Question

13-07-2024

Вітаю! Перепрошую заздалегідь, може моя проблема зовсім не проблема на тлі війни і подій, які відбуваються, але я геть щось заблукала в собі
Зараз мені 20, але я ні з ким взагалі не спілкуюся років так з 13, тобто друзів у житті у мене немає, а короткочасне спілкування в інтернеті, все ж таки, не дорівнює живому спілкуванню, тому я його не враховую.
Отже, дитиною я була соромʼязливою, але друзів у мене було завжди багато скрізь. Я навіть могла потоваришувати з зовсім незнайомими мені дітьми, зараз же мене сама думка про таке лякає. Якось у мене була подруга, коли мені було 13 сталася ситуація, яка мене тоді щось трохи сколихнула і після того я дуже змінилася. Перестала спілкуватися з усіма, почала усього боятися, ну і очевидно після того у мене друзів не було вже. Я себе завжди заспокоювала, що, можливо, коли буду навчатися в університеті далеко від дому, то знайду своїх людей. Не вийшло. І ось я підходжу до сьогодення. Такі дивні у мене відчуття завжди під час навчання, ніби повно можливостей, багато нових людей, але кожного разу ці думки, що я не пасую до тих людей, що я занадто тупа, тіло неправильне в мене і таке інше. Під час навчання мені зле, бо самотньо, і вдома погано, бо я нічого не роблю для того, щоб якось вилізти з цього стану.
Я не можу себе уявити в дружбі з кимось, а тим більше у стосунках. Я уявляю як гуляю з кимось і мені хочеться зажмуритися і не думати про таке.
А про те, що я тупа я почала задумуватися відносно недавно. Типу коли я спілкуюсь з близькими людьми, то я нормально пояснюю свою думку, можу пояснити щось, придумати, а коли мені доводиться говорити з чужими людьми я геть не так поводжуся. Плутаються думки, голос робиться чужим, плету незрозуміло що, і мене це вибішує, бо я не можу зрозуміти, може я дійсно розуму не маю, а мої рідні тільки вдають, що зі мною все ок, шоб мене не засмучувати? Не знаю просто як інакше пояснити те, що у мене нема друзів (або товаришів як мінімум) це тільки або через те, що зі мною нема про що поговорити або я завнішньо нікому не подобаюсь. І я не можу зрозуміти що зі мною не так
Ще одне, такі відчуття непотрібності, несерйозності, що я є якимсь посміховиськом, виникають у мене коли я ходжу в магазини, їду в універ, та навіть просто гуляю чи читаю в парку. Воно мені заважає нормально мислити, бо замість того, щоб думати про щось нормальне, я думаю яка я нікчема

Питання від: Jojo; Вік: 20

подобається запитання?

А Ви бажаєте поставити питання психологам просто зараз? Або отримати приватну допомогу психотерапевта онлайн (по Скайпу, Вайберу, Watsapp)?

Щоб запитати або відповісти, авторизируйтесь або пройдіть реєстрацію!

Автор питання не дозволив його обговорення. Заборона стосується порад від нефахівців. Відкриті для коментарів питання - тут.

Наші психологи

Дарія Рудь
(Онлайн)

Катерина Вовк
(Київ)

Тетяна Афанасьєва
(Київ)

Схожі онлайн консультації

06-09-2023 добрий вечір, я маю проблему у спілкуванні з новими людьми, коли я намагаюсь знайти нового друга,

11-06-2023 Проблеми в спілкуванні з іншими людьми

Ірина Миколенко психолог Полтава · Answer 1 · 2024-07-13 09:26:07

Доброе Утро!

Видимо у вас свойство характера такое - нерешительность, и внутренние страхи - что вас не примут или не поймут. Сделают вам больно.

"Якось у мене була подруга, коли мені було 13 сталася ситуація, яка мене тоді щось трохи сколихнула і після того я дуже змінилася. Перестала спілкуватися з усіма, почала усього боятися, ну і очевидно після того у мене друзів не було вже. "
Какая именно там была ситуация - которая вас напугала?

"Такі дивні у мене відчуття завжди під час навчання, ніби повно можливостей, багато нових людей, але кожного разу ці думки, що я не пасую до тих людей, що я занадто тупа, тіло неправильне в мене і таке інше. "

У вас много внутренних комплексов и зажимов - не принимаете себя... не позволяете себе быть собой...
И боитесь осуждения других людей - потому вам легче к людям не приближаться ... чтоб они вас не осудили... и не сделали вам больно... такая у вас самозащита.

Такой сильный глубокий комплекс ненужности, не мог сам по себе появится... всегда есть причины... и скорее всего они в детстве...
Как к вам относятся ваши родители?
критикуют ли они вас? Хвалят ли они вас? Искренние ли они с вами? Поддерживают ли они вас?

Вам конечно, нужно на психотерапию причем длительную - минимум год - чтоб начать вместе с психологом разгребать все ваши комплексы - и учится принимать и любить себя.
Ваша проблема из за того, что вы не любите себя ...

score 2 · Answer 2 · 2024-07-13 11:21:19

У вас запрос на индивидуальную работу.
Вы описываете сильную неуверенность в себе, страхи. Вы даже начали свой пост с обесценивания себя и своих переживаний. Но ведь война войной, но жизнь идет дальше и проблемы никуда не деваются, их нужно решать, и чувства ваши закономерны и они важны. Не на втором, не на десятом месте. Они важны, потому что вы важны для себя в первую очередь.

Какие у вас отношения с родителями?
Потому что именно от них идет представление человека о самом себе. Ребенок не знает какой он и об этом ему сообщают родители. Уже во взрослом возрасте должна происходит психологическая сепарация и человек начинает смотреть на самого себя своими глазами, а не глазами родителей.

Какая ситуация случилась с вами и подругой в ваши 13 лет?

score 2 · Answer 3 · 2024-07-13 11:44:15

Вітаю! Це не тому що Ви тупа, а через Вашу сором'язливість. Через сильне хвилювання - важко сконцентруватись, розсіяність, плутаются думки, важко говорити. У багатьох людей так буває під час важливих екзаменів, наприклад. Навіть якщо добре знають предмет, через сильне хвилювання не можуть зв'язно відповісти.
Ну а у Вас любий контакт з чужими людьми, як екзамен

Наталия Горская психолог Київ · Answer 4 · 2024-07-13 14:28:53

Jojo, судячи з вашого тексту, Ви вмієте абсолютно ясно пояснити суть ситуації, отже маєте абсолютно нормальні і розумові здібності, і уміння доносити свої думки.

З описаного можна припустити, що найбільше Вас хвилює думка/оцінка інших людей щодо Вас і ваших якостей.
Ви хвилюєтесь, бо вже наперед приписуєте іншим людям негативне ставлення до Вас.
Звісно не хотілося б спілкуватись з тим, хто до тебе погано ставиться.

Але Ви припускаєте НЕ те, що ці інші люди насправді про Вас думають , а те, що Ви про себе думаєте.

Вам здається, що Ви "не дотягуєте" до якоїсь умовної "планки", і може здаватись, що якщо Ви себе "розкриєте " , то Вас "розкусять ", "зрозуміють" про Вас те, що Ви хотіли б про себе приховати.

Моє основне припущення- НЕ люди думають, що Ви "якась не така", а особисто Ви так думаєте.
Отже, обираєте не дуже зближатись з людьми, щоб не відчувати неприємних емоцій, в разі якщо ці інші люди побачать ваші "недоліки".

Отже, щоб змінити щось в полі ваших стосунків з іншими людьми, важливо розібратись з вашим ставленням до себе та з вашим баченням того, як взагалі можуть існувати якісь стосунки між звичайними, "неідеальними" людьми.
Як на вашу думку, що відбувається між людьми, якщо хтось один , наприклад, розумніший, або красивіший, або вміє краще вирішувати проблеми/водити машину/співати/розповідати історії/...?
Адже якщо керуватись вашими критеріями, то всі мають мати однаковий рівень всіх якостей, щоб мати стосунки ?

Труднощі у спілкуванні з людьми