Думаю, все хороше, що про мене говорять-неправда.
»
Поради психолога онлайн (безкоштовно)
»
Думаю, все хороше, що про мене говорять-неправда.
| Ольга Олійник (Київ) 23-03-2023 22:59:34 |
|
| Андрій Сергійович Бессараб (Дніпро) 23-03-2023 23:17:07 |
Добрий вечір! Мені здається, що я розумію, що це може бути важко для вас, і я готовий допомогти. Ви описали багато різних почуттів і прагнень, які ви маєте. Здається, що вам дійсно потрібна увага і прийняття, і це зрозуміло, адже кожному з нас це потрібно. Але важливо розуміти, що зайве прагнення до підтримки можуть призвести до відчуття незадоволення і невдоволення, якщо вони не зустрічаються.
Вам може знадобитися допомога в розумінні ваших почуттів і потреб, а також способів, як з ними працювати. Один із способів - звернутися до професійного психолога або терапевта. Вони можуть допомогти вам розібратися зі своїми емоціями і надати підтримку та поради щодо того, як краще займатися саморозвитком і взаєминами з іншими людьми. Також можливо, ви можете відкрито поговорити зі своїми друзями і рідними про свої почуття і потреби. Іноді важко зрозуміти, яким чином нас можуть підтримати, якщо ми не пояснюємо свої потреби. Але важливо пам'ятати, що ваші друзі не повинні завжди давати вам підтримку, вони мають свої власні життя і проблеми. Якщо вам потрібно спілкуватися з кимось, і ви не маєте нікого поблизу, можливо, ви можете звернутися до лінії підтримки або форуму, де люди можуть допомогти вам відчути себе менш самотньою. 
|
А Ви бажаєте поставити питання психологам просто зараз? Або отримати приватну допомогу психотерапевта онлайн (по Скайпу, Вайберу, Watsapp)?
| Светлана Владимировна Киселевская (Дніпро) 24-03-2023 07:21:54 |
Здравствуйте, Саша!
цитата:
я хотіла, щоб хтось побачив те, що я відчуваю і прокоментував це Вам не хватает любви к себе и вы пытаетесь получить ее от других, используя для этого различные методы привлечения внимания. Отсюда и возникает зависимость от людей, которую вы чувствуете и пытаетесь избежать (с помощью отказа от привязанностей). Вы могли бы, безусловно, оставить все как есть, но ваша проблема уже мешает вам жить и требует решения. Потому что любой спасатель (человек, который будет вам говорить комплименты, проявлять заботу, утешать и т.д.) или очень быстро уйдет от вас, или же превратится в преследователя (тирана-абьюзера), так как вы не выходите из роли жертвы и вытащить вас оттуда невозможно. А любому человеку рано или поздно надоедает вкладываться в отношения, не получая ничего взамен. цитата:
Я відчуваю себе покинутим кошеням. Мертвим. Так как невозможно без любви к себе не только любить других, но и принимать любовь. цитата:
Вони бачать щось гарне у кожному. І це не моя заслуга, якщо знайшли і в мені Поэтому и вам надо учиться видеть в самой себе свои положительные качества и достижения. А также - принимать недостатки. В этом и будет заключаться ваша любовь к себе, с помощью которой вы перестанете зависеть от других и сможете построить равноценные, партнерские отношения. Поэтому если вы хотите изменить свою жизнь, то добро пожаловать в индивидуальную психотерапию.
|
| Владимир Анатольевич Тарасенко (Запоріжжя) 24-03-2023 09:46:40 |
1
Добрий ранок, Саша! цитата:
Я ніяк не наїмся. Скажіть, будь ласка, мама або тато були до Вас непостійними у відносинах - то наближали до себе, то віддаляли, то любили, то відторгали, то виявляли приязнь, то безжально критикували?.. Відчувається, що у Вас, завдяки тому хиткому ставленню, не сформувалася навичка довіряти своїм почутттям. І, як наслідок, не довіряти словам і вчинкам інших. Тобто суцільна недовіра і сумніви на фоні критично незадовленої потреби у прийнятті і підтримці.
|
| Наталия Горская (Київ) 24-03-2023 23:46:55 |
1
Саша, така потреба в прийнятті та любові має глибоке коріння в дитинстві. Сила цієї потреби залежить від того, наскільки Ви недоотримали , коли були дитиною. І те, що ця потреба відчувається як "життя, або смерть " також про дитинство, адже для дитини відчувати нестачу батьківської любові, це маленька смерть. Така потреба може виявитись дійсно "ненасичаємою". Тому і виникає відчуття, що "мало". З цим важливо працювати, адже з віком у людини мають місце зміни, і особистісні, і досвід набувається, тому є на що інше, ніж "прийняття кимось" спиратися. Досвід маленької дитини всередині Вас занурює Вас в почуття, які тоді, в дитинстві, відчувала маленька Саша, і які були на рівні смерті від покинутості. Але це НЕ весь ваш досвід. Щодо критики себе, то тут також може мати місце вплив дитинства. Є певні стосунки, за яких людина потім "бачить " або "сильний плюс", або " сильний мінус ", тобто, або "геній ", або "злодій ", без проміжних варіантів. Схоже, Ви себе вже віднесли до "злодіїв ", а дарма. Звичайна людина завжди десь "посередині ", інколи ближче до максимуму, іноді до мінімуму, причому одна й та сама людина в різний час та за різних обставин.
|
| 25-03-2023 11:07:19Доповнення від автора |
|
↩ Реакція на відповідь № 337386 для Владимир Анатольевич Тарасенко Добрий ранок.Дякую за відповідь!Мама відштовхувала мене в емоційному плані.Коли я робила шкоду,то не знала як вона відреагує і постійно брехала.Довіри не було.Вона казала, що я плачу через дурниці і навіть сварила мене за це.Я зробила висновки і вирішила тримати з собою те,що мене хвилює і плакати не при них.А з татом мені здається,немає зв'язку ніякого.Я завжди зверталась до мами,а про тата іноді навіть забувала.Вони обидва працювали.Тато до світанку, а мама до 11 ночі.Ми з сестрою проживали дні з бабусею і чекали тільки маму.Бабуся просто дивилася телевізор і тільки.Вона казала нам розважатися як завгодно тільки не кричати.Ми з сестрою часто сварились,бо я виставляла їй чіткі притензії,а вона говорила зовсім про інше і ніяк не розуміла,що я хочу.Це доходило до того,що я дуже дратувалась.І тоді бабуся говорила сестрі"Ходімо від неї, хай сама тут біситься".Вони мене залишали одну в кімнаті з цими емоціями і сміялись з того,що я кидала речі щоб заспокоїтися. Я відчувала себе безпорадною і свої почуття безглуздими через те,що вони так легко на це реагували.Я можу викликати жалість до себе,тільки коли уявляю себе знову тією розлюченою плачучою і безпорадною дитиною,яку не хотіли зрозуміти.Мені дуже складно говорити, які в нас стосунки, але у мене є декілька яскравих спогадів.Мама завжди говорила, що я псую свята і настрій всім на святкуванні.Тобто, коли всім було весело, я вередувала і демонстративно зневажливо до всіх ставилась і дратувалась.Це для того,щоб вони звертали увагу,помічали мій настрій,жаліли мене,намагались догодити і вмовляли.А потім коли мені мама говорила"Ти жахливо себе поводиш, соромиш мене і псуєш свято",я відчувала провину і від вередування переходила до сліз.Колись вона увечері,коли всі пішли додому сказала,що я зіпсувала все свято і поводила себе жахливо.І я посеред ночі згадала про це і не могла заснути.Розбудила її і запитала"Мамо, я зіпсувала свято?"а вона сказала"Звісно ні, тобі щось наснилось.Але ж вона говорила це вже не перший раз.Ще добре запам'яталось як я захворіла і мама сказала,що не зможу піти до тітки в гості.А я тоді сказала"Вона тільки й радіє, що в мене болить горло і я не прийду".Навіть не знаю чому я так подумала.Мама тоді розізлилась і сказала"Ти безсовісна, звісно вона за тебе переживає,а ти її звинувачуєш".Вона взагалі часто говорила"Нема совісті в тебе". Найбільше мене вражає ще один спогад.Я грала на дворі влітку до 9 вечора,а мама укладала сестру спати і сказала мені ще трохи можна погуляти тільки нікуди не іти.Але я подумала,що швидко пройдусь і ніхто не помітить.І так я пройшла вулиці 3.І вже йшла до дому і думала,що вони точно помітили.Я йшла по темній вулиці,яка трохи освітлена ліхтарем в кінці.І побачила,що мені назустріч,прям на мене йде якийсь дядько.Я прямо відчула,що він йде до мене.І при цьому я все ще йшла назустріч і сподівалась просто пройти повз.Я оцінила ситуацію і подумала"Сподіваюсь,це не тато.Він буде сваритись".Але то виявився тато,який мене шукав і він був дуже злий на мене.Я справді тоді сподівалась,що це скоріш якийсь дядько, ніж розлючений батько.До речі, мене били і ще частіше ставили в куток,доки я не вибачусь.Била мама і про куток теж мама.Вона часто на мене кричала,а потім вибачалась і обіймала.Я була від цього в шоці, бо вона мене била і кричала,а потім так швидко заспокоювалась і добрішала.Мама постійно з цього сміялась і казала "Я хвора на говору.Я погана матір?".Я знаю,що дідусь (її тато) був алкоголіком і бив її з мамою.Вона розказувала,як він вигнав бабусю з дому взимку босоніж.А мама чекала коли він засне,щоб впустити її.Я розумію, що вона не робила це зі мною зі зла.Тепер я жалію на тільки себе,а і її.І ще я постійно недооцінюю або занижую прихильність людей до мене.А коли зі мною спілкуються не дуже емоційно,спокійно або трохи формально, я гублюсь і зовсім не розумію як до мене ставляться і що думають.З часом мама стала "добріше" і коли мені було 12 років вже реагувала по іншому.Вона засмучувалась,що я з нею майже не розмовляю.У неї змінилась поведінка, але я й далі їй брехала і дивувалася,що вона поводиться по іншому.Я злилась через це. Всі хороші, я ніяка. Думаю,я так залежна від думки інших тому,що я під цим розумію, що вони назвуть якісь мої якості, як я виглядаю зі сторони,мою поведінку. Тому,що я сама не знаю яка я і не можу себе оцінити.Я потребую,щоб інші сказали,яка я.А потім я це заперечую і думаю,що вони перебільшують.Я занижую свої хороші якості,тому,що не знаю наскільки вони виражені.Я погано знаю навіть свої риси характеру.Може, навіть я не можу "об'єктивно" знати яка я.Я було перестала спілкуватись з подругою тільки тому,що я занизила свою значимість і потрібність для найближчої людини.Взагалі подумала,що я їй не потрібна.І це була неправда.Вона дуууже засмутилась через це.Коли хтось проводить час з іншими значимими людьми,я забуваю все хороше,що він для мене зробив,які ми були близькі і вже задумуюсь навіщо я тут потрібна.Я думаю це не ревнощі,а якесь самопригнічення.Я ні на кого не злюсь. |
| Владимир Анатольевич Тарасенко (Запоріжжя) 25-03-2023 11:49:42 |
цитата:
Всі хороші, я ніяка. Хороші або погані - це оцінки людей. А має бути ставлення до вчинків. Ось цей вчинок гідний. А цей помилковий. Бачите різницю - не людина, а вчинок? Бо одні і ті ж самі люди можуть вчиняти по-різному. Хочу Вам порадити - вчиться довіряти фактам. Вчиться розвивати свою здатність довіряти своїм відчуттям замість усталеної звички довіряти хибним думкам. цитата:
Я думаю це не ревнощі,а якесь самопригнічення. В цілому мені здається, що Ви зараз перебуваєте на шляху розвитку своєї особистості. Вас цікавить, яка Ви? Чому так відбувається? Що робити далі? Це непогана ознака подальшого прогресу і суттєвої зміни якості емоційного стану, а відтак і якості стосунків з іншими людьми.
|
Щоб запитати або відповісти, авторизируйтесь або пройдіть реєстрацію!
Ви можете запропонувати автору цього питання поспілкуватися
Надіслати запит на спілкування можуть зареєстровані користувачіЩоб відправити автору цього питання пропозицію поспілкуватися, Вам потрібно бути авторизованим.
Поради відвідувачів
Ще немає коментарів. Ви можете бути першим, хто запропонує автору якусь пораду.
 |
|
Наші психологи
