Ретроспективная ревность партнёра. Как сохранить брак?
»
Вопрос психологу онлайн (бесплатно)
»
Ретроспективная ревность партнёра. Как сохранить брак?
| Мария Михлина (Киев) 18-10-2021 16:31:27 |
|
| 18-10-2021 16:39:49Дополнение от автора |
| Здравствуйте! Если бы я точно знала, что происходило в те моменты в его жизни..есть вероятность того, что он мог тогда иметь связи с другими женщинами, не секс, просто флирт, общение, я была занята ребёнком.. С моей стороны поводов для ревности не было. Но я не зацикливаюсь на этом ни тогда, ни сейчас, брак это такое дело...все меняется с годами. |
| Ксения Шалимова (Киев) 18-10-2021 16:40:53 |
1
цитата:
Есть желание спасти наш брак. цитата:
Я не могу ему довериться, расслабиться и быть собой, я не хочу с ним близости, и в то же время, я зависима от него и материально в том числе. 
|
| 18-10-2021 16:49:49Дополнение от автора |
| Поможет его раскаяние и признание ошибок! Он обижал и продолжает это делать полностью считая себя в этоц ситуации жертвой! Это плохая! Это я отброс! Он морально меня уничтожает. При этом спросил вчера: почему ты такая? Почему не хочешь близости со мной? Ну, а я не сдержалась: излила душу, так сказать, обиды они же накапливаются, душа она же не камень. За что очередной раз и была наказана. Опять обиды. Опять, если не справится с собой сразу, будет не разговаривать месяц со мной...как бывало и раньше. Если я пытаюсь про это кому-то рассказать, мне не верят! Он же такой хороший, отличная, красивая семья! Мне жаль его и жаль себя, а ещё больше жаль сына. |
| 18-10-2021 17:00:48Дополнение от автора |
| Узнала недавно что это называется ретроспективной ревностью. Так ли это? В нашей ситуации, она усугубляется ещё и додумыванием несуществующих деталей. При этом у меня ни разу не было общения или тем-более секса с другим мужчиной, с момента как мы познакомились и до теперь. Как и ревности к каждому столбу и какой-то импульсивности на эту тему с его стороны. |
| Ксения Шалимова (Киев) 18-10-2021 17:02:24 |
цитата:
Поможет его раскаяние и признание ошибок! Он обижал и продолжает это делать полностью считая себя в этоц ситуации жертвой! Это плохая! Это я отброс! Он морально меня уничтожает. При этом спросил вчера: почему ты такая? Почему не хочешь близости со мной? Ну, а я не сдержалась: излила душу, так сказать, обиды они же накапливаются, душа она же не камень. За что очередной раз и была наказана. Опять обиды. Опять, если не справится с собой сразу, будет не разговаривать месяц со мной...как бывало и раньше. Если я пытаюсь про это кому-то рассказать, мне не верят!
|
| Алла Григорівна Веленко (Київ) 18-10-2021 17:02:43 |
Доброго дня Natalia! Підтримую повністю Ваше бажання зберегти родину. Адже кризи та проблеми бувають в кожній родині. І виграють ті, хто шукає їх рішення, а не починає "тікати" від них... Ваша історія виявилася фактично довжиною у ціле життя. І зараз продовжується, тому що, насправді, як на мене, внутрішня проблема, яка стосується і Вас також, не вирішена. Все, що відбувається між чоловіком та жінкою має "дзеркальне відображення". Я спробувала виділити з Вашої розповіді, на мою думку, ключові фрази, які можуть дати можливість хоча б трошки зрозуміти, що відбувалося і відбувається "Я его очень сильно любила, боялась потерять... И опять допросы, и опять я пытаюсь что-то доказать... Через несколько лет опять рецидив... Итог: на данный момент я знаю - он самый близкий мне человек и в тоже время то что съедает его, уже наполовину съело меня. Я не могу ему довериться, расслабиться и быть собой, я не хочу с ним близости, и в то же время, я зависима от него и материально в том числе." Величезний страх втратити чоловіка, принижена позиція залежної, невпевненої у собі людини, що весь час намагається виправдатися, довести свою невинність... (Адже до нас ставляться лише так, як ми ставимося до себе...) На мою думку, щоб знайти рішення проблеми, потрібно зрозуміти, звідки у Вас така занижена самооцінка... І чому Ви весь час намагаєтеся довести чоловіку, що Ви - "гарна дівчинка"? Кому в дитинстві Ви весь час це доводили?
Ответ отредактирован автором 18-10-2021 17:04:45
|
| 18-10-2021 17:18:00Дополнение от автора |
|
Похоже он ничего признавать не собирается. Так и продолжает вас винить. Что же находите в этих отношениях вы? Почему вы соглашаетесь с таким отношением к себе? --- Да, я знаю, он никогда это не признает, даже если будет присмерти. Почему соглашаюсь? 1. А я незнаю как это жить без него! Я просто не умею! Он мне и за маму и за папу. Удобно? Да! Я эти же вопросы сотню раз задавала сама себе! Я с ним не зАмужем, я за мУжем. Я зависима, я в зоне комфорта, если хотите. Я даю ответы на свои вопросы: несамостоятельная "девочка". "Девочка", которая в свои 36 лет так и не научилась отвечать сама за свою жизнь, как морально, так и материально! Но я хочу нормальные здоровые отношения с отцом своего ребёнка. |
| Ольга Владимировна Головченко (Днепр) 18-10-2021 17:30:18 |
Добрый вечер!
В Вашем случае сложно говорить о другом человеке, что это может быть, но такое поведение может говорить о паралогической ревности. В данном случае нужно разбираться индивидуально на терапии при желании Вашего мужа. Вы можете с ним поговорить об этом, потому что повлиять или доказать будет что-то очень сложно . Вашей вины в этом нет, но и важно понимать, почему Вы в таких отношениях и почему Вы их выбрали
|
| 18-10-2021 17:31:39Дополнение от автора |
|
На мою думку, щоб знайти рішення проблеми, потрібно зрозуміти, звідки у Вас така занижена самооцінка... І чому Ви весь час намагаєтеся довести чоловіку, що Ви - "гарна дівчинка"? Кому в дитинстві Ви весь час це доводили? --- Занижена самооцінка, на мою думку, йде саме з цієї ситуації. Так, чоловік піклується про мене на потязі всього часу, що ми разом, але це все матеріальне. Він каже, то так проявляється його любов. Мені дуже не вистачає таких проявів кохання, якщо воно є, як захоплення (хоча б у погляді), як жінкою, я незнаю як це пояснити правильно. А ще провокує мою невпевненість у собі, те що я знаю, що він мене не поважає. Коли я заводжу тему, про те, що мені завжди не вистачає саме духовної близькості з ним, ми не є єдиним цілим, як би мені цього не хотілося, я сама знаю відповідь на своє запитання: тому, що він нехтує мною, на фоні своїх "тарганів". А я закриваюся на фоні своїх образ. Так і живемо: знайомі незнайомці. |
| Алла Григорівна Веленко (Київ) 18-10-2021 17:31:40 |
Ви пишете ""Девочка", которая в свои 36 лет так и не научилась отвечать сама за свою жизнь, как морально, так и материально! Но я хочу нормальные здоровые отношения с отцом своего ребёнка"... За Вашими словами, на мій погляд, окрім болю та відчаю, надзвичайно сильно проявляється неповажне ставлення до себе як особистості та повна відсутність прийняття себе... Як на мене, немає нічого поганого в тому, що дружина знаходиться "за чоловіком" - це цілком нормально та природньо... У родині за стосунки несуть відповідальність в однаковій мірі, що чоловік, що дружина... І ідеальний варіант, коли двоє, розуміючи проблему, ідуть до сімейного психолога... Але, так буває, на превеликий жаль, дуже не часто. Адже чоловік, як правило, намагається до останнього, шукати вихід самостійно або "застрягає" на якійсь, йому одному дуже потрібній думці (Інша справа, для чого вона йому потрібна?) Тоді ситуацію вже має вирішувати сама жінка, щоб зберегти родину... Чоловіка потрібно кохати і турбуватися про нього, але, окрім цього, його потрібно ще вміти правильно виховувати... Без цього, він може просто перетворитися на монстра, який "з'їдаючи" себе, "з'їдає" і близьку людину, що, певне, відбувається і у вас...
P.S. Тобто, якщо я правильно зрозуміла те, що Ви мали на увазі "Занижена самооцінка, на мою думку, йде саме з цієї ситуації" - залишилося глибоке почуття провини, невдоволення собою, що і провокує принижений стан в цілому? Ответ отредактирован автором 18-10-2021 17:35:27
|
| 18-10-2021 17:50:29Дополнение от автора |
|
Чоловіка потрібно кохати і турбуватися про нього, але, окрім цього, його потрібно ще вміти правильно виховувати... Без цього, він може просто перетворитися на монстра, який "з'їдаючи" себе, "з'їдає" і близьку людину, що, певне, відбувається і у вас --- Я його кохаю, і не раз намагалася підтримувати, коли в нього цей стан, і не тільки. Я вмію бути гарною дружиною, яка піклується й любить, але на фоні образ можу бути дуже холодною і жорстокою! Караю його (і себе також) майже відмовою від близькості з ним. Але це вже на підсвідомому рівні, це вже наслідки його "виховання", адже жінка повинна довіряти своєму партнеру, щоб віддаватися повністю, мати змогу розслабитися... Бувало таке, що я благала залишити меня і більше не катувати. Здавалося, що зможу через це пройти. Знаю, що ця вся ситуація мене зламала, але сама мабуть я ніколи не зважуся на розлучення! Я боюсь цього найбільше в світі, не знаю як би я змогла жити з дитиною сама! Я не вмію нести відповідальність сама, я до цього не звикла! |
| 18-10-2021 17:53:59Дополнение от автора |
|
Добрый вечер! В Вашем случае сложно говорить о другом человеке, что это может быть, но такое поведение может говорить о паралогической ревности. В данном случае нужно разбираться индивидуально на терапии при желании Вашего мужа. Вы можете с ним поговорить об этом, потому что повлиять или доказать будет что-то очень сложно . Вашей вины в этом нет, но и важно понимать, почему Вы в таких отношениях и почему Вы их выбрали --- Я не раз предлагала ему обратиться к психологу, но он считает, что психолог ему не поможет, он сам все знает, сам все видел и т.п. |
| Ольга Владимировна Головченко (Днепр) 18-10-2021 18:10:44 |
1
Вы ничего не должны, если человеку нужна помощь и Вам плохо в этих от, потому что они держат Вас в напряжении. Возможно, что Вашему мужу нужна консультация врача психиатра, потому что такое поведение не совсем здоровое. К сожалению, если он сам этого не понимает, то Вам стоит подумать, что Вы хотите , терпеть или нет.
|
| Алла Григорівна Веленко (Київ) 18-10-2021 18:10:59 |
1
Мені шкода, але "виховувати" і "карати" - це кардинально різні речі "Я вмію бути гарною дружиною, яка піклується й любить, але на фоні образ можу бути дуже холодною і жорстокою! Караю його (і себе також) майже відмовою від близькості з ним"... Ви зараз дуже психо-емоційно виснажені, а у такому стані ще нікому ніколи не вдавалося прийняти правильне рішення... Розлучення, навіть, якщо б Ви не були так матеріально від чоловіка залежні, не допоможе, на мою думку. Адже існують зв'язки набагато міцніші, які от так просто розірвати неможливо... Ті ж самі образи та страхи тримають міцніше за справжні кайдани... І ще, Ви так і не відповіли щодо почуття провини... І це наштовхує на думку, що починати в терапії потрібно саме з нього, як того, що "запустило" саму ситуацію... хіба що Ви на стільки "звиклись" із роллю "жертви", що міняти на роль щасливої самодостатньої жінки ( не плутати з самостійною) вже не хочете...
|
| Ксения Шалимова (Киев) 18-10-2021 18:36:27 |
1
цитата:
Я не раз предлагала ему обратиться к психологу, но он считает, что психолог ему не поможет, он сам все знает, сам все видел и т.п.
|
| Ольга Владимировна Головченко (Днепр) 18-10-2021 21:17:50 |
|
| Валентина Михайловна Жемчужникова (Киев) 18-10-2021 21:20:23 |
1
Если вы хотите нормальных, взрослых отношений, то взрослейте сама. Как только уйдет ваше "я не могу жить без него", так сразу как-то и отношения, скорее всего, начнут меняться. Вам хорошо бы поработать с психологом на тему взросления и того, что вы позволяете мужу так вести себя. В идеале бы еще мужу пойти к психологу и работать с этой темой. Важно сохранить отношения не любой ценой, а сделать их здоровыми, не жить в психологическом насилии. Вы же пока в позиции ребенка, который терпит что угодно от родителя, потому что он от него зависим. Но вы не ребенок, вы взрослый человек и сами выбираете как жить и на что соглашаться Ответ отредактирован автором 18-10-2021 21:21:44
|
| Павел Леонидович Басанский (Киев) 19-10-2021 00:55:03 |
|
| Виталия Юрьевна Мельник (Харьков) 19-10-2021 00:55:25 |
|
| 19-10-2021 10:50:59Дополнение от автора |
|
Он Вас наказывает так. И ему становится легче - ревность попускает. Потом накопление и снова разрядка через наказание Вас. Дурацкий сценарий. Но выгодный ему. А для Вас разрушительный. Но Вы все равно участвуете в этой постановке --- Да, но как ему от этого избавиться? Он говорит что старается об этом забыть, что перестал общаться с тем другом для того, чтобы, эта "дружба" не напоминала о том что его мучает. Это все хорошо, но! Он даже не допускает мысли о том, что ЭТО только у него в голове, на самом деле ничего не было! И не виноваты тут ни друзья, ни я. Я прошу его ответить только на один вопрос, хотя бы самому себе: почему ты такой? Что сделало тебя таким? Но он считает себя нормальным. Это я ненормальная, все сговорились и его обманывают. |
| 19-10-2021 11:06:02Дополнение от автора |
|
Тобто, якщо я правильно зрозуміла те, що Ви мали на увазі "Занижена самооцінка, на мою думку, йде саме з цієї ситуації" - залишилося глибоке почуття провини, невдоволення собою, що і провокує принижений стан в цілому? --- Почуття провини... я не знаю, принижений стан в цілому...коли людина роками вдовбує тобі, що ти винна, ти мабуть вже підсвідомо сама починаєш в це вірити |
| Алла Григорівна Веленко (Київ) 19-10-2021 11:16:29 |
Так, фактор "навіювання" може бути надзвичайно потужним... І переконати людину у тому чого вона не робила, також можливо, особливо, якщо вона залежна та слабка жінка... І все, ж єдиний вихід, щоб вийти з ролі постійної "жертви" - це перестати шукати "винних" і просто почати глибинно змінювати ставлення до себе,до ситуації в цілому, у тому числі, почати правильно себе поводити по відношенню до чоловіка... Адже іншу людину змінити неможливо без її згоди, а от себе, за бажанням і можна. і потрібно... Хоча так не хочеться, бо це складна робота... До речі, а які стосунки були між Вашими батьками? Стосунки також були співзалежними?
|
| 19-10-2021 11:41:56Дополнение от автора |
|
До речі, а які стосунки були між Вашими батьками? Стосунки також були співзалежними? --- Стосунки між батьками. Все складно. Батько все життя ображав і принижував маму, йому здалося, що він одружувався з нею вже "не дівчиною" і все життя їй це згадував, хоча сам регулярно їй зраджував в молодості. Потім, коли мені було років 5 захворів. Розсіяний склероз. До кінця його життя мама піклувалася про нього, а він при цьому міг її ображати, я чула його істерики. Їхні сварки. Я не можу нічого приємного згадати з дитинства, що пов'язано з ним. Страх. Я його боялася. Любов до батька? Ні. Тільки страх та образа. Він міг обізвати мене. Картинка з дитинства: він якось мене обізвав, а я була у такій шапочці, з завязками, вони затягнулися на вузол, я не можу розв'язати, але боюся попросити батька про це, так і заснула. Дуже чекала маму з роботи. Коли вона прийшла, досі пам'ятаю те полегшення... |
| Алла Григорівна Веленко (Київ) 19-10-2021 11:57:16 |
Дякую Вам за відвертість... Ви пишете "Батько все життя ображав і принижував маму, йому здалося, що він одружувався з нею вже "не дівчиною" і все життя їй це згадував, хоча сам регулярно їй зраджував в молодості.." Вам це нічого не нагадує? Як на мене, іде повтор батьківського родового сценарію... Життєві установки та моделі поведінки формуються загалом в дитинстві під впливом життя батьків. А потім, коли ми підсвідомо "притягуємо" до себе схожі "сценарії" ніяк не можемо зрозуміти, чому все так складається... Тоді, як насправді, нами керують оті установки, які перейшли від мами "жертви" і батька "тирана"... Як на мене, потрібна глибинна трансформаційна робота по зміні оцих самих поведінкових установок та моделей поведінки... А якщо змінитеся Ви: або почне змінюватися Ваш чоловік, або життя дасть Вам набагато кращий варіант... По іншому, Ви так і залишитеся в середині дисгармонійної системи...
|
| Валентина Михайловна Жемчужникова (Киев) 19-10-2021 12:07:19 |
|
| Ксения Шалимова (Киев) 19-10-2021 12:10:33 |
цитата:
Стосунки між батьками. Все складно. Батько все життя ображав і принижував маму, йому здалося, що він одружувався з нею вже "не дівчиною" і все життя їй це згадував, хоча сам регулярно їй зраджував в молодості.
|
| 19-10-2021 12:25:16Дополнение от автора |
| Так, є над чим подумати, але мені інколи здається, що я забагато думаю. Змінюватися. Цього завжди хотів мій чоловік. Завжди хотів щоб я змінювалася. Щоб не була такою боягузкою, щоб була розкутішою, більш товариською і т.д. Декілька років тому, я просто вирішила, що мені вкрай потрібно віднайти себе. Бути собою і не соромитися цього. Стараюся працювати над цим. Але.. |
| Валентина Михайловна Жемчужникова (Киев) 19-10-2021 12:29:07 |
|
| Ксения Шалимова (Киев) 19-10-2021 12:36:09 |
|
| Алла Григорівна Веленко (Київ) 19-10-2021 12:57:51 |
Так буває, що наші близькі зачасти говорять з нами саме про те, чого нам не вистачає... Але, тому, що це люди, з якими ми живемо поруч, пліч о пліч, і знаємо всі іх недоліки, ми інколи просто думаємо, що то все неправда, або якісь несуттєві дрібниці... А ще частіше, коли говориться під час сварки або "на емоціях" вважаємо, що все неправда і потрібна така "правда" аби тільки зробити нас винними... Хоча, насправді, наші близькі - найкращі вчителі, які несвідомо, не розуміючи цього, "штовхають" нас до змін і змушують розвиватися...
Ответ отредактирован автором 19-10-2021 12:59:30
|
| 19-10-2021 13:50:36Дополнение от автора |
|
Что же вас остановило? --- Останавливают периодические неосознанные наверное, унижения со стороны мужа. При этом, когда я пытаюсь с ним поговорить, излить душу, пояснить как на самом деле это меня ранит, какие последствия для наших отношений это несёт, он отвечает, что ничего плохого мне не делает! Как это было вчера. А потом делает вид, что ничего не случилось. Реальное нереально. И опять все возвращается. Прошёл уже год после последнего "эпизода". Год спокойной жизни. Внимания не хватает всегда. Я закрываюсь от него все больше. Когда был задан вопрос почему я периодически избегаю секса с ним, я впервые себе призналась, почему. Я немогу с ним расслабиться, я не уверена, что вообще могу это делать. И происходит то, что я описала в этом ответе выше. Замкнутый круг? |
| Валентина Михайловна Жемчужникова (Киев) 19-10-2021 13:52:19 |
|
| Ксения Шалимова (Киев) 19-10-2021 13:54:37 |
|
| 19-10-2021 14:00:34Дополнение от автора |
| Я очень благодарна всем психологам, которые откликнулись. Для меня это уже ОГРОМНЫЙ ШАГ, даже написать здесь, проговорить свою боль. Стало легче. Спасибо. |
| 19-10-2021 14:05:43Дополнение от автора |
|
Добрый день. А кроме того, что вы доказывали каждый раз, что ничего не было, вы делились своим состоянием с мужем? Говорили, что на кону ваш брак? --- Да, делилась не один раз, говорила, что на кону наш брак, это на какое-то время его останавливает. Он на самом деле очень дорожит семьёй, очень любит сына. Боится все потерять. Но слышала я один раз, запомнила на всю жизнь, что создать семью со мной самая большая ошибка в его жизни. Это так тяжело слышать. |
| 19-10-2021 14:16:03Дополнение от автора |
|
Вам меньше стоит сейчас задумываться, что муж делает и почему. Акцент на том, почему вы терпите и как это поменять? А для этого нужна работа с психотерапевтом. Вам --- Почему я терплю? Да потому, что происходит все это волнообразно, то все спокойно и нормально, и если не залазить к себе в душу, просто жить, все ок. То вдруг возвращается. Бывали моменты, что мне казалось я готова уйти. А уходить некуда! Понимаете? Когда все налаживается, я думаю: не так все плохо, может я преувеличиваю? Переживём. |
| Мария Михлина (Киев) 19-10-2021 14:21:59 |
цитата:
Да потому, что происходит все это волнообразно, то все спокойно и нормально, и если не залазить к себе в душу, просто жить, все ок. То вдруг возвращается. Бывали моменты, что мне казалось я готова уйти. А уходить некуда! Понимаете? Когда все налаживается, я думаю: не так все плохо, может я преувеличиваю? Переживём. Зависимость от мужа может только ухудшать Ваше эмоциональное состояние.
|
| Ксения Шалимова (Киев) 19-10-2021 14:50:18 |
цитата:
Но слышала я один раз, запомнила на всю жизнь, что создать семью со мной самая большая ошибка в его жизни. цитата:
Он на самом деле очень дорожит семьёй, очень любит сына. Боится все потерять. цитата:
Бывали моменты, что мне казалось я готова уйти. А уходить некуда! Понимаете? Когда все налаживается, я думаю: не так все плохо, может я преувеличиваю? Переживём.
|
| Ольга Владимировна Головченко (Днепр) 19-10-2021 17:50:35 |
|
| 20-10-2021 15:50:53Дополнение от автора |
|
Когда все успокаивается, чувства и взаимопонимание между вами усиливается? --- Взаимопонимание, в общем как для сёмьи, да оно есть всегда: ну, если представить ситуацию, мы в конфликте, а тут вдруг заболел ребёнок, лежит с температурой, он бежит в аптеку и мы вместе сидим возле кровати ребёнка. Даже не представить, так было на самом деле. И на какое-то время отпускало, и его и меня. А было и такое: мы не разговаривали два месяца, у меня свой протест, у него мнимая уверенность в своей правде. Ребёнок у бабушки, на каникулах. Каждые выходные мы к нему, и делали вид, что все нормально. Я знаю, что если что-то, не дай Бог, с кем-то из нас случится, каждый побежит друг-другу на помощь..А как между мужчиной и женщиной...бывает очень печально. Мы какие-то несчастные в этом плане, я со своими обидами, он со своими. Но только у меня одна реальность, я знаю себя, я знаю правду. А у него своя реальность - он думает что знает правду. |
| Алла Григорівна Веленко (Київ) 20-10-2021 16:05:42 |
Коли створюється родина, все, що відбувається між дружиною та чоловіком, ділиться навпіл. Тому що сім'я - це єдиний простір, у якому все взаємозв'язане. І якщо близькі люди починають шукати проблему один в одному, вона не вирішується, а лише відбирає останні сили та все погіршує.Тому єдиний конструктивний варіант, це хоча б комусь одному почати розбиратися у всьому. Хто це має бути? Той, кому проблема найбільше дошкуляє і хто вже усвідомлює, що з нею потрібно щось робити... У всіх інших варіантах: сил мати нормальні стосунки буде ставати все менше... Ніхто не прийде і не візьме на себе обсяг роботи, з яким потрібно справлятися - це марні сподівання. Тому що у цьому світі ми самі повинні навчитися брати відповідальність на себе за своє життя... Або самі починаємо розбиратися, або життя створює для нас всі "умови", щоб ми змушені були почати це робити...
|
| Валентина Михайловна Жемчужникова (Киев) 20-10-2021 16:22:02 |
|
| Ольга Владимировна Головченко (Днепр) 20-10-2021 16:50:52 |
цитата:
А как между мужчиной и женщиной...бывает очень печально. Мы какие-то несчастные в этом плане, я со своими обидами, он со своими. Но только у меня одна реальность, я знаю себя, я знаю правду. А у него своя реальность - он думает что знает правду.
|
| 20-10-2021 17:17:51Дополнение от автора |
|
Если ответить на Ваш вопрос, то Вашему мужу нужна терапия и, возможно и Вам, потому что Вы выбираете такие отношения, в которых Вас ревнуют. В формате консультирования Вам вряд ли получится помочь. Мы можем об этом только рассуждать, но реальные изменения происходят только в контакте со специалистом, когда есть понимание, почему это происходит с Вами и готовы ли Вы что-то менять. Спасибо. Незнаю, решусь ли я когда нибудь на консультирование в реале. |
| Ксения Шалимова (Киев) 20-10-2021 17:54:22 |
|
| Валентина Михайловна Жемчужникова (Киев) 20-10-2021 17:57:11 |
|
| Ольга Владимировна Головченко (Днепр) 20-10-2021 20:39:30 |
|
Чтобы спросить или ответить, авторизируйтесь или пройдите регистрацию!
 |
|
Наші психологи
