Нехаризматична особистість
Алена Михайловна Леванда 26-05-2010 12:29:00 |
![]()
Провинциал, с любым человеком можно вступить и завязать отношения,если между вами появиться общий интерес.
|
Ольга Владимировна Лазаренко 26-05-2010 12:29:03 |
Провінціале!
Пишете, що не звертаєте увагу на критику та зневагу, однак запитуєте, як порозумітися із цими людьми. Отже все-таки звертаєте увагу і хочете їм сподобатися. Адже якби їхні слова залишали вас байдужим, то ви б нічого про це й не написали. От така суперечність. Хочете поваги, а отримуєте зневагу.Це перше, що кидається в очі. В вашому листі багато загальних фраз і інтелектуалізації, а ваших почуттів, власне вас мало. Тому можна багато припускати чому так і як воно у вас насправді складається. Але це будуть мої фантазії. А як ви справляєтесь з такою критикою, як вам живеться з цими людьми? Що наспарвді могли б змінити ви, щоб зав'язати дружні стосунки? Може, для початку розібратися - це всі люди заздрісні і погані, і зляться на вас чи це ви на них злі. А тут уже непогано було б піти до психотерапевта і попрацювати з цим. В групі було б навіть краще, ви могли б одразу навчитися встановлювати дружні стосунки, розуміючи при цьому, що з вами відбувається. Удачі. |
А Вы хотите задать свой вопрос психологам прямо сейчас? Или получить приватную помощь психотерапевта онлайн (по Скайпу, Вайберу, Watsapp)?
Татьяна Александровна Бородавко 26-05-2010 12:49:06 |
|
26-05-2010 14:31:10Дополнение от автора |
Дякую що не залишили без уваги моє запитання. Я не кажу, що всі зневажають і критикують. Не кажу, що все аж так погано. Ольго Володимирівно, порозуміння я шукаю якраз не з тими, хто критикує і зневажає, а радше з тими, хто постійно відбивається від критики і безрезультатно намагається здобути хоч якусь прихильність зневажливих критиканів, тим часом їм і справи жодної до мене немає. Почуттів мало, мало мене, то це з життєвого досвіду: менше звертаєш на себе уваги - менше отримуєш зневаги. Справляюсь так, як і пишу: пускаю мимо вух. Лише особливо в'їдливм доводиться нагадувати, що у своїм житті сам собі дам раду, причому нагадувати доводиться регулярно. Тетяно Олександрівно, одним реченням: як добитися спокою від тих, хто постійно нападає і добитися прихильності тих, хто в житті спокою шукає? |
Татьяна Александровна Бородавко 27-05-2010 02:41:58 |
|
27-05-2010 14:34:46Дополнение от автора |
Ігнорують. Приклад з роботи. Коли одна співробітниця бідкалася як має відбути свій день народження, я пропонував скоротити до мінімуму святкування днів народження. До простого коротенького усного поздоровлення, мене сприйняли з іронією. Коли через кілька місяців інший співробітник (не та, що бідкалася, а більш авторитетний чоловік) сказав достоту те саме, що я, дослівно і з тією ж інтонацією, всі схвалили і раптом погодилися, що то буде якраз по сучасному. Ображають. Іноді створюється враження, що люди шукають, на кого злити негатив. Але ж у них того негативу - цілі арсенали. Звинувачують найчастіше в тому, в чому я і близько не винен. Через мою закритість, а таким зробило мене життя, вони найчастіше не знають справжніх моїх недоліків і слабких сторін. Якби знали, заклювали б. Недавно довелося купити дещо з пиломатеріалів для ремонту в домі. Знайшлися такі, які не стрималися порснути отрути: тай для кого стараєшся, з собою на той світ хіба забереш. Заледве щоб не розуміли, що і на цім світ якось треба дожити. Принагідно зазначу, що я - людина трошки нижче середнього статку. Погодьтеся, досить образливо таке почути. Ще раз скажу, я не дуже тим переймаюсь. Принаймні, як громадянин і як спеціаліст я сяк-так відбувся. Взагалі, кожному врешті за щось дістається. В суспільстві переважають протестні настрої, панує ворожість, недоброзичливість. Пам'ятаєте царське мордобитіє з поеми Шевченка? Моє питання - це питання якраз отих останніх, загнаних, які з різних причин в якийсь момент свого життя виявилися крайніми. Питання їх соціальної реабілітації. |
Татьяна Александровна Бородавко 27-05-2010 16:34:47 |
|
28-05-2010 08:59:43Дополнение от автора |
Звичайно. У нас всі втрачені і забуті. Я походжу з родини т.з. неблагополучної. Я сам давно забутий і втрачений для родини. |
Татьяна Александровна Бородавко 28-05-2010 11:09:47 |
Значит так, дело тут не в харизме. Харизма вообще очень редкое явление. Ею обладает около 5% человечества. Дело тут, похоже, в том, что Вы "показываете" кого-то "исключенного", кто был в Вашем роду. Вы несете в себе энергию человека, возможно уже давно умершего, на которую реагируют окружающие. И Вас, в свою очередь, "исключают". Это происходит неосознанно. Почитайте книги Берта Хеллингера и Шутценбергер. Их можно скачать в интернете. Вам станет более понятно, что с Вами происходит и что с этим делать.
|
Чтобы спросить или ответить, авторизируйтесь или пройдите регистрацию!
![]() |
|
Наші психологи