Ірина Миколенко психолог Полтава 31-07-2024 09:50:41

1 Володимир Анатолійович Тарасенко Доброе Утро! Сразу хочется сказать - Боже какая же классная идея!) Вы молодец! Не каждый педагог или воспитатель так делает! "Я працюю з дітьми. І якось так пішло що на кожен день народження дітей я писала їм на папері хороші слова, побажання, те якими людьми я їх бачу в майбутньому і що для мене вони назавжди залишаться самими найкращими. До такої листівки додавала щось солодке і це був такий особистий подарунок від мене." А как дети реагирует на такие поздравления? И что вы чувствуете когда дарите им открытки? Какие у вас ощущения по телу? Какие эмоции и чувства испытываете? Какие мысли возникают? " І ці діти мало чують про себе хорошого і мені так хотілось щоб вони знали що в них хтось вірить і думає про них добре. І тому я пишу ці листівки для них." Вы добрая душа! Именно душа! Но только ли для них вы пишите эти открытки? Может и для себя тоже? ( как проекция) Может в вас тоже мало верили в семье? Может вам тоже не хватает радости в жизни? ( тут какойто механизм компенсации явно есть) Какие у вас отношения с родителями? И верите ли вы в себя? Хватает ли вам Радости в жизни? Как еще вы получаете радость? ( кроме общения с детьми на работе) Что еще вас радует? "І так щоб мати з ними кращі відносини я вкладаю частинку себе (я не можу просто взяти привітання з інтернету і надіслати їм, для мене це бездушно, в те що я люблю я завжди вкладаю щось особисте; і я знаю яку силу мають слова і як вони впливають і саме тому я пишу ці листівки бо хочу щоб у них все добре склалось в житті). " А вот тут уже идет перекос... профессиональной сферы и личной... начинают стираться грани... вы должны это осознавать! Видимо слабо осознаете пока что... Вы как будто, хотите с детьми сроднится... получить компенсировать, то что вам родители не додали... темболее дети такие же, в этом плане тоже пострадали от своих родителей...( жертвы неблагополучных семей) Вам нужно помнить - что они все же дети - а не равные вам партнеры - они еще не взрослые - и вы за них отвечаете в меру своей компетенции на работе - и что вы прежде всего педагог и воспитатель для них - а уже потом друг! И что маму или папу вы им не замените ... как бы не хотелось... вы себя тут уже сильно растрачиваете... все хорошо в меру и заботы и любви тоже! "в те що я люблю я завжди вкладаю щось особисте; і я знаю яку силу мають слова і як вони впливають і саме тому я пишу ці листівки бо хочу щоб у них все добре склалось в житті)" Давайте по честному - Хорошо и лучше чем у вас? Чтоб у них жизнь была лучше чем ваша? Этого хочется? Так и до выгорания не далеко... вы слишком сильно отдаетесь работе... человек страсти! Это не плохо! Это здорово! Живая настоящая чуткая ВЫ! Но опять же тут важно уметь притормаживать... и понимать где вы перебарщиваете... и что может не всегда так надо по полной вкладываться...в других... Что может нужно и в себя вложиться! Как вы себе помогаете? Как вы себе даете любовь? "В моєму дитинстві не було у мене близьких відносин з батьками. Я їм декілька разів відкрилась і це кожен раз завдавало мені болю. І тому я не є до них прив'язаною, вони для мене не авторитет і я дуже не хочу бути на них схожою." У вас очень много боли от родителей... и понятно почему... потому что не совпали характерами с ними... разные люди... как разные планеты... не додали они вам чуткости и любви... понимания... не смогли... или не способны на это... или не хотели... И понятно, почему теперь такая пропасть у вас с родителями.... и почему вам так не хватает любви! Которую вы вот пытаетесь компенсировать на работе - через детей! Но повторяю вы должны это осознавать - что есть работа - а есть личные отношения! Насчет открыток - у вас это сначала было естественным желанием потребностью даже - а теперь уже превратилось в рутину - вот потому и стало тяжело их писать. Но во первых вы не обязаны их писать! Во вторых необязательно писать прям слишком много. Можно написать и кратко но важное! Или чтото нарисовать рисунок - если умеете рисовать - дети любят рисунки. Вот вам идея, как разнообразить открытки - ( правда по времени будет дольше ) https://www.youtube.com/watch?v=vRV-lvOayJM А какую открытку вы бы написали самой себе? Чтоб бы пожелали? Попробуйте такую открытку самой себе написать. Желаю вам любви! Вам ее очень не хватает! зв'язатися з психологом додати в обрані 👍 радити психолога:

Ірина Миколенко психолог Полтава 31-07-2024 10:05:21

И еще добавлю - "Не хочу щоб ці привітання були одинаковими тому кожен раз придумую нове але це так складно стільки сил вимагає." Вот вы сами и ответили на свой вопрос - "Я дуже люблю цих дітей і бажаю їм найкращого але чому мені так складно писати їм ці листівки. Я кожен раз себе пересилюю щоб це зробити. Як перестати? Що для цього потрібно?" Слишком сильно вкладываетесь... хотите чтоб было чтото новое... уникальное... и это забирает у вас уже силы. Значит надо либо останавливаться! Либо менять подход к открыткам - делать их по другому - другим способом. Вы терапевтируетись через детей - свои раны - а надо с психологом это все делать. Так как вы изранены... и дети тоже изранены. Вам нужно научится помогать не только другим - но и самой себе тоже. зв'язатися з психологом додати в обрані 👍 радити психолога:

Володимир Анатолійович Тарасенко психолог Запоріжжя 31-07-2024 10:16:08

2 Ірина Миколенко Оксана Николаевна Третьякова Доброго ранку, Катю! цитата: Не хочу щоб ці привітання були одинаковими тому кожен раз придумую нове але це так складно стільки сил вимагає. Та, звісно, писати гарні тексти від душі складно, бо потрібен ресурс для самої Авторки цих привітань(!) Але Вам його, як випливає з посту, дещо бракує. Потреба, бажання і мотив є, справа в ресурсі. Тобто в енергії вітальності - любові до себе, насамперед; до життя, до всього того, що варте любові. зв'язатися з психологом додати в обрані 👍 радити психолога:

Оксана Николаевна Третьякова психолог 31-07-2024 11:23:26

2 Ірина Миколенко Володимир Анатолійович Тарасенко Доброго дня, Катю! Щоб написати для людини щось унікальне, від щирого серця, треба знати цю людину! Чи знаєте Ви внутрішній світ кожної дитини, для якої пишите привітання? А ще, можливо, Вам хочеться, щоб для Вас хтось так само складав вітальну листівку, готував подарунок хоча б раз на рік? Катю, у Вас є близька людина (я зараз не маю на увазі батьків)? зв'язатися з психологом додати в обрані 👍 радити психолога:

Катерина Шипоша психолог Київ 31-07-2024 16:00:21

1 Володимир Анатолійович Тарасенко Вітаю, Катю! Впевнена, що діти отримують велику радість від Ваших подарунків. Проте, наша психіка так влаштована, що навіть якощо ми робимо щось, щоб порадувати іншого, ми також робимо це для себе, втілюючи таким чином власні несвідомі бажання. Я б радила Вам порозмірковувати над тим, що означають особисто для Вас ці листівки. Якою Ви почуваєте себе, коли пишете їх, даруєте, бачите реакцію дітей? Що буде, якщо Ви раптом перестане це робити? зв'язатися з психологом додати в обрані 👍 радити психолога:

Поради відвідувачів

Ще немає коментарів. Ви можете бути першим, хто запропонує автору якусь пораду.

Щоб прокоментувати, авторизируйтеся або зареєструйтеся!

Наші психологи

Олександра Соколова
(Дніпро)

Катерина Вовк
(Київ)