Як боротись з відчуттям сорому і провини?

Вітаю Анастасіє.
Відчуття провини та сорому – не є природними, вони накладаються на нас з дитинства батьками та оточенням, в якому ми зростаємо. Напевно батьки у процесі вашого виховання досить часто викликали у вас почуття провини (свідомо чи несвідомо) аби маніпулювати вашою поведінкою, реакціями, робити з вас "зручну дитину".
І тепер це почуття з вами і у дорослому житті також, воно автоматично викликається в усіх формах міжособистісних відносин.
Ігнорування та емоційна холодність – потужні форми маніпуляції та аб'юзу, бо викликають у нас страх бути неприйнятим, нелюбимим, непотрібним.

Перш за все, ви НЕ мусите відчувати почуття провини та сорому в усіх конфліктах! Це нав'язане почуття, аби вами можна було маніпулювати.
Ви маєте право висловити свою думку, претензію, бо ви рівноцінна сторона стосунків.
Шукайте внутрішній ресурс (а він у вас обов'язково є) і наважуйтесь відстоювати свою позицію у стосунках із будь-ким. Почніть із менш значущих людей та ситуацій, маленькі перемоги додадуть вам упевненості у собі та ресурсу продовжувати цей шлях.

Також, рекомендую вам звернутись до психолога та пропрацювати тему дитячо-батьківських стосунків, це допоможе вам змінити патерни поведінки на фундаментальному рівні.

Анастасіє, вітаю! Почуття провини зазвичай виникає у нас тоді, коли ми відчуваємо, що вчинили невірно або порушили якесь незриме правило. Ви можете почувати себе правою в суперечці, але можливо існують інші уявлення, які Ви при цьому порушуєте? Наприклад, а чи можна Вам мати власну думку в діалозі з батьками чи їхнє бачення є завжди авторитетним? Чи можна Вам проявляти свої почуття, емоції, невдоволення чи такий прояв в сім'ї, стосунках не заохочувався? Інколи наполягати на своїй точці зору асоціюється у людей з надмірною агресивністю, і стосовно цього виникають складні переживання.

Звісно, питань багато і краще їх роглядати в терапії, проте для початку можна поразмірковувати над тим, ким якою б Ви хотіли бути в стосунках з іншими людьми, якою б Ви хотіли щоб Вас бачили, сприймали, що станеться, якщо Ви будете більш відвертою стосовно своїх почуттів тощо.

Анастасія, вітаю!

З почуттями не треба боротися, їх треба проживати та ставати сильнішими за них, тобто вичерпувати їх як внутрішню воду, щоб не бути затопленою. Ви описуєте ситуації, де неможливо проявляти свої переживання і як наслідок у вас формується відчуття провини та сорому за свої живі прояви. Зазвичай люди засуджують тих, хто на них не схожий і якщо вони не дозволяють собі проявлення емоцій, то і іншим не можна. Ви вже дозволяєте, але внутрішні системи захистів спрацьовують поки що як сором та провина, щоб ви не сильно відрізнялись від інших і були як всі. Це нормальний процес, його треба пережити та пройти. Ви на шляху закріплення і дозволу собі своїх проявів. Для кращого розуміння та самопідтримки рекомендую психотерапію, де всі ваші почуття будуть важливі і де їм буде місце та час!

З цим можливо щось робити?

Цілком можливо. Але для того Вам потрібно звернутись до психолога особисто та пройти курс психотерапії.
Мета якої: звільнення від токсичних стидаючих "програм", нав'язаних Вам батьками. Яким було зручно керувати Вами з допомогою відчуття провини та стиду. До речі, це найпоширеніші методі впливу на дітей серед батьків-нарцисів.