Тяжело общаться с бывшей из-за ребенка
»
Вопрос психологу онлайн (бесплатно)
»
Тяжело общаться с бывшей из-за ребенка
| Соломія Лехіцька (Львов) 18-07-2021 07:36:57 |
Здравствуйте, Андрей
Много боли в вашем вопросе, чувствуется, что вы страдаете. Вы спрашиваете «как быть?» Как быть чтобы что? В ваших отношениях с бывшей девушкой сразу была ревность, ещё до ее общения с другими мужчинами. Ревность всегда значит неуверенность в себе и страх потери. Ревность не зависит от поведения партнера, она живет внутри вас и имеет корни задолго до вашего знакомства. «Она сказала – да и виноват я, потому что бросил ее.» - секс у человека есть потому, что он хочет секса, но никак не потому, что кто-то виноват. Здоровый человек сначала завершает отношения, которые его не устраивают, а потом вступает в новые. Именно здесь вы не при чем, это решение девушки. Сейчас вы год как расстались, но все равно ревнуете. По этому важно с этим работать с психотерапевтом. Если оставить все как есть, велика вероятность, что и в свои новые отношения вы эту ревность понесёте и ситуация повторится. Возможно даже усугубится, поскольку вы новые отношения бывшей девушки ещё не пережили. Так что вам стоит поискать специалиста и работать. Как бы не сложились ваши отношения с бывшей, вы навсегда остаётесь родителями. По этому должны уметь выстраивать между собой тёплое человеческое общение. Чтобы ребёнок понимал, что все хорошо, хоть вы и не вместе. «С месяц назад у неё возник парень. Так же резко, как и тогда. По своему опыту знаю, становится доступной она быстро.» - почему быстро, вы целый год назад расстались. Вам бы хотелось, чтобы девушка сначала пол года с ним за ручку ходила? Она молодая и хочет наслаждаться жизнью, ей также нужен секс. Чего ждать и ради чего? Важно не что она делает, а что вы на это так реагируете с болью. Потому что не отпустили. По этому вам важно работать над собой, чтобы вы могли психологически завершить отношения, повысить саиоценность и работать над встраиванием собственной жизни, а не думать что в ее жизни происходит. Желаю вам удачи, позаботьтесь о себе. Ответ отредактирован автором 18-07-2021 07:39:05 
|
| 18-07-2021 10:03:44Дополнение от автора |
| Отпускать - это правда не просто. После всех лет, после рождения ребенка, которого мы оба очень сильно обожаем. Где-то нам не хватило любви, настоящей, между собой. Если б хоть у одного она была абсолютной, все сложилось бы иначе. Но нет. Да, не приятное состояние, но я жив и здоров, жизнь продолжается. Я долго боялся разрыва, и был дурак. Фактически, я давно предпринимал действия к нему - как и она. И вот он произошел. Конечно, накрыло, пару недель я был почти как в бреду. Сейчас коммуникационные навыки улучшились, могу и хочу много работать. Воротит от темы секса и отношений, но знаю - это временно. Пусть немного переболит. Зато много сделаю полезных выводов. Она, бывшая, тоже боится разрыва - потому как только чует его, скачет в другие отношения. Это её проблема, но мне не хочется, чтобы ребенок перебирал на себя такой стиль поведения. Но я по крайней мере веду себя иначе, поэтому тут уже хорошо. Сейчас основной мой вопрос - с бывшей, говорю же, приходится иногда общаться. Из-за ребенка. Та даже и нередко. И вот хотя общая тенденция в настроении идет к обретению утраченной гармонии, мне уже намного легче, спасибо близким, с которыми я выговорился, то после почти даже рядовых моментов общения с бывшей меня может штырить в разные стороны. Хотя, опять же, чем дальше, тем меньше. Не хочется, чтобы это затянулось. Или время все разрулит? В общем и целом, все хорошо. За неё правда искренне рад. Я хочу, чтобы новый её любил. Иногда мне кажется, что это так - по всяким её мелочам в поведении, и я очень радуюсь. Искренне. Ревность разве только в том, что мы не смогли построить настоящее между собой. Всегда оно было как-то не то. Хотя было миллион крутых моментов. Не меньше. Дороги назад нет, с ней нужно реально как-то иметь общий язык, потому что мы родители. А пока что меня может подергивать от моментов нашего общения. Подумываю вообще сделать паузу недели на две, не должно бы это сильно плохо сказаться на ребенке. Поскучает - зато потом к себе заберу. Просто мне нужно, чтобы в моей душе все уляглось. А потом буду искать следующую, не раньше |
| Соломія Лехіцька (Львов) 18-07-2021 10:26:09 |
«Сейчас основной мой вопрос - с бывшей, говорю же, приходится иногда общаться.» - в чем конкретно ваш вопрос?
Ваш первоначальный вопрос, а потом ответ между собой очень разнятся, даже противоречат друг другу. Почему так может быть? У вас часто такое разнонаправленное настроение? «Она, бывшая, тоже боится разрыва - потому как только чует его, скачет в другие отношения.» - это больше похоже на то, как вам бы хотелось, чтобы было, чем на реальность. Прошёл год после расставания, это достаточно времени чтобы оправиться и начать строить новые отношения. Если бы ваша бывшая оказалась в новых отношениях спустя 3 дня после разрыва, или неделю, тогда можно было бы думать как вы говорите. Думаю, это больше про то, что вам бы хотелось (бессознательно), чтобы девушка чувствовала то же, что и вы сейчас и не могла думать об отношениях. «Не хочется, чтобы это затянулось.» - решать вам, но, по-моему, это уже затянулось. Вы год как разошлись, а говорите так, будто меньше месяца. Жизнь ваша, но время далеко не всегда лечит. Если вы хотите взять для себя время, то это не плохая идея. Но если не получится, то стоит обратиться к специалисту.
|
| 18-07-2021 11:06:46Дополнение от автора |
|
Поймите. Я рад, что у неё новая история - это без сомнений. Только важно, чтобы она была благополучной - там же мой ребенок. О том, что прыгает с одних отношений в другие - её собственные слова. Наши начинались также, много лет назад, когда у неё умирали предыдущие. Тот факт, что у нас был давно кризис и в моё 2-3 дневное отсутствие она умудрилась переспать с другим, тоже говорит об этом. Потому что мы тогда, повторюсь, расстались, но жили вместе. Потом у нас спонтанно произошел секс. Ибо, блин, нужно было разъехаться, 2 молодых парень и девушка в одной квартире, где они прожили как пара 2 года! Естественно. Тот случай - тогда - заставил меня задуматься не начать ли опять. Она проводила меня на поезд и согласилась, что нам нужно об этом подумать. И пошла к другому. С чем я её и себя и поздравляю. Я не оправдываю её моральный поступок - он тут не моральный. С тех пор я напрягался каждый раз, когда она смотрела в сторону. Потому что НЕ нужно было её возвращать. Я был молод и глуп и мне казалось, ослеплен любовью. Мы много провели крутого времени, я понимал, что не смогу простить эту то ли измену, то ли что это было. Но она забеременела. И речи, чтобы не оставлять ребенка даже не могло быть. Семью у нас построить не вышло. Она очень хотела, мы жили вместе какое-то время втроем, она же ушла. Причин я не знаю до сегодня. Не так давно я спрашивал об этом напрямую. Начала дергаться, чуть ли не плакать, но сказать ничего так и не смогла. Не думаю, что она сама знает. Просто почувствовала, что мы чужие. Потом она жила вдвоем с нашим ребенком. Я их НЕ бросил, я бегал рядом, никогда не приходил с пустыми руками. Мы путешествовали втроем, на море были, много досуга проводили - в основном, все для ребенка, чтобы тот видел, что родители его любят. Но именно между нами с момента её ухода не клеилось. Бывало лучше-хуже. Не стабильно. Я искренне пытался дать ей всё и страдал, что она не довольна. Даже когда говорила, что все хорошо. Я даже по общим фотографиям вижу - она не была счастлива вместе. Хотя год до этого чуть ли не умоляла о семье. Итак, мы живем порознь. Я помогаю. Часто гуляем, забираю к себе ребенка, помогаю если она едет в командировку и т.д. То, что она ко мне мало что чувствует - факт. Почему - не знаю. То, что я к ней чувствую больше, но меньше, чем в наши "золотые времена" - тоже факт. Официально мы друг другу никто. На деле - дистанционная семья, потому что у меня и мысли не было кидать их, чтобы им было сверхтяжко. Вы же понимаете, за этот год случался между нами и интим. И не раз. Бывало, что мы и кайфовали втроем. Не только напряг был. То, что это временное состояние - никто не оспаривал. То, что ребенку от этого лучше, чем наоборот - тоже факт. Новый появился у неё с месяц назад. С тех пор я к ней не прикоснулся, не сказал ни единого комплимента и никак не проявил себя как любовник. Все. Дверь закрыта. Но вот только сейчас меня окончательно накрыло, что ОТНОШЕНИЯ КОНЧИЛИСЬ. До этого это был союз в основном ради ребенка без названия и конкретного статуса. Получается - идем вместе гулять и радуемся. Что в этом плохого? Сейчас, конечно, нелегко. Мне. Ей, думаю, лучше. Я за. Все равно с этого ничего бы не вышло. Я не забыл тот случай с её походом к другому как не пытался. Значит, у неё не было ко мне такой любви, чтобы так не поступить. Конечно, рождение ребенка накладывает ответственность, мы же нормальные люди. И только сейчас я финально ощущаю разрыв. Прошел много чего. Нормально. Да, все это затянулось - но так бывает, если общее дитя и пары нет ни у кого. И да, сейчас мне НЕ хочется с ней видится и говорить - потому что я хочу, чтобы все внутри устаканилось окончательно. Она не навязывается, я просто хочу взять паузу. Но меня же не может не интересовать ребенок? Поэтому раз в несколько дней пересекаемся или говорим. И после этого бывает не просто, хотя с каждым разом все легче. Вот я о чем. Кстати, в этот раз - ровно перед тем, как она встретила этого нового парня, у нас тоже было потепление в отношениях и спонтанный интим, который обоим понравился. Мы даже начали общаться плюс-минус как раньше, то есть в основном она мне звонила и мы могли говорить не по два часа, конечно, но какое-то время ежедневно. Такого до этого не было год как минимум. Я не думал, что все восстановится, но мне нравилось, что мы общаемся лучше, чем хуже. Что в этом необычного? Потом звонки резко прекратились, все опять стало плохо, я не удивился. С её стороны такие качели годами. А потом узнал, что они гуляют втроем, ребенок рассказал. Шока не было. Просто два случая с промежутком в пять лет - тогда было потепление между нами и интим, а сразу после этого она находила другого, и сейчас - один в один. Даже имена у них совпадают. Я более, чем уверен, что такого человека ни при каких обстоятельствах не стоит возвращать. Хотя она хорошая и мать моего ребенка. Тогда я не смог отпустить, теперь точно могу. Хотя и ставки выше. Просто иногда меня "клинит" эмоционально. Но мозг сказал точное окончательное НЕТ. Я хочу, чтобы не клинило |
| Алла Григорівна Веленко (Київ) 18-07-2021 17:30:44 |
Доброго дня Андрію! Відчувається, що Вам, насамперед, потрібно просто виговоритися. Але... У таких ситуаціях як Ваша, одного "виговоритися", як на мене, дуже замало. Ви пишете "Она, бывшая, тоже боится разрыва - потому как только чует его, скачет в другие отношения. Это её проблема, но мне не хочется, чтобы ребенок перебирал на себя такой стиль поведения. Но я по крайней мере веду себя иначе, поэтому тут уже хорошо. Сейчас основной мой вопрос - с бывшей, говорю же, приходится иногда общаться. Из-за ребенка. Та даже и нередко". Не хочу Вас засмучувати, але проблема не тільки її. Коли люди зустрічаються, живуть разом і особливо, коли народжується дитина, їх реакції на оточуючий світ, підсвідомі моделі поведінки та внутрішні установки багато в чому співпадають. Так, Ви зробили вже величезний крок у своєму розвитку і винесли уроки зі стосунків. Але оте саме "залипання" на близькій людини та страх її втратити присутні вам обом. Просто у неї - це у більш відкритій формі, а у Вас - у більш латентній (прихованій). Це - перше. І коли Ви трошки оговтаєтеся та Вам захочеться нових стосунків, нова зустріч може знову спровокувати внутрішню залежнсть від коханої та бажання її втримати за всяку ціну. А це, як правило, призводить лише до руйнації стосунків. Бо у цьому світі чим більше ми до когось прив'язуємося внутрішньо, тим швидше ми цю людину втратимо тим чи іншим способом. Окрім того, у вас є спільна дитина. І від цього Ви вже нікуди не дінетеся впродовж свого життя. Вам так чи інакше потрібно буде контактувати з мамою своєї дитини. І дуже можливий варіант, коли ви знову вирішете налагоджувати стосунки... Тобто, Ваша проблема - це не зовнішні дії або бездії. Ми можемо керувати лише своєю свідомістю. Наша ж підсвідомість керує нами на 90% і закладається, як правило, в дитинстві. Які стосунки у Ваших батьків? які у Вас з ними стосунки?
|
| 18-07-2021 18:56:44Дополнение от автора |
|
Доброго дня, Алла Григорівна. Мені дуже імпонує Ваш коментар. 1) Зараз намагаюся винести урок, що дійсно не варто сильно прив'язуватися у стосунках. Так, я прив'язався - 7 років же ж. Але вона була до мене прив'язана НАБАГАТО більше, була більш активна у прояві почуттів. І коли це різко скінчилося (я не знаю чому) - в мене було щось типу паніки. Я захотів повернути. На той момент була дитина і я боявся нашого розпаду ще й як негативних факторів для дитини. Дуже боявся. Сам почав проявляти надактивність. Це нічого не дало. Отже всі поради друзів, типу, ти не достатньо приділяв їй уваги і якщо це заповниш - у вас все наладнається - все це не мало майже ніякого результату. Крім того, що за рік ми періодично мирились, інколи займалися сексом. Але вона не повернулася і навіть не розглядала такий варіант. З чого я роблю висновок - наш зв'язок був дуже хворобливий. 2) В мене були до неї зв'язки, але це 1й серйозний, тому так як далеко зайшло і не вдавалося закінчити раніше через ревнощі (її поведінка - відразу шукати нового і залицятися в мене перед очима) - і мені було безкінечно страшно. Це вже позаду. Залишкові емоції є, але її діями я пройшов через один з найбільших своїх страхів. Тому точно все. 3) Я зараз остерігаюся, що дійсно ми можемо ще зійтися. Я не хочу цього на 350%, бо не сумніваюся - одного прекрасного моменту вона знов піде. З'їхала вона наступного дня після Святвечора, коли ми втрьох провели один з найкращих днів у житті - з дитиною. Ходила до інших не тоді, коли все було погано (а такого в нас ДУЖЕ багато було), а якраз коли поліпшувалося. Я не знаю, що в неї в голові, але там не норм. Пам'ятаю, 1й подарунок, який вона мені дала - саморобний батіжок, аби я використовував його в сексі з нею. Така метафора - поки я тримав її в міцній руці, вона брикалася і ми могли сваритися, а потім миритися - і так по колу. Часто псувала фактично ідеальні моменти. Дуже часто. Але коли я почав визнавати, мовляв, вона теж людина і я з нею жорстко (а так і бувало, повірте) - вона зривалася з усіх можливих гальм і давала такого перцю, що я й досі не розумію, чому я такий милосердний з приводу неї. Фактично, вона ж зараз активно крутить роман в присутності моєї дитини, на її очах, щоденно. Дитина себе спитає - а чому мама з кимось, а не з татом? Рано чи пізно - вголос. І їй буде дана відповідь, і думаю, вона мені не сподобається. Те, що буде вкладено в голову дитини. Не факт, що це останній кавалер. Взагалі. Це дуже складна людина, повірте, і я дуже в щось вляпався. Мені обіцяла, не варто боятися ми завжди виховуватимемо дитину разом і обіцяла наш союз надовго, а якщо він і скінчиться - мене обов'язково попередять про почуття, які згасли. Нічого цього не сталося, все навпаки. Я багато, БАГАТО себе звинувачував у жорстокості до неї, у тиранії. Не знаю чи тиран, але я до неї навіть зараз тепло ставлюся. І наш зв'язок точно вмер не лише через мої дії. Саме Я зараз намагаюся припинити назавжди все. Вона мені надіслала сьогодні пару повідомлень, фактично, фліртує. Але ж я знаю, що зараз вона з іншим. Клас? Бо я маю бути аеродромом №2. Про всяк випадок. Нічого цього не буде. Думаю, буде спокуса зійтися. Велика. Задля дитини. Але пам'ять маю хорошу. І її дії сьогодні, бо я не залицявся з моменту як дізнався про її нового - а отже мене притримують про всяк - не говорять ні про повагу до мене, ні про любов до нього. Мої стосунки з батьками: ріс без батька. Був вітчим, він дурний і дуже без совісті, дійшов у своїх ницих вчинках до плінтуса (але й тоді моя мама не могла його вигнати) і він сам щез. Батько помер 15 років тому, я кілька разів бачив його. Він був розумний, не бідний, але нещасливий у особистому житті. Мав багато жінок, не міг спинитися навіть після народження 4ї дитини від 3ї дружини. Тому мене виховували, що багато зв'язків - погано. Я розумію, це комплекс. Мені важко мати багато дівчат, я підсвідомо цілюся в одну, але ТУ САМУ, хоча в житті все дещо інакше. Мати моя людина хороша, але невпевнена і через те не додала мені любові у дитинстві, дуже багато працювала - за всіх. Тому, думаю, я обрав зовнішньо дуже теплу дівчину (колишню), а внутрішньо - холодну. Ніколи по-справжньому вона мене не любила, хоча говорила протилежне і сама в цьому себе, не сумніваюсь, запевнила. Мені лестили ці слова і дії, але я відчував фальш і не міг її підпустити близько, на що вона ображалася. З народженням дитини поступово почав підпускати - і різко почав втрачати. Думаю, саме в ній основний ключ невротичних стосунків. Вона виросла без батьків, з тиранічною бабусею (до речі, вони тезки), яка свого часу вела себе в шлюбі АНАЛОГІЧНО (я товаришую з її дідусем, знаю) і багато тому зраджувала. Батьки розійшлись через обопільну ЗРАДУ, коли їй було 3 роки. Саме тому я боявся розставання - щоб не передалася травма нашій дитині. Та вже все відбулося. Колишня повторила сценарій. Її батьки не дуже люблять (лише на словах), а ми дитинку - дуже. Тому сподіваюся, що в малої краще складеться психіка. Жити з колиш. не зможу, так буде гірше. |
| 18-07-2021 19:05:44Дополнение от автора |
| До речі, стосунки почали втрачатися, коли я зайнявся психологією та саморозвитком, найперше, екзистенціальною. Я серйозно до цього ставився, майже нічого не розповідав, бо вона не цікавилася, але знала, що я намагаюся пропрацювати власних демонів. В мене дуже швидко відпала більшість друзів (псевдо - ЧОМУСЬ почали себе показувати з таких сторін, що далі було не можливо спілкуватися), погіршилися стосунки з мамою. З дитиною - єдиною, з ким ні. Мала сприймала мене таким, яким є, але й свою маму - також. Було боляче, але я відчував, що живу псевдо-життям, мені важко спілкуватися, нічого про себе не знаю. Я пройшов через сором і біль, коли читав Грофа, Франкла та ін., але не жалкую від слова ЗОВСІМ. Почали з'являтися нові сили, я став більш вільним і, в принципі, достатньо сильно подобаюся собі. Я визнав, що звичайна людина - не краще, і не гірше інших. А от колишня почала до мене гірше ставитися, і чим більше я вивчав себе - тим більше вона робила страшних речей. Пішла від мене. Просто втекла. Потім знов прийшла - і знов втекла на свята. Жила за 2 копійки з дитиною, фактично, приховувала її. Подала в суд. Ховала малу у тої самої бабусі протягом 2 місяців минулого року. Постійно була всім не задоволена і навіть коли ціною моїх безкінечних компліментів (вона вкрай сентиментальна) все налагоджувалося - вона віртуозно все псувала. З'явився цей чувак, вони мають зв'язок за всіма параметрами. Я це болісно пережив - але пережив. Вона більш не моя. Моя була раніше - дуже світла людина. Інша. І сьогодні вона мені раптом пише, заграє. Я впевнений - з її боку буде ще ініціатива повернутися. Я за цей час мало не посивів, втратив квартиру, яку знімав і заново шукаю роботу, з 3 копійками в кишені зараз. Я деградував, починаю життя спочатку. Займаюся спортом. Мінімально з нею спілкуюся. І тут вона пише... Нема питань обірвати зв'язок - але між нами дитина. Тому маю винайти спосіб як майже не спілкуватися, але щоб вона не наламала дров знову та не нашкодила малій. І мені. Цей сьогоднішній флірт - радісна новина. Зайвий доказ, що мною реально маніпулюють, бо я дуже сумнівався в собі останнім часом - з приводу неї. Звісно, з її слів і дій відчував себе повним тираном. Хоча якщо відкрити очі і поглянути на всі її вчинки за останній рік - хто ще тиран. Просто не хочу нашкодити малій, сам би дистанціювався кілька років тому. Вважаю, треба бути спокійним і ні на що не вестися. Дитина дуже розумна, любить нас обох. Вона має зрозуміти все. Я допоможу максимально адекватно пояснити - що тато і мама дуже любили одне одного, але вони вкрай не прості люди. І вони дуже цінують її, власну дитину. За себе можу говорити точно впевнено, бо я в усьому сумніваюся: Я ТОЧНО. Більше нічого не вигадаю, аби не причинити ще неприємностей собі і дитині. Дистанція з нашою мамою, саморозвиток і здоровий пофігізм. Проводити час з дитиною якомога якісніше. Порадьте, якщо ще щось, будь ласка. |
| Алла Григорівна Веленко (Київ) 18-07-2021 19:24:10 |
Знаєте, Ви рухаєтеся правильним шляхом. Шляхом пошуку себе та справжнього сенсу життя. Ви вже дуже багато зрозуміли і багато в чому змінилися. Я б Вам могла порадити окрім суто психологічних методик ще й займатися духовним розвитком. Без нього всі найкращі психологічні надбання можуть не лише мало чим допомогти, а ще й зашкодити. Щодо Вас з того, що Ви написали, можу сказати, що Ви не тільки не тиран, Ви, навпаки, маєте оту внутрішню дуже потужну тенденцію таки "залипати" на близькій людині. І це дійсно пов'язане з Вашим батьком та Вашою мамою і недоотриманою любов'ю, яку Ви підсвідомо хочете компенсувати за допомогою коханої жінки. Вам не вистачає внутрішньої самодостатності і це відчуває Ваша подруга.Коли внутрішньо ми поважаємо себе, приймаємо себе таким як ми є, нами маніпулювати вже не зможуть - це раз. І Вам не вистачає знань, як правильно себе поводити саме з такими жінками. такі жінки прояви поваги та любові зачасти сприймають як слабкість. А в силу свого розвитку (невігластво помножене на пристрастність), поважають та слухаються, як це не дивно, лише тиранів. Тих чоловіків, які кожний неправильний вчинок будуть дуже жорстко переривати... Але це не Ваш шлях... Тому на даний момент, знову ж таки, стоїть питання, як Вам себе поводити, щоб допомогти собі та своїй дитині. Як на мене, не реагувати на її флірт і її показові зради - вона нещасна людина, яка "не відає, що вона творить". А стосовно дитини, просто виконувати свій обов'язок і бути готовим до того, що вона як останній аргументу маніпуляції вами, може почати використовувати дитину... Я розумію, що у Вас зараз переломний період, але він пройде... Тому все ж я б Вам радила хоча б декілька зустрічей з психологом, щоб бути більш впевненим у своїх діях та собі. Та для вибудовування правильного світогляду. Щоб не "заблукати"у психологічних опусах...
|
| 18-07-2021 20:15:47Дополнение от автора |
|
Дякую страшенне! Ви дуже зараз правильні слова мені кажете. Одного разу один знайомий психолог (як я розумію, без освіти, але начитаний та при цьому за консультації за гроші бере) прокоментував якраз наші стосунки, мовляв я тиран. Я дуже залип на цьому, адже довіряв йому. Він порадив мені відпустити її. Я відпустив. Було боляче. Він тоді сказав - ну я мав на увазі трохи не те. Коротше, ми з ним обірвали зв'язок, він ще й не такі речі казав. Але то досвід. Я дуже його поважав, усвідомлюючи деякий час, що він мені замінює батька і намагався все ж не зловживати. Проте він свою доньку якраз втратив, її звуть так же, як і мою. Вона народила дитину і в віці 20 з гаком років... пішла. Залишився лише онук та його батько, тобто зять цього чоловіка. Все через матір тієї дівчини - також дуже пристрасну та власну. Погубила своє життя і погано вплинула на доньку. Дивився я на це і розумів - навіть з усім його розумом, з усіма словами, що мені (з колишньою) не вдасться втримати зв'язок, як би я не хотів (так і сталося), що я тиран (а я дуже багато на неї волав, контролював, сварив - ДУЖЕ) - не варто вірити його словам. Я багато зробив їй шкоди, але я хотів достукатися. Захиститися. Помститися. Коротше, що завгодно. Багато разів на початку нашої історії я ловив себе на думці, що погано до неї ставлюся і варто виправлятися - але приходив у квартиру і вже через 5 хвилин волав на неї, себе не розуміючи. Вона дійсно вміє зіпсувати будь-який гарний намір. Так, вона жадібна до сексу. Це мені теж подобалося. А потім я зрозумів - а як я її ще сприймаю, як не машину для задоволення? Ніяк. І мені це не сподобалося. Я подумав - негідник. Але ж то в ній! Вона дуже уважна до інших хлопців, любить фліртувати. Мільйон разів мені було соромно за неї. Ми розходилися саме через це тричі. І сходилися. Я був ідіот. Заважала то спільна робота, то кімната, то ревнощі. Потім - дитина. Її зв'язки по факту зрадами не є, оскільки вони в неї дійсно ставалися, коли ми офіційно були не разом. Ми могли за добу до цього спати, але не як саме пара. І це теж збочена маніпуляція - оскільки пара ми чи ні, посварилися і на словах лише розсталися чи ні - все одно боляче. До речі, наш 1й раз стався, а потім вона мені сказала дату свого позбавлення цноти - менш, ніж за тиждень до цього. З іншим. На лавочці. Мовляв, це міг бути і ти. За сучасними мірками - нічого такого, має право. Але ж жесть. Жорстка не повага в неї до себе як до дівчини. Офіційно не зраджувала жодного разу. Я вірю. Хоча не сумніваюся, що хотіла і все ж притримувала спілкування з тим, з ким потім була - як тільки щезав офіційний статус. Зараз її бачу приблизно раз на тиждень - не бачу змін. Вона наче не стала щасливішою, така ж смикана і затиснута. З моєю матір'ю, до речі, в неї непогані стосунки. Це напружувало мене - бо я то з тією, то з іншою їх втрачав. Й жодного разу не було, аби коли я посварився з мамою (вона не часто, але могла втручатися в наші справи) - щоб колишня допомогла замиритися. Ні. Офіційно вона була пас, але в поведінці - на її стороні, тобто, свекрухи. Це мене страшенно принижувало, я вигадував хитрі комбінації, як не давати їм товаришувати, адже то були якісь об'єднання проти мене... і ще більш ув'язав у думці, що я тиран. Певна токсичність, звісно, є в моїй матері. Інакше я б не обрав цю дівчину. На жаль. Страшенно. Та я і не шкодую - я страшенно люблю дитину. І вона могла такою народитися дише при такій комбінації генів. Отже, так. Але тепер головне - не зіпсувати їй психіку. Це дійсно головне. І хоча колишня знає прекрасно, що це моя основна больова точка, і вона на неї періодично тисне (при цьому дитину, чорт забирай, наче таки любить понад усе! Я не знаю!!!), все ж я повинен давати їй менше приводів це робити. Так, вона знов може її переховувати. Аби притримати мене на повідку. Не буду вестися на провокацію. Витримаю. Я впевнений. Вона ніколи ще не ховала надовго (хоча погрожувала, що можуть сховатися назавжди - дії нормальної матері?) Мала дорослішає, навряд чи в сучасному світі вдасться дійсно її заховати, а їй - втратити зв'язок зі мною. Чим далі, тим менше я боюся. Хоча боюся за неї дуже. Просив колишню нещодавно, аби пройшла психотерапію. Розібралася зі своїми травмами. Зі своїми потягами до зв'язків. Впевнений - вона мене почула. Була страшенно розчулена. Впевнений - вона цього ще не зробила і дуже сумніваюся, що почне. Її "демони" - її ідентичність. Вона занадто боягузлива, аби піти на їхнє руйнування. Може, почне. Але якщо зрозуміє, що це серйозно торкається її "ядра" - спиниться негайно. Це якщо взагалі пощастить, і вона обере саме гарного психотерапевта. Мені не пощастило - я брав рекомендації (інколи дуже мудрі), але багато в чому збочені. Справді. Тепер трохи не довіряю терапевтам. Знаю, треба вкрай ретельно обирати. Не впевнений, що здатен на повну адекватність, аби це зробити. Тому в основному - книжки визнаних авторів. Це гарантія. Можливо, саме терапію ви маєте під духовним розвитком. Якщо щось релігійне - тоді цього в моєму житті навіть більше. |
| 18-07-2021 20:21:56Дополнение от автора |
|
Тож з мамою були роками складні стосунки. Роками не балакали. Я вважав донедавна, що вона не любить мене. Вона дійсно проявляла наче ненависть. Нещодавно пояснювала – не відчуває від нас, сім'ї ніякої любові. Думає роками, що МИ її ненавидимо. Часом не хоче жити. Але це не так, ми точно з сестрою її любимо! В неї самої настільки травматичне дитинство, що моє – то забавки. Знаючи, наскільки важлива материнська любов, я багато «сьорбнув». А колишня навіть допомогла мені розкрити себе і прийняти. Дуже багато в чому. А потім ми дійшли до певної межі. Коли я серйозно захотів дізнатися хто я. Далі для неї було все неприйнятно. Звісно, ніхто це вголос ніколи не казав. Але я знаю, з якої точки саме пішли жорсткі неприємності. Вони були б і так, просто я був би як сліпе кошеня. Зараз не все розумію, але багато бачу від неї маніпуляцій. Вона не погана людина. Мабуть, боягузлива. Не хоче дійсно вбити свої «таргани». Побачимо. Я був би дуже щасливий, якби вона зважилася. Я їй сказав все це - і максимально добився емоційного ефекту, наскільки міг. А далі нагадувати – точно не впливати на краще. Сподіваюся на неї. І ще я знаю, мати таки мене любить. Смішно, що чоловікові за 25 це так важливо – але дійсно важливо. Це зараз єдина людина, на яку я морально спираюся. Просто знаю, вона на моїй стороні, хоча не все аналогічно розуміє, не в усьому згодна. Якби не вона, я б набагато більш вороже ставився до колишньої. І хоча та дійсно «капець», а не людина (при цьому, звісно, страшенно чарівна і подобається майже всім завжди) – ставитися до неї як до огиди було б не вірно. Це мати моєї дитини. На жаль, вкрай складна – через вплив з дитинства моєї матері таку обрав. Але я це добре знаю тепер. Надалі, думаю, будуть значні помилки з жінками, та я ніколи біля себе не протримаю і 5 хвилин ту, яка буде надміру клястися в любові, а мені якось не буде віритися. Завдяки дитині я знаю різницю – коли мала каже про свою любов, не сумніваюся ні на мить. Моя мати мені наче теж більше довіряє, хоча я дуже боюся, що наші непорозуміння повернуться і я знов буду на межі ненависті до себе. Каже, боялася мене раніше, а тепер я їй наче трохи зрозуміліший. Дуже дуже складно все. Життя починаю спочатку. Думаю, єдиний спосіб (поки що) врятувати від травм дитину, яка на 95% в руках людини, якій я страшенно не довіряю і маю на те причини – як не парадоксально, відпустити, не тримати міцно. Тоді в колишньої буде менше шансів маніпуляції, хоча, звісно, пару разів вона точно перевірить наскільки натягнутий повідок. Не натягнутий. Все. Я не "містер впевненість", але я собі подобаюся, навіть своїми вадами і особливо тим, що працюю над ними. Реально. До неї в мене позитив. Мабуть, це я подорослішав. А в дитину – вірю. Є Бог, він не повинен дати їй зашкодити. Не все ж в наших руках. А я буду спокійно її брати (завтра якраз маю, на тиждень до себе) і максимально сильно насолоджуватися кожною секундою з нею. Вона отримує стільки любові, як ні я, ні колишня, ні моя мати разом узяті. Їй зі мною завжди добре. Все буде добре. Дякую Вам. |
| Алла Григорівна Веленко (Київ) 19-07-2021 13:15:14 |
Ви правильно розумієте духовний розвиток. Віра та релігія нічого між собою спільного не має. Це складна тема, але як мені здається, Ви розберетеся. Саме щира віра допомагає людині "розрізняти" істину і хибність. Раджу Вам лекції Олега Торсунова в ютубі. Впевнена, вони Вам дуже стануть в нагоді... Удачі Вам!
|
Чтобы спросить или ответить, авторизируйтесь или пройдите регистрацию!
Вы можете предложить автору этого вопроса пообщаться
Отправить запрос на общение могут зарегистрированные пользователиЧтобы отправить автору этого вопроса предложение пообщаться, Вам нужно быть авторизированным.
Поради відвідувачів
Ще немає коментарів. Ви можете бути першим, хто запропонує автору якусь пораду.
 |
|
Наші психологи
