Александр Федорович 44 секунди тому: 
Чи потрібно дистанціюватися один від одного
»
Вопрос психологу онлайн (бесплатно)
»
Чи потрібно дистанціюватися один від одного
| Анастасия Владимировна Тарадай (Днепр) 16-07-2021 10:28:17 |
|
| Владимир Анатольевич Тарасенко (Запорожье) 16-07-2021 10:37:38 |
Доброго дня, Nata!
цитата:
Мучить питання чи не перебувала я в ілюзії щодо наших стосунків і навіщо тягнути людину в те чого вона не хоче. Мені 40, йому 44. Стосовно ілюзій. Так, напевно, вони мали місце. І Вам, навпевно, була від них користь - стосунки. А які стосунки, з якою людиною - не дуже то й звертали увагу. Інакше, як ще можна пояснити відсутність проговорення власного бачення на спільне життя, уникнення діалогу щодо розбіжностей і спірних питань?! цитата:
І не реагувати не можу на його холодність і відстороненість, на всі мої пояснення не реагує і це мене зїдає. Чи біло щось подібне з Вами раніше? 
|
А Вы хотите задать свой вопрос психологам прямо сейчас? Или получить приватную помощь психотерапевта онлайн (по Скайпу, Вайберу, Watsapp)?
| 16-07-2021 10:50:32Дополнение от автора |
|
На початку року, я проговорила з ним тему дітей, був діалог про те що можливо, хац є як є і будемо жити далі без дітей, так, як жили. Але тоді категорично було сказано, що діти будуть і відкладати не потрібно, бо вже і так затягнули. Мене зїдає думка, про його байдужість і холодність, хоча він каже що це не правда і я себе накручую. Стосовно стосунків, мені не байдуже з якою людиною. Я відчувала , що ми близькі і мені було комфортно в них, стосунки заради того аби хтось був, це не про мене. |
| Валентина Михайловна Жемчужникова (Киев) 16-07-2021 12:48:15 |
|
| 16-07-2021 13:10:20Дополнение от автора |
|
Дітей немає, ні в мене, ні в нього. До вагіності я ставлясь спокійно, як до того, що мало статись і сталось. Ми про дітей говорили і планували їх спліьно. Я не залежу фінансово і зможу справитись сама. Мої переживання про те, що його реакції не співпадають з моїм уявлаенням, як це мало би бути, його холоність і небажання розмовляти - мене ображають і я не можу справитись з своїми емоціями, намагаюсь погворити, починаю давити він закривається і все закнчується логічно, де кожен сам в свому "доміку" |
| Валентина Михайловна Жемчужникова (Киев) 16-07-2021 13:12:38 |
|
| 16-07-2021 13:36:47Дополнение от автора |
|
це гарне питання. Мені зараз не комфортно, але прям категоричних вчинків з однієї сторони не хочеться робити, а з іншої якшо це все була ілюзія, то навіщо тягнути. Тому , власне запитала про дистанціювання, але якщо ми будемо розбігатись то змісту далі то все тягнути немає, якщо люди не хоче , я її не заставлю. власне, страх, що я обманювалась весь цей час і є причиною всього. |
| Валентина Михайловна Жемчужникова (Киев) 16-07-2021 13:59:15 |
1
Даже если вы хотите дистанцироваться, то для себя важно определить на какой срок. Вы можете поговорить с мужем и сказать о том, что готовы (если готовы конечно) к тому, чтобы он подумал о том, какие отношения он хочет, какими видит вообще будущее, и готовы ждать… и называете срок. И озвучьте также и то, какие вы отношения хотите , на какие согласны. А иначе и правда нет смысла тянуть и жить в неизвестности
|
| 16-07-2021 14:08:40Дополнение от автора |
|
Пані Валентино, дуже вам дякую. Ви задали дуже павльні питання ті, що стосуються мене і що потрібно вирішти мені, особливо про що мої переживання. дуже вам дякую ще раз!!! |
| Алла Григорівна Веленко (Київ) 16-07-2021 16:15:47 |
Доброго дня Наталі! У період вагітності практично всі пари переживають певну кризу стосунків. Тому, що іде кардинальна зміна життя і потребує глибинного внутрішнього переосмислення як для жінки, так і для чоловіка. Але дуже по-різному. Я торкнуся зараз саме чоловіка, адже Вам не вистачає розуміння того, що насправді відбувається. Такі періоди для чоловіків є надзвичайно складними, адже вони повинні тепер взяти на себе відповідальність не лише за дружину, але і за дитину, яка повинна народитися. А це - страхи, невпевненість у собі, тривоги тощо, які чоловіки, як правило з усіх сил приховують від своїх дружин. Адже їм потрібно за всяку ціну (і це абсолютно нормально!) в її очах залишатися сильним, тим, на кого можна покластися. Тому намагання емоційно підтримати чоловіка, поговорити "по душам" відмітається одразу - він сам повинен опанувати себе, "перезавантажитися". Тим паче, що він у Вас ще і за своєю природою не дуже емоційно відкритий. Ваш стан і Ваші потреби зрозумілі, адже Вам потрібна емоційна підтримка. Але - це велика помилка шукати таку емоційну підтримку у чоловіка, або намагатися таку підтримку надати йому. І причина полягає не лише у різниці чоловічої та жіночої природи. Не можна вимагати від чоловіка того, що повинні давати своїй дитині батьки: емоційну підтримку, розуміння, проговорення... Чоловіки ж підтримку розуміють зовсім по-іншому. Для них головне - це конкретна дія, реакція, а не розмови та відчуття. "Говорить щоб я не турбувалася про нього, а думала тільки про себе, це мене дуже ображає" це цьому доказ і абсолютно хибне, що Вас ображає... Ви пишете "тому що турбота одна з базових моїх потреб" і це дійсно так для жінки та дружини, але до тих пір, поки не приймає нав'язливої форми... Як на мене, вам елементарно не вистачає знань про природу чоловіків "Мої переживання про те, що його реакції не співпадають з моїм уявлаенням, як це мало би бути, його холоність і небажання розмовляти - мене ображають і я не можу справитись з своїми емоціями, намагаюсь погворити, починаю давити він закривається і все закнчується логічно, де кожен сам в свому "доміку"". Його реакції жодним чином і не можуть співпадати з Вашими уявленнями, бо Ви мислите і реагуєте як жінка та ще і вагітна, коли присутня психо-емоційна неврівноваженість. А він - чоловік! При чому, абсолютно нормальний! Тому, як на мене, Ваші думки про розлучення, то найбільша помилка! Щоб віднайти рівновагу, Вам потрібно, як на мене, дещо перемістити точку емоційної опори з чоловіка на більш глибинні речі. А це вже сфера правильно вибудованого світогляду, якого Вам зараз окрім знань, катастрофічно не вистачає. Ви не маючи глибинного розуміння, своїми емоціями сама змушуєте чоловіка ще глибше занурюватися у "мушлю". Претензії та образи ще нікого не робили один з одним ближче і тим паче, краще.. До речі, як склалися Ваші стосунки з Вашими батьками? Окрім вагітності, як мені здається, є ще щось, що змушує Вас весь час "вимагати" від чоловіка любові та підтримки...Ответ отредактирован автором 16-07-2021 16:20:57
Ответ отредактирован автором 16-07-2021 16:22:40
|
| 16-07-2021 17:52:57Дополнение от автора |
|
Дкую, за великий комнентар. Я розумію його переживання з приводу. і в переважній більшості, не нагнітаю, але "мама не залізна" інколи це все виливається назовні, що потім перетворюється у великі лавини, які нас накривають. Я багато раз йому говоила, щоб просто якмись чином натякнув, що йому не байдуже і мене це заспокоїть, але цього не відбувається. І турбота моя, це не супер "мамська опіка", а звичайні жіночі шутки приготувати вкусняшки чи купити нову фуболку. Я все таки чмусь переконана, що він також мав би докласи зусиль тоді, коли відкрито бачить що я страждаю, але або не хоче, або не може або не відчуває. Стосовно сім'ї і батькіів, то проблеми точно не в цьому напрямку, в мне чудові стосунки з бітьками, а в них чуові стосунки мжі собою. |
| Алла Григорівна Веленко (Київ) 16-07-2021 18:13:09 |
Дякую Вам за доповнення! Ви пишете "Стосовно сім'ї і батькіів, то проблеми точно не в цьому напрямку, в мне чудові стосунки з бітьками, а в них чуові стосунки мжі собою". Коли ми одружуємося, "притягуємо" до себе тих чоловіків, які тим чи іншим способом "відзеркалюють" стосунки батьків або батьків до нас. Інколи так буває, що непомітні у батьків невеликі "перекоси", наприклад, надмірне "залипання" на близькій людині, вже у дитини в дорослому віці проявляються у більш вираженій формі. Окрім того, той же найчудовіший батько не завжди дає повністю донечці ту любов, яку вона потребує в дитинстві. І допоки такий стан речей не почне "дзеркалитися" вже з чоловіком, ми навіть про це не здогадуємося. Тим паче, що просто так малоемоційні чоловіки, які не здатні підтримати та зрозуміти дружину просто так в житті не з'являються. Ви пишете "Я все таки чмусь переконана, що він також мав би докласи зусиль тоді, коли відкрито бачить що я страждаю, але або не хоче, або не може або не відчуває". ніхто і не говорить, що повинна докладати зусиль тільки дружина, але... Ми не можемо нікого змінити примусово. Тобто, людина починає змінюватися лише тоді, коли сама цього прагне. А до тих пір, якщо нам щось сильно дошкуляє - повинні щось у собі змінювати ми. Окрім турботи про коханого, потрібно вміти ще правильно коханого виховувати, без образ та претензій. А для цього потрібно вміти бути внутрішньо самодостатньою., емоційно не залежною від його реакцій. Та саме цього Вам і не вистачає...
|
| Владимир Анатольевич Тарасенко (Запорожье) 17-07-2021 09:34:57 |
цитата:
Я все таки чмусь переконана, що він також мав би докласи зусиль тоді, коли відкрито бачить що я страждаю, але або не хоче, або не може або не відчуває. Так само як і швидкість адаптаціі до змін у реальності. Один швидко налаштовується до своєі новоі роли, інший - ледь не в деперсію заскочує, так повільно його психіка опановує зміни. Отже, до чого я веду. На мою думку, можливо, що Ви не розгледіли чогось важливого в чоловікові. Можливо, він переоцінив себе щодо майбутнього батьківства. Одна справа говорити й вважати себе здатним, зовсім інша - бути таким насправді.
|
Чтобы спросить или ответить, авторизируйтесь или пройдите регистрацию!
 |
|
Наші психологи
