Ирина Константиновна 3 години тому: 
Хочу сеску, але ніхто не збуджує.
»
Вопрос психологу онлайн (бесплатно)
»
Хочу сеску, але ніхто не збуджує.
| 22-07-2010 15:51:42Дополнение от автора |
|
Я впала в жорстку депресію - істерики щодня, зриви. Сіла на "Міасер", була сонна, ВСД, депресія. Минулого року трохи вийшла з депресії. Але... Я все одно кохаю його. І я не ставлю метою його забути, я буду завжди згадувтаи його з теплом і любов'ю. Але мене бентежить, що я живу без чоловіка, роки йдуть... Я сподівалася, що він повернеться. Думала, що якщо одна людина кохає і чекає, то не може бути так, що це безрезультатно, що не дочекається. Але я взагалі втратила з ним всі зв'язки... Я нікого не кохаю, окрім нього. Я чесно намагаюся дивитися на інших чоловіків, але як тільки уявлю себе з кимось з них в ліжку - я вся стискаюся, замість збудження в мене все "замикається" і волає "Не хочу!". Але якось дивилася телевізор, виступав один наш політик (не буду називати прізвища, не зірка першої величини, але доволі відомий, і на мій погляд дуже гідний і як політик і як людина), мені сподобалися його думки, його манера, його харизма. Я захопилася ним, але не закохалася. До речі, він невербелікою, манерами схожий на НЬОГО, мого першого і коханого. Якось була з ним інтернет-конференція, ми спілкувалися. І я запитала себе - а якби чисто теоретично він запропонував, ти б погодилася на кохання з ним? І я не змогла собі збрехати, я б погодилася. Виходитьтак, що ментально я зрадила коханому. Я порушила свою обіцянку чекати його. А фізично все залишилося як є. Я дивлюся на реальних хлопців, на реальних чоловіків зі свого оточення і розумію, що я їх не хочу. Я б змогла кохатися з чоловіком, який був би харизматичним, добрим, ніколи не посмів би сказати криве слово в бік мого Першого, навпаки ставився б до нього з теплом. І такий який би став мені сексуально привабливим. Я хочу сексу!!! В ПМС в мене взагалі "ломка", таке відчуття, що яйцеклітка прямо плаче - "Займись сексом, бо я гину!". Це може смішно здається, але це моє життя... Я хочу знайти чоловіка, яикй би зігрів мене, збудив. Але такого поруч не має, хоча я доволі багато спілкуюся, постійно з'являються нові знайомства, як ділові так і приятельсські. Навколо асексуальні хлопчики. І навіть коли я на вулиці дивлюся на чоловіків зовні схожих на мого Коханого, уявивши себе з ними у ліжку я замикаюся. Двічі (!) я на вулиці побачила чоловіка (на доволі великій відстані) якого захотіла!!! підійшовши ближче, я впізнала його - це був ВІН - мій перший коханий... Допоможіть будь ласка! Чому я не можу знайти чоловіка, якого б змогла захотіти? Сказати, що я сама замикаюся - але ж, як я казала, я ж захотіла того політика причому при спілкуванні (по Інтернету)... Тобто, в принципі, я відкрита... Але... Дякую! Величезне дякую за допомогу!!! |
| Віталій Олександрович Климчук 22-07-2010 23:09:19 |
|
А Вы хотите задать свой вопрос психологам прямо сейчас? Или получить приватную помощь психотерапевта онлайн (по Скайпу, Вайберу, Watsapp)?
| Алина Шинкарева 23-07-2010 00:50:51 |
|
| 23-07-2010 09:24:08Дополнение от автора |
|
Singi, а як ставилися до сексу Ваші батьки? Чи піднімалася ця тема? Чи обговорювалася? Якщо ні, то як Ви думаєте, яким буле це ставлення? Віталій Олександрович! По-перше дякую за відповідь, я дійсно розгублена. Щодо питання - до сексу абсолютно нормальне ставлення. Ми з мамою часто говоримо про секс, вона в курсі щодоо моїх проблем. Про секс ми з нею говоримо - точно не скажу, але років з 14-16, напевне. (мені мається на увазі 14-16  :-) ). Вона знає про мого першого чоловіка, але не знайома з ним сподіваюся нормально до нього ставиться. Можливо не всі "технічні" деталі обговорюємо, але вцілому достатньо. Вона мене підтримує. Ми з нею в цьому питанні як подруги, може навіть більш відверті ніж це часто буває між мамою і дочкою.
|
| Александр Владимирович Степанов 23-07-2010 11:05:29 |
|
| 23-07-2010 12:15:54Дополнение от автора |
|
Олександр Володимирович! Але ж виходить, що я вже відкрита для інших стосунків... Якщо я не змогла сама собі твердо сказати "Ні!", коли думала про іншого. І, до речі, не просто як про "обличчя із тЯлЯвізІра", а саме після Інтернет-конференції, коли ми реально спілкувалися. Я вдічула щось близьке в ньому... І ще - не буду вдаватися в деталі, але по його думках, по його висловах в мене склалося враження, що якщо чсито теоретично змоделювати ситуацію, то такий як він інокли не образить мого першого, не буде істерик на тему "Чи кращий я за нього? А ти йогов се кохаєш?" і т.д. Новий чолвоік повинен зрозуміти моє кохання, якось "зігріти" мене, "витерти сльози"... І якщо при цьому він мене захоче, то такий чоловік зможе мене збудити... Тобто, мені здається, я відкрита до нових стосунків, але я на кого не подивлюся - не те... В мене прямоя кесь дежавю як перед першим разом - і хочеться і всі не те... А відпустити? Я його ніокли не забуду і не хочу забувати. Він все одно залишиться в моєму серці. І я вважаю це правильним - це МОЄ минуле, я інколи в своє минуле не плюю, я його поважаю й ціную і не дозволю ніокму, в т.ч. й новому чоловіку зневажати його... |
| Валентина Васильевна Марченко 23-07-2010 13:59:03 |
Singi, ти тільки думаєш, що ти відкрита до сексу і стосунків з кимось другим.
Але ж навпаки ти дуже закрита (психологічно в більшій мірі)і тому тільки з психологом, який зможе по такій проблемі допомогти тобі( а ти узнаєш про це спілкуючись попередньо при пошуках кому довіритись...), ти зможешь зрозуміти, як собі допомогти. 
|
| Галина Несмашна 23-07-2010 14:20:19 |
Читаю ваш опис і думаю, що ви маєте певний «драйвер» для потягу- - «чоловік-батько», старший за віком, обовязково- неординарний, «не такий, як усі»,. «ідеальний». Перший чоловік співпав з цим образом і тепер ви шукаєте не стільки минулого коханого,скільки свій «ідеальний» образ, який міг сформуватися ще з дитинства. (...мені здається, я відкрита до нових стосунків, але я на кого не подивлюся - не те... В мене прямо якесь дежавю як перед першим разом - і хочеться і всі не те...) Та й вибираєте чомусь в основному «недоступних» чоловіків- один-одружений, другий- «віртуальний», а реальні, вільні для стосунків –для вас-«асексуальні хлопчики»... І ще на мою думку, дуже «залізобетонне» поняття вірності, так, наче в житті може бути лише один-єдиний чоловік і все. Тому треба довго шукати, щоб знайти саме того-єдиного і тоді «жити з ним довго і щасливо і померти в один день». Життя ж вам піднесло зовсім інший сценарій, який не вписується у вашу картину світу. Розширяти життєві концепції можна через роботу з психологом. А Але, однозначно щось з цим терба робити... Кажуть, «Ідеальний чоловік не п'є, не курить, не лається, не грає на гроші і .... не існує.» А минуле- це однозначно ваше минуле і повинно зайняти гідне місце у вашій пам"яті, не треба його знецінювати. Хоча і не варто, щоб минуле заступало собою майбутнє...
|
| 23-07-2010 14:37:06Дополнение от автора |
|
Пані Галино! Тут Ви дійсно праві - чоловік повинен бутия кимось особливим, щоб "зачепив" мене... "«чоловік-батько», старший за віком, обовязково- неординарний, «не такий, як усі»,. «ідеальний». " Я часто згадую один випадок з дитинства: перший клас, 1991 рік Новорічний ранок. Ми всі в новорічних костюмах, аодин хлопчик прийшов просто діловому-святоквому костюмі - сорочка, брюки... Можливо через те, що це було через місяць після 1 грудня 1991 і у дітей новиниибули на слуху, не знаю чому, але всі "сніжинки", "гномики" і "ведмедики" відразу окрестили його образ "Президент"... ;-) І що Ви думаєте? До кінця свята цей хлопчик мені відразу став потрібен... Саме він мені (в 6(!) років) сподобався... Але хіба це не нормально коли жінці подобаються владні чоловіки? Так, мене захоплюють сильні чоловіки. Але я не можу знайти їх в своєму оточенні... Та й суспільна мода зараз на стороні "хлопчиків"... Чоловік в 30, а інколи в 40 виглядає "хлопчиком"... Не знаю чи хочу я заміж, напевно ні - не хочу змінювати своє життя, свій побут... Але хочу кохання. Мене цілком задовільняло бути коахнкою, хоча інколи все ж ревнувала до дружини, не буду приховувати... І зараз я теж хочу знайти собі чоловіка коханця, але якого я б кохала і душою і серцем... До речі, в підлітковому віці в мене теж був "віртуальний" - Шварценеггер, потім ще один політик, потім зустріла СВОГО реального КОХАНОГО першого (і я щаслива, тому що саме то й було КОХАННЯ, те про яке всі мріють, те яке буває не часто, те яке всі шукають і не всі знаходять)!!! Да, я дуже вірна. Причому як чоловіку так і переконанням, слову. І я вважаю це правильно - людина має вдіповідати за свої слова і вчинки і не бити в спину тому кому вчора присягалася в вірності. І якщо мені заради примарного щастя доведеться стати підлою і низькою - то мені таке щастя, коли я сама себе не поважаю не потрібна. Я зневажаю жінок як іллють бруд на своїх колишніх. І ідеал мені не потрібен - я не ханжа і в мене не мєа вимог не п'є, не палить, навіть не гуляє. Він не повинен бути ідеалом, він повинен просто мене "зачепити", бути харизматичним, сильним, добрим і таким, щоб я могла йому довіритися, щоб в нас були схожі моральні принципи. І... Я реально його бачу, алев ні ... віртуальний... |
| 23-07-2010 14:42:55Дополнение от автора |
|
Валентино Василівно! Але ж... В мене цієї весни була дуже серйозна "ломка"... після згаданої інтернет-конфренції, коли якби завдяки інтернету ми перейшли межу "обличчя із тялявізара" я дійсно сама собі відповіла. що я б не змогла йому відмовити. Мені тоді було складно... З одного боку я могла собі збрехати і сказати - Ні, його я теж не зможу прйиняти, я виіршила чекати поверненя совго першого,я к чекала. Але я б сама знала, що я брешу... І не поважала б себе... З іншого - я зрозуміла, що вся моя вірність ПЕРШОМУ КОХАНОМУ - це не вірність, а просто відсутність заміни :-( :_9 :-( ніяка я не вріна, а лише не було моменту... І от побачивши гідного чоловіка я не змогла б стриматися... Хоча повторюся - одним із аргументі вє його (віртуального" моральні цінності,я к ініокли не дозволять йому образити мого ПЕРШОГО... |
| Ольга Владимировна Лазаренко 23-07-2010 14:45:19 |
Singi!
Ну, по-перше, ви дійсно внутрішньо ще не відпустили свого першого коханого. Для того, щоб минуле дійсно залишилося минулим краще було б попрацювати з психологом. Інший момент - чому вас дивує те, що вас ніхто не збуджує (майже ніхто). Адже коли є почуття і сексуальний потяг до когось одного, то інші - перестають цікавити. Ще момент - певне протиставлення власне сексу і почуттів. Таке враження, що ви самі себе за вуха тягнете до фізичної насолоди, в той час, коли ваше тіло "зажимається". Більше довіряйте своєму тілу, більше слухайте себе. Чи дійсно вам хочеться "просто сексу" для тіла? Очевидно, ні. Ви хочете тих почуттів, які можна отримати від партнера в процесі статевого акту ( і не від абиякого партнера, а саме від коханого, ну, чи його "двійника"). А що з цим робити? Можна вирішити разом із психологом. Удачі!
|
| 23-07-2010 15:32:53Дополнение от автора |
|
Ольго Володимирівно! Може я дійсно хочу не власне сексу фізично, а того сексу яикй був з НИМ? Просто сексу - в мене навіть до самозадоволення не часто є бажання. Але я хочу сексу, хоч урозумом і серцем. Більше за все я хочу орального сексу,я кий би подарувала коханому. І щоб це був чолвоікя кому я б хотіла це робити... Але ж це не нормлаьно - такий слабий потяг власне до сексу фізично!!! Ми розійшлися з ним вже 3,5 роки... І до КОХАНОГО в мене не знаю - як згадую в першу чергу сльози, а не сексуальне збудження... Але все ж... Часто при самозадоволенні як згадаю до нього - часто буває що в саме цей момент отримую оргазм... І ще - коли ми були разом в мене до інших сексуального потягу не було, я однозначно б йому не зрадила, але мені подобалися чоловіки вцілому (азараз ні), я фліртувала, жартувала, заведена НИМ, я постійно була збуджена. Жінки, до речі, мене тоді сильно не любили і називали негарними словами, хоча я ні з ким окрім НЬОГО не кохалася... |
| Ольга Владимировна Лазаренко 23-07-2010 23:14:27 |
А тепер, як почуваєтеся, з усім тим, що тут для себе прояснили? Що збираєтеся робити далі? Написала про те, що хочете кохання і бути коханкою, однак поруч немає підходящих чоловіків.
Та, все є таки, якщо хочете якісно змінити своє життя на краще і себе в ньому, то це - до психолога.
|
| 23-07-2010 23:31:30Дополнение от автора |
|
Ольго Володимирівно! Не знаю... Я відчуваю себе як в 2006, перед тим як зустріла ЙОГО... Прямо дежавю - теж хочу кохання, хочу сексу, хочу почуттів і якщо зовсім щиро - ще й просто цікавість до сексу - адже з ВІН мені відкрив світ сексу, незнаю як описати - в мене окрім всього іншого з"явився ще й пізнавальний інтерес - це щось нове і я хотіла опанувтаице якнайкраще - я така була щаслива, коли бачила як йому подобається все, як йому гарно коли я дарую йому насолоду... І тут все обірвалося... А зараз - якби ж то знати, що історія повториться - я чекаю, що зустріну саме того чоловіка, саме зустріну, а не методично шукатиму, силуватиму себе... Але... Як знати - чи це дійсно станиться і я буду щаслива як тоді, що не розміняла себе... Чи так і залишисю на все життя лише раз спробувавши секс... Адже це не нормально - жінка в 25 років лише раз мала вагінальний контакт!!! Люди вже дітей мають і не одне... |
| Ольга Владимировна Лазаренко 24-07-2010 00:00:42 |
Я не знаю про те, що нормально, а що ні. А дехто в 25 років - у монастирі й гадки не має про секс. Це я до того, що всі ми різні, з своїм досвідом і своєю історією. Те, що прийнятно для вас, може бути неприйнятно для когось іншого.
Знати наперед ми не можемо. Можна довго фантазувати, вигадувати, загадувати наперед, як буде, і мучитися сумнівами, страхами, тривогою. А можна робити і дивитися, що вийде. Якщо виходить погано, можна щось покращити чи залишити, як є. Це все одно вирішувати вам. Одним словом жити теперішнім і насолоджуватися ним.
|
| 25-07-2010 16:49:13Дополнение от автора |
|
Я відчуваю, що проблема не в тому, що ВІН "гальмує" мене. Адже я згодилася наі ншого... Проблема можливо в тому, що немає саме такого щоб мене "зачепив"... Я не розумію чому так ивходить? І ще - я мало цікавлю чоловіків, хоча гарна, одягаюся зі смаком, здається не дура... Але в мене в очах згас той вогонь, що колись був, коли я зустрівчалася з НИМ - тоді я була дуже приваблива для всіх чоловіків, а зараз ні... Зараз замітсь звабливого все частіше бачу совє обличчя злим... І ще час плине і мене це лякає... :-( |
| Галина Несмашна 26-07-2010 13:52:41 |
Ми своїм зовнішнім виглядом ( в цілому- поглядом, рухами, поведінкою) можемо як приваблювати так і відштовхувати. Це своєрідний «танець» тіла, який людина подає, не усвідомлючи, а інші зчитують як- «наближайся» чи «не наближайся до мене».
Коли ви були «з Ним», ви були собою, вам було не страшно, що хтось наблизиться (ви ж то вже «зайняті») і ви поводилися так що сигналізували- «можна наближатися». Зараз ви- одна і «рисунок поведінки» змінився на відштовхуючий. Щодо вибору партнера. Старший, «президент», харизматичний= = «всемогутній», який «захищає», з яким – не страшно. Неприйняття ( страх?) «звичайних» чоловіків і пошук «всемогутнього»- це може ховатися за віком від року до п"яти. Може, варто прояснити обставини життя тоді, стосунки з батьком? Іноді, коли нема реального батька, ми ідеалізуємо його ( навіть не реальну особу, а архетип, сам образ- батько) і в уяві створюємо його «всемогутнім», який прийде колись і захистить від усього в житті. Іноді порівнюємо реальних чоловіків з образом батька ( якщо він був в дитинстві «надто хорошим» для нас) і всі реальні програють у порівнянні з цим образом ( кращого як тато не буває). Тоді все життя ми шукаємо такого чоловіка, як наш образ і не можемо знайти. Це лише мої фантазії з приводу того, що ви написали, не знаю, що у вас відгукнеться на них. І ще оце- «...час плине і мене це лякає...»... Я б порадила очну консультацію,Singi...
|
| 26-07-2010 14:11:11Дополнение от автора |
|
Так а чи можна виправити цей танець тіла на привабливий? Хоча б чисто для власної привабливостя, адже й ж не зобов'язана бути з кимось, якщо подивлюся на нього грайливо!!! Але чому в мене замість грайливо і спокусливо виходить зло й пихато, а то й нікчемно? Батько в мене був дійсно лідером, який вмів вирішувати проблеми. Але він помер, тому я не хочу змішувати зараз ці питання. Але мені дійсно подобаються всесильні, могутні чоловіки... Для мене "влада" в чоловіка сильний афродизіак... Прицьому гроші для мене не та кважливі. Головне внутрішні якості, які дозволяют мати владу. Я вже говорила, що захоплена одним нашим політиком-бізнесменом (прізвище не важливо, але це дуже гідна людина), то наприклад між ним і першим міліардером України, який об'єктивно багатший, я б обрала його через його силу і харизму, а не міліардера... Але однозначно чоловік повинен бути сильним і відповідальним. Я не знаю - чи треба з цим боротися, чи це нормлаьно, адже у всіх у нас є свій тип, який "чіпляє"... Але чому я не можу знову його знайти... Щодо очної консультації - я боюся, що мене спробують переламати по сценарію "бабських глянців за 3 грн" і "Клюбу бивших жен" - наплюй на чоловіків, вони створені для виконання наших забаганок. Мене це не влаштовує, я дуже шаную СПРАВЖНІХ чоловіків, кохаю свого першого і ніякі ідеї знецінити його я не допущу. І взагалі, наскільки я себе відчуваю, в сексі, я більше схильна до ролі наложниці для свого господаря ніж навпаки... |
| 26-07-2010 14:19:48Дополнение от автора |
|
Не знаю - можливо це просто мої амбіції - владний чоловік? Ще я схильна до образу "соратниці", "бойової подруги" при сильному чоловіку на другій ролі. Я зараз так задумалася - з чолвоіками в мене є різін як би субособистості - я їх називаю "Руда Соня" і "Сінгарелла". Соня - це для моїх ровенсиків, я так абула в університеті і зараз - гарна, впевнена в собі, якщо треба пробивна, активна, рішуча, звикла бути першою і чоловіки або членимоєї команди або суперники, або я їх не наблюдаю взагалі. Інша Сінгарелла - я була така на першій роботі, в універі з деякими викладачами, зі своїм коханим, для згаданого вже вище в"іртуального" я була б така - грайлива, мила, ніжна, в усьому підкорююся, але при цьому не "блАндинкО класична" (я НЕ про колір волосся), а в міру сил розуміюся на його діяльності, з викладачами я взагалі була кращою студенткою в тих, хто мені подобався, бо я не могла до них прийти а) не гарною; б) не знаючи предмет. І мені дуж ене вистачає зараз "енергії Янь", як я ї називаю - сили справжнього харизматичного чоловіка, мені хочеться знов убути "Сінгарелою"... Читреба боротися з тим, що в мене такий образ чоловіка, невже це погано? Чи варто шукати дійсно такого, як мені підходить? |
| Ольга Владимировна Лазаренко 27-07-2010 20:41:14 |
Соня! (Якщо можна, буду так вас називати);
Щодо очної консультації - розумію ваш страх натрапити на не надто кваліфікованого спеціаліста, тому вибирайте за освітою (краще академічного зразка плюс психотерапевтична освіта і психотерапевтична багаторічна практика), використовуйте свою інтуїцію, зорієнтуйтеся, чи зможете довіряти цій людині. Якщо страшно прийти одразу на прийом (не люблю це слово), то, можливо, спершу спробуйте роботу з цим спеціалстом онлайн - як піде. Дуже рекомендую гештальт-терапію. Цей психотерапевтичний метод гуманістичного спрямування, тому психологи-гештальтисти нікого нікуди не тягнуть і нічого робити не примушують (не буду про всіх, але я і мої колеги так точно). А що стосується образу коханого чоловіка і пов"язаного з ним образу батька, то з цим краще розбиратися в очній роботі. Боротися з вашим образом - це все одно, що боротися з якоюсь частиною себе, наприклад, своєю рукою чи ногою. Воно то можна, а сенс? Краще образи ці усвідомити, зрозуміти, прийняти і... (якщо не влаштовують) поступово змінити, чимось доповнюючи, щось залишаючи. Якщо будуть ще питання - пишіть.
|
| 28-07-2010 09:57:19Дополнение от автора |
|
Ольга Володимирівна! Я й боюся, що очно психолог переламає мені частиун мене і це вже буду не я. Я розумію яки йобраз чоловіка є мій, відразу розумію, коли дивлюся на чоловіків, такий тип мене цілком влаштовує!!! Але... Але мені здається, що такий тип чоловіків вимер як мамонти, ну або я їх не можу знайти... ЗІ - пішла запитаю google про гештальт терапію... |
| 29-07-2010 22:34:10Дополнение от автора |
|
Пані Галино! "Ми своїм зовнішнім виглядом ( в цілому- поглядом, рухами, поведінкою) можемо як приваблювати так і відштовхувати. Це своєрідний «танець» тіла, який людина подає, не усвідомлючи, а інші зчитують як- «наближайся» чи «не наближайся до мене». Коли ви були «з Ним», ви були собою, вам було не страшно, що хтось наблизиться (ви ж то вже «зайняті») і ви поводилися так що сигналізували- «можна наближатися». Зараз ви- одна і «рисунок поведінки» змінився на відштовхуючий." Я прослідкувала за собою - коли я зустрічному чоловіку посміхаюся, в мене в голові відразу вискакує думка: "Тільки щоб він не подумав, що він мені потрібен. Щоб не подумав, що я вішаюся йому на шию, чи не звикла до поглядів чоловіків!". Нікуди цю думку подіти не можу... Раніше, тоді, коли в мене було кохання - в мене такої думки не було... І ще - який чоловік міг би мене захопити я знаю - сильний, добрий, харизматичний,такий, що цінує власну честь і власне слово, готовий на ризик, зовні коренастий, великий (спортивна фігура, на якій з віком з"явився животик), коротка зачіска або лисий, трохи схожий на "братка 90-х"... А от який тип жінок подобається таким чоловікам? Простіше кажучи - який мені імідж обрати, щоб такий чоловік мною закікавився? І наскільки цей образ буде співпадати зі мною такою, якій мені комфортно? І де такі чоловіки "водяться"? |
| Галина Несмашна 30-07-2010 01:38:31 |
На жаль, Singi, я не можу дати відповіді на остані питання- чесно, я не знаю - ні які жінки можуть подобатись таким чоловікам, як ви описуєте, на мій погляд- це досить індивідуально; не можу сказати, де саме «водяться» «саме ті»...
На рахунок іміджу - якщо він вам буде невластивий- довго ви не зможете його утримувати. Краще бути собою і шукати того, кому подобатиметесь саме ви і саме такою, як ви є, з усіма вашими слабкощами та принадами. І- на рахунок страху консультації- подарую вам притчу «Казка пісків» , колись для мене вона стала відкриттям. "Потік, що народився далеко в горах, подолавши перешкоди на своєму шляху, досяг, нарешті, пісків пустелі. Потік спробував подолати і цю перешкоду так само, як він перетнув пороги і водопади, але виявив, що його води зникають, пісок поглинає їх. Проте він був переконаний, що його призначення — перетнути пустелю, за якою було видно високі гори, вкриті снігами. "Що ж робити?" У цей момент голос, що лунав із самої пустелі, прошепотів: "Рухаючись своїм звичним способом, ти не зможеш перетнути пустелю. Ти або зникнеш, або перетворишся на болото". "Що ж робити?" — вигукнув потік. "Віддавайся на волю вітру, він перенесе тебе!" "Але у такому разі я втрачу свою свободу!" вигукнув потік. " У будь-якому випадку ти не можеш залишатися тим, ким ти був. Ти говориш про свою індивідуальність тому, що не знаєш своєї дійсної природи". Коли потік почув це, віддалені, смутні спогади стали спливати в глибинах його пам'яті. Він усвідомив, що вже випробовував стан польоту. Роздумуючи таким чином, потік чув, як піски шепотіли йому: "Сміливіше, тільки так ти спіткаєш свою суть!" Потік здійнявся парою. І гостинний порив вітру підхопив його й поніс до заповітних гір. Він летів над пісками, переживаючи нове, дивовижне почуття. "Так, тепер я знаю свою істинну природу"—думав потік, м'яко опускаючись на вершини гір.
|
| Ольга Владимировна Лазаренко 30-07-2010 14:04:29 |
Завдання психолога - не ламати ваші образи і не змушувати вас ні до чого. Основна функція психолога - допомога і співпереживання. Завдання психолога - віддзеркалити вам те, що відбувається з вами, щоб ви самі зрозуміли те, чого хочете, а чого ні, і в чому суперечність, і як отримати те, чого хочеться, дбаючи при цьому про ваш емоційний стан та психологічну безпеку. Повірте, те, що зараз здається очевидним і звичним, після якісної роботи з психологом здаватиметься тільки вершиною айсберга. Дійсно, можна й далі жити на цій вершині, не розуміючи ні справжніх мотивів своєї поведінки, ні своїх справжніх бажань, а можна відкрити усе це для себе. Для цього й існують психологи.
|
| 30-07-2010 23:50:18Дополнение от автора |
|
Я й боюся, що для того, щоб знайти такого чоловіка як мені подобається, доведеться змінити імідж... Хоча мій коханий же обрав мене такою як я є... Зрозуміти чого я хочі? Я хоч убути коханкою чоловіка, яокму я зможу довіряти, який буде сильним, добрим, харизматичним, вдіповідатиме моєму типу і ніокли не образит мого першого коханого! Як у Лепса "Не печалься, девочка моя..." |
Чтобы спросить или ответить, авторизируйтесь или пройдите регистрацию!
 |
|
Наші психологи
