Психологиня Іванна Пюрковска Київ лише онлайн

Добрий день!

Ваше питання дуже важливе, і я розумію Вашу стурбованість.
«Но психиатр советует мне не искать знакомств и не переезжать от мамы пока не закончится военное положение и мобилизация.
»;
Психіатр може хвилюватися, що будь-які суттєві зміни (нові стосунки, переїзд) можуть спровокувати новий психоз або інші ускладнення, що буде складніше контролювати в умовах воєнного стану. У нього можуть бути припущення, що, залишаючись у знайомому середовищі з рідними людьми, Ви можете отримувати більше підтримки та стабільності, що зараз може бути критично важливим.
Дозвольте уточнити кілька моментів, щоб краще зрозуміти ситуацію:

- Як проявлялися психози, які Ви пережили? Мене цікавить, які саме симптоми Ви відчували під час цих епізодів (наприклад, галюцинації, марення, епізоди параної тощо).

- Чи були якісь конкретні обставини або події, які передували виникненню психозів? Наприклад, стресові ситуації, конфлікти, зміни в житті, чи, можливо, зміни в прийомі ліків?

- Що говорить Ваш психіатр про можливі причини цих епізодів? Чи було визначено, що могло спричинити психози, чи є якісь гіпотези щодо цього?

- Яке лікування Вам допомогло вийти з цих станів? Це допоможе зрозуміти, які методи були ефективними і що стабілізувало Ваш стан.

Ці деталі дозволять краще оцінити Вашу ситуацію та зрозуміти, чому психіатр дає такі рекомендації.
Також хотіла би звернути увагу на те, що відчуття "перекритої енергії", про яке Ви згадали, може бути пов'язане не тільки з присутністю матері та бабусі, а й з внутрішніми психологічними аспектами. Наприклад, це можуть бути почуття невпевненості або залежності, які можуть впливати на Ваше сприйняття себе і своїх можливостей. Вам це відгукується?
Ці питання також можна обговорити з Вашим психіатром або психологом, щоб краще зрозуміти його природу і знайти шляхи для покращення Вашого стану.

Бережіть себе, і, якщо у Вас будуть ще питання, завжди можете звертатися.

Відредаговано автором 21-08-2024 12:23:10

Якщо Ви шукаєте якусь "норму" або одобрення чи осуд його поведінки, то це точно не психологічний запит.
Нормою є те, що прийнятно для Вашої пари, те що узгодили всі сторони стосунків. Те що комфортно буде Вам та партнеру.
«Ну мені просто не приємно коли він дивиться на попи і груди дівчат»;
Ви повідомили, що Вам не приємно від такої поведінки. Я Вас розумію. Але тут слід подумати - чому Вам не приємно? Що Ви відчуваєте при цьому? І це все звісно проговорюється з партнером.
Наприклад може бути така картина "Мені не подобається як він це робить, я відчуваю гнів, розчарування, засмучення (це про почуття), бо я хочу бути центром його уваги (це про причини), він може давати мені її більше якщо я про це скажу та відкрито буду розповідати про свої відчуття (альтернативне вирішення, замість того щоб забороняти)"
Ця ситуація дуже наприклад, я у жодному разі не кажу Вам як робити. Це лише сценарій. Ваше життя точно не фільм, а реальність, тому приймати рішення тільки Вам.
Найважливіше проговорювати та вирішувати, щоб всі сторони були задоволені. Якщо хлопцю подобається дивитись на інших дівчат, то поцікавтесь чому, що він там бачить, що відчуває? НЕ ЗАСУДЖУЮЧИ! Це найважливіше. Саме так Ви і дізнаєтесь чи це нормально.
Якщо у Вас виникнуть ще запитання, то звертайтесь ))

Якщо Ви шукаєте якусь "норму" або одобрення чи осуд його поведінки, то це точно не психологічний запит.
Нормою є те, що прийнятно для Вашої пари, те що узгодили всі сторони стосунків. Те що комфортно буде Вам та партнеру.
«Ну мені просто не приємно коли він дивиться на попи і груди дівчат»;
Ви повідомили, що Вам не приємно від такої поведінки. Я Вас розумію. Але тут слід подумати - чому Вам не приємно? Що Ви відчуваєте при цьому? І це все звісно проговорюється з партнером.
Наприклад може бути така картина "Мені не подобається як він це робить, я відчуваю гнів, розчарування, засмучення (це про почуття), бо я хочу бути центром його уваги (це про причини), він може давати мені її більше якщо я про це скажу та відкрито буду розповідати про свої відчуття (альтернативне вирішення, замість того щоб забороняти)"
Ця ситуація дуже наприклад, я у жодному разі не кажу Вам як робити. Це лише сценарій. Ваше життя точно не фільм, а реальність, тому приймати рішення тільки Вам.
Найважливіше проговорювати та вирішувати, щоб всі сторони були задоволені. Якщо хлопцю подобається дивитись на інших дівчат, то поцікавтесь чому, що він там бачить, що відчуває? НЕ ЗАСУДЖУЮЧИ! Це найважливіше. Саме так Ви і дізнаєтесь чи це нормально.
Якщо у Вас виникнуть ще запитання, то звертайтесь ))

Вітаю! Дякую, що поділилися своїм питанням. Ваша ситуація дуже цікава, і вона може бути пов'язана з певними шаблонами поведінки, які повторюються у Вашому житті.

Ви зазначаєте, що втрачаєте інтерес до чоловіків, коли вони починають проявляти свої почуття. Тут можна припустити, що Вам більше цікавий сам процес "завоювання", а не результат. Можливо, підсвідомо Ви відчуваєте певний страх перед близькими стосунками або перед тим, що може статися, якщо Ви дозволите собі стати ближче до когось? Чи відгукується це Вам?

Коли прочитала Ваш випадок, згадалась мені книга "ЕСТ" про те, як ми (не)проживаємо життя, і там було так "Все, що розум пов'язує зі своїм виживанням, для нього краще, ніж нічого. Пам'ятайте, що ніщо - НЕ є тим, що потрібно пережити від непереживання до переживання. Якщо ви відчуваєте те ж саме до всіх чоловіків, очевидно, що ВИ НЕ ПЕРЕЖИВАЄТЕ ЖОДНОГО ЧОЛОВІКА. Ти рухаєшся через життя, нав'язливо програваючи свої записи. Чоловік - це просто кнопка.
Тут вказується на те, що існують певні шаблони, які прокручуються у мозку, а для ативації протрібен стимул - чоловік. Ці шаблони розвиваються у нас з досвідом. Є перше переживання, а потім, все що його стосується працює як тригер. Тут варто задуматись що саме Вас цікавить, гра у "Добивання" чи чоловік?

Щоб краще зрозуміти себе, спробуйте відповісти на такі питання:
Що саме Ви відчуваєте, коли чоловік починає проявляти свої почуття? Чи є у Вас якісь страхи або переживання в ці моменти?
Чи були у Вашому минулому стосунки або ситуації, де Ви відчували щось схоже? Можливо, є певний досвід, який Ви підсвідомо намагаєтеся уникнути?
Як би Ви описали свої справжні бажання в стосунках? Чого Ви дійсно прагнете від взаємин з чоловіком?
Ці питання можуть допомогти Вам зрозуміти, що саме відбувається, коли Ви починаєте втрачати інтерес до чоловіків, і як Ви можете змінити цей шаблон.

Сподіваюсь, це допоможе Вам краще розібратися в ситуації. Якщо у Вас є ще якісь питання або думки, не соромтеся ділитися ними!

Відредаговано автором 19-08-2024 18:47:25

Добрий день! Те, що Ви відчуваєте дискомфорт через те, що Ваш хлопець дивиться на інших дівчат, є абсолютно нормальним.
Не потрібно щоб стосунки погіршувались, щоб почати це робити, а можливо й ніхто не починав, а просто робив як завжди.
Важливе перше - Який у вас тип стосунків та які у вас домовленості? Можливо ніяких домовленостей немає?
Друге - з'ясувати яке ставлення до такої поведінки саме у Вас? як Ви на це реагуєте? Що Ви відчуваєте? Чи ви проговорювали Ваше ставлення, почуття до цього?
Є випадки у стосунках коли виникають образи на те, що хтось заглядає на інших, це неприємно. І є наслідки як - виникнення заборон на споглядання, спілкування і тд, що теж у свою чергу буде доставляти дискомфорт. Тобто, об'єктивно, палка з двох кінців, просто кажучи.
Варто подумати, які очікування Ви маєте щодо поведінки свого партнера і чи обговорювали Ви ці очікування з ним. Запитати його ставлення до цього, не звинувачуючи, екологічно. Спробувати зрозуміти його розповідь та вести діалог далі.
Якими Ви уявляєте Ваші стосунки загалом? Чи це обмеження свободи людини? Чи це терпіння та постійне переживання образи до свого партнера?
Або ж це цілісні гармонійні стосунки, де є простір для обговорення, вислуховування. Де Ви можете сказати партнеру "Мене хвилює це... Я помічаю за тобою... і мені не приємно..." без звинувачень та знайти АЛЬТЕРНАТИВНИЙ спосіб вирішення, який буде прийнятним для всіх. Адже стоснки це завжди більше ніж одна людина.
Відкрите і чесне спілкування може допомогти зрозуміти одне одного краще і знайти рішення, яке буде комфортним для обох. Як Ви відчуваєте себе, коли думаєте про можливість обговорити це питання з ним?

Відредаговано автором 19-08-2024 18:12:15

Ваша ситуація дійсно дуже складна, і цілком нормально, що Ви відчуваєте біль, розгубленість і сумніви після того, що сталося. Зрада завжди залишає відбиток на довірі та самовідчутті, і важливо дати собі час, щоб справитися з цими почуттями.
Про те що таке "зрада" визначено лише між Вами та чоловіком, і тут важливо - ПРОГОВОРЕНО, а не суспільними нормами. Ви маєте право приймати чи неприймати її.
«Зараз шлюб тримається із моєї доброти , і дитини»;

Те, що Ви залишитеся у шлюбі через дитину, зрозуміло, але важливо також подумати про своє благополуччя. Ви маєте право на підтримку та на можливість вирішити, як краще для Вас і Вашої дитини.

Якщо Ви відчуваєте, що не можете впоратися з цими емоціями самостійно, не бійтеся звернутися до спеціаліст_ки, психолог_ині , які допоможуть Вам опрацювати цей досвід.

Залишайтеся вірною собі та своїм відчуттям, і нехай Ваше рішення буде засноване на тому, що є найкращим для Вас у довгостроковій перспективі.

Привіт! Дуже дякую, що поділилися своєю ситуацією. Це важливий крок, адже іноді просто висловити свої думки та почуття вже полегшує.

З того, що Ви описуєте, видно, що Ви опинилися в дуже складній ситуації. Поєднувати обов’язки няні, відчувати тиск з боку матері і водночас мати обмежену соціальну підтримку дійсно може бути дуже виснажливо. Ваша втома та почуття образи абсолютно зрозумілі.

«мені дуже важні її хороші слова про мене та підтримка. я розумію що їй тоже важко. »;
Мені здається, що Ви дуже цінуєте підтримку та добре ставлення від мами, і це цілком природньо. Кожній людині важливо відчувати себе зрозумілою і підтриманою, особливо від найближчих людей. Можливо, спробуйте підібрати момент, коли Ви обидві будете у спокійнішому стані, і відверто поговорити про те, що Ви відчуваєте. Важливо, щоб ця розмова була не звинувачувальною, а побудована на Ваших почуттях — наприклад, можна сказати щось на кшталт: "Мамо, мені важливо чути від тебе підтримку, я відчуваю себе дуже втомленою від нинішньої ситуації, і твоя допомога мені дуже потрібна."
У спілкуванні важливо завжди нести повідомлення від свого "Я". Не у звинувачувальній форму, а у формі висловлювань власних почуттів та відчуттів "Я останнім часом помічаю це..., мені неприємно від цього..., якби ти мене підтримувала так..., то мені було б так...". Конкретно говорити про свої почуття важко, особливо, коли це за рідкість. Тоді здається що це справді неможливо, працюють блоки та заперечення. Я розумію. Але це і є шлях до порозуміння. Через щирість, відвертість та прощення - все це заключається у розмові. Без неї нікуди.
Тому важливо звертати увагу на свої власні межі та потреби. Зрозуміти, перш за все, які емоції переживаєте Ви. Ми часто себе знецінюємо. Поглянути на себе, зрозуміти свої почуття, втоми, що підказує Вам внутрішній голос - це є першим завданням для врегулювання ситуації зі сторони самопізнання, розуміння потреб. Тоді Ви зможете впевнено говорити про це. Можливо, знайдеться хтось інший, хто міг би допомогти з доглядом за братом і сестрою, щоб у Вас з’явилося більше часу для себе. Або ж інші методи у догляді за ними, які б дали Вам більше відпочинку, не нашкодивши діткам.

Якщо Ви відчуваєте, що самотність теж додає навантаження, можна пошукати онлайн-спільноти, де люди з подібними переживаннями підтримують одне одного. Віртуальні друзі — це теж важливо, при цьому добре мати кілька контактів у реальному житті, хоча б для коротких зустрічей чи прогулянок.

Пам’ятайте, що Ви маєте право на відпочинок, підтримку і час для себе. Не вибачайтеся за те, що висловлюєте свої почуття — це важливий крок до самопізнання та та порозуміння.

Доброго дня! Дякую, що поділилися своїми переживаннями. З того, що Ви описали, можна побачити, що Ви стикаєтеся з низкою складних емоцій, які впливають на Ваше життя та самооцінку. Важливо, що Ви прагнете змінитися та позбутися цих страхів — це вже перший крок до покращення.
Ви дуже добре описали спектр відчуттів, які зараз у Вашому житті. Давайте виділимо основні моменти.

З того, що Ви розповіли, можна виділити кілька ключових моментів:
.«А можливо не вийде?
Я не зможу?
Я не гожуся для цього?»;
«Я почав ненавидіти свою зовнішність, тобто при кожному баченні свого обличчя - мене починає воротити,та я собі в голові кажу - що я урод на лице.»;
Самокритика та внутрішній критик: Ви часто зосереджуєтеся на своїх недоліках і відчуваєте, що "щось не так". Це може бути результатом надмірної самокритики, яка заважає бачити Ваші сильні сторони.
«У всіх виходе відразу, а в мене ні - отже в мене взагалі не вийде.
Я навіть пробувати не буду - я знаю що в мене не вийде.»;
Страх невдачі та нерішучість: Відчуття нерішучості, яке Ви описали, може бути викликане страхом перед можливими невдачами. Це може призводити до апатії та уникання нових можливостей.

« Деякі страхи - перед публікою, великою кількістю людей, тривожність що хтось дивиться та сміється з мене на вулиці чи в приміщенні,або обмірковує який я урод або що я якийсь дивакуватий, через що я ще більша скованість.»;
«Всі кругом сміються за моєю спиною та бачать який я урод.»;
Соціальна тривога та параноїдальні думки: Відчуття, що інші можуть негативно Вас оцінювати або сміятися за спиною, може викликати значну тривогу та уникнення соціальних ситуацій.

«Хоча - батьки та близькі люди або деякі інші кажуть що в мене непогана зовнішність, та дуже підходить як для моделі - але я не вірю,та кажу що це сказано тільки тому , що я їм близька людина та вони не хочуть мене образити або шокувати.»;
Ненависть до власної зовнішності: Ваше негативне сприйняття себе, навіть коли інші кажуть щось позитивне, може бути пов'язане з глибокою невпевненістю в собі.
«Просто - що потрібно робити для того щоб цього позбавитися та отримати велику впевненість в собі, рішучість, не боятися,та завжди йти вперед та ризикувати - я хочу набути цього,та позбавитися того,що вже є.»;
Це схоже на те, що є місце де роздають цю "велику впевненість", чи не так? Насправді впевненість завжди є у середині Вас, її просто потрібно розкрити та розвинути. Іноді люди не можуть повірити що ця впевненість у них, а вони страждають, при цьому намагаються витіснити її та приписати зовнішньому світу. Але вона не лежить у психолога в шухляді, і точно не прийде цьому листі. Вона всередині Вас. Та навіть більше, все що Ви так шукаєте - знаходить там. Для цього потрібна робота над переживаннями, які не дозволяють побачити. 1 проблема - за нею інша, інша, інша, а за ними, або у них причини чому Ви не бачите впевненості.
« я хочу набути цього,та позбавитися того,що вже є.»;
Саме розуміння причин допомагає змінити щось, а не "позбавлятися". У ході роботи над собою ми маємо вчитися жити з тим що у нас є, при цьому збагнути що власна сила незміренна, чудова та це частина нас. Можемо обговорити це детальніше. Я надаю безкоштовні консультації. Якщо у Вас виникне потреба, цікавість чи/та бажання, не соромтесь, пишіть)

Дякую що ділитесь!
«прежде всего страх перед родителями»;Розумію Ваші почуття. Іноді суспільні очікування змушують нас сумніватися в собі, і це нормально. Але варто звернути увагу, Без цих суспільних упереджень, Ви будете так думати про себе? Якби не існувало осуду від батьків та соціуму, Ви б стримували себе? Це перше.
Друге, що важливо, це зрозуміти свою відповідальність за своє життя. Наприклад, уявіть - що зробить із Вами соціум, коли дізнається про Вашу орієнтацію? Чи зашкодить це Вам об'єктивно? Якщо так, то як? А ще дуже важливо зрозуміти чи шкодить воно Вам більше, ніж внутрішня гомофобія?
Спробуйте для початку проаналізувати це. А також, оточіть себе приємним для рефлексії, наприклад я недавно дізналась що у 2014 році, теперешній президент Латвії Едгарс Рінкевичс зізінався відкрито що він гей. На інформаційних ресурсах є безліч того, чим Ви можете задовільнити свою цікавіть і зрозуміти що суспільної "норми" як такої і не існує. Бажаю порозумітися із собою та жити так, як хочеться саме Вам!
Якщо виникнуть питання, Ви можете звертатись до мене)

Відредаговано автором 16-08-2024 22:32:16

Привіт! Дякую за ваш запит. Внутрішня гомофобія — це така форма гомофобії, коли людина відчуває негативні почуття, упередження або неприйняття власної сексуальної орієнтації чи потягу(бажанню) до людей тієї ж статі. Коли людина соромиться своєї орієнтації, вона може почати відчувати до себе негативні почуття, які нав’язує суспільство. Це може викликати сум, тривогу, поганий настрій і навіть постійний стрес.

Щоб точніше визначити, чи йдеться саме про внутрішню гомофобію, важливо зрозуміти, як ці почуття проявляються у вашому житті. Наприклад:

Які думки або реакції у вас виникають, коли ви думаєте про свою сексуальну орієнтацію або про орієнтацію інших людей?
Чи відчуваєте ви дискомфорт, сором або тривогу з цього приводу?
Які ситуації викликають у вас ці почуття?
Також важливо зрозуміти, що ви маєте на увазі під "знову плутаюся"?
«так ли это на самом деле или я вновь путаюсь.»;
Можливо, це стосується того, що ви вже раніше стикалися з подібними думками або почуттями, але не могли їх чітко усвідомити або зрозуміти?

Внутрішня гомофобія може впливати на ваші стосунки та відчуття до себе, тому важливо розібратися у цих почуттях. Якщо у вас виникнуть додаткові питання або вам потрібна підтримка, не соромтеся звертатися.

Відредаговано автором 16-08-2024 11:25:06

Привіт, Дуже важливо, що ви усвідомлюєте свої почуття та готові працювати над відносинами з чоловіком. Ви писали «С мужем были трудности в общении и отношениях, мне было мало внимания от него, разговоров по душам и тд»;, а також «А его холод ко мне меня добивает.»;. Ви часто торкаєтесь емоціної складової, уваги, компліментів. Біль, яку ви відчуваєте під час інтимної близькості, може мати психологічну основу. Це часто трапляється, коли у стосунках є невирішені емоційні проблеми. Ваш опис свідчить про те, що вам може бракувати емоційної близькості та підтримки з боку чоловіка, що, можливо, впливає на сприйняття інтимного життя. Чи відгукується це Вам?
Можливо зв’язок із коханцем став як спосіб задовольнити ті потреби, які залишаються незадоволеними у шлюбі.
«Я пыталась перестать видеться с ним, но лучше от этого отношения с мужем все равно не стали. »; - Так, але проблема не зникла. Чи покращилась комунікація з чоловіком після появи коханця?
Комунікація з чоловіком є ключовою, адже вона дозволяє відкрито висловити ваші почуття та потреби.

Відверті розмови можуть допомогти вам обом зрозуміти одне одного краще, що є важливим кроком до відновлення емоційної близькості та подолання існуючих труднощів. Можливо, варто спробувати обговорити з чоловіком ваші почуття та потреби.
Подумайте як Вам із цим, що саме не дозволяє, або ж заважає поговорити з чоловіком? Або, якщо ці розмови вже були, то Яка їх ефективність ? Чи працює воно?
Як зробити щоб працювало це вже наступний крок. Найперше важливо розібрати проблему, без поспіху вирішити все й одразу, адже кожна ситуація людини має у собі безліч підодних каменів, про які, у свою чергу, Ваша задача дізнаватись і рефлексувати.
Пам'ятайте, що Ваше бажання зберегти стосунки з чоловіком вже є важливим кроком до їх покращення. Щиро бажаю вам сил і терпіння в цьому процесі.

Відредаговано автором 14-08-2024 11:34:24

напишість мені сюди на мою пошту, або ж телеграм @murlllyka, домовимось за консультацію)

Привіт, Ви згадали, що часто уявляєте, що за вами спостерігає певна людина, і це приносить вам задоволення, навіть якщо розумієте, що це не реальність. Хочу вас запевнити, що той факт, що ви усвідомлюєте нереальність цієї ситуації, свідчить про те, що ви залишаєтеся в контакті з реальністю та собою. Це переживання НЕ є ознакою параноїдного розладу, оскільки ви розумієте, що це вигадка і ніхто насправді за вами не стежить. Це переживання може бути пов'язане з глибокими емоційними потребами, такими як потреба в увазі та схваленні, тобто працює як копінг-стратегія. Ви також зазначили, що ці фантазії з'явилися у вас у віці 8 років. Можливо, варто проаналізувати події з того періоду, які могли вплинути на розвиток цього відчуття. Такі думки та відчуття можуть мати глибше підґрунтя. Можемо поговорити про це більше на безкоштовній онлайн-консультації за вашим бажанням. ми могли б звернути увагу на те, які саме моменти викликають у Вас подібну поведінку, які потреби закриваються або ні? Важливо дати собі можливість отримати професійну підтримку та знайти баланс між реальністю та фантазією.