы решили, что находитесь в позиции жертвы?

Ответ отредактирован автором 04-02-2021 12:47:37

Инна Гречко (Харьков) · Answer 8 · 2021-02-04 12:46:00

Доброго дня. Будь-яке насильство, чи то психологічне, чи физичне, економічне не являється нормою. Так дехто з цим живе, та питання в тому, як живе і чим це потім закінчується. Адже це токсично і небезпечно не тільки для Вас, а і для Ваших дітей.

цитата:

Фактично, я повірила йому, що вина вся на мені. Що це я винна у появі коханки, бо не приділяла йому час, собі, лише аутизму дитини. І ця вина вона ніби закриває мені очі на реальність.

Звинувачувати інших у своїх проблемах - це гарна позиція інфантильності. Та маєте зрозуміти, что в цьому і вина чоловіка. Що Він зробив для збереження сім"ї, що зробив для того, щоб топомогти Вам з дитиною? Адже Ви самі кажете, що все робили самі. Як гадаєте, де після цього брати сили ще й на чоловіка, який також вірішив стати в позицію дитини?
Обговоріть свої почуття вини з психотерапевтом, а юридичні питання з юристом.
Ви велика молодець, що знаходите сили на дітей і на те, щоб працювати над собою. Вірте в себе і в свою ціль та йдіть до неї, тим паче, що у Вас є підтримка психотерапевта.

Оксана Сенченко (Львів) · Answer 9 · 2021-02-04 12:56:12

цитата:

Фактично, я повірила йому, що вина вся на мені. Що це я винна у появі коханки, бо не приділяла йому час, собі, лише аутизму дитини.

Типова поведінка абьюзера - переконати жертву, що вона "не ОК" і нав'язати токсичне почуття провини. Запам'ятайте, що Ви не відповідальна за почуття, поведінку, ставлення інших людей, а лише за власні.

цитата:

Але от бувають проблиски, як дзвіночки. Що все це не ок в цілому. Що ні, це не моя вина. Що він тиранить. Що він мої кордони рве і я ніколи не зможу їх стримати перед ним.

Чудово, що у Вас є такі "проблиски". В які моменти вони трапляються, що їм передує?

цитата:

Тут запит до вас такий - я хочу, щоб ви допомогли мені побачити ситуацію зі сторони. Можливо, процитувавши ж мене...Чи звернувши увагу на якісь неадекватні речі...бо все те, про що я написала - моя сьогоднішня реальність. Я живу з аутизмом вже 6ий рік, для мене багато що неадекватне стало нормою. Тому, мені важко розуміти, що дістати кріслом по руці, наприклад, - це не норма.

Таке відчуття, що Ви "заблокували" маленьку дівчинку всередині Вас, яка відчуває жах, біль, сум, гнів і страх тому, що це дорівнює "загрозі Вашому існуванню", а зараз Ви намагаєтеся повернути контакт із нею, шукаючи раціонального підтвердження, хоча потрібно йти саме в емоційну, а не інтелектуальну сферу. Чому Ви її заблокували? Можливо це пов'язано з Вашим дитинством, коли батьки давали Вам несвідому заборону "Не відчувай" тому, що "ми тоді не будемо тебе любити і приймати", а насилля (психологічне чи фізичне) стало для Вас нормою + можливо це також пов'язано із Вашою дитинкою, яка має аутизм - Вам було настільки боляче прийняти факт наявності пихічного розладу, що Ви "заморозили свою афективну сферу" (психіка заблокувала сильний афективний заряд), щоб "бути сильною, адже прояв негативних емоцій - це слабкість, а я маю радувати дитину" + набута безпорадність, яка викликана систематичним насиллям з боку чоловіка. Як бачите, можлива багатокомплексність, а емоції - це значний рушій до змін, що дає внутрішній ресурс.

Я Вам рекомендую не лише шукати "раціонального підтвердження", але і відновити контакт із своїми аутентичними емоціями (конструктивно виразити накоплені переживання) у безпечному середовищі разом із психотерапевтом.

Ответ отредактирован автором 04-02-2021 13:01:58

Александр Сергеевич Семенюк (Запорожье) · Answer 10 · 2021-02-04 12:58:14

"Просто виходить я повинна пройти всі етапи прийняття насильства, прийняття зради, прийняття життя в ілюзії всі ці роки...і мене рве від цього." - это тема для совместного проживания с Вашим терапевтом, Вы можете разделить эти переживания с ним.
"Я тільки доходжу реально до прийняття, повного і фундаментального" - тут я не понял, что значит для Вас: " повного і фундаментального"?
Для меня более безопасно и бережно не объединять все эмоции в одно переживание, а наоборот проживать с терапевтом одно за другим, бережно и осознано.

Наталия Павловна Венглинская (Киев) · Answer 11 · 2021-02-04 13:11:34

цитата:

Тобі з цим нормально? Дітям нормально?

простите, но я сомневаюсь в профессионализме Вашего психотерапевта. Когда имеется ФАКТ физического насилия - что за мягко говоря странный вопрос: "тебе с этим нормально?"
Хотите совет? - смените психотерапевта.

цитата:

хіба позиція жертви не передбачає ось цей пошук підтвердження - що все погано? Що мене ображають?

Если Вашего ребёнка ударил лопаткой по голове другой ребёнок. Поиск защиты и желание наказать обидчика со стороны Вашего ребёнка - это позиция жертвы?
Боюсь, у Вас ложные представления о позиции жертвы ::sad::

Вы уже видите ДРУГОЙ формат работы психолога. Может имеет смысл сменить того, с кем Вы работали, на того, кто помог Вам совершенно иначе увидеть себя и ситуацию?

score 1 · Answer 12 · 2021-02-04 13:12:40

Добрий день.
Дивіться як цікаво зараз програється ваша ситуація.
Є такий вислів у середовищі психотерапевтів « Коханка- костиль для шлюбу» Ну, поки є коханка, доти існує шлюб. Всі потреби, що не можуть реалізуватися в парі, добираються на стороні.
У вас є терапевт. І ви шукаєте третю сторону- ви просите допомоги і поради.
Те ж саме, не находите?

Оксана Сенченко (Львів) · Answer 13 · 2021-02-04 13:20:11

цитата:

Ви нереально крута! Правда! Дякую вам! Це те, що потрібно!

Дуже радію, що змогла Вам хоча б трохи допомогти! Я вірю, що Ви зможете захистити себе і своїх дітей та розрівати це коло насилля. Рекомендую Вам обговорити детальніше із психотерапевтом, яких слів, якого пропрацювання Ви б хотіли з її боку, а якщо вона заперечує факт наявності насилля, не підтримує Вас, то погоджуюся з колегами - можливо варто припинити співпрацю і змінити спеціаліста. Ви заслуговуєте на щастя. Бажаю Вам удачі!

Инна Гречко (Харьков) · Answer 14 · 2021-02-04 13:26:55

цитата:

От хіба позиція жертви не передбачає ось цей пошук підтвердження - що все погано? Що мене ображають? Не знаю. Не хочу себе жертвою позиціонувати. Я просто не розумію, що ситуація критична і з неї треба вибиратися. І в пошуку підтвердження шукаю ніби ресурс для сміливості....якось так. Ніби підтвердження, що все саме так, як мені і здається - це насильство, це абьюз, це токсичність. Майбутнє тут лише деструктивне.

Позиція жертви - це й далі закривати очі і чекати, поки хтось зробить все за нас. Інтуітивно Ви самі все розумієте. І, мені здається, знаєте, що маєте робити. Просто важливо розуміти, що страх - це також нормально, нам завжди страшно змінювати життя. І завжди хочеться "підмостити сіна" - знайти опору, перестрахуватись. Та, на жаль, цей крок за нас ніхто не зробить.

score 1 · Answer 15 · 2021-02-04 14:01:58

Доброго дня Адріана! Мене дуже зворушив Ваш пост.
Чоловік зрадив Вас морально ще до самої зради.

цитата:

4 роки судорожно тим всім займалася на одинці під викрики, що я скажена,

цитата:

Сказав, що він не хоче тих дітей, що я винна, що вони народились...

цитата:

Він вперто проти розлучення, погрожує, що відбере в мене дітей (я на терапії, звичайно.

Він маніпулює Вами через дітей. Якщо він не займався дітьми раньше, навряд чи вони йому далі будуть потрібні.

цитата:

Я не хочу його в своєму житті, але не сексу) Якось я почала це розділяти і просто закриваю очі, щоб не бачити, що це він. Але це жахливо. По факту це - жах. І я не знаю, як тут бути...розумію, що це не здорово.

Так, це реально не здорово. Ви руйнуєте свою психіку щодня тим, що зраджуєте собі. Вас принижують, бьють- на це не можна закривати очі.

цитата:

Я роздавлена в принципі. Розумінням, що я прожила свою молодість в страшній ілюзії, розумінням, що скоріше всього любові (ну такої знаєте, між жінкою і чоловіком, я не про любов до дітей, вона того не замінить) я не матиму.

Справжня любов приходить незалежно від віку. Ваше життя залежить цілком від ВАС. Ви- молода, сильна і розумна жінка. Розумію, що Вам зараз дуже складно, але вибір завжди є!

цитата:

Просто, як до того часу взяти себе в руки і жити? Лягати з ним спати в одне ліжко? Їсти за одним столом, в одній квартирі...

І цей вибір можете зробити тільки ви.

цитата:

Чи так живе пів світу і норм...головне - цілісність сім'ї...?

"Норм" у світі - стати щасливим у СВОЄМУ житті.

Инна Гречко (Харьков) · Answer 16 · 2021-02-04 14:20:18

цитата:

І все...мене починає накривати, ніби земля з-під ніг їде. А потім знов затовкую в себе. "Потерпи. Встань на ноги. Діти його люблять. Діти його чекають дома"...ну ж і він говорить, що розлученням я думаю лише про себе, а для нього і дітей - це крах буде...

Я можу тільки уявити, як Вам важко - адже це дійсно так. Чоловік намагається Вами маніпулювати і він робитиме це далі. Ви самі раніше казали, що діти йому не потрібні, що Він ними не займався і не займається. Розлучення звісно буде травмою для дітей, та спостерігати таке сімейне життя батьків, насилля, яке згодом переросте і на них (що часто буває в сім"ях аб"юзерів) - це ще більша травма. Тому я бажаю Вам сил і впевненості в досягненні своїх результатів на цьому тернистому шляху до щастя. Пам"ятайте, як тільки ви будете щасливою - це щастя росповсюдиться і на Ваших дітей.

Ольга Владимировна Головченко (Днепр) · Answer 17 · 2021-02-04 19:16:46

цитата:

Вона мені не може сказати, що ТАК - це є насильтсво, це є тиранія, це є психоз! Це ненормально. Розумієте? Я не можу осягнути бачення збоку ситуації. Бачення, що насправді відбувається і що є що. Що це далеко за гранями норми.

цитата:

Фактично, я повірила йому, що вина вся на мені. Що це я винна у появі коханки, бо не приділяла йому час, собі, лише аутизму дитини. І ця вина вона ніби закриває мені очі на реальність. Але от бувають проблиски, як дзвіночки.

Обычно терапия помогает справляться с переживаниями, а судя по Вашему письму, то Вы переполнены. Вы говорите, что Вам сложно понять, что хорошо, а что нет и Вам нужен другой человек, тчобы дал оценку происходящему. Дело в том, что психологи не дают оценок, а лишь помогают разобраться. Нет такого понятия, как хорошо или плохо, как это для Вас.Вина не может быть на Вас полностью, потому что в отношения участвуют двое, что-то лежит и на Вашем муже. Скажите, как давно Вы ходите к терапевту? Сколько раз в неделю? В каком подходе работает специалист?

Ольга Владимировна Головченко (Днепр) · Answer 18 · 2021-02-04 19:47:58

В каком направлении работает психолог? Вы говорили психотерапевту, что Вам это не помогает? Думали ли Вы поменять специалиста?

Инна Гречко (Харьков) · Answer 19 · 2021-02-05 10:57:42

Саме на мою думку. Найкраще було б обговорити ці питання прямо з психологом. Можливо, вона (він) намагається м"яко Вас підвести до цього. Можливо Ви були просто не готові. Та є певні критерії домашнього насилля. І гадаю, якщо Ви і в свого терапевта запитаєте, чи підпадають вчинки Вашого чоловіка під ці критерії, то терапевт прямо скаже, що так. Якщо в роботі зі своїм терапевтом Ви відчуваєте прогрес, то він вам підходить, якщо бачите, ща за весь цей час ніяких змін у Вас не було, то, мабуть, можна й спробувати знайти другого. На критерії роботи в часі орієнтуватись складно: адже навіть плакати і розповідати про все одному достатньо однієї зустрічі, а комусь і три замало, бо стільки накипіло і ні з ким було поділитись.
Можливо, саме зараз Ви готові, до нових дій чи хоча б до нових рішень. Бажаю Вам успіху і ресурсів.
Про всяк випадок повідомлю, що є державні організації, державна гаряча лінія з протідії домашньому насиллю. Не знаю, чи можна тут давати телефони й посилання. Та якщо Ви розумієте, що потрібно - напишіть мені в особисті або запитайте в свого психотерапевта (гадаю, в нього також мають бути).