Question

08-11-2023

Як донести до чоловіка те, що читання книг, малювання картин і тд це нормально, це мені необхідно і тд(( Я люблю читати, я змалечку любила читати, ще коли до школи не ходила мала книжечки такі маленькі з казками, мені їх читали(мала десь 20 штук) ,то я читати не вміла, але вивчила їх всі слово в слово, знала навіть яким реченням починається і закінчується кожна сторіночка. В мене діло теж любив читати, вже старий був лежав, але читав. Коли вміла читати уже, то бігала в бібліотеку , брала там книжки, і це попри те, що читала і писала все до школи. Потім почала купляти книжки. В мене не так багато книжок, але маленька поличка в шафці є. Просто люблю читати, мені цікаво читати. Між переглядом фільму чи книгою я оберу книгу. Я не віддаю всі свої гроші, не трачу там останні гроші на книжки. Я спокійно відношуся до того, що от зараз я не маю змоги купити ці книжки, просто відкладу в корзину, куплю пізніше. Ну тобто я не марю прям ними, все відаю типу лиш дайте книжку, ні такого нема. Я адекватно до того відношуся.
Також колись любила вишивати хрестиком, от будь-що ,лиш би вишивати. Тепер мені подобається малювання картин по номерам, складання картин алмазами, навіть просто блокнот і ручка і щось креслити , якісь клітинки заштриховувати ( бо малювати я не вмію).
Мої рідні до цього відносяться з нерозумінням зовсім. Типу та нашо тобі того складу книжок, винеси на горище , та викинь і тд. Я не розумію, яке відношення до них має те , що я роблю (от читаю, малюю і тд). Таке враження, що вони були б задоволенні якби я цього не робила , а просто , наприклад , сиділа і дивилася в одну точку.
Мені 27 років , є дитина 4 роки, виконую всі свої обовʼязки, в хаті прибирає, за дитиною дивлюся і тд. Бо сказав би ,що через моє читання наприклад , я не роблю те, що потрібно. Але це не так.
Чоловік теж це не підтримує. Йому не подобається читати, він не має якогось свого заняття, він робота -дім-телефон-десь поїхати.Це всі його зацікавлення. Він не розуміє як взагалі може подобатися читати ,чи складати картину алмазами, чи малювати. Вважаєш , що це непотрібна фігня, за ці гроші краще б купила собі щось потрібніше: тіпа кофту, труси, носки, сумку, туш, і тд. Але мені потрібно це, я сиджу вдома з дитиною, я не ходжу на роботу, мені подобається сісти і малювати чи читати, в телефоні ігри грати навіть, це мене заспокоює якось,ну просто якось легше на душі, хоча не скажу , що я дуже прям розстроєна, чи нервова і тд.
Ну можливо для мого віку це справді фігня і я не маю тим займатись. Я не знаю. Чоловіку я пояснюю, ну мені ж це подобається, тобі не подобається , але це ж не означає, що усім так має бути, це речі, дії , які не приносять комусь шкоди якоїсь. Він цього не розуміє. Каже « ну тоді я теж собі щось придумаю і куплю якусь фігню, просто так, бо от ти ж купляєш». Кажу та купляй, якщо тобі це подобається , лежить до цього душа, я тобі ще й вибрати допоможу. Але ж йому нічого такого не потрібно, бо йому нічого не цікаво, сам каже «куплю якусь таку фігню ,що буде собі просто не потрібною лежати». Це тіпа покарання для мене, що він потратить наші гроші на щось непотрібне,просто щоб позлити мене, хоч щось лиш би так було.
Я незнаю, мені якось так обідно, погано на душі , що мене в цьому не розуміють. Я вважаю, що це реально якась така дрібничка ці мої захоплення, не такі гроші трачу, не роблю діру в сімейному бюджеті, не трачу тисячі на салони і тд , не займаюсь цим цілодобово, не мішаю цим нікому.Але це якась така моя віддушина.
Йому не має подобатися читання наприклад, просто хочу щоб відносився до цього нормально, що мені це подобається, просто навіть з думкою «ну їй це подобається , значить їй добре, нехай робить це і тд».
В нас от є гроші і ми тратимо їх за згодою. Навіть не так за згодою, як просто ставимо в відомість одне одного. Тобто наприклад, от мені до машини треба купити те і те, нам потрібно купити те і те,говоримо про те , що беру гроші купляю взуття, йду лікувати зуби і тд. Немає такого аж до дрібниць, наприклад, щоб в магазині звітувати про все, що купили, про кожну жувачку чи шоколадку. Так і про книжки наприклад, я ж ставлю йому до відома,що хочу купити собі книжку ,чи книжки. Він перше каже ні. Бо тіпа це не потрібна річ. Потім через деякий час все ж дозволяє. Коли кажу йому на його ні що всерівно собі це куплю і що не питаю його чи можна чи ні, а пост ставлю до відома, він каже то я взагалі гроші тобі не буду давати, всі гроші будуть в мене.
Кажу «ну значить треба мені йти на роботу і мати свої гроші, щоб купити собі це». А він «нє, це одне і теж,всерівно я недозволяю бо це фігня, бо мої гроші то і твої теж, і твої гроші і мої теж».
Незнаю як до нього достукатися.
Варіант ,наприклад,просто виділяти мені на місяць якихось навіть 500грн просто на то що я собі хочу,без питань,без повідомлення - це всерівно б йому муляло , що я їх потратила на то. Ходжу на манікюр, пішла б як завжди за гроші загальні, в такому випадку сказав би а чого не робила собі за ці гроші виділенні мені.
Немає такого, що я повинна питати дозволу купити собі щось з косметики , одягу і так далі, він на все погоджується з всім згідний, нема притензій, не жаліє грошей мені на айфон, хоча проти була я тратити такі гроші, але він купив, а лиш саме це питання «хоббі» його тригерить. Бо все це потрібні речі, а от саме це (книги, картини і тп) це не потбрібно.

Питання від: nikd56; Вік: 27

подобається запитання?

А Ви бажаєте поставити питання психологам просто зараз? Або отримати приватну допомогу психотерапевта онлайн (по Скайпу, Вайберу, Watsapp)?

Щоб запитати або відповісти, авторизируйтесь або пройдіть реєстрацію!

Автор питання не дозволив його обговорення. Заборона стосується порад від нефахівців. Відкриті для коментарів питання - тут.

Наші психологи

Яна Музик
(Київ, онлайн)

Юлия Якименко
(Онлайн)

Нiна Уенем
(Онлайн)

Катерина Вовк
(Київ)

Віталій Вікторович Бондарчук психолог · Answer 1 · 2023-11-08 11:33:39

Непотрібні для кого?
Для нього - ні, а для Вас - так.
Йдеться про нерозуміння Ваших бажаннь, потреб і цінностей іншими людьми, таке трапляється дуже часто у житті, нажаль ...
Що робити? Вчитися відстоювати свої права і інтереси, а для цього потрібна упевненість у собі.
Не тільки заради себе. Але також заради своєї дитини і її власних бажань і потреб, які так само можуть бути не почуті і проігноровані. Найкраще виховання дітей - це власний приклад. Настав час розірвати це замкнуте коло. Адже у сім'ї мають почувати себе комфортно і затишно усі, а не тільки один "хазяїн", "володар" або тиран. Хіба Ви у рабстві? Фактично - ні, але психологічно виходить що так ...
Рабство - це про існування, а не про можливість жити своїм життям повноцінно.
Ви праві щодо книг і картин. Для Вас це не просто віддушина, але й терапія. Навіть назви є для цих видів терапії - бібліотерапія, ізотерапія.
І для цього не треба бути вкрай знервованою і неврівноваженою, адже профілактика краще за лікування.
Смішні покарання Вашого чоловіка, кого він хоче покарати, себе чи Вас?)
Хіба не краще подорослішати і зрозуміти, що те що є "фігня" для нього, для інших людей може бути цінностю і навпаки. Насправді світ зовсім не крутиться тільки навколо нього і його світосприйняття це звичайний егоцентризм

score 1 · Answer 2 · 2023-11-08 12:24:34

Доброго дня!

цитата:

Кажу «ну значить треба мені йти на роботу і мати свої гроші, щоб купити собі це». А він «нє, це одне і теж,всерівно я недозволяю бо це фігня, бо мої гроші то і твої теж, і твої гроші і мої теж».
Незнаю як до нього достукатися.

Достукатись, щоб позбутись почуття образи, поганого на душі

цитата:

Я незнаю, мені якось так обідно, погано на душі , що мене в цьому не розуміють.

Замість цього так мрієте про розуміння.
Я правильно Вас почув?

Щоби усвідомити, що і як робити, потрібно побачити ситуацію в цілому, так би мовити у 3D вимірі. А в ньому

цитата:

НЕРОЗУМІННЯ МОЇХ ЗАХОПЛЕНЬ

, як на мене, лише верхівка айсбергу.
А нижче рівня води знаходиться певна модель ваших стосунків. Там проглядаються риси залежності з Вашого боку від цінностей чоловіка, від його волі. Щось схоже на те, як до Ваших захоплень ставились в дитинстві і продовжують ставитись тепер батьки.

Ви, наче, не маєте вибору. Потрібен дозвіл ЗВЕРХУ.
Та й можливості не маєте, адже не заробляєте власні гроші. А чому? Бо чоловік не прихильно ставиться?
До речі, деяким жінкам вигідно звинувачувати чоловіків, мовляв, це вони не дозволяють. А, насправді, їм того і треба, адже за цією ширмою ховаються від власних страхів або ліні.

Більше того

цитата:

Коли кажу йому на його ні що всерівно собі це куплю і що не питаю його чи можна чи ні, а пост ставлю до відома, він каже то я взагалі гроші тобі не буду давати, всі гроші будуть в мене.

Спробуйте дати оцінку на рівні того ж сценарію, що означає попередження чоловіка? Там є щось про питання влади в сім'ї і психологічно насильницьке нав'язування свого бачення, доступу до ресурсів, способів примусу і "виховання" дорослої людини, ніби вона ще дитина. І тому над нею має бути хтось дорослий, аби управляв і направляв.

Враховуючи усе вищезазначене, питання quote]Незнаю як до нього достукатися.[/quote] вже виглядає другорядним. На перший план виходять інші аспекти. Наприклад, як вирівняти відносини, як зробити їх по-справжньому партнерськими, де панує ВЗАЄМНА увага і повага до бажань і захоплень ? Що для цього потрібно зробити?

цитата:

Ну можливо для мого віку це справді фігня і я не маю тим займатись.

Як самій не обезцінювати власні захоплення і, зрештою, своє право розпоряджатись собою?

Відредаговано автором 08-11-2023 12:27:41

Елена Владимировна Мороз психолог Київ · Answer 3 · 2023-11-08 12:50:20

Добрий день! Так буває, що у когось з сімейної пари є своє захоплення, своє хобі, якому він / вона приділяє час. От у вас - це читання книжок, малювання картин, вишивання та ін. Буває у сімʼях такі захоплення мають чоловіки - рибалка, полювання та ін. Це нормально мати своє хобі і час від часу приділяти йому увагу.
У вашого чоловіка, схоже, немає такого захоплення. Він, справді, може не розуміти, як то можна отримувати задоволення від «якоїсь фігні». І може, глибоко в душі, він вам заздрить.
Щось довести чоловікові словами марна праця. Якщо б він захопився чимось на рівні почуттів, чуттєво відчув задоволення від діяльності у хобі, тоді б він міг вас зрозуміти. А на рівні слів і мислення, на рівні логіки зрозуміти складно. Це по-перше.
По-друге, схоже, що вам особливо прикро не розуміння чоловіка у той час, коли ви кажете, що хочете купити собі нову книжку, картину чи ін. для свого хобі. Це, насправді, прикро і принизливо кожен раз сперечатись і відстоювати своє право купляти те, що потрібно саме вам, а не те, як вважає чоловік, вам потрібно. Та мені здається ви достатньо добре справляєтесь з відстоюванням своїх прав і границь, чоловік врешті решт погоджується.
Можу припустити, що ви втомились сперечатись з чоловіком, вам хочеться, щоб вас пожаліли і співпереживали, а ваші «рідні до цього відносяться з нерозумінням зовсім». І ви залишаєтесь сам-на-сам зі своїми хобі, суперечками з чоловіком і бажанням, щоб він змінив своє відношення. Тут вам може допомогти спілкування з психологом, чи психотерапевтом. У індивідуальній роботі ви зможете знайти підтримку, опори і ресурси, щоб шукати де і як ви можете психологічно зустрітися з чоловіком для порозуміння.
З повагою, Олена Мороз

score 1 · Answer 4 · 2023-11-08 12:56:30

Вам нужно взрослеть психологически. Потому что весь ваш пост звучит, как слова маленькой девочки, которая доказывает маме с папой, что имеет на что-то право, что это важно, а в ответ слышит обесценивание. А ваша фраза про то, что вы все обязанности выполняете и книги не мешают вам что-то сделать, еще раз эту детскую позицию показывают, ставя вас как будто ниже мужа.
Вам не нужно доносить до мужа про картины и книги, вам нужно и словами и делом! показать, что вы взрослый человек и вам не нужно его разрешение. Вы два взрослых, равных партнера, а значит, что никто ни у кого не спрашивает разрешения, вы можете обсуждать, быть с чем-то не согласны (например, ваш муж книги не любит), но вы равны! С чего вдруг муж вам что-то запрещает или разрешает? Он лучше и важнее вас? Вы маленькая девочка, а он ваш папа? Ну нет же.
Это же касается и ваших родных. Они могут высказать мнение, что им что-то не нравится или не понятно, но это их мнение. Оно может отличатся от вашего. И их поддержка вам не нужна. Для чего она? А если их слова переходят черту и нарушают ваши границы (например, они начинают критиковать вас), то можно и нужно прямо об это говорить "мне неприятны твои слова. Ты не любишь читать/рисовать/вышивать, это твой выбор. У меня свой. Поэтому пожалуйста, не критикуй мои увлечения, иначе я не готова дальше продолжать общаться и уйду/повешу трубку". И делаете это. И так раз за разом, пока другой не поймет, что с вами так нельзя говорить.
Вы работаете?
Чем вас муж привлек, если у него кроме работы и дома, нет никаких занятий?

Галлий Порфирьевич Кравчук психолог · Answer 5 · 2023-11-08 15:43:02

цитата:

НЕРОЗУМІННЯ МОЇХ ЗАХОПЛЕНЬ

Ви помиляєтесь
Ваші захоплення дуже добре розуміють ваші ближні.
І розуміють їх як такі, що не потрібні і некорисні для них.
Але не для вас
......

цитата:

це якась така моя віддушина.

Раз це ваша віддушина, ви видно що присутня і "задушливість"
І вона полягає в тому, що ваші близькі НЕ РОЗДІЛЯЮТЬ ваші захоплення і не рахуються із вашими бажаннями.
Чому?
Це питання варто поставити самій собі
Що я роблю не так, або ТАК, що зі мною і моїми бажаннями не рахуються.!

І ось тут я повністю поділяю думку колег.
1)Подорослішати
2)вийти із ролі дорослої "дівчинки", яка залежна в своїх бажаннях і поступках від оточуючих
3)Перестати самій обезцінювати себе. Перестати себе звинувачувати і оправдуватись
4) За своє життся і свої уподобання брати відповідальність самій, а не чекати "дозволів".
5)Вміти відстоювати свої переконання, бажання , уподобання, не наносячи шкоди ні собі ні ближнім.
І можливо піти на роботу... Не для грошей, а задля внутрішної свободи. Гроші також не будуть зайві!
Поміркуйте над цим і ПРИСЛУХАЙТЕСЯ до Себе, а не до голосів тата, мами, і чоловіка, які звучать у вас неприйняттям і забороною!
Живіть Своє життя, поряд з іншими життями. СВОЄ!
От тоді і "донесете" Своє право на Себе!
Удачі.

Відредаговано автором 08-11-2023 15:44:26

Нерозуміння моїх захоплень