У Психолога
Авторизація
Запам'ятати на місяць
Реєстрація Забули пароль?


Чоловік не любить моїх батьків

У Психолога » Поради психолога онлайн (безкоштовно) » Чоловік не любить моїх батьків
Добрий день. З чоловіком разом 13 років, є син. Мене тривожить постійно відношення мого чоловіка до моїх батьків. Я б не сказала, що він відкрито щось говорить чи скандалить з ними. Ні, такого немає. Але наприклад він може не піти до них на день народження, або ж не привітати взагалі. Вдома він висловлюється про них в зневажливому тоні. З самого початку наших відносин, мені доводилося переживати, щоб не було ніякого конфлікту між ними. Бо чоловік пояснює свої дії тим, що мої батьки не допомагають мені фінансово, наче їм байдуже до мене. Але я з цим не згодна, в нас хороші відносини і я нічого в них не прошу. Та й так вони завжди готові підтримати в будь-якій ситуації мене та мого чоловіка, якщо потрібно щось допомогти. Як мені реагувати на те, що чоловік відмовляється йти зі мною до них в гості наприклад? Мені дуже некомфортно, коли його запрошують, а він ігнорує, пояснює це постійною зайнятістю на роботі. Як ставитися до цього? Чи можливо це нормально? Бо я дуже переживаю з цього приводу. Буду вдячна за погляд зі сторони та пораду, як мені заспокоїтися в такій ситуації
Питання від: ; Вік: 32


психолог онлайн
Доброго дня. Так це доволі не приємна ситуація. Чи питали ви свого чоловіка, чому щє, окрім фінансової сторони, ваші батьки йому неприємні? Схоже на те, що він затаїв образу на них. І захоче він про це розповідати чи ні це велике питання. Якщо не вдасться з ним поговорити або якось вплинути на його рішення, найкраща ваша тактика - це спілкуватися з батьками окремо і без нього...нажаль, ми в більшості випадків ніяк не можемо впливати на рішення наших близьки людей...я за те, що не все треба досконало прояснювати і скрізь ставити точки над "і"..
Це його вибір, а батьки ваші, тобто вам ніхто не заважає спілкуватися з ними.. я б радила вам не загострювати цю ситуацію...

Відредаговано автором 27-01-2025 14:30:55


👍 радити психолога:


психолог онлайн
2
Володимир Анатолійович Тарасенко
Соломія Лехіцька
И у вас и у мужа есть ряд убеждений, которые мешают вам и вызывают неприятные ощущение.
Убеждение 1 - родители и муж должны друг друга любить, общаться и ходить друг к другу в гости.
На самом деле не должны. Конечно же, хочется большой и дружной семьи, но на деле так редко бывает. Люди могут не совпадать по взглядам, ценностям и могут не находить общего языка и это нормально. Ненормально делать вид этой самой большой и дружной семьи, собираться за одним столом, в глубине души мечтая друг друга не видеть и побыстрее закончить этот спектакль.

Убеждение 2 - вы отвечаете за отношения мужа и ваших родителей, активно участвуете в этом, чтобы кто-то не обиделся, не было конфликтов и та.
На самом деле их отношения это их ответственность. Вы в стороне.
Более того, вы занимаете нейтральную позицию и не становитесь ни на чью сторону. Вы можете попросить каждого (и родителей и мужа) не вовлекать вас в их споры, недоразумения и общение, не говорить вам друг про друга неприятные вещи. Вам обе стороны дороги, но они взрослые люди - сами разберутся.
А то получается, что и мама с папой и муж, как дети малые, которые бегут к вам, чтобы вы защитили и наказали другую сторону.
Это будет вечный конфликт и нервотрепка для вас.

Убеждение 3 (это уже у мужа вашего) - ваши родители обязаны вам помогать, а если нет, то значит им все равно.
Вообще-то вы и муж взрослые люди, вполне работоспособные. Почему родители обязаны помогать? А муж что обязан? Какая у него ответственность за семью, ребенка?

В целом, посыл в том, что вам не стОит брать на себя ответственность за отношения, чувства и общение других людей, даже если это муж и родители. Они сами способны разобраться. И сами не принимайте в этом участие, и не давайте себя в это втягивать. Хорошего ничего не выйдет, а вот настроение вы себе будете портить


👍 радити психолога:


психолог онлайн
2
Ирина Константиновна Зубиашвили
Алла Григорівна Веленко
Доброго дня!
цитата:

ЧОЛОВІК НЕ ЛЮБИТЬ МОЇХ БАТЬКІВ

Маємо визнати, що, на жаль, так сталося, ваш чоловік не любить ваших батьків. І це ще було б півбіди. Однак він має до них претензії -
цитата:

мої батьки не допомагають мені фінансово, наче їм байдуже до мене.

І, оскільки, вони не виправдали його очікувань, вдається до
цитата:

може не піти до них на день народження, або ж не привітати взагалі. Вдома він висловлюється про них в зневажливому тоні.

Щодо останнього, цікаво дізнатись, як ви реагуєте, коли він висловлюється про батьків у зневажливому тоні? Ви це все слухаєте? Можливо, заперечуєте?
Може статится, що то була не єдина причина його несприйняття ваших батьків...
цитата:

Як мені реагувати на те, що чоловік відмовляється йти зі мною до них в гості наприклад?

Ну, по-перше, ви вже якось сприймаєте його відмову і якось реагуєте. Розкажіть, як?
Що при цьому відчуваєте?
І як подібні моменти впливають на ваше подружнє життя?
цитата:

Мені дуже некомфортно, коли його запрошують, а він ігнорує, пояснює це постійною зайнятістю на роботі. Як ставитися до цього?

Здається, що слово "некомфортно" не передає усієї палітри ваших емоцій.
А відносно вашого питання, то спробуємо уточнити - чи не берете на себе надмірну відповідальність за "дружні сімейні" відносини між батьками і чоловіком?
До речі, що ваші батьки думають про свого зятя? Як його характеризують? Яким вони його сприймають?
цитата:

Чи можливо це нормально?

Думаю, що серед цивілізованих людей, сповідуючих свободу волі і, відповідно, свободу вибору, норми як такої не існує(!) Хоча, звісно, було б бажано мати задовільні стосунки між рідними і близькими.
цитата:

Буду вдячна за погляд зі сторони та пораду, як мені заспокоїтися в такій ситуації

Ну як заспокоїтись?! Будь-яку незадовільну ситуацію можна або змінити на краще, або прийняти. Та чи можете ви щось суттєво змінити?
Якщо ні, то залишається ...

Відредаговано автором 27-01-2025 15:33:37


👍 радити психолога:

27-01-2025 17:17:31Доповнення від автора

↩ Реакція на відповідь № 376974 для Володимир Анатолійович

Коли він так висловлюється, я звичайно ж заступаюся, кажу, що мені неприємно це чути бо вони взагалі не втручаються в наше життя і завжди дуже толерантно відносяться до нього. Коли він відповляється їхати, то їду сама з дитиною і його мамою, її теж завжди запрошують. Я його завжди благаю, щоб він поїхав. Він їздить, але не завжди. Мені потім незручно перед батьками. Він і справді в цей час знаходиться на роботі, але працює сам на себе, тому якби захотів, то поїхав би. Мені це неприємно, бо до його батьків, я відношуся з повагою, які б вони не були і що б не робили. Це скоріше впливає особисто на мене, а не на подружнє життя. Бо я не влаштовую скандали через це, і взагалі всі себе поводять як нічого не сталося. Батьки теж нічого не кажуть, і наче б то нормально до цього відносяться, передають йому гостинці додому, тобто можливо я себе накручую сама. Я не знаю, бо виходить, що тільки я хвилююся через це. Мої батьки добре до нього ставляться, тато взагалі готовий допомогти завжди, коли чоловік його просив про це. Нічого погано ніколи про нього не говорили. Вони його просто дратують, бо мають різні погляди на якусь ситуацію наприклад, і він таким чином уникає спілкування з ними. Я думаю, що не можу суттєво змінити думки свого чоловіка чи перевиховати його, тому не знаю чи можу якимось чином вплинути на нього, щоб він змінив своє відношення.


психолог онлайн
2
Соломія Лехіцька
Ольга Владимировна Паничева
цитата:

Коли він так висловлюється, я звичайно ж заступаюся, кажу, що мені неприємно це чути бо вони взагалі не втручаються в наше життя і завжди дуже толерантно відносяться до нього.

Пункт перший. Маєте право на власну думку і зовсім не зобов'язані вислуховувати наїзди на своїх батьків. Коли чоловік починає щось проговорювати проти батьків, спитайте - навіщо він це робить?
цитата:

Коли він відповляється їхати, то їду сама з дитиною і його мамою, її теж завжди запрошують. Я його завжди благаю, щоб він поїхав.

Пункт другий. Подивіться, до чого доброго призводять благання?
По факту ні до чого. Окрім того, ви себе принижуєте, ставлячи в залежну позицію.
Пункт третій.
цитата:

Він і справді в цей час знаходиться на роботі, але працює сам на себе, тому якби захотів, то поїхав би.

Чоловік відрізнається від вас тим, що КЕРУЄТЬСЯ власними бажаннями і поглядами навіть, якщо вони хибні. Ви ж себе змушуєте під тиском чи то обов'язку, чи то страху погіршення стосунків -
цитата:

до його батьків, я відношуся з повагою, які б вони не були і що б не робили.

Ну як так?! А якщо вони вас зневажатимуть, все одно їх поважатимете?
цитата:

Це скоріше впливає особисто на мене

цитата:

тобто можливо я себе накручую сама.

Я б радив вам узяти кілька консультацій психолога, аби вирівняти ваш емоційний стан і, зрештою, розібратись у вашій моделі сприйняття стосунків з близькими людьми, також ваших особистісних прав і кордонів.
цитата:

Вони його просто дратують, бо мають різні погляди на якусь ситуацію наприклад, і він таким чином уникає спілкування з ними.

Знаєте, іноді розбіжності в поглядах межи людьми стають нездоланною перешкодою для їхнього спілкування. А іноді ці розбіжності свідчать про наявність поверховості та невігластва, або ж ригідності характеру.
цитата:

Я думаю, що не можу суттєво змінити думки свого чоловіка чи перевиховати його, тому не знаю чи можу якимось чином вплинути на нього, щоб він змінив своє відношення.

Саме так і є. Єдине, на що ви можете вплинути, так це на спосіб власного реагування(!) Що, ймовірно, може опосередковано відбитись на позиції чоловіка.

👍 радити психолога:


психолог онлайн
1
Володимир Анатолійович Тарасенко
Доброго дня.
Погоджуюся з колегами, що у стосунках між вашим чоловіком та вашими батьками є дві сторони: чоловік та батьки. Вони дорослі люди і самі відповідають за те, як будують стосунки і чи взагалі хочуть ці стосунки між собою мати. Ви стороною цих стосунків не є, тому не можете їх контролювати. Та й для чого вам це? Ви не можете вплинути на те, що люди відчувають один до одного, хіба що частково на їх поведінку, але це буде поверхнево і не щиро.

Ваш чоловік не мусить отримувати задоволення від спілкування з вашими батьками, він же одружився з вами, а не з ними. А відповідно, це ок, що він не хоче з ними проводити час, їздити в гості. І оскільки вони йому не близькі люди, то і їх день народження для нього нічого не означає, для чого він має змушувати сете вітати, якщо йому не хочеться.

Буде набагато краще, якщо ви будете проводити час з батьками без нього, отримаєте задоволення від спілкування і не будете відчувати напруги за те, що вони можуть посваритися,

Доволі дивна є концепція чоловіка, що батьки мають помагати матеріально. Ви двоє дорослих здорових людей, по якій причині ви можете потребувати допомоги від старших людей. Багато чоловіків взагалі би могли сприйняти це як приниження, що їх вважають не здатними забезпечити сімʼю самостійно. Тим більше, якщо ваш чоловік займається бізнесом, то, мабуть, ваша сімʼя не голодує. Думаю, буде більш природно, коли дорослі діти будуть підтримувати батьків, а не навпаки.

Що стосується того, що чоловік вам говорить про батьків у зневажливому тоні, то швидше, це в першу чергу, неповага до вас. Він же знає, що вам це неприємно, бо ви їх любите, і ви за поведінку батьків не відповідаєте. То, мабуть, не варто погоджуватися таке слухати. Ваші батьки - це люди, які подарували життя дружині вашого чоловіка, і як мінімум за це заслуговують на вдячність, а не зневагу. Спілкуватися не обовʼязково, але демонструвати зневагу - не ок, тим більше вони нічого поганого вашій сімʼї не зробили.
Те саме стосується батьків вашого чоловіка, ви не зобовʼязані їх любити чи терпіти погане ставлення. Якщо вони вам подобаються, то прекрасне, але якщо ні - то можна обійтися формальним спілкуванням в разі необхідної зустрічі.


👍 радити психолога:

Щоб запитати або відповісти, авторизируйтесь або пройдіть реєстрацію!
Автор питання не дозволив його обговорення. Заборона стосується порад від нефахівців. Відкриті для коментарів питання - тут.

Наші психологи

Психологічний аналіз творів
qr