Question

28-12-2023

В останній час, я почала помічати, що я стала якоюсь занадто плаксивою. В цьому році я нарешті пішла до школи (до цього я два роки навчалася дистанційно). Раніше, десь у п'ятому класі я була дуже цілеспрямованою, добре навчалася і прагнула досягти своїх мрій. Але з початком війни, мої почуття дещо змінились. Через війну, та обставини, ми поїхали до бабусі. Звісно, все було не дуже добре, та я намагалась бути веселою, не зважаючи, що це було зовсім не доречно. Я навіть впевнено можу сказати, що за останні три роки той період був найкращим. Після того, як почалися канікули, я знайшла собі подруг в тому місті. Мені було весело. Потім, у зв'язку з роботою батьків, ми знов повернулися до Києву. Там мені було самотньо. Друзів не було, батьки постійно зривалися на мене. Я навіть мала думки про самогубство. Знов почалася школа та мені було складно, дуже. Я вже не була такою впевненою, цілеспрямованою. В мене не було друзів та я майже зводила кінці з кінцями. Так закінчився мій 6 клас. Зараз знов почалася школа. І взагалі вона йде вже пів року, але я, начебто, увісні. В мене не багато друзів, я почала розуміти, що заздрю, заздрю своїм одноліткам. Я не дуже добре навчаюсь, в мене завжди поганий настрій і хочеться плакати. Замість того, щоб зараз сидіти писати роботи до художки, або готуватися до вступу до музичної школи, я мрію. Мрію, про те, що ніяк не може статися у моєму майбутньому житті. Я дуже погано себе почуваю, постійно хочеться плакати, думки про самогубство і туга, незрозуміло за чим роз'їдають мене зсередини. Я знов не виправдала надії батьків. Мене все бісить, хочеться рвати і метати, але не зрозуміло що. Від рідних я на підтримку розраховувати не можу. Бо зараз війна, і всім тяжко, не тільки мені. А від друзів, які вже не друзі, а просто приятелі можна навіть і не думати, посміються і будуть надалі вважати мене за божевільну. Я вже не знаю, що робити.

Питання від: раан; Вік: 13

подобається запитання?

Підберіть психолога для підлітка онлайн або в містах України.

28-12-2023 03:00:47Доповнення від автора

Я розумію, що мої проблеми не такі і вагомі. Але мені лячно, що я знов почну займатися селфхармом. Останній раз, коли мені було дуже погано, я почала бити кулаками стіну. Тепер на моїх кісточка красуються червоні шрами, які нагадують батькам про часи, коли після душу я виходила з якимись порізами ( я наносила їх бритвою). І я дуже боюся розмов із батьками про ті часи, боюся їхнього гніву, боюся що вони будуть вважати мене за божевільну, бо вже зараз постійно кажуть, що ввідадуть мене до психіатричної лікарні. Але іноді в мене бувають якісь приступи, під час яких в мене відчуття, ніби я не жива, і в такі моменти я можу відчути себе живою лишень через різку біль.

А Ви бажаєте поставити питання психологам просто зараз? Або отримати приватну допомогу психотерапевта онлайн (по Скайпу, Вайберу, Watsapp)?

Щоб запитати або відповісти, авторизируйтесь або пройдіть реєстрацію!

Автор питання не дозволив його обговорення. Заборона стосується порад від нефахівців. Відкриті для коментарів питання - тут.

Наші психологи

Юлия Якименко
(Онлайн)

Катерина Вовк
(Київ)

Яна Музик
(Київ, онлайн)

Ирина Островерх
(Харків)

Схожі онлайн консультації

27-12-2023 Я слишком чувствителен к мелочам

26-12-2023 я не знаю что мне делать и мне не к кому обратиться

25-12-2023 Я хочу зробити самогубство

25-12-2023 Ненавижу маму

21-12-2023 Школа освіта навчання

20-12-2023 Як відпустити людину?

18-12-2023 как с этим справиться самостоятельно?

14-12-2023 Как избавиться от влюбленности к взрослому человеку

13-12-2023 Селфхарм

11-12-2023 проблема с подругой

Answer 1 · 2023-12-28 13:00:38

Співчуваю вам! Ви перебуваєте в важких почуттях і не отримуємо підтримку ззовні. Вам потрібна консультація психіатра, тут немає нічого страшного. Ці люди фахівці, які роблять свою роботу! Він може допомогти вам вирішити ваше питання. Є чудовий колега Євгеній Тичковський, він і психіатр і психотерапевт, працює правда в онлайн, бо живе у Львові. Знайдіть його контакти в інтернеті і поростіть батьків залучитись у ваше психічне здоров’я!
Я відчувала сум, самотність, безсилля та зневіру, читаючи ваш текст. Так прикро, що нема поруч людини, яка б підтримала та поспівчувала. Але ви молодець, що написали сюди. Значить є потяг відродити життя та радість. Життя складається не тільки з радості, є та інша сторона, з якою більшості людей не навчили обходитись, це негативні емоції. Це нормально плакати, сумувати, злитись і навіть заздрити. Просто ці почуття мають бути як погода, а коли ми в них застряємо, то це вже якась яма, з якої самотужки не вилізти. Пишіть щоденник, мрійте, бо там багато ресурсу та надії, яка теж потрібна. Зробіть собі режим дня, коли буде чіткий план, якого потрібно дотримуватись. Ви дуже розгублені і втрачаєте опору, але поступово можна це корегувати. Хочеться побажати вам віри та любові до себе ❤

Погане самопочуття