У Психолога
Авторизація
Запам'ятати на місяць
Реєстрація Забули пароль?


Слишком личные вопросы и комментарии людей

У Психолога » Поради психолога онлайн (безкоштовно) » Слишком личные вопросы и комментарии людей
Добрый день
Вчера зашла в магазин возле дома, часто разговаривали о животных, вчера я задержалась и начались расспросы, а есть ли парень у меня от девушки продавщицы, а живем ли вместе, а с кем он живет, еще до того писала мне в инста, почему такую хозяйку никто не украл, а откуда у меня квартира, с кем живу, кто подарил, есть ли офис
Я как-то более-менее уклончиво ответила, но поняла что мне это не нравится
Еще про знакомого гей он или нет
Просто сильные такие расспросы не понятно зачем

Но сегодня я пришла на педикюр, и между делом рассказала маникюрщицк, на что она ответила, может она думает что ты главная сплетница
И вот это мне стало неприятно
Она часто что-то такое скажет, и как будто мои успехи ее расстраивают
Мама на это посоветовала хвалить ее почаще
Она часто говорит, что я излишне обижаюсь и додумываю что люди плохо относятся ко мне
Права ли я насчет этих людей, что это странное и не очень хорошее отношение?
Питання від: ; Вік: 33


психолог онлайн
Добрий день.
З того, що Ви описуєте, можна зробити висновок, що Ви зіткнулися з порушенням особистих кордонів. Надмірні розпитування про Ваше особисте життя, особливо в неформальних умовах і без взаємності чи близькості у стосунках, справді можуть викликати внутрішній дискомфорт. Це нормально - відчувати відразу до таких вторгнень.
Ваша реакція нормальна. Ви зчитали свої відчуття, не знецінили їх і шукаєте відповіді - це важливий крок у збереженні власного психологічного простору.
Що стосується коментарів від майстрині манікюру - це звучить як пасивна агресія або емоційна недоброзичливість. Навіть якщо хтось підсвідомо чи відкрито порівнює себе з Вами, це не привід терпіти неповагу чи знецінення.
Порада мами про "хвалити" може бути спробою пом’якшити ситуацію, але не завжди виправдана: Ви не зобов’язані згладжувати напругу за рахунок власного комфорту.
Ваша чуйність до інших не ознака надмірної образливості, а швидше ознака емоційної зрілості. Ви маєте право захищати свої кордони, навіть якщо інші це не розуміють або знецінюють.
Те, що Ви відчуваєте нормально. І про це варто пам'ятати.

👍 радити психолога:

13-05-2025 16:29:39Доповнення від автора

↩ Реакція на відповідь № 382029 для Діана Саркісова

так, я думаю, що одна порушує мої кордони, а інша дійсно недоброзичлива, і мене це турбує, тому що я не скажу, це перекручуєьбся, або якісь дивні коментарі від неї
вона звикла спідкуватись про щось розповідати постійно


психолог онлайн
Що Ви відчуваєте після спілкування з цими людьми?
Які Ваші особисті кордони? Про що Вам точно не хочеться говорити, навіть якщо питають з добрих намірів?
Що Ви хочете захистити в даній ситуації: свою приватність, гідність, спокій?
Як Ви можете дати зрозуміти людині, що Вам некомфортно про це говорити, але не переходити на конфлікт?
Чи є у Вас відчуття провини, коли Ви намагаєтесь відстоювати особисті кордони? Звідки воно береться?
Можливо, варто пошукати більш м’які, але чіткі фрази, які Ви зможете використовувати у таких ситуаціях. Наприклад: "Це дуже особисте, я не хотіла б це обговорювати" або "Я відчуваю, що ці слова мене зачіпають, я не хочу говорити на цю тему".
Такі речі потребують практики і це абсолютно нормально. Ви вже робите важливі кроки до того, щоб жити у більш безпечному й комфортному для себе просторі.

👍 радити психолога:

13-05-2025 16:41:53Доповнення від автора

↩ Реакція на відповідь № 382037 для Діана Саркісова

я можу сказати, що це особисте і я не хочу відповідати, але не завжди знаходжу формулювання підходяще
наприклад, коли мені якісь подібні реці говорять, не знаб як реагувати

13-05-2025 16:42:53Доповнення від автора

↩ Реакція на відповідь № 382037 для Діана Саркісова

можна сказати, що то моя особиста справа, инколи не знаєщ що сказати


психолог онлайн
Що Ви маєте на увазі під фразою "Я не знаю, як реагувати"?
Ви маєте повне право сказати: "Це особисте, я не готова про це говорити" або "Не хочу в це заглиблюватись". Навіть проста фраза "Це моя справа" - достатня.

👍 радити психолога:

13-05-2025 16:48:00Доповнення від автора

↩ Реакція на відповідь № 382040 для Діана Саркісова

інколи розгублююсь, наприклад на фразу а чому тебе ще ніхто не вкрав

а он у манікюрниці часто завість і агресію пасивну помічаю
наприклад, розповіла цей випадок, а аона мені сказаоа, що вона навеано вважає мене головною пліткаркою

13-05-2025 16:48:37Доповнення від автора

↩ Реакція на відповідь № 382040 для Діана Саркісова

чи я надто беру чужі слова близько, як каже моя мама


психолог онлайн

👍 краща відповідь!

Які емоції стоять за розгубленістю в таких ситуаціях? Це страх, провина, бажання сподобатися чи щось інше?
Що, на Вашу думку, може статися, якщо Ви чітко почнете відстоювати свої особисті кордони?
Коли майстриня каже, що Ви пліткарка, що Ви при цьому відчуваєте? Це схоже на жарт, образу чи приниження?
Чи хотілося б Вам дати їй зворотний зв’язок? І як би Ви це сформулювали, якби не було страху образити?

👍 радити психолога:

13-05-2025 16:57:26Доповнення від автора

↩ Реакція на відповідь № 382044 для Діана Саркісова

за розгубленністю страх образити і бажпння бути хорошою

виглядає, ніби вона мене вважає пліткаркою
я спитала в неї, чому вона так сказала, вона відповіла, та просто сказала

можливо потрібно було відповісти, що плітками не займаюсь або хто так думає про інших, певно сам такий
не завжли знаходжу слова щоб себе відстояти з такими людьми
пробувала по-хорошому, мені у відповідб мало хорошого



психолог онлайн
Те, що Ви помічаєте за своєю розгубленістю страх і бажання бути хорошою - дуже важливе усвідомлення. Це часто заважає чітко реагувати, особливо коли у відповідь зустрічаєте пасивну агресію чи знецінення.
Ваш варіант відповіді про те, що "не займаєтесь плітками", - цілком доречний.
Спробуйте поставити собі запитання:
Що я втрачаю, коли мовчу у відповідь на недоброзичливість?
Тако ж я можу припустити, що тут, можливо, є ознаки синдрому відмінниці - бажання бути зручною, чемною, не образити, заслужити схвалення. Це часто заважає виставляти кордони.
Запитайте себе:
Чи не ставлю я потреби інших вище за свої, щоб залишитись “хорошою”?
Що для мене важливіше в цій ситуації - не образити когось чи не зрадити себе?

👍 радити психолога:

13-05-2025 17:10:54Доповнення від автора

↩ Реакція на відповідь № 382047 для Діана Саркісова

напевно є такий синдром, мені завжди хочетьсчя бути приємною, і я потім не можу нормально відреагувати на такі випади
напевно що і не хочу ідти на конфлікт
виходить, що витрачаю зайві нерви

Щоб запитати або відповісти, авторизируйтесь або пройдіть реєстрацію!

Ви можете запропонувати автору цього питання поспілкуватися

Надіслати запит на спілкування можуть зареєстровані користувачі

Щоб відправити автору цього питання пропозицію поспілкуватися, Вам потрібно бути авторизованим.



Поради відвідувачів

Ще немає коментарів. Ви можете бути першим, хто запропонує автору якусь пораду.

Щоб прокоментувати, авторизируйтеся або зареєструйтеся!

Наші психологи

Психологічний аналіз творів
Маленький принц
фільмМаленький принц теми: мати і дочка батьки та діти отношения
Молоко скорби (2009)
фільмМолоко скорби (2009) теми: горе меланхолия утрата
13 ПРИЧИН ЧОМУ
фільм13 ПРИЧИН ЧОМУ теми: підлітки одиночество смерть
qr