Тревожность, как бороться?

Доброе утро!

лечится в терапии, разве нет?

Да, лечится в терапии. Изживается путем осознания причин и укреплением чувства самоценности, об'ективного и взвешенного отношения к реальности.

Как её можно убрать?

Вначале, исследовав причины - как внутренние предпосылки, так и внешние обстоятельства.

Ищу специалиста который поможет конкретно с таким запросом, я устала бороться сама и отдавать деньги вникуда

В таком случае важно искать того психолога, который имеет опыт работы с тревогой и положительные отзывы. Такого, с кем у вас, действительно, возникнет подлинный контакт, в котором вы почувствуете себя не столько пациентом, сколько активным соучастником собственного исцеления. Где вас не будут буквально лечить. А помогут обрести внутри себя опоры и стойкость. Где к вам будут прислушиваться, учитывая все возникающие сомнения, переживания и чувства.

Со своей стороны предложу вам видео на тему тревоги. Надеюсь, оно поможет пролить свет на природу этого явления. Записано еще до войны, однако, на мой взгляд, своей актуальности не утратило.

"Тревога как прерванное возбуждение"
https://upsihologa.com.ua/audio-video-653

Відредаговано автором 18-11-2024 10:49:09

Работа состоит в том, чтобы проживать свои чувства, работать про страх смерти, находить опоры сейчас, понимать, что вы можете сделать, а что нет, какие есть желания, радости сейчас. У многих сейчас запрет на жизнь, потому что "неначасі", что дополнительно усугубляет состояние тревоги и апатии.
Отношения в семье влияют в том числе на тревогу, поскольку либо добавляют неприятных переживаний и понимаешь, что не на кого опереться, либо наоборот, осознаешь, что отношения это отдушина и опираешься на близкого человека.

В каком городе вы живете?
Как обстояли дела с тревожностью до войны?
Какой возраст ребенка?

Доброго вечора!
Нещодавно на сайті було дуже схоже на Ваше звернення, щодо психологині, яка замість допомоги, перекладала власні проблеми на своїх клієнтів. І так само, заздрила абсолютно всьому тій, з ким повинна була проводити терапію...
І у мене тоді запитання, можливо, це саме Ви вже зверталися на цьому сайті до психологів з цією проблемою? Чи це певний збіг обставин і Ви випадково потрапили вдвох до одного і т того ж непрофесіонала? Це перше.
А щодо самих відчуттів, як от стразу смерті близьких людей, від яких Ви страждаєте, то вони дуже схожі на "застряглу" травму, непрожитий стрес, який потребує реальної терапії, а не переписки, діалогів чи якихось
порад. І це робота зі страхами, підвищеною тривожністю, низьким рівнем стресостійкості.
На це існують спеціальні методики, ,ними має.аололвти спеціаліст.
Окрім того, як правило, ми боїмося того, з чим колись вже стикалися, як мінімум, на рівні генетики, та і не тільки...
От, наприклад, у Вас в роду були випадки загибелі
дітей та чоловіків?
І ще... Як довго Ви продовжували консультації з психологом, від якого не отримували реальної допомоги та полегшення? І чому не припинили спілкування, як тільки зрозуміли, що все обмежується тільки порадами?

Відредаговано автором 18-11-2024 17:06:42

К сожалению, психолог Вас неправильно информировала.
С тревожностью можно справиться. Только нужно осознать, что тревожность - это не вирус, который приходит и уходит. Нужно выяснить. почему она появилась в Вашей жизни.
Тревожность - это последствие Вашей жизни, реакций, поведения.
Тревожность и беспокойство должны быть у людей, но не в такой степени. когда мешают жить.
Надо фундаментально понять - "А что со мной не так, почему я так реагирую?"
Тревожное расстройство возникает. когда мы интерпретируем ситуацию, как безвыходную. А надо рисовать новую перспективу - выход из тупика.
Цель терапии - уравновесить эмоциональный фон.
Не надо бороться с тревожностью, действие всегда рождает противодействие.
Тревожность - это проявление невроза. а неврозы не лечат. а понимают.

Сочувствую по поводу отца.
Похоже, что ваша травма актуализировалась из-за войны, плюс, скорее всего, вы могли ее не прожить в полной мере. Поэтому все страхи и тревоги вернулись. Тут нужна только психотерапия. Важно, чтобы специалист был не просто психологом, а именно психотерапевтом (то есть кроме диплома психолога, имел еще доп.образование в одном из направлений психотерапии).

Як Ви думаєте, чому люди реагують по-різному перебуваючи в однакових обставинах?
Знаєте вислів: кожний живе в своїй ілюзії? Тобто, кожний реагує на зовнішні події відповідно тим установкам та поведінковим моделям, які були закладені набагато раніше.
Ви пишете: "...до войны за два года будто с ничего были панические атаки, потом прошли ещё в 2020 году сами. Боялась за здоровье и что инсульт будет, просто с ничего будто"
Жодна панічна атака "с ничего" не з'являється. Панічні атаки - це зовнішній прояв застарілого непрожитого стресу, який "застряг" глибоко на рівні підсвідомості. Панічні атаки лише зовнішній прояв непропрацьованих застарілих, у тому числі, страхів та тривог. І можна припустити, що "їх коріння" тягнеться від трагічних подій з Вашими рідними з дитинства.
Далі, Ви пишете: "До войны была ипохондриком и боялась из дома выйти и тоже ходила к психологу и ипохондрия по итогу уходила и я ещё сама старалась побороть". Тобто, у Вас, окрім всього, є глибинна, можливо, генетична, схильність до песимізму. Мама, бабуся були іпохондриками?
Тому, на мою думку, війна зіграла лише роль певного тригера і "витягнула", тобто, загострила ті проблеми, які вже були раніше. І якщо і далі будете перебувати в такому стані, можете нашкодити не лише собі. Бо мама, дружина - це осередок любові, енергії, тепла, щастя, яке передає це своєму чоловіку та дітям. А якщо щастя та рівноваги у самої жінки немає, то що вона передає близьким? Вона перетворюється на людину, яка замість того, щоб давати сили, ці сили у рідних відбирає.
Те, що Ви зверталися до психолога до війни - чудово. Але, Ваш стан свідчить лише про те, що зовні Вам вдалося на якийсь час трохи змінитися. Тоді як глибинних змін, на превеликий жаль так і не сталося. Бо для цього потрібна серйозна трансформаційна робота. Яка не може обмежитися проговорюванням, підтримкою та порадами психологів як на сайті, так і під час консультацій. Потрібна психо терапевтична робота на рівні підсвідомості з тими страхами та стресами, які були заблоковані, "законсервовані", найперше, з дитинства.
Так, робота нелегка. Але на кону не лише Ваше здоров'я та життя, але і здоров'я та життя Ваших рідних. Бо в сім'ї всі взаємопов'язані на рівні підсвідомості, на рівні психіки та енергій. І чим довше ми станемо "тікати" від своїх страхів, тривог, загалом, проблем, тим сильніше вони стануть нагадувати нам про себе нашими почуттями, реакціями, ситуаціями та здоров'ям. Власне, інсульти трапляються тоді, коли людина зупиняється в розвитку і живе своїми застарілими страхами та установками.

Відредаговано автором 20-11-2024 11:09:12

То есть проблема имеет давний характер.
Как долго вы ходили к психологу?
По какой причине прекратили работу?
Я бы рекомендовала вам вернуться в терапию, потому что, очевидно, вы не проработали глубинно проблему, а лишь, скорее всего, поверхностно поработали и на время помогло.
По поводу того, что психолог внушала. Как вы поняли, что она вам внушает? Как реагировали на такие ее действия?
Помогать, как волонтер, это хорошо, но есть важный нюанс. Помогать надо из избытка, а не дефицита. А у вас дефицит - нет спокойствия, удовольствия, радостей, зато много тревоги. И тут вы как будто еще больше добавляете себе проблем, наблюдая за еще более страшными вещами. И тут вопрос, для чего вам это надо? Какие убеждения есть на счет помощи другим? Как вы помогаете себе и заботитесь о себе?