Психолог Ольга Владимировна Паничева м Ірпінь

Анна, добрый день. Вы с самого начала сделали ошибку, когда без всяких обязательств один перед другим начали жить вместе. В отношениях необходимы правила поведения, а что я приемлю в отношениях, а что меня не устраивает, а как мы будем строить бюджет, какие обязанности на себя берем в отношениях и т.д. Вы оба должны понимать, на что я могу опираться в отношениях, потому что на себя вы и так опираетесь, но в отношениях каждый берет обязательства за двоих. И можете ли иметь поддержку близкого человека. Вы спонтанно начали жить вместе и каждый из вас полагался на свой опыт, возможно тот который вы видели в родительской семье, но это не значит что вы видите ситуацию идентично. К сожалению нас не учат в школе, как строить отношения и про ответственность в семейных отношениях. Вы как раз столкнулись с тем, что по-разному смотрите на совместную жизнь. Так может пора договориться как жить дальше и если что то не устраивает оговорить, и принять, или не принять другого.

Кристина, добрый день. Вас с самого детства поставили не на ту роль, которая у вас должна быть, выполняли роль родителя для своих собственных родителей. И привыкли к этому, вернее, Вас заставили к этому привыкнуть. На самом деле, Вы ничего не должны своим родителям. Да, когда близкому необходима помощь, вы можете помочь, но только в той мере в которой можете, и физически, и психологически. У Вас своя жизнь, свои заботы и потребности. Поэтому рекомендую составить список, что я могу и хочу давать родителям, т.е. позвонить к примеру 1 раз в неделю и узнать как здоровье, привезти лекарства необходимые, если не в состоянии самим купить, принести продукты. Или еще какие-то обязанности которые вы можете возложить на себя, поддерживая близких людей. Не поддавайтесь на манипуляции, Вы достаточно этого пережили с самого детства. Если возникнут затруднения в формировании отношений с родителями, то бишь отношений, когда вы сепарированы от них и берете ответственность не за их жизнь, а исключительно за свою, то обращайтесь к психологу за поддержкой в личных консультациях. Успехов. И еще очень важно отделиться от них чисто физически, т.е. жить отдельно и начинать строить в 34 года свою собственную жизнь.

Відредаговано автором 01-03-2025 12:37:15

це буде Ваш безпосередній досвід, що потрібно пережити. Успіхів...

Відредаговано автором 10-11-2024 13:52:47

Іра, відношення з психотерапевткою демонструє паттерн Ваших відносин з оточуючими. Те, що вам не подобається, що Вас не розуміють, але Ви самі не говорите, як і що Ви хочете, не схильні проявляти себе. Мабуть те саме і у житті. Хоча я можу і помилятись. Для розуміння треба спілкуватися із Вами деякий час. Стосовно напрямків психотерапії, їх багато, тому почитайте і інтуітивно виберіть більш для Вас цікавий.

За безпеку себе, а тим паче дитини відповідаєте саме Ви. І це повинно бути в пріорітеті в наш скаладний час, а не побажання дитини, чи Ваші побажання. Якщо ви знаходитесь в відносній безпеці, то можете приймати рішення виходячи з можливостей. А ще поміркуйте наскільки для вас як для сім'ї, тобто Ви ,чоловік та дитина буде краще жити окремо чи все ж таки разом, і наскільки сім'я для Вас в пріорітеті.

Добрий день. А навіщо Вам така подруга, якій Ви не можете довіряти? Друзі це ти люди яким можна довіряти в будь-якій ситуації, що радіють за Вас, та допомагають коли складно. Вписується ця людина в такі якості. Гадаю, що ні. А ще тут про довіру до хлопця, задайте собі питання коли починаєте ревнувати, а довіряю я хлопцеві чи ні. Якщо довіряєте, то навіщо відслідковувати його контакти, з ким він спілкується? Чи то Ваша невпевненність в собі? Якщо самій складно розібратися, звертайтеся за консультацією, де ви із психологом зможете докладно та більш точно розібратися в ситуації

Подумайте, что для Вас флирт, а что дружеское общение. Чем эти два понятия именно для Вас отличаются. Если есть необходимость во флирте, подумайте, чего Вам не достает в отношениях с партнером и откровенно об этом поговорите. Если Вы перестанете общаться на работе, по-дружески, Вы в конечном итоге из-за своего чувства вины останетесь в одиночестве. В коллективе это не приветствуется , да и Вам будет неинтересно, ведь кроме работы есть еще дружеские отношения, которые в том числе помогают и в работе. Не загоняйте себя в чувство вины, а подумайте что за чувства к противоположному полу у Вас на работе и вообще в неформальном общении.

Скажіть собі відверто, чи надихають Вас стосунки, в яких Ви були довгий час. Чи то просто звичка до обставин, де не треба прикладати зусиль, ніби пливете по течії, хоча не дуже приємній і чистій. І Ви б здалися знову обставинам? Саме життя каже, залиш все токсичне позаду, візьми відповідальність за своє життя і життя дитини, доречі. Бо дитина теж відчуває, коли щось не так у батьків, і майже завжди звинувачує себе в цих обставинах. Перешагніть через страхи і рухайтесь, розвивайтеся, заповните неминучу порожнечу при розлученні. Розберіться, а чого я хочу у житті, що мене надихає, як я хочу жити, які відносини я хочу і заслуговую врешті решт. Якщо складно-звертайтеся до спеціаліста, підтримка психолога не завадить.

Добрий день. Вам чоловік каже-ми розстаємося, каже, що не хоче жити з Вами. Навіщо його повертати, коли людина для себе визначилася.? Але Вам для прояснення ситуації все ж таки треба розуміти, що є причиною. Для закриття гештальту, всі крапки розставити. Хоча у Вас із чоловіком вже були складні ситуації і Ви мабуть здогадуєтесь в чому причина такого його рішення...

Що б Ви не відповідали, Ваша відповідь на зауваження залежить від внутрішнього стану саме Вашого. Як Ви себе почуваєте коли роблять зауваження чи якось чипляють, якою Ви себе відчуваєте. Це важливо і від того залежить реакція на критику та зауваження. Реакція може буть різною-від байдужості, тобто ти кажа кажи, а я щось прийму, а щось мимо вух пропущу, а може буть роздратованість. І тоді поміркуйте якою ви себе почуваєте-чи тут страх провалитися, чи буть неоціненим, чи страх бути знехтуваним. Тоді які потреби не задовольняються саме у вас? Поміркуйте коли таке ще було в житті. Якщо самій складно розібратися зверніться за консультацією і розберіть ситуацію більш предметно із психологом.

Ви ще в роздумах, продовжувати стосунки чи ні. В самому початку відносин ми наділяємо партнера та помічаємо саме ті якості, що бажаємо, чого мабудь не маємо в собі. Але життя триває. Всі стосунки тримаютьсчя на сексуальному притяжінні, а з цього все починається, на близькості, коли Ви можете розмовляти із партнером на різні теми і один одного відчуваєте можете вислухати та прислухаєтеся. Тобто ви прислухаєтеся а який спосіб любові потрібен моєму партнерові, і кожний з вас такий спосіб любові в змозі дати. Про це багато в книжках та інтернеті. Але ж ви повинні чути в цьому один одного. Інакше буде віддалення. Ну і звісно, дружні стосунки. Всі ці компоненти необхідні для тривалих повноцінних стосунків. Подумайте про це. Проговоріть разом із партнером і про цінності, і звісно оцініть, ті цінності, що дає партнер, щоб він не думав, що від нього тільки вимагають. Коли нападаємо-спосіб реакції захист. Тобто розмовляйте із Я позиції. І щасти.

На мій особистий погляд, це слова выдвертої з Вами людини, яка відверто каже про те, що є інші жінки, і якщо у нього нормально із зором, то він бачить їх привабливість, але серед різноманіття жінок він обирає саме Вас, бо Ви для нього найбажаніша серед усіх. А як Ви це розумієте, це Вже Ваші особисті проблеми, в тому числі із самооцінкою.

Добридень, Наталія. Можливо у дитинстві Вашому хлопцю не дозволяли, або не заоохочували виражати емоції, особливо батькам не подобаються негативні в лапках емоції і він стримував їх у себе. Таке заучене невираження негативних емоцій. Хоча негативних емоцій насправді не існує. Є просто різні емоції. Емоція гніву означає, як правило, що ти не отримуєш то що бажаєш, або отримуєш то що не бажаєш. Але є спосіб як екологічно виражати емоції. Якщо Ви чимось не задоволені, так і кажіть-я відчуваю зараз.... і кажіть що відчуваєте, а не повишайте голос чи закатуйте істерику недай боже. То вже агресія по відношенню до партнера від якої перша реакція захиститися.

Думаю, сперва необходимо сделать усилие, найти работу и переехать. А имея доход Вы позволите себе работу с психотерапевтом. Оторвите уже свое ,,,,место и действуйте. Никакие советы и книжки Вам в этом не помогут. Успехов.

Да, мы хотим поделиться с ближним своими впечатлениями за день, получить совет. И это хорошо, что вы близки с мамой, но есть вещи, о которых мама не тот слушатель.,,, Поэтому и говорю, сепарируйтесь уже. Самому не получается, милости прошу на работу с психологом.