Психологиня Ольга Владимировна Паничева м Ірпінь

Почуття провини дуже токсичне, тим паче, що Ви носите під серцем дитину. Є емоції, як би мовити, високовібраційні, це щастя, успіх, спокій. але ця емоція низьковібраційна.При цьому ви направляєте провину на себе. Уявіть, як йому чи їй там з цим маминим станом...

Добрий день. сльози це прояв агресії. Тобто Ви хочете щось сказати проти, але внутрішній цензор не дозволяє сперечатися із батьком тому злість проявляється чере плач.
Що стосується криків батька. Взагалі то люди кричать від безпорадності. Тобто розуміють, десь неосознано, що не праві, але сказати чи проявити це не можуть. Це такий спосіб захисту. Коли ви батькові спокійно кажете про свою думку, то кажіть саме про себе, про свої почуття, а не про те, в чому він не правий. Коли ми когось звинувачуємо, то перша думка опонента-захиститись. Звинувачення сприймається як своєрідний напад. Свої криком він ніби захищається. А якщо ви будете казати, наприклад, я відчуваю те то те в цій ситуації, то тут нападу ніби і нема.

Добрый день, Инна. Реакция на каприз ребенка, это скорее зависит от зрелости Вашего мужа, готовности к детям. А когда Вы начали поучать его, как вести себя, он воспринял ,Вас, предполагаю конечно же, как собственную поучающую мать. Ведь мама у ребенка может быть не только поддерживающей. А вообще нужно глубже знать ситуацию, чтобы можно было на эту тему говорить....

Добрий день.
Ви пишете
я усвідомлюю наскільки жахливе моє становище загалом. Наскільки я огидна своєю неспроможністю зробити якийсь реальний крок.
Але в знаходитесь на етапі прийняття рішення, тому вагаєтесь, і це цілком нормально. Зважте всі за та проти, і тоді вже дійте. Якщо ви з чоловіком нещасливі, діти все рівно підсвідомо будуть відчувати дисонанс мід тим що почувають, і тим що ви їм демонструєте. але ж я не хочу сказати, розлучайтеся. Це має бути зважене рішення.
Ви з чоловіком колись розмовляли про те , що Вас не влаштовує у стосунках? Цілком спокійно можна обговорювати з близькою людиною, і може він Вас почує. Але не звинувачуйте себе заздалегіть у всіх гріхах. Може у Вас сформувалося теє відчуття провини раніше, у відносинах із значущими дорослими. Чи Ви не дозволяли собі висловлювати негативних емоцій, тому що у Вашій родині так не було заведено? Задумайтесь над цим.

Добрий день, Катя. Ви пишете, що молодий чоловік каже, що йому з вами комфортно, але ж це не про почуття чи подальші сумісні плани на майбутнє. Чи Вас влаштовує таке відношення до стосунків? Які погляди Вас та його на подальші відносини, чи обговорювали Ви це питання?

Дівчинко, щоб зверегти сім'ю вам з чоловіком потрібно жити окремо. Поговоріть з ним спокійно. Поясніть Ваші почуття. Сподіваюсь він з повагою відреагує на ваші бажання жити окремо. І дитинка, вона відчуває стан матері, буде спокійніше, і Ви будете виношувати цю дитину краще. Це ж щастя, здорова дитина. Бажаю успіху.

Джулия, понимаю Вас искренне. И не понимаю одновременно, потому что у каждого своя жизнь и судьба. Да, тяжело, да, надо работать и заботиться. Усталость, бесконечное должна помочь, потому что по-другому не могу. Могу поделиться лично, как я справлялась, если захотите конечно. Одно могу сказать, пока мама есть, даже если ей 90, Вы еще чей-то ребенок. Есть у Вас на кого опереться, даже если мама беспомощна, ментально опереться. Как бы это парадоксально не звучало. Мама это Ваш род, ваши корни, которые пока с Вами. А как это важно иметь корни...

Добрый день. Каждый момент времени мы принимаем какие-то решения. И на тот момент времени когда Вы приняли решение делать аборт-это было лучшее по вашему мнению решение, иначе бы Вы его не приняли. Может сегодня ваше решение было бы иным, но это уже сегодня. Тогда смысл винить себя в своем решении... Если сложно справиться с виной, обратитесь к психотерапевту и проработайте ее. Возможно чувство вины у вас в жизни связано и с другими событиями?

Добрый день. И Вам и вашим детям необходимо понять, что как раньше уже не будет. Даже если вы вернетесь домой и закончится война. Попробуйте очень в мягкой форме об этом поговорить. И то что они растут, это тоже сказывается на том, что как раньше уже не будет. Будут иные заботы, обязанности, интересы, ответственность. Если Вы мама мальчиков, то очень важно как чувствуете в новой обстановке Вы сами. Как адаптированы к дрогой стране, насколько вашего вдохновения хватает увлечь детей. У них и в Украине были увлечения, любимые занятия. Сфокусируйтесь на том, что им было интересно. Обязателен каждодневный образ жизни, распорядок дня, обязанности. т.е. рамки, в которых бы дети обретали какую-то упорядоченность. Рамки, как правило, это папина функция. Но теперь придется это взять на себя. Придумайте новые традиции. Пусть в комнате где они живут будут любимые вещи. Занятия спортом и прогулки, бег тоже очень бы было полезным. Может поездки выходного дня. Важно из какого Вы состояния с ними взаимодействуете. Может нужно обратить внимание на свое состояние..

Добрий день Kvitusia. Ви пишете, що проблема у Вас давно і самостійно впоратися з нею не виходить. Тому рекомендую пропрацювати цю Вашу проблему з психологом. Від приводу, чому це відбувається, залежить і направлення работи. Так що обирайте на сайті спеціаліста .

Добрый вечер. А какие отношения были со сверсниками, были ли в подростковом возрасте друзья? Может быть предметы заменяли того, с кем хотелось общаться. Знаете, как дети, с мишкой или куклой общаются. А привычка осталась. С кем Вы сейчас в близких отношениях?

Согласна, что с мамой нужно общаться на уровне взрослый-взрослый. Попробуйте в момент неприятных высказываний спросить у мамы, для чего она сейчас это говорит...

Згідна з колегами, і Ви це розумієте, що це негативний травматичний досвід. Він пропрацьовується з спеціалістом. Тому звертайтеся до психотерапевта з цим питанням.

Как наладить то, что рушится. Если чувствуете вину, извинитесь. Это самый простой способ справиться с этим съедающим чувством. В том случае, если Ваш парень тоже , как и Вы , хочет наладить отношения, он правильно отреагирует и все наладится.
И сделайте для себя вывод-сор из избы выносить нельзя. Из лучших побуждений, чтобы защитить свое великовозрастное дитя, родители начнут защищать и все в конечном итоге портить. Вы уже помиритесь сто раз, а они будут нагнетать, потому как ребенка обидели. Запомните на всю вашу совместную жизнь, все вопросы решайте вдвоем, а если не получается обращайтесь к специалисту, т.е. человеку который сможет помочь, а не все испортить окончательно.

Полагаясь на Ваш ответ, тут дело в самооценке. Если это мешает жить, надо бы поработать с самооценкой с психологом. На сайте таких вопросов не решишь. Это глубокая работа, и скорее всего, корнями в Вашем детстве.