Що робити з підлітком?

Є багато питань, на які поки не маємо відповідей.
Як виховували сина? Що дозволяли, а що ні?
Де батько? І яка його участь у вихованні?
Який його батько за характером і які між вами відносини?

Добрый день!
Если ваш сын

весь час сидить... в телефоні

то вероятнее всего у него есть компьютерная и/или игровая зависимость.
К тому же он не учится, не хочет работать, не помогает вам.
А также не признает наличие проблемы и перекладывает ответственность (и вину) на вас.

Из-за этого всего у вас с ним возникают ссоры и ухудшаются отношения.

що робити

Безусловно вашему сыну нужна психологическая помощь.
Но вероятнее всего он не будет работать с психологом, потому что его устраивает такая жизнь.

Поэтому проблему придется решать вам.
И для этого вам необходимо будет сделать следующее:
1. Перестать спасать и преследовать сына - то есть выйти из треугольника Карпмана и не "играть" в игру "Преследователь (Спасатель) - Жертва".
2. Проработать страхи, в результате чего вы сможете уменьшить контроль и начать больше доверять сыну.
Что будет способствовать развитию его самостоятельности и ответственности.
3. Развить свою уверенность и научиться противостоять манипуляциям сына.
В частности, убрать "крючки" (страхи, обиды и чувство вины), на которые он вас ловит в своих манипуляциях.
4. Переключиться на себя и свою жизнь.

В результате такой работы вы сможете "дорастить" своего сына до взрослого состояния - он перестанет быть инфантильным и находиться в позиции "жертвы" и сможет взять ответственность за свою жизнь на себя.
Таким образом ваши ссоры прекратятся и отношения наладятся.

Безусловно, самостоятельно вы не сможете проделать такую работу и вам будут нужны индивидуальные консультации.
Поэтому вы можете обращаться ко мне.
Я работаю с такими проблемами и могу вам помочь.

Доброе Утро!

1. Вам желательно осознать - Он уже не подросток! Он уже совершеннолетний.
И вправе сам решать, как ему проводить свои дни. Что делать и как жить.
Вам это надо признать! Он уже сам вправе решать за себя.
( а пока вы будете, к нему относиться как к ребенку... и требовать от него, ставить условия и т д.)
Он и будет с вами бороться и бунтовать - против вашего давления.
Прежде всего, вам тут надо менять свое ощущение и взгляд на сына!
Вам нужно к психологу.
2. Если говорит - что вы ему чтото должны... значит не просто так говорит... ( скорее всего есть причины, и вы про них знаете, но видимо не хотите признавать)
Видимо у сына есть на вас обида... (возможно вы перегнули с опекой... с вниманием к нему...)
либо слишком много требовали от него... (когда он был ребенком...)
либо наоборот требований к нему - было много учись, помогай маме...
а внимание, именно внимания к нему как к личности... вы не давали - уйди не мешай мама занята и т д.
Это все вам надо с психологом разбирать.

3. Дайте сыну свободу - не давите на него вообще.
Пусть делает, что сам считает нужным. ( даже если вам это не нравится)
Он вправе жить, как он хочет.
И возможно, тогда и сын почувствует, (что вы больше его не держите морально.... не давите... не требуете от него...)
Может и он перестанет бунтовать... (и наказывать вас...) почувствует, что внутренне справедливо все и равноценно... его уже не давят...
и тогда и сам к вам начнет разворачиваться, и уже идти с вами на контакт.
Но это если вы сами перестанете на него давить...
И примите его личные границы, и его личную свободу выбора.

Дорого часу доби!

Що робити з підлітком?

Пробачте, але це не зовсім вірне питання, тому що з іншою людиною мало що можна зробити, тим більше коли це вже повнолітня людина..
В Вашому випадку більш дорене питання: що мені робити? - бо едина люди на яку можемо та повинні впливати, яку можемо та повинні перевиховувати - це ми самі.
Діти ведуть себе адекватно поведінці батьків (обох чи одного), тому його поведінка - це результат Вашої поведінки. Змінетесь Ви - йому доведеться передивитися свою модель поведінки.

Підробіток собі шукати не хоче.

а на які кошти він може дозволити собі таке життя? Хто оплачує весь десь банкет?

Доброго ранку!

Ми постійно сваримося,що робити,допоможіть будь ласка?

Аби вийти з глухого кута, доведеться кардинально змінити своє ставлення до сина(!)
Що маю на увазі?
Не перестати любити, а почати ставитись до нього як до дорослої людини.
Встановити правила. Озвучити їх ввічливо і спокійно зі всією можливою повагою і любов'ю до нього цих правил дотримуватись.
Які правила? Доволі прості - межі відповідальності: за що особисто в домі відповідаєте Ви, а за що він - їжа, прибирання, ввічливість у спілкуванні і таке інше. Дайте дорослому сину подорослішати. Знімайте його зі своєї шиї, а свою шию не підставляйте. Позбавляйтесь хибних уявлень про борг матері перед дорослою дитиною.

І, головно, самі дотримуйтесь правил. Буде важко. Можливо, він провокуватиме сварку. Не ведіться. Атмосферу в домі і правила в батьківському домі свторюють батьки.

Знаю, Вам буде не легко. Тому для здійснення змін потрібно буде спочатку узяти хоча б кілька консультацій психолога.

Дуже різануло око фраза "я йому винна". Якщо він не знав, то з 18 років юридично Ви нічого йому не винні... якщо в нього не підтверджені інші особливості, через які Ви маєте нести певну відповідальність за нього... І вище дуже класне питання задали: хто оплачує бенкет людині