Question

24-03-2025

Доброго дня.

Моєму чоловікові нещодавно поставили діагноз енцефалопатія (наскільки я зрозуміла, цей діагноз означає що у випадку прогресування захворювання, чоловік може втратити працездатність та навички самообслуговування, і це лякає). Він був якийсь час в лікарні, далі лікується таблетками за призначенням лікаря.
Думаю, ця проблема головним чином виникла як наслідок тривалого вживання алкоголю.

Я співзалежна: була в цих стосунках багато років і не могла ні щось змінити, ні піти.

Працювала з психотерапевтом, зараз не працюю через фінансові труднощі, також сама намагалась працювати над собою, вивчати цю тему, робила психологічні практики. Не знаю чи є ефект, зрушення, але по факту я зараз в цих стосунках в яких я почуваюся нестабільно і часто сфокусована на чоловікові, і це зусиллями волі змінювати не виходить в деякі моменти.

Чоловік зараз не вживає алкоголь, але я ще не змогла повністю пережити той біль який відчувала за попередній період, мені прикро що він не співчуває мені у зв'язку з цим і не бачить проблеми, а також і зараз є моменти які турбують.

Одного вечора коли він вже спав я не змогла впоратися зі своїми емоціями і розбудила його. Напередодні коли він мене грайливо ляскав по сідницях я йому сказала, що мені неприємно коли він це робить коли в нас немає емоційного контакту. Він сказав добре не буду. Я обурилась тим, що він вибрав не робити це просто, а не налагоджувати емоційний контакт, хоча і була зневірена в тому що це взагалі можливо. Отже коли я його розбудила я сказала що серджуся за те що він ''зробив собі діагноз'' щоб виправдовувати свою пасивність, попередню агресію і нічого тепер не робити, і мені здається що це означає що далі у нас в стосунках буде тільки гірше. Він почав на це ображатися. Я розсердилась тому що він завжди ображається і відвертається замість того щоб чесно спілкуватися. Я обізвала його слабаком, конч#ною людиною. Що він спеціально так робить хоч навесні планувалось що ми будемо робити ремонт щоб в нас був окремий від його матері простір ,бо ми живемо в домі його матері і в нас спільний побут, і я не хочу такого тісного співжиття та інтенсивної взаємодії зі свекрухою.

Думаю деталей достатньо, хоча це не все.

Питання від: Mynameis; Вік: 30

подобається запитання?

подобається: 1 з 1

24-03-2025 10:24:02Доповнення від автора

В результаті я була далі сердита і не відчувала провини за те що його обізвала, може це результат накопиченої злості і відчаю через його поведінку, яку я бачу як пасивну та безвідповідальну.

І якесь парадоксальне відчуття, хоча мені добре від того що я не піддалася на його ображання і не прийняла на себе провину, я почуваюся винною власне за те що я не здатна була впоратися з емоціями і причепилась до людини, обзивала і звинувачувала його по суті, замість того щоб шукати виходи для себе самої.

Хоча по здоровому розумію що це правильний шлях що він лікується, періодично в стаціонарі, звертається до фахівців, це відповідально з його боку, це набагато краще ніж випивати, хоча він не вважає що його хвороба пов'язана з тривалим досвідом вживання алкоголю, але все ж. Частково з іншого боку в його іпохондричній поведінці розчарована — бачу в цьому маніпуляцію, наче він змушує жаліти себе бо він хворий та бідолашний.

Я помічаю що поряд з ним, особливо якщо це вихідні, лікарняний чи відпустка, я погано почуваюся.

В мене є періоди полегшення але нетривалі. До прикладу коли я усвідомлюю що я на нього направляю свою злість через те що я сама не можу забезпечити й організувати собі інше, комфортне та щасливе життя, коли розумію що моє нещастя це не цілковито його відповідальність, мої негативні почуття до нього послаблюються і є місце для вдячності, ніжності, розуміння.

Зараз я відчуваю сум від безпорадності — передусім від того що я не можу керувати своїми емоціями і так себе поводжу, що не можу відчепитися від чоловіка і зосередитися на своєму житті, і це робить мене нещасливою, і певно що його також.

Зараз мені допомагає те, що коли я думаю про чоловіка погано, я спеціально стараюся врівноважити це іншими думками — зауважувати його позитивні риси і вчинки.
Але мені тривожно, що це надовго не допоможе, як і інші способи.

Дайте, будь ласка, пораду, що може мені допомогти в цій ситуації, (поки немає коштів на психотерапію).

А Ви бажаєте поставити питання психологам просто зараз? Або отримати приватну допомогу психотерапевта онлайн (по Скайпу, Вайберу, Watsapp)?

Щоб запитати або відповісти, авторизируйтесь або пройдіть реєстрацію!

Автор питання не дозволив його обговорення. Заборона стосується порад від нефахівців. Відкриті для коментарів питання - тут.

Наші психологи

Катерина Вовк
(Київ)

Олександра Соколова
(Дніпро)

Схожі онлайн консультації

05-04-2021 Як справитись зі злістю і ,,власністю,,?

score 2 · Answer 1 · 2025-03-24 12:52:30

Доброго дня, Mynameis!

Кілька разів прочитала вашу історію, чую що ви пройшли великий шлях до усвідомлення проблеми у своїх стосунках. Схоже, що ви почуваєте себе некомфортно поруч з чоловіком і намагаєтесь допомогти собі впоратись зі своїми емоціями.

«Дайте, будь ласка, пораду, що може мені допомогти в цій ситуації, (поки немає коштів на психотерапію)»

«До прикладу коли я усвідомлюю що я на нього направляю свою злість через те що я сама не можу забезпечити й організувати собі інше, комфортне та щасливе життя, коли розумію що моє нещастя це не цілковито його відповідальність, мої негативні почуття до нього послаблюються і є місце для вдячності, ніжності, розуміння.»

Можливо це і є відповідь на ваше питання. Ви вже добре розумієте, що ваш чоловік не та людина, яка буде забезпечувати вам комфорт, бо він не вміє це робити навіть для себе, не кажучи про вас. Але якщо злість виникає, то треба зрозуміти які потреби ви не закриваєте в цих відносинах, що такого ви не отримуєте, а все ще маєте надію та ілюзії отримати? Після цього проаналізуйте чи може вам це насправді дати вам ВАШ чоловік?
І яким чином ви зможете донести йому та отримати? А що може настав час зробити для себе самій? І яким чином? Чесні відповіді на ці питання допоможуть вам проаналізувати та прийняти свою реальність. Пробуйте потихеньку відпускати свої фантазії про чоловіка. Згодом ви зможете усвідомити чи готові на задоволення тих потреб і тим чином, на який справді спроможний ваш чоловік, чи ви маєте право змінювати своє життя.
Бажаю вам успіхів!

Відредаговано автором 24-03-2025 13:04:33

Answer 2 · 2025-03-24 20:36:38

Как долго вы ходили к психотерапевту?
Что вам удалось на терапии обнаружить? Что изменилось в вас, вашем поведении, восприятии, в отношениях с мужем после терапии?
Как давно вы в отношениях с мужем?
Какие у вас отношения?
Что нравится, что не нравится?
Как давно он не пьет?
Как у него вышло бросить?

Правильно ли я понимаю, что у много злости на мужа, что его алкоголизм привел к болезни? И с этой злостью вы не можете справиться?
Злость всегда вторичное чувство, за которым стоят другие переживания. И вы озвучили изначально, что вас пугает то, что муж может потерять трудоспособность и возможность обслуживать себя.
Что вас больше всего в этом пугает?
Для чего вам, чтобы муж признал, что данная болезнь вызвана его алкоголизмом?

Есть ли у вас дети?
Если да, то какой возраст?

Answer 3 · 2025-03-25 21:05:31

Привіт.
Коли я читаю твій текст, я бачу людину, яка дуже втомлена, але не байдужа. Бачу жінку, яка вже багато зробила — і для себе, і в цих стосунках. І яка зараз намагається хоч якось втримати себе в тому, що постійно розбалансовує.
Ти пишеш про співзалежність — і мені здається, ти вже дуже добре її бачиш. І водночас поруч із цим — ти не втратила зв’язок із власними потребами: в повазі, у близькості, у власному просторі. Це дуже цінно.
Мені хочеться запитати: — А що зараз важливе саме для тебе? Не як жінки поруч з хворим чоловіком, не як тієї, хто мусить терпіти і «бути доброю», а просто — для тебе?
— Чи є в тебе зараз хоч якийсь простір, де тебе не критикують, не ображаються, не тиснуть, а просто бачать і приймають?
— Що ти відчуваєш після того, як озвучила все це й дала вихід гніву?
Те, що ти іноді зривалася, — не про твою поганість. Це звучить як реакція на довгу безпорадність і самотність у стосунках, де емоційний контакт стає чимось, що потрібно вимолювати, а не ділити.
Ти маєш право злитися. Ти маєш право не тягнути все на собі. Ти маєш право не залишатися там, де тебе не чують. І те, що ти зараз не в терапії — не означає, що ти не можеш потрохи дбати про себе. Можливо, зараз важливо не «вирішити стосунки», а спершу — повернутися до себе.

Проблеми зі злістю