Як абстрагуватися від родичів, коли немає можливості куди втекти?

Доброго дня!

Ми дійшли до того , Що йому потрібно їх припинити жаліти та абстрагуватися

Отже, Ви разом з чоловіком дійшли певних висновків, але не знаєте, як на практиці їх реалізувати. Я правильно розумію Вашу ситуацію?
Цікаво, хто з вас більше зацікавлений у вирішенні проблеми?

Насправді, як мені спадає на думку, проблем є кілька. Перша - це погіршення стану здоров'я чоловіка. Друга - незручні умови проживання, через які він змушений на собі відчувати негативні впливи поведінки близьких.
І третя - несміливість чоловіка самому звернутись по допомогу психологів. Замість нього це робите Ви. Тобто берете на себе роль посередника. А бажано б було, аби він проявив ініціативу потурбуватись про своє благополуччя. До речі, можете йому порадити ТАК вчинити.

Тепер до суті Ваших питань.

Як йому абстрагуватися, коли дістають проблемами та цими розмовами, коли вдома хочеться відпочити, а не вислуховувати? Та як припинити переживати за їх проблеми? ( P.s. в нього вже на фоні цього напруження в районі шлунку, поганий апетит, та іноді поганий сон)

Чоловікові потрібно усвідомити, що його спосіб реагування сформувався впродовж багатьох років. На сьогодні він не може сприймати ситуацію і ставитись до подій по-іншому, бо він така людина.
Однак він може почати змінювати свою модель ставлення до реальності. Наприклад, почати домовлятись про МЕЖІ спілкування, про певні УМОВИ і ПРАВИЛА взаємодії. І намагатись їх неухильно дотримуватись.

Він може почати ВИРАЖАТИ свої ЕМОЦІЇ за адресою тих, хто їх викликає. Тобто не контейнувати їх в собі, щоби потім вони позначались негативно на його здоров'ї.

Він може знаходити для себе те, що його по-справжньому цікавить і займатись цим попри незручні умови.

Він багато чого може почати змінювати, проте ці всі заходи не мають нічого спільного з абстрагуванням(!) Воно НЕ ДІЄ, коли підгрунтя для подразнення зовні міститься в самої людини всередені(!)

Позначені мною поради і напрямки якісно пропрацьовуються у взаємодії з психологом. До речі, зрештою в людини формується і визріває спроможність для вирішення питання щодо роздільного проживання.

Життя з родичами може бути стресовим, особливо коли є проблеми з алкоголем та повторюваними ситуаціями, які викликають роздратування. Оскільки ваш чоловік вже має фізичні симптоми стресу, такі як біль у шлунку, поганий апетит та сон, важливо звернутися до лікаря, зробити обстеження і лікуватись.
Має сенс обговорити з родичами важливість особистого простору і попросіть їх поважати ваш час. Обговоріть з родичами їхню поведінку та її вплив на вас. Постарайтеся пояснити їм, що деякі теми або повторювані розмови створюють додатковий стрес. Важливо робити це спокійно та конструктивно, уникаючи звинувачень.
Визначте час і місце, де ваш чоловік може побути наодинці. Це може бути окрема кімната, куточок або навіть час на прогулянку. Існує багато технік релаксації, медитації, дихальні вправи, йога, які допоможуть зменшити рівень стресу та тривоги. Знайдіть для них час. Підтримуйте один одного емоційно. Розмови з вами можуть допомогти йому виразити свої почуття та знайти нові рішення., якщо звичайно у вас є на це сили.
Якщо потрібна додаткова підтримка або конкретні рекомендації, звертатися до професійного психолога який допоможе впоратися з ситуацією, що виникла.

Это тема сепарации. Похоже, что ваш муж не может выставить границы, не может держать их и эмоционально сильно зависим от родных. Возможно есть чувство вины, стыда, возможно страх потерять отношения.
Тут поможет только работа с психотерапевтом.
Ну и точно ли вы не можете съехать от родных? Или это тоже больше про страх столкнуться с реакций родных?
Ведь порой можно снять комнату, не полностью квартиру, и это будет дешевле и материально и психологически, чем жить в такой атмосфере?

Важливо відокремити себе хоча б територіально, наприклад, чи є у вас з чоловіком окрема кімната?
Ця кімната може бути місцем, де все точно буде "по- вашому ".
Такою собі вашою фортецею.
Ще можна якомога частіше знаходитись поза межами цього будинку- проводити час на роботі, спільні з чоловіком прогулянки тощо.

Нагадувати собі, що таке спільне проживання тільки тимчасова міра, можливо, певним чином "плата за безпеку "(якщо ваше спільне проживання пов'язане з війною), або ж "плата за можливість менше витрачати", якщо причина спільного проживання матеріальна.

Щодо проблем родичів- всі люди мають ті чи інші проблеми, це нормально.
Адже ні Ви, ні чоловік, НЕ маєте вирішувати проблеми інших людей, навіть родичів, бо у вас існують свої, які крім вас двох ніхто не розрулить.

Відповідальність кожної людини - саме її життя.
До зони вашої відповідальності належать тільки ваші проблеми.
Важливо відчувати ці кордони.

Можна спробувати слухати про проблеми родичів, ніби це по радіо розповідають якусь історію.
Можна підтримати словами, не більше.
І піти в СВОЮ кімнату, зі СВОЇМИ законами і правилами, щоб продовжити жити саме СВОЇМ життям.