Upsihologa Logo
У психолога Українські психологи
Наживо:
question author 1 година тому: «Реакція на відповідь № 391277 для Валентина Михайловна Жемчужникова Согласна с вами. Вчера была последний день, и меня поразило то, что даже неко»
Дмитро Олексійович Ратушний
Дмитро Олексійович Ратушний 3 години тому: «Добрый день. Стоит отметить, хотя Вы спорте, если это не так, что вы, как бы так сказать, больше ориентированы вовне, на других людей, их расположение, отношение к Вам. Не собстве»
Валентина Михайловна Жемчужникова
Валентина Михайловна Жемчужникова 3 години тому: «Скорее это и тревога перед новым будущим где-то на другой работе, и разочарование и обида, что вы старались, а к вам не очень было отношение, зато новичками вроде повезло. Но не о»
Питання від: Катя Вік: 22

Чому мені так складно написати привітання з днем народження?

Добрий вечір.
Не можу зрозуміти чому мені кожен раз так складно сісти за те щоб написати привітання. Я навіть можу сказати що я не люблю це робити. Навіть якщо в душі до цієї людини я маю хороші почуття.

Розкажу передісторію щоб ви краще зрозуміли в чому суть питання.

Мені 23. Я працюю з дітьми. І якось так пішло що на кожен день народження дітей я писала їм на папері хороші слова, побажання, те якими людьми я їх бачу в майбутньому і що для мене вони назавжди залишаться самими найкращими. До такої листівки додавала щось солодке і це був такий особистий подарунок від мене.

Чому іменно листівка?

Тому що це діти з неблагополучних сімей (вони живуть в сім'ях але ходять в нашу організацію щоб вчитись і мати дитинство зі всіма радостями) і спонсори їх і так забезпечують усім необхідним і різними подарунками також. І ці діти мало чують про себе хорошого і мені так хотілось щоб вони знали що в них хтось вірить і думає про них добре. І тому я пишу ці листівки для них. І вони потім приходять на наступний день до мене і кажуть що прочитала те що я їм писала і кажуть що їм подобається.
...
Що означають ці оцінки?

Оцінки питань

Користувачі можуть голосувати за запитання, що сподобалися. Найкращі питання ми розміщуємо у спеціальній секції сайту.

Ви можете проголосувати за питання, якщо воно чимось вам сподобалося. Можливо, цікава тема, чи добре описана проблема, чи ви вважаєте, що відповіді психологів на поставлене питання корисно було б почитати багатьом іншим людям.

Якщо ви голосуєте за якесь питання, то посилання на нього пізніше може бути відображене на вашій особистій сторінці, у секції "Сподобалися питання". Ваші негативні оцінки ніде не відображаються.

У психологів на особистих сторінках запитання, що їм сподобалися, відображені не будуть.

Відповіді психологів

Доповнення від автора питання ·
Мені дуже складно сісти за те щоб написати цю листівку але коли листівка написана то така всередині радість наступає що я роблю щось добре. Бо це не ще один подарок. І привітання не взяті з інтернету. Це слова конкретно про них, ці привітання особисті. Через ці листівки я показую що вони цінні, важливі. Таким чином я передаю їм свою любов і увагу. І працюю я вже майже рік в цій організації але ці листівки пишу декілька місяців. Але вони вже привиклись дітям, бо коли надходить наступний день народження вони передають один одному що від мене іменинник отримає листівку і солодке. І так щоб мати з ними кращі відносини я вкладаю частинку себе (я не можу просто взяти привітання з інтернету і надіслати їм, для мене це бездушно, в те що я люблю я завжди вкладаю щось особисте; і я знаю яку силу мають слова і як вони впливають і саме тому я пишу ці листівки бо хочу щоб у них все добре склалось в житті). Кожне дн чи то для моїх близьких подруг чи то мої батьки чи то діти з якими я працюю я завжди віддтягую до вечора і коли день вже закінчується а привітання повинне бути написане, я нарешті сідаю писати. А коли привітання не написане я виню і картаю себе за це.

В моєму дитинстві не було у мене близьких відносин з батьками. Я їм декілька разів відкрилась і це кожен раз завдавало мені болю. І тому я не є до них прив'язаною, вони для мене не авторитет і я дуже не хочу бути на них схожою. Батьки мене вітають з дн але привітаннями з інтернету або своїми словами які для мене нічого не значать(( Подарки дарили але завжди було щось практичне і я не відчувала що це з любов'ю і я особлива в цей день. Свята ми тоже не святкували бо мама усе скидувала на те що у нас дома незакінчений ремонт і гостей стидно приводити додому коли квартира не готова для святкувань.

Я хотіла для них щось особливе щоб було не як у всіх.

Не хочу щоб ці привітання були одинаковими тому кожен раз придумую нове але це так складно стільки сил вимагає.

Я дуже люблю цих дітей і бажаю їм найкращого але чому мені так складно писати їм ці листівки. Я кожен раз себе пересилюю щоб це зробити. Як перестати? Що для цього потрібно?
Доповнення від автора питання ·
Я люблю писати тексти але пишу їх коли є відповідний настрій.
Ірина Миколенко — психолог
Полтава ·
Доброе Утро!

Сразу хочется сказать - Боже какая же классная идея!) Вы молодец! Не каждый педагог или воспитатель так делает!
"Я працюю з дітьми. І якось так пішло що на кожен день народження дітей я писала їм на папері хороші слова, побажання, те якими людьми я їх бачу в майбутньому і що для мене вони назавжди залишаться самими найкращими. До такої листівки додавала щось солодке і це був такий особистий подарунок від мене."
А как дети реагирует на такие поздравления?
И что вы чувствуете когда дарите им открытки?
Какие у вас ощущения по телу?
Какие эмоции и чувства испытываете?
Какие мысли возникают?

" І ці діти мало чують про себе хорошого і мені так хотілось щоб вони знали що в них хтось вірить і думає про них добре. І тому я пишу ці листівки для них."
Вы добрая душа! Именно душа!
Но только ли для них вы пишите эти открытки?
Может и для себя тоже? ( как проекция)
Может в вас тоже мало верили в семье?
Может вам тоже не хватает радости в жизни?
( тут какойто механизм компенсации явно есть)

Какие у вас отношения с родителями?
И верите ли вы в себя?
Хватает ли вам Радости в жизни?
Как еще вы получаете радость? ( кроме общения с детьми на работе)
Что еще вас радует?

"І так щоб мати з ними кращі відносини я вкладаю частинку себе (я не можу просто взяти привітання з інтернету і надіслати їм, для мене це бездушно, в те що я люблю я завжди вкладаю щось особисте; і я знаю яку силу мають слова і як вони впливають і саме тому я пишу ці листівки бо хочу щоб у них все добре склалось в житті). "
А вот тут уже идет перекос... профессиональной сферы и личной... начинают стираться грани... вы должны это осознавать!
Видимо слабо осознаете пока что...
Вы как будто, хотите с детьми сроднится... получить компенсировать, то что вам родители не додали... темболее дети такие же, в этом плане тоже пострадали от своих родителей...( жертвы неблагополучных семей)
Вам нужно помнить - что они все же дети - а не равные вам партнеры - они еще не взрослые - и вы за них отвечаете в меру своей компетенции на работе - и что вы прежде всего педагог и воспитатель для них - а уже потом друг!
И что маму или папу вы им не замените ... как бы не хотелось... вы себя тут уже сильно растрачиваете...
все хорошо в меру и заботы и любви тоже!

"в те що я люблю я завжди вкладаю щось особисте; і я знаю яку силу мають слова і як вони впливають і саме тому я пишу ці листівки бо хочу щоб у них все добре склалось в житті)"
Давайте по честному - Хорошо и лучше чем у вас? Чтоб у них жизнь была лучше чем ваша? Этого хочется?
Так и до выгорания не далеко... вы слишком сильно отдаетесь работе... человек страсти!
Это не плохо! Это здорово! Живая настоящая чуткая ВЫ!
Но опять же тут важно уметь притормаживать... и понимать где вы перебарщиваете... и что может не всегда так надо по полной вкладываться...в других...
Что может нужно и в себя вложиться!
Как вы себе помогаете? Как вы себе даете любовь?

"В моєму дитинстві не було у мене близьких відносин з батьками. Я їм декілька разів відкрилась і це кожен раз завдавало мені болю. І тому я не є до них прив'язаною, вони для мене не авторитет і я дуже не хочу бути на них схожою."
У вас очень много боли от родителей... и понятно почему... потому что не совпали характерами с ними... разные люди... как разные планеты... не додали они вам чуткости и любви... понимания... не смогли... или не способны на это... или не хотели...
И понятно, почему теперь такая пропасть у вас с родителями.... и почему вам так не хватает любви!
Которую вы вот пытаетесь компенсировать на работе - через детей!
Но повторяю вы должны это осознавать - что есть работа - а есть личные отношения!

Насчет открыток - у вас это сначала было естественным желанием потребностью даже - а теперь уже превратилось в рутину - вот потому и стало тяжело их писать.
Но во первых вы не обязаны их писать!
Во вторых необязательно писать прям слишком много.
Можно написать и кратко но важное!
Или чтото нарисовать рисунок - если умеете рисовать - дети любят рисунки.
Вот вам идея, как разнообразить открытки - ( правда по времени будет дольше )
https://www.youtube.com/watch?v=vRV-lvOayJM

А какую открытку вы бы написали самой себе?
Чтоб бы пожелали?
Попробуйте такую открытку самой себе написать.
Желаю вам любви! Вам ее очень не хватает!
Ірина Миколенко — психолог
Полтава ·
И еще добавлю -

"Не хочу щоб ці привітання були одинаковими тому кожен раз придумую нове але це так складно стільки сил вимагає."
Вот вы сами и ответили на свой вопрос -
"Я дуже люблю цих дітей і бажаю їм найкращого але чому мені так складно писати їм ці листівки. Я кожен раз себе пересилюю щоб це зробити. Як перестати? Що для цього потрібно?"

Слишком сильно вкладываетесь... хотите чтоб было чтото новое... уникальное... и это забирает у вас уже силы.
Значит надо либо останавливаться!
Либо менять подход к открыткам - делать их по другому - другим способом.
Вы терапевтируетись через детей - свои раны - а надо с психологом это все делать.
Так как вы изранены... и дети тоже изранены.
Вам нужно научится помогать не только другим - но и самой себе тоже.
...
Доброго ранку, Катю!
цитата:
Не хочу щоб ці привітання були одинаковими тому кожен раз придумую нове але це так складно стільки сил вимагає.

Та, звісно, писати гарні тексти від душі складно, бо потрібен ресурс для самої Авторки цих привітань(!) Але Вам його, як випливає з посту, дещо бракує. Потреба, бажання і мотив є, справа в ресурсі. Тобто в енергії вітальності - любові до себе, насамперед; до життя, до всього того, що варте любові.
Оксана Николаевна Третьякова — психолог
Оксана Николаевна Третьякова психолог

Психолог більше не активний на сайті

Доброго дня, Катю!
Щоб написати для людини щось унікальне, від щирого серця, треба знати цю людину! Чи знаєте Ви внутрішній світ кожної дитини, для якої пишите привітання? А ще, можливо, Вам хочеться, щоб для Вас хтось так само складав вітальну листівку, готував подарунок хоча б раз на рік? Катю, у Вас є близька людина (я зараз не маю на увазі батьків)?
Вітаю, Катю! Впевнена, що діти отримують велику радість від Ваших подарунків. Проте, наша психіка так влаштована, що навіть якощо ми робимо щось, щоб порадувати іншого, ми також робимо це для себе, втілюючи таким чином власні несвідомі бажання. Я б радила Вам порозмірковувати над тим, що означають особисто для Вас ці листівки. Якою Ви почуваєте себе, коли пишете їх, даруєте, бачите реакцію дітей? Що буде, якщо Ви раптом перестане це робити?
Це питання архівовано. Нові відповіді більше не приймаються.
Увійдіть або зареєструйтеся, щоб відповісти.
Хочете зараз безкоштовно поставити питання психологу онлайн?