Question

12-04-2023

Вітаю.Буде дуже цінним будь-який коментар,бо я зовсім одна в своїх проблемах.Мені дуже самотньо.😞Я знаю,що тут треба конкретний запрос,але я хочу цим поділитися і взнати,що зі мною не так.
Мені так багато хочеться написати...Мені здається,що я дитина,принаймні в психологічному плані.Навіть не підліток,а маленька дитина.Я ні з ким не сварюсь,не бунтую, тільки мовчки все переживаю,тихо плачучи.
Мені набридла моя поведінка.Мені набридли мої страхи.Мені набрид мій тон голосу.Мені надридло те,як я виглядаю зі сторони.Мені набридла моя невпевненість і незграбність.Мені вже огидно від того,якою я показаюсь в соціумі.Мені соромно і огидно від того,яке враження від мене складається у людей.Мені огидно бути якимось невпевненим,дивним,боязким і мовчазним створінням,яке не може проявити себе ні вдома,ні в школі.Я дуже боюсь відкриватись людям,а якщо вже тим,у який про мене склалось зовсім інше враження...Це в найбільшій мірі стосується однокласників.Я вже 8 років не йду з ними на контакт.І справа точно не в них.Вони самі запитували,чому я не розмовляю з ними.Я не знаю вже точно,коли я замкнулась в собі.Ще в дитячому садку я грала тільки сама і коли приходила думка з кимось заговорити, думала "Краще не треба".Бо я не була точно впевнена,що вони не відмовлять,що в них не поганий настрій,вони не образять(маму нагадало🙁).Взагалі коли не виявляли до мене перші прихильність і добре ставлення я і не підходила ні до кого,бо хто зна,як вони тоді до мене ставились.І ще була така дииивна річ,над якою я довго думала.Я дуже рідко,але запам'ятався тільки один раз, в садку якось несвідомо "відключила" свої сумніви і почала грати з іншими дітьми.Ще й галасливо.І мені тоді було зовсім не страшно...І раптом до мене вмить повернувся цей 'самоконтроль' і страх і я дуже здивувалась своїй поведінці і подумала щось на кшталт 'Я що так розкуто себе поводжу?А раптом зроблю дурницю?!'. Це було прям раптово,як усвідомлення.Я вмить змінилась в обличчі і поведінці,що ті діти не зрозуміли,що сталося,що я вже хочу скоріше позбутись їхньої уваги. Мені досі цікаво,що це було.І тоді я відштовхувала тих,хто зі мною грав і починала поводити себе роздратовано або ображено,щоб вони скоріше від мене відвернулись доки я не зробила щось дурне.Що саме - не знаю, доречі.І це коли я була маленька...

Питання від: Олена; Вік: 15

подобається запитання?

12-04-2023 00:46:43Доповнення від автора

Я зрозуміла,що скоріш це не в дитсадку почалось.Я просто перенесла свою 'манеру стосунків'або прив'язаності від батьків туди.Але,що було до цього я більше не можу згадати.Це ж так рано.А що тоді за жахіття зі мною сталося ще раніше що я стала така замкнута?На вулиці коли до мене підходили знайомитись у віці до років 10 я думала тільки про те,як скоріше здихатися від них.Я до цього віку гуляла надворі тільки з бабусею і в одних і тих же місцях...Мама каже,що все через це,треба було мене змушувати йти на контакт з кимось крім родини.
Потім з 11 років я виходила на вулицю з маленькою сестрою і в мене з'явилися подруги,поступово замінюючи одна одну.І зараз я відстежую дещо спільне між всіма моїми відносинами з тими, кого називала друзями.У нас був насправді не близький зв'язок,але так здавалося за рахунок того,що ми проводили багато часу разом.Мені здавалося, що ми насправді близькі,коли багато чого не знали одна про одну.Я помітила,що ми дуже легко починали дружити і я цьому дивувалася і думала що вони якісь особливі,якщо я навіть їх не боюся.І за короткий час ми прив'язувались.І так само недовго дружили...Останній і найдовший раз майже роки.Ми були якось залежні одна від одної,але якщо чесно зовсім не близькі.Остання моя подруга сказала коли перестали спілкуватись,що я недостатньо її підтримувала і все таке.Тоді я здивувалась,бо завжди дивилась на неї 'вище себе' і думала їй це не потрібно, бо вона для мене була сильною,досить енергійною,вміла постояти за себе і не боялась розмовляти.Не те що я.Я тоді пройшлася по минулому і справді зрозуміла,що цього всього я до неї не виявляла.Це ніби не було для мене 'базою',я не вміла це давати.І зробила висновок,що не вміла дружити.Можу ще доповнити про батьків і взагалі сім'ю.

12-04-2023 00:55:06Доповнення від автора

Мені здається,що я виставляю себе за іншу людину і вона каже "Я справжня,а ти ні".Мене дратує, коли в моменті я не можу просто бути собою і ніби бачу зі сторони,як невпевнено я себе породжу.Я говорю одне,а думаю про інше.Я веду себе замкнуто і мовчазно і в той же час критикую себе за це і злюсь на себе,коли справляю враження на людей думаючи 'Я не така,як ви думаєте!'.Складно описати наскільки мені тоді соромно,я ніби хочу визнання того,що ніхто не бачить.Це і є ніби 2 людини.Кожен раз,коли я приховую себе,я відчуваю,що зраджую себе.

Щоб запитати або відповісти, авторизируйтесь або пройдіть реєстрацію!

Ви можете запропонувати автору цього питання поспілкуватися

Надіслати запит на спілкування можуть зареєстровані користувачі

Щоб відправити автору цього питання пропозицію поспілкуватися, Вам потрібно бути авторизованим.

Поради відвідувачів

Ще немає коментарів. Ви можете бути першим, хто запропонує автору якусь пораду.

Щоб прокоментувати, авторизируйтеся або зареєструйтеся!

Наші психологи

Алексей Лемещук
(Одеса)

Юлия Якименко
(Онлайн)

Нiна Уенем
(Онлайн)

Катерина Вовк
(Київ)

Віталій Вікторович Бондарчук (Вінниця) · Answer 1 · 2023-04-12 01:21:40

Вітаю, Олена.
Ви пишете, що зовсім одна у своїх проблемах, а проблеми між тим великі. Великі, але не безнадійні. Потрібна допомога, підтримка і робота з психологом. Особливо зараз, коли Ви поступово готуєтеся до дорослого, самостійного життя і в той же час жахаєтесь цього.
Це добре, що Вам все це набридло і Ви почали висловлювати назовні, але те що Ви почали описувати лише верхівка айсбергу.
В той же час, навіть якщо Ви наважитесь на роботу з психологом у Вас можуть виникнути проблеми довіри до психолога і готовності відкриватися у своїх думках і переживаннях для подальшої роботи з ними.
Але те, що Ви наважились хоча б написати на сайті, вже саме по собі досягнення

Светлана Владимировна Киселевская (Дніпро) · Answer 2 · 2023-04-12 01:30:00

Добрый день!
Если вы хотите

цитата:

взнати, що зі мною не так

то вы и сами все знаете.

цитата:

мої страхи.Мені набрид мій тон голосу.Мені надридло те,як я виглядаю зі сторони.Мені набридла моя невпевненість і незграбність.

Ваши страхи и отсутствие любви к себе снижают вашу самооценку и приводят к отсутствию уверенности.
Что и не позволяет вам контактировать с социумом так, как вы хотите.

цитата:

Вік: 15

Поэтому вам надо обращаться к родителям за помощью, чтобы они нашли для вас психолога и оплатили психотерапию.
Так как самостоятельно, без их согласия, вы не сможете это сделать.
А на форуме все ваши проблемы не могут быть решены.

Тетяна Павлівна Дзьоба (Харків) · Answer 3 · 2023-04-12 18:46:52

Доброго дня, Олено. Все про що Ви написали, є проблемою, з якою потрібно розбиратися, але не на цьому сайті.
Якщо я правильно зрозуміла, то Ви навчаєтесь у школі. Спробуйте напочатку звернутися до шкільного психолога, також на сайті кожної школи має бути номер телефона довіри, на який Ви зможете зателефонувати та поспілкуватися з психологом. Спробуйте такий варіант.

Андрій Сергійович Бессараб (Дніпро) · Answer 4 · 2023-04-12 19:49:53

Вітаю! Ви вже зробили перший крок, поділившись своїми думками та почуттями. Важливо розуміти, що ваші страхи та невпевненість - це не щось погане чи нездорове. Багато людей мають подібні почуття. Оскільки ви не знаєте, коли саме ви замкнулися в собі, може бути корисно звернутися до психотерапевта, який допоможе з'ясувати причини вашого стану і надати інструменти для його подолання.

Важливо зрозуміти, що ви не єдині з такими почуттями. Ви можете спробувати знайти групу підтримки або приєднатися до заходів, які вас цікавлять, щоб зустрічатися з новими людьми і поступово зрушуватися з комфортної зони. Можливо, вам допоможе знайти зацікавлення або хобі, яке ви можете розвивати, а також поспілкуватися з людьми, які мають подібні інтереси.

Пам'ятайте, що дорослі люди також можуть мати страхи та невпевненість, тому не стидайтеся звернутися до когось за підтримкою, якщо вам це потрібно. Це означає, що ви сильніші за свої проблеми та готові працювати над ними.

Наталия Горская (Київ) · Answer 5 · 2023-04-13 18:22:27

Олено, проблема невпевненості в собі формується з дитинства.
Але не чужі люди/діти цьому сприяють.
А батьки, стосунки в родині.
Для того, щоб боятися, що про тебе скажуть інші, достатньо постійно чути зауваження та критику, не відчувати, що твоя думка має значення. Саме в родині.
"Жахіття" ніякого могло не бути, але крапля за краплею знецінення або зневага від близьких підточують віру в Себе.
Ваш образ Себе і Ви справжня- думаю досить різні.
І НЕ в тому сенсі, як пишете Ви.
Ви НЕ гірше, ніж Вам уявляється, а навпаки.
Просто Ви багато чого про себе ще не знаєте.
Напишу, кого "відчула" я у вашому зверненні.
Я "відчула" дуже глибоку і емоційно "тонку"(вразливу) особистість, яка хоче взаємодії з іншими, бо це цікаво.
Але непередбачуваність поведінки чужої людини викликає певні опасіння.
Ці опасіння сформувались в дитинстві, отже , не мають того рівня критичності, який властивий більш дорослому віку (а в дитинстві, як відомо , "все здається великим").
Саме тому ці опасіння значно перебільшені.
А свої власні можливості щодо "а що я можу робити, якщо комусь не сподобаюсь" значно недооцінені.
До того ж, в роздумах практично відсутній момент, коли хтось може не сподобатись Вам.
А ще за цими дописами мені бачиться людина, здатна досить глибоко аналізувати свої почуття, і грамотно доносити свої думки.
Мені чомусь здається, що якщо Ви пишете вірші, чи оповідання, то вони цікаві і гарно написані. )
Погоджусь з колегами , Вам було б важливо поспілкуватись з психологом, щоб розібратися "хто Я", чого я хочу, що вмію, що хочу від інших, що готова їм дати, а що не хочу.
"Ніби 2 людини"- та може й більше, але не "людей", а сторін однієї особистості.
Як на мене, доволі цікавої особистості.
Зраджувати себе не варто, важливо прислухатися до Себе Різної, і вирішувати залежно від ситуації.

Все на купі

Поради відвідувачів