Ірина Василівна 6 хвилин тому: 
Перфекционізм і біль від власної меншовартості.
»
Поради психолога онлайн (безкоштовно)
»
Перфекционізм і біль від власної меншовартості.
| Володимир Анатолійович Тарасенко психолог Запоріжжя 09-11-2024 10:21:31 |
4
Ольга Владимировна Паничева Оксана Юрьевна Селезнева Ирина Константиновна Зубиашвили Доброго ранку! цитата:
ПЕРФЕКЦИОНІЗМ І БІЛЬ ВІД ВЛАСНОЇ МЕНШОВАРТОСТІ. Оці дві складові - перфекціонізм та меншовартість, дійсно, створюють отруйну суміш, що здатна знищувати усе живе. Поділившись тут на форумі своїм станом, переживаннями, ви зробили смілиівий крок. Однак не озвучили свій запит або питання. І тому психологам залишається здогадуватись, а в чому ж, насправді, зацікавлені. Знаєте, трапляється, і нерідко, коли люди шукають лише співчуття або навіть прагнуть, щоби їх пожаліли. І, як не прикро, на тому все. А сама думка узятись за вирішення проблеми їх або лякає, або зовсім не приходить на розум. Напевно, ви зрозуміли, до чого я веду... до визначення вами власної потреби(!) цитата:
В мене, як я уже розібралась, нарцисична травма з дитинства, підкріплена дорослим життям: я не можу щось робити погано. Я маю все робити якнайкраще. Ваші теперішні проблеми народжені давно і з того часу тягнуться в сучасність. Тим більше ваш вибір партнера (скоріше, несвідомий) обумовлений закладеним в дитинстві сценарієм - мати поруч людину, яка буде вас знецінювати і топити в багнюці меншовартості. Мої слова можут сприйматись як дуже різкі, але з вашого опису свого життя саме такі висновки і народжуються. цитата:
Я розумію, що це мій перфекціонізм, але не можу з цим впоратись… Це компенсаторний механізм, який запустив маховик гонитви за досягненнями, сліпе бажання вийти на рівень ідеалу. От самі себе запитайте - для чого прагнути ідеалу? І не поспішайте зі швидкою відповіддю. цитата:
Якщо я не зробила щось ідеально, я себе знищую через булімію, оніхофагію, розхламлення, інші форми аутоагресії. цитата:
Мене просто з’їдає почуття провини і сорому, а також нікчемності мого життя цитата:
А мені це боляче, бо я туди вкладаю свою душу, свій біль, все, чим я живу, і коли він це знецінює, то я відчуваю, наче частина мене перестає існувати. Слово терапія вже пролунало. Додати щось інше - буде на даний час зайвим. Визначайтесь і приймайте рішення - залишити все як є або піти шляхом докоріних змін. Відредаговано автором 09-11-2024 10:25:11 
|
| 09-11-2024 10:46:21Доповнення від автора |
| Дякую вам за відповідь! Напевне найголовніша проблема,це - позбутись руйнівного почуття провини і сорому за невдало зроблену роботу. Тим більш, перечитавши написане, я усвідомила, що відгук на роботу може бути лише суб‘єктивною думкою мого чоловіка, і «вкусовщиною» на рівні «подобається/не подобається». А я, оскільки не маю відгуків інших людей, сприймаю цю думку за об‘єктивну реальність. Тим більш, коли мова заходить про мистецтво, це завжди питання суб‘єктивне. Виходить, що мій чоловік - це заміна батьківській фігурі, яку я призначила авторитетною, ретравматизує мене і я ніби опиняюсь в дитячій позиції. |
| Володимир Анатолійович Тарасенко психолог Запоріжжя 09-11-2024 11:09:24 |
цитата:
Виходить, що мій чоловік - це заміна батьківській фігурі, яку я призначила авторитетною, ретравматизує мене і я ніби опиняюсь в дитячій позиції. цитата:
Тим більш, перечитавши написане, я усвідомила, що відгук на роботу може бути лише суб‘єктивною думкою мого чоловіка, і «вкусовщиною» на рівні «подобається/не подобається». цитата:
А я, оскільки не маю відгуків інших людей, сприймаю цю думку за об‘єктивну реальність.
|
| Алла Григорівна Веленко психолог Київ 09-11-2024 11:28:51 |
2
Володимир Анатолійович Тарасенко Доброго ранку! Читала і ніби сама відчувала той біль, з яким Ви зіткнулися, отримавши оцінку чоловіка до своєї праці... Насправді, кожна наша дитяча травма, кожна внутрішня зачіпка, зречена стикатися з тим "гачком", на який буде "нанизана", викликаючи тим більш нестерпний біль, чим сильніша була дитяча травма, або чим більш недосконале світосприйняття вцілому. І як на мене, у Вашому випадку, Ваш чоловік, як найбільш наближена зараз до Вас людина, до якої Ви повністю внутрішньо відкриті, і відіграє саме таку роль, роль "гачка". Насправді, тільки близькі по справжньому люди, можуть нам завдати найбільшого душевного болю. Адже, думка просто перехожого, навряд чи, так зачепить нас. І якщо перебувати в площині сприйняття себе лише як фізичного тіла, тоді біль через наші образи, страхи, розчарування...може стати просто нестерпним. Адже, будуть руйнуватися ті основи, які ми ідеалізували і, на які ми сперлися... Але якщо хоча б трошки відсторонитися і увійти в певну дуальність, стане зрозуміло, що та сама людина, яка завдає нам болю, насправді може бути і найкращим нашим лікарем. Адже, "тицяє" в саме те "місце", з яким ми повинні негайно розібратися, щоб, нарешті, перестати перебувати в співзалежних стосунках ... До яких, як правило, ми призвичаїлися з дитинства. І от халепа!😔 Ніби вже самі все розуміємо, з усім розібралися, навіть самі собі "поставили діагноз", а от чомусь всередині нас зміни глобальні не спостерігаються🤔 І це стосується не лише когось одного. Насправді, кожна людина знаходиться "всередині власної системи". Саме тому, навіть правильно проаналізувавши свій стан та всі події, ми фактично не в силах поміняти себе на рівні емоцій та рефлексів. Бо, якщо мінятися на рівні свідомості, хоча і не так просто, але з певними зусиллями, реально, рівень підсвідомості потребує глибинного перезавантаження. Це як з комп'ютером. Достатньо просто бути користувачем і виконувати певні дії в межах поставленої програми. Але, коли справа доходить до зміни всієї системи, необхідний спеціаліст, який цей самий комп'ютер повністю трансформує. До чого це я все? На мою думку, Ви достатньо професійно розібралися з причинами своїх реакцій та тих больових подій, які відбуваються. І тому, логічно, виникає питання, чого, насправді, Ви прагнете? Вам потрібна просто підтримка, чи є потреба виговоритися, чи те і інше разом? Або ж Ви вже втомилися блукати лабіринтами своїх емоцій та болісних реакцій і вже прагнете не просто розібратися, але все змінити на краще, щоб навчитися бути щасливою незалежно від зовнішніх обставин? Певне, можна написати, що винний Ваш чоловік, який Вас так безпардонно та цинічно знецінює ( і певною мірою, правда в цих словах буде), бо, швидше за все, і сам схильний до надмірного самоконтролю та ідеалізацій. Але чи допоможе такий підхід стати гармонічною, а отже, мати щасливі стосунки і життя? Навряд чи. Хіба що, ще більше додати внутрішніх проблем до тих, які вже є. Тому я сторонниця іншого підходу, коли немає пошуку винних, а є лише сприйняття себе, своїх проблем та всіх ситуацій з боку користі для свого розвитку. А розвиток, як відомо, без глобальних внутрішніх змін просто неможливий. І почати, як на мене, було б непогано з питання: то чому у мене саме такий чоловік, чому я трапляю саме в такі ситуації, і чому мені від того, що відбувається, так невимовно боляче? При цьому, зважити, що все щоб не відбувалося, повинне мене чомусь навчити, в чомусь допомогти і щось дуже корисне зробити... І я б почала саме з питання болю. Адже, те, що одна людина навіть не помітить, і буде жити щасливо далі своїм життям, для іншої може стати непереносимим. Як Ви думаєте, чому? Що саме людину робить на стільки вразливою та нездатною "тримати удар"? Відредаговано автором 09-11-2024 11:33:58
|
| 09-11-2024 12:59:54Доповнення від автора |
| Дякую вам за таку розгорнуту і змістовну відповідь. В ній є і підтримка, і розуміння моїх емоцій. Я за це Вам щиро вдячна. Ви задали складне питання. Ніби на поверхні все зрозуміло: чоловік знецінює, бо має владу свого професійного і особистого авторитету, я відчуваю біль, бо хочу почути від нього схвалення, а чую розчарування і образливу характеристику. Так, думка чужої людини мене б настільки не могла зруйнувати, хоча іноді слова інших зачіпають мене. Залежить від того, чи опинюсь я від їхніх слів у почутті власної «поганості», меншовартості….ніби не вони роблять це зі мною, а ніби я сама своїми емоціями роблю це із собою. Чоловік знає мене краще, і може свідомо використовувати такі формулювання, щоб загнати мене у такі почуття. Сам же за рахунок своєї критики може ствердитись у своєму статусі «знавця» в підняти свою самооцінку. Він стверджує, що він не має нарцисичних акцентуацій, але якщо неупереджено оцінювати його вчинки, то стає зрозуміло, що в нього теж проблеми самооцінкою, тільки вирішує він їх за допомогою агресії, критики і нападу. Якщо я звинувачую і соромлю себе, то він звинувачує і соромить інших, а також мене. Він дуже нагадує мою матір. Боюсь, що саме за це він сподобався мені свого часу. Хоча був з тих, «чию любов треба заслужити». Для того, щоб перестати відчувати біль від його критики, мені треба знецінити його і його авторитет. От як це зробити, я не знаю…. |
| Оксана Юрьевна Селезнева психолог м Кам'янське 09-11-2024 13:46:32 |
1
"Для того, щоб перестати відчувати біль від його критики, мені треба знецінити його і його авторитет. " Мені здається, я вже читала про такий спосіб підняття самооцінки в Ваших відповідях. Хто ж так вже робить в вашій сім'ї? Може пошукати більш екологічні варіанти? "От як це зробити, я не знаю…." Почніть з мами.
|
| Алла Григорівна Веленко психолог Київ 09-11-2024 13:52:38 |
Рада, що мої слова знайшли у Вашій душі відгук.💕
Тому одразу хочу написати, що намагання знайти причину своїх бід та проблем у комусь з близьких - "шлях в нікуди". Так, певне, аналізувати поведінку тих, хто поруч, потрібно хоча б для того, щоб реалістично оцінювати кого "доля обрала нам у вчителі". А далі - потрібно "зійти з цієї платформи", щоб не застрягнути в ролі "жертви" назавжди. Насправді, "танго завжди танцюють двоє". І все, і всі що нас оточують - є лише проекцією нашого внутрішнього сприйняття себе та тих поведінкових моделей та програм, які були "записані" несвідомо з дитинства. Що Ви дуже тонко підмітили і самі: "Він дуже нагадує мою матір. Боюсь, що саме за це він сподобався мені свого часу". Отже, ми лише притягуємо до себе тих людей, які відповідають нашим внутрішнім "запитам", при чому, навіть цього не усвідомлюємо Тобто, цей закон діє і в зворотньому напрямку. По мірі трансформації всіх попередніх внутрішніх програм, моделей поведінки та установок, почнете, спершу, змінюватися глибинно Ви, ставлення до себе. І по мірі цих змін, зовнішній світ, а отже, і близькі люди, змушені будуть змінюватися по відношенню до Вас. Якщо знати, що всі больові моменти необхідні як подразники для наших змін, тоді стає зрозумілим, що Всесвіту немає сенсу нас "мучити", якщо ми гарно засвоїли всі свої попередні уроки і змінилися на стільки, що усвідомили свою цінність та унікальність. І тому вже критика інших завдати невимовного болю нам просто не зможе. Тобто, або ті хто поруч з Вами, "підуть за Вами в трансформації", або ж життя зробить так, що Вони не зможуть Вас "мучити". Але... Є певний нюанс, який може суттєво вплинути на Ваші рішення. Ви і самі розумієте, що перебуваєте у співзалежних стосунках, де на даний момент відіграєте роль "жертви". Але питання в тому, на скільки вже зрослися з цією роллю? Бо для того, щоб почати працювати над собою ( Це не має ніякого відношення до руйнації стосунків, швидше, навпаки, до їх покращення та зміцнення), потрібно мати потужний намір, сильну мотивацію та імпульс, щоб все змінити. А отже, прийняти рішення іти в психотерапію. Бо у іншому випадку, жодні розумні діалоги і найцінніші поради на сайтах не призведуть до глобального покращення. Тим паче, що "коріння" проблеми тягнеться з дитинства. А це, насамперед, робота з дитячими травмами та блоками. Бо неможливо вирішити питання в стосунках з чоловіком, допоки не вирішиться внутрішньо питання "мама-дитина". А, можливо, і батько. Бо те, що про нього нічого не пишеться, ще не означає, що немає питань і з ним. Якось так🙂 Відредаговано автором 09-11-2024 13:55:26
|
| Володимир Анатолійович Тарасенко психолог Запоріжжя 09-11-2024 17:47:46 |
цитата:
Для того, щоб перестати відчувати біль від його критики, мені треба знецінити його і його авторитет. Є інший шлях - відновлювати власне почуття самоцінності. Вчитись називати речі своїми іменами, усвідомлюючи їх природу. Відкрито виражати свої емоції і думки. Встановлювати у стосунках об'єктивно здорові особистісні межі і правила. Це все можна висловити короткою фразою - "ОБИРАТИ СЕБЕ".
|
| Павел Леонидович Басанский психолог Київ 10-11-2024 02:05:59 |
👍 краща відповідь! 1
Здравствуйте! Вы в ловушке. Бороться с постоянным обесцениванием, перфекционизмом, чувством вины и пр., ПРОДОЛЖАЯ жить с токсичным нарциссом - практически невозможно. А ведь это именно Ваша история. А муж токсичен, поверхностен и псевдоэкспертен, как и любой нарцисс. Как невозможно и выйти из нарциссической травмы, переписываясь с психологами на сайте, просматривая видео и читая статьи, занимаясь самоанализом - для этого необходима психотерапия. Причем желательно с тем специалистом, который очень хорошо разбирается в нарциссической травме, а лучше еще и сам ее прожил и преодолел.
|
| 10-11-2024 20:31:08Доповнення від автора |
| Всім спеціалістам дякую за відповіді!) Є над чим подумати… |
Щоб запитати або відповісти, авторизируйтесь або пройдіть реєстрацію!
 |
|
Наші психологи
