У Психолога
Авторизація
Запам'ятати на місяць
Реєстрація Забули пароль?


Адаптація на роботі…

У Психолога » Поради психолога онлайн (безкоштовно) » Адаптація на роботі…
Доброго дня!
Маю таке питання стосовно своєї роботи.
1. Вже місяць працюю на новій роботі . Робота за фахом, але сфера нова.
2. До цього рівно рік працювала в іншому місці. Робота була важка , бо по факту задач багато і треба був мені помічник. Я дуже старалась себе показати. По факту намагалась випригнути зі штанців, щоб оцінило керівництво і собі доказати, що я не нікчема. Але коли вже справа по здоров’ю « ще крок і виразка шлунку» вирішила, що. Я так більше не можу. Про допомогу просила, але наче об стінку горох, коли сказала, що йду - одразу почали пропонувати допомогу. Але в мене вже була відраза до роботи.
Розумію, треба було раніше набратись наглості, не капати на мозок , що роботи багато, а попросити в допомогу ще менеджера для ефективної роботи. Тут задачі на мене сипались з першого тижня.
2. На новій роботі я ,навпаки, зараз- наче байдики бʼю . Я вчуся , розбираюсь у справах , але установчоі зустрічі від головних, що ми чекаємо від тебе: того, того і того в строк до такого- то числа - ні.
Я намагалась вийти на розмову, але зараз такий період , що запара у них. Зараз сижу з почуттям провини і невизначеності, що час іде, а я не задіяна.
Питання від: ; Вік: 36


психолог онлайн
1
Алла Володимирівна Романенко
Доброго дня, Галино!
цитата:

Зараз сижу з почуттям провини і невизначеності, що час іде, а я не задіяна.

Якби я ставав у батьківсько-менторську позицію, я б звернув вашу увагу ось на що. Почуття провини в даному випадку надумане, адже це відповідальність вищого керівництва ставити завдання, націлювати, озвучувати власні очікування від вас.
Ви нікому не заподіяли шкоди, щоби з'явилось відповідне почуття. Тому викиньте з голови і так далі і тому подібне...

Але я ж не батько вам. Тому зверну увагу на інше. На вашу звичну модель проявляти себе у відповідальних відносинах(!) Тобто вам, очевидно, властиво
цитата:

намагалась випригнути зі штанців, щоб оцінило керівництво і собі доказати, що я не нікчема.

Йдеться про сумніви у власній цінності як гарного фахівця.
Пригадайте, звідки і від кого могла закластися в характері така риса?

Наступне. Звернув увагу на цей момент -
цитата:

Розумію, треба було раніше набратись наглості, не капати на мозок , що роботи багато

Як на мене, то не про нахабство. Для високих і якісних результатів в роботі потрібен конструктивний та дієвий підхід. Дотримуватись його буде і відповідально, і доречно. А реалізувати його на практиці може людина, яка впевнена в собі(!)
Вона озвучує своє бачення, подає пропозиції, аргументуючи їх фактами і розрахунками. І не бачить при цьому в своїх діях ані нахабства, ані випрошування.

Тому раджу звернутись до психолога, аби розібратись з дуже важливими питаннями, як от: почуття самоцінності, схильність до надмірного хвилювання через оцінку власної кваліфікації і результатів роботи, стресостійкість та деякі установки, що призводять до виснаження.
Вам реально можна допомогти. Знадобиться на теперішній час, і знадобиться на майбутнє.


👍 радити психолога:


психолог онлайн
1
Володимир Анатолійович Тарасенко
Галина, вітаю!

Не зовсім розумію питання, що вас турбує. Тому певно просто відображу те, що чую і читаю у вашому тексті.
Перша робота вас виснажила і ви хотіли щось доказати, не відчуваючи себе нікчемою. А тут в другій роботі можливо і важливо побути нею. Ви ніби боретесь проти себе і тоді робота стає важливішою ніж ви… Чому так?
Як ви самі до себе ставитесь? Як оцінюєте себе чи чекаєте оцінки та схвалення від інших? Інші можуть просто вас використовувати у своїх цілях, експлуатуючи вас, що і відбулось на жаль…

У вас є певне розщеплення між нікчемою і супер-працьовитою виконавицею, проте якщо ви обираєте одну, інша чекає свого часу щоб проявитись. Спробуйте їх обох визнавати і знаходити потрібний баланс, що допоможе спокійно нормально жити та працювати!

👍 радити психолога:

06-01-2025 14:48:47Доповнення від автора
Дякую вам за відповіді.😊
Є над чим подумати і рости над собою разом з фахівцем.
В мене ця моя проблема тягнеться з роботи в роботу: ця невпевненість в собі, яка тягне за собою ще і інфантильність,і страх відповідальності, І страх нового , хоча за іронією долі я постійно йду в нове )))
Ось чому я боюсь конструктивного дорослого діалогу з керівниками.
Хоча в мене є наполегливість, незграбно, нервово, але я йду до результату. Бувало таке, що в мене роботу відбирали, я боротися за неї не могла, мене обходили на карʼєрному шляху молоді і безстрашні колеги. Ось це ще більше давало зрозуміти , що я нікчема.
Коли попри всі комплекси, виклалась на 100 % на останній роботі , то коли звільнялась, від колег почула, стільки хороших слів, що я небайдужа до проекту і вела його краще за всіх. Було дуже приємно.
Напевно це з дитинства, в мене чудові батьки, але багато чого робили вони замість мене, тепер розумію, що маю багато прогалин в своєму характері. Я не звинувачую їх, а дуже люблю.
А боротись з слабкостями характеру не дуже вмію


психолог онлайн
Вам не треба боротися зі своїми прогалинами, бо коли ми боремось ми їх не приймаємо, а так змінитись дуже важко. Ви порівнюєте себе з іншими людьми, а це глухий кут. Порівнюйте себе теперішню і себе минулу, зростайте у своїх висновках, досвідах, реакціях.

Боятись нового - це природньо, так само як відчувати десь себе нікчемою, проте це не вся ви, а лише якась залежна маленька частинка, яка потребує прийняття та любові, а не засудження та сорому. Ви зробили правильні висновки, але в них немає емпатінйого відношення до себе, а цього я вам щиро бажаю 🙏❤

👍 радити психолога:


психолог онлайн

👍 краща відповідь!

цитата:

Є над чим подумати і рости над собою разом з фахівцем.

Скажіть собі відверто, наскільки зможете, - це була декларація чи план дій?
цитата:

В мене ця моя проблема тягнеться з роботи в роботу: ця невпевненість в собі, яка тягне за собою ще і інфантильність,і страх відповідальності, І страх нового , хоча за іронією долі я постійно йду в нове )))

Сподіваюсь, варто усвідомити - для чого постійно йду в нове. Цікаво, якою буде ваша відповідь?
цитата:

Ось чому я боюсь конструктивного дорослого діалогу з керівниками.

Насправді, ЧОМУ?

👍 радити психолога:

06-01-2025 17:19:16Доповнення від автора
Все таки - план дій.
Чому постійно йду в нове:
Я спробувала аналізувати, чому йду в нове:
1. Причина ще зі школи. В колективі мене не приймали. Була білою вороною.
Це дало свій відбиток на мою соціалізацію
Мене не приймали тоді, а зараз я сторонюсь і відмежовуюсь від інших. Про мене ніхто нічого не знає= я потенційна загроза в колективі, бо від мене не знаєш чого очікувати. Мене не приймають. З людьми з інших колективів на роботі мені легше завести навіть дружбу
2. Страх самозванця, що я не дотягую до рівня того, ким заявляю , що є. Чому так- я можу себе добре презентувати, але в грі «в довгу» я здуваюсь, як мʼяч. Мені тяжко в постійному навантаженні на роботі. Треба час на подумати там де треба продуктивність і діі
Я боюсь , що в мені розчаруються . Хоча через пункт 2 і так розчаровуються керівники. А керівники- можливо це батьки… мене особливо в дитинстві з іншими не порівнювали, чому це в мене я не знаю.
Я не знаю, чому я панічно боюсь керівників
Не можу говорити на рівних, почуваю себе залежною від них. Може знов через те, що батьки багато чого за мене вирішували, а не я в дитинстві


психолог онлайн
Добрий вечір, Галина!
цитата:

Причина ще зі школи. В колективі мене не приймали. Була білою вороною.
Це дало свій відбиток на мою соціалізацію
Мене не приймали тоді, а зараз я сторонюсь і відмежовуюсь від інших. Про мене ніхто нічого не знає= я потенційна загроза в колективі, бо від мене не знаєш чого очікувати. Мене не приймають

З цим бажано попрацювати на психотерапії, щоб дитячі психотравми нарешті відпустили і НЕ тягнулись в тепер, а залишились в минулому. Бо буде повторюватись з разу в раз.
цитата:

Я не знаю, чому я панічно боюсь керівників
Не можу говорити на рівних, почуваю себе залежною від них. Може знов через те, що батьки багато чого за мене вирішували, а не я в дитинстві

А хіба коли за тебе вирішують батьки, ти від них в цей момент не залежиш?!
І багато буде віри В СЕБЕ при цьому?
Коли за мене це роблять = НЕ ВІРЯТЬ в мене, що я впораюсь, НЕ довіряють.
Яка може бути впевненість?
І ось це:
цитата:

Я дуже старалась себе показати. По факту намагалась випригнути зі штанців, щоб оцінило керівництво і собі доказати, що я не нікчема

прямий наслідок подібного виховання. Бо Ви намагаєтеся довести САМЕ БАТЬКАМ, щоб ВОНИ оцінили (всередині Вас) Ваші можливості. Бо коли роблять за когось - ЗНЕЦІНЮЮТЬ можливості людини.

👍 радити психолога:


психолог онлайн
цитата:

Я дуже старалась себе показати. По факту намагалась випригнути зі штанців, щоб оцінило керівництво і собі доказати, що я не нікчема.

цитата:

сижу з почуттям провини і невизначеності, що час іде, а я не задіяна.

Це про одну і ту ж проблему, що вам наче треба показувати себе, щось комусь доказувати. Через це ви просто не можете спокійно насолоджуватись тим, що маєте. В інших сферах життя теж так?
цитата:

багато чого робили вони замість мене, тепер розумію, що маю багато прогалин в своєму характері. Я не звинувачую їх

А чому б трохи не позвинувачувати? Але і в проявах своїх почуттів ви показуєте себе з найкращої сторони. Чи можете ви собі дозволити побути іноді злою, розчарованою, невдячною? Не виправдовуючою очікування інших? Як нормальна людина.
цитата:

1. Причина ще зі школи. В колективі мене не приймали. Була білою вороною.
Це дало свій відбиток на мою соціалізацію
Мене не приймали тоді, а зараз я сторонюсь і відмежовуюсь від інших. Про мене ніхто нічого не знає= я потенційна загроза в колективі, бо від мене не знаєш чого очікувати. Мене не приймають. З людьми з інших колективів на роботі мені легше завести навіть дружбу
2. Страх самозванця, що я не дотягую до рівня того, ким заявляю , що є. Чому так- я можу себе добре презентувати, але в грі «в довгу» я здуваюсь, як мʼяч. Мені тяжко в постійному навантаженні на роботі. Треба час на подумати там де треба продуктивність і діі
Я боюсь , що в мені розчаруються .

Дуже жаль, що ви це переживали і так травмувалися. Мені знайомі такі почуття, був схожий досвід. Це все можна змінити завдяки психотерапії, якщо задатися ціллю.

👍 радити психолога:

06-01-2025 22:18:07Доповнення від автора
Дякую вам за відповіді. Я не знаю на що злитись на батьків, мені вже 36… я сама винна…
Вони для мене дуже багато зробили і роблять … я їм щиро вдячна і вони моє багатство і підтримка 🙏
Да, але проблема є і складно мені її вирішувати, злість на них ж не вирішить проблеми.Я вже доросла людина. Страшно те, що життєвого досвіду мало, невміння впевнено відстоювати кордони, не погоджуватись з тим , що не подобається, протистояти до кінця. Іти на конфронтацію, це моя проблема. Мій страх в тому , що Інші бачать в мені 30+ підлітка , а не дорослу жінку.Хоча я думаю, що вони , інші бачать це і так.
Злою, розчарованою … якщо чесно , то ні,
В мене не завжди виходить бути такою.
І от як вибирати психолога, щоб не робити перенос, що він/ вона мій тато чи мама


психолог онлайн
цитата:

Я не знаю на що злитись на батьків, мені вже 36… я сама винна…
Вони для мене дуже багато зробили і роблять … я їм щиро вдячна і вони моє багатство і підтримка 🙏
Да, але проблема є і складно мені її вирішувати, злість на них ж не вирішить проблеми

Злитись на батьків Є за що. За те, що НЕ давали бути самостійною, що НЕ вірили в Вас і робили ЗА Вас.
Але Ви боїтеся це визнавати, бо існує певний внутрішній конфлікт.
А злість насправді дуже КОРИСНЕ почуття, яке допомагає людині відстоювати!!! себе - свої інтереси і кордони.
З чим у Вас і проблеми:
цитата:

невміння впевнено відстоювати кордони, не погоджуватись з тим , що не подобається, протистояти до кінця. Іти на конфронтацію, це моя проблема

Та надає енергію і силу - перетворюючись на так звану "спортивну злість". Спортсмени тому й досягають своїх рекордів, бо мають цю злість. Без неї не зробили б нічого.
цитата:

Мій страх в тому , що Інші бачать в мені 30+ підлітка , а не дорослу жінку

Ви насправді навіть ще НЕ підліток, а дитина, бо НЕ пройшли психологічну СЕПАРАЦІЮ від батьків, що проявляється зараз навіть в їхній ІДЕАЛІЗАЦІЇ. Бо підлітки принаймні дивляться на своїх батьків вже з КРИТИКОЮ, на яку Ви ще НЕ здатні. Тобто не маєте обєктивного погляду, а лише ДИТЯЧИЙ - ідеалізований.
Тому і перенос на психолога 100% буде:
цитата:

І от як вибирати психолога, щоб не робити перенос, що він/ вона мій тато чи мама

Обов'язково. Саме через цю психологічну незрілість.
Але з часом він пройде. І психологи допоможуть в цьому. Бо Вам не батьки.

👍 радити психолога:


психолог онлайн
цитата:

І от як вибирати психолога, щоб не робити перенос, що він/ вона мій тато чи мама

Ніяк, поки. І розчаровуватися прийдеться, бо батьківської фігури з психолога не вийде. Як підлітки розчаровуються у батьках, коли дорослішають. Але грамотний психотерапевт буде з вами поруч і зможе допомогти пережити всі кризи на шляху дорослішання, що батьки часто не здатні зробити.
У вас хороші, люблячі батьки. Це чудово. Але багато з чим, у вашому вихованні, вони потерпіли невдачу. Бо вони просто люди, чиї можливості обмежені їх власним досвідом. Тим, як їх виховували батьки, обставинами життя, коли ви були дитиною.

👍 радити психолога:


психолог онлайн
цитата:

Я спробувала аналізувати, чому йду в нове:
1. Причина ще зі школи. В колективі мене не приймали. Була білою вороною.
Це дало свій відбиток на мою соціалізацію
Мене не приймали тоді, а зараз я сторонюсь і відмежовуюсь від інших. Про мене ніхто нічого не знає= я потенційна загроза в колективі, бо від мене не знаєш чого очікувати. Мене не приймають. З людьми з інших колективів на роботі мені легше завести навіть дружбу

Як бачимо, ваші, Галино, думки і спогади наводять на висновок, що джерела сьогоднішных проблем містяться в дитинтсві(!) В тому періоді, коли формувалось ваше сприйняття себе. "Біла ворона" - наче вона приречена завжди бути осторонь групи, бо виділяється, бо не схожа на решту.
До речі, чим саме ви відрізнялись від ровесників?

Багато років назад переживання себе "іншою і не прийнятою" сформували установку на подальше життя
цитата:

зараз я сторонюсь і відмежовуюсь від інших. Про мене ніхто нічого не знає= я потенційна загроза в колективі, бо від мене не знаєш чого очікувати.

Однак ця установка, точніше, слідування нею, відчутно шкодить вам і псує життя. Тому її варто переосмислити і віднайти новий мотив на основі ПРИЙНЯТТЯ своєї унікальності і неповторності. Що ніяк не пов'язано зі страхом відчуження, відсторонення та самотності(!)

Чим це корисно? Та, відомо, чим - так ви розірвете давній сценарій
уникнення дитячих переживань "білої ворони", раз у раз доводячи новим людям, що ви не біла ворона -
цитата:

З людьми з інших колективів на роботі мені легше завести навіть дружбу

Відредаговано автором 07-01-2025 10:18:41


👍 радити психолога:

Щоб запитати або відповісти, авторизируйтесь або пройдіть реєстрацію!

Ви можете запропонувати автору цього питання поспілкуватися

Надіслати запит на спілкування можуть зареєстровані користувачі

Щоб відправити автору цього питання пропозицію поспілкуватися, Вам потрібно бути авторизованим.


Автор питання не дозволив його обговорення. Заборона стосується порад від нефахівців. Відкриті для коментарів питання - тут.

Наші психологи

Психологічний аналіз творів
Пацієнти (In Treatment)
фільмПацієнти (In Treatment) теми: психотерапія вина депрессия
Пекло
фільмПекло теми: ідеалізація изоляция шизоидность
qr