Психологиня Дарія Андріївна Рудь Івано-Франківськ лише онлайн

Здравствуйте.
Спасибо, что поделились. В вашем сообщении много искренности, боли и одновременно — стремления к переменам. В гештальт-подходе мы уделяем внимание не только событиям, но и тому, что именно вы сейчас чувствуете в связи с ними.
Вы пишете, что с юности были в роли «примерной дочери» — это, вероятно, сформировало внутреннюю привычку быть удобной, сдержанной, и постепенно вы научились находить безопасность в одиночестве. Сейчас, когда ситуация изменилась, и вроде бы есть возможность для отношений, — это вызывает напряжение, растерянность, даже депрессию. Это очень понятное состояние, особенно когда старые привычные роли больше не работают, а новые ещё не сформированы.
Может быть, сейчас важно не столько «заставлять» себя что-то делать, сколько с вниманием и теплом исследовать: а что именно мешает? где границы между «хочу» и «надо»? как вам на самом деле рядом с мужчиной, и какая вы — когда рядом кто-то есть?
Это непростой путь, но вы уже на нём — раз задаёте себе такие глубокие вопросы. Иногда даже одно тёплое, принимающее пространство может многое прояснить и дать точку опоры.

Добрий день.
Дякую, що поділилися — у вашій історії багато щирості та глибини. Важливо не лише аналізувати ситуацію, а й досліджувати, як саме ви в ній себе почуваєте. І мені здається, ви вже дуже уважні до себе.
Це внутрішнє напруження між бажанням стосунків і страхом бути зраненою — справді непросте. Часто саме тут і починається глибинна робота над собою — коли ми починаємо бачити свої шаблони, свої «одні й ті самі ворота».
Можливо, зараз важливіше не стільки зрозуміти чоловіка, як дати собі трохи простору, аби розібратись: що саме вам потрібно, як вам комфортно і що для вас є проявом турботи.

Добрий день.
У випадку коли вам загрожує небезпека, чому вас хвилює думка інших?
Чого ви вважаєте, що інші люди будуть вас засуджувати у випадку, коли ви піклуєтесь про себе та свою безпеку?

Ты пишешь, что тебе некомфортно в текущих отношениях — чувствуешь лишь привязанность, а человек раздражает. Это уже очень важный и честный сигнал. Возникает вопрос: почему ты продолжаешь оставаться рядом с человеком, который вызывает такие чувства? Что именно мешает отпустить эти отношения? Ты пишешь, что страшно — и это понятно. Часто страх остаться одной или оказаться «без отношений» может быть сильнее внутреннего ощущения «мне здесь плохо».
Что касается нового парня: ты говоришь, что он тебе очень нравится, но при этом он то появляется, то исчезает, и прямо говорит, что ты для него «слишком маленькая». Как ты себя чувствуешь, когда он так делает? Когда он отталкивает, игнорирует, а потом снова появляется?
Иногда мы можем увлекаться кем-то, кто эмоционально недоступен, особенно когда в текущих отношениях нет тепла и поддержки. Но стоит задать себе вопрос: нравится ли он потому, что действительно что-то откликается? Или потому, что он стал «спасательным кругом» от неудовлетворенности в других отношениях?
Сможешь ли ты быть с ним, если расстанешься с нынешним парнем? Никто не может дать точного ответа. Но, возможно, сейчас самое важное — не строить планы на другого, а понять, чего хочешь ТЫ. Каких отношений, с каким человеком, и как ты хочешь себя в них чувствовать.
Ты заслуживаешь уважения, искренности и тепла. А чтобы это пришло извне — нужно дать это себе внутри.

Вітаю. Ситуація справді непроста, і ваші переживання абсолютно зрозумілі. Ви маєте право на свої почуття, коли бачите, що ваша дівчина спілкується з чоловіком, з яким у неї були інтимні стосунки.
Водночас варто звернути увагу на кілька моментів. По-перше, які саме у них зараз стосунки? Як давно ви разом із нею? Що саме ви відчуваєте, коли дізнаєтесь про це спілкування? А що ви відчули, коли вона відповіла, що «ви для неї всі однакові»?
Це дуже важливо — не тільки те, що відбувається між вами, а й те, як ви себе при цьому почуваєте. Бо її відповідь звучить так, ніби вона сама ще не визначилась і не бере на себе відповідальність за стосунки.
Також цікаво, чому саме ви ставите їй вибір: або він, або ви? Адже виглядає так, що вона вже робить свій вибір — і це не про близькість, повагу чи пріоритет саме вашої присутності в її житті.
Можливо, зараз саме час не доводити щось їй, а запитати себе: чого я хочу в цих стосунках? Як мені з тим, що партнерка не обирає мене? І чи справді це ті стосунки, в яких мені добре?

Похоже, вы переживаете непростой период в отношениях, и это понятно — когда ссоры становятся частыми, трудно понять, что происходит и как с этим быть. Вы упомянули, что ваш мужчина говорит, что не хочет жить в вашем прошлом. Это звучит так, будто у него есть какие-то чувства или убеждения, связанные с этим.
А вы пробовали поговорить с ним об этом более открыто? Уточняли, что именно он имеет в виду, когда говорит про «прошлое»? Иногда за такими словами могут скрываться обиды, ревность или непонимание, и без разговора сложно разобраться.
Также стоит подумать: как давно вы вместе, и замечали ли вы, после чего чаще всего возникают ссоры? Есть ли какая-то общая тема, фон, на котором это происходит? Это может дать подсказку, в чём именно кроется напряжение.

Це відчуття повторюваності у стосунках — не випадкове, у нього є глибші корені. І часто, скільки б ми не читали порад чи намагались «все зрозуміти», цього недостатньо, бо мова про досвід, емоції й старі сценарії.
Терапія — саме той простір, де можна поступово розплутати ці вузли, побачити себе по-новому й справді щось змінити.

Добрий день.
У здорових стосунках справді немає примусу чи обов’язку “винен — повинен”, але це не значить, що немає відповідальності чи взаємної турботи. У здорових стосунках обидва партнери добровільно беруть на себе відповідальність одне за одного, діляться, підтримують, домовляються. Тобто не з примусу, а з любові та поваги.
Щодо комфорту — ставити себе на перше місце важливо, але не егоїстично, а з усвідомленням: «Я маю право на свій простір, кордони, потреби, і так само має мій партнер». Це і є баланс — коли я турбуюся про себе, не знецінюючи іншого.
Відчуття легкості — це чудовий орієнтир. Якщо у стосунках постійно важко, тривожно, боляче, і не вдається знайти спільного простору — це сигнал замислитись. Іноді вихід зі стосунків — це не втеча, а турбота про себе. І це теж може бути здоровою позицією.

Дуже раджу спостерігати за своїми внутрішніми реакціями й чесно відповідати собі: «Чи мені добре в цих стосунках?», «Чи чують мене?», «Чи я відчуваю безпеку та повагу?»

Добрий день.
Чи звертались ви до кардіолога?

« До этого пришлось даже пить антидепрессанты, пропила два месяца, они мне абсолютно не подошли, ни одни, ни вторые. В итоге решила их бросить»;

Виходячи з цитати вище, я так розумію, що ви звертались до психіатра? Прийом або припинення прийому антидепресантів має бути під наглядом психіатра.

«Я вообще в принципе последние пару дней замечаю что у меня сердце бьётся тяжело, может быть у меня густая кровь?»;

Зверніться до сімейного лікаря з цим питанням, контролюйте артеріальний тиск, та кількість спожитої води.
Як ви спите, чи нормальний сон?

«Если до этого у меня были мысли «как страшно умирать»»;

Чи були причини для таких думок?

Він вам також буде половину сплачувати за квартиру й надалі?

Дякую, що поділилися такими особистими переживаннями — це сміливо і важливо.
Ваші почуття, думки та сумніви — абсолютно природні. Людська сексуальність може бути дуже багатогранною, і те, що у вас виникає інтерес або збудження до людини своєї статі — не означає, що з вами щось "не так". Це досвід, який мають багато людей у різні моменти життя.

Водночас ви згадали кілька дуже важливих речей: ви релігійна людина, для вас має значення моральна сторона вчинку, і у вас є побоювання, що це може змінити ваше життя або викликати почуття провини. Це справді серйозні питання, і важливо до них ставитися з повагою.

Можливо, зараз найкраще не поспішати з рішенням, а дати собі трохи простору, щоб дослідити свої бажання, страхи, переконання — у безпечному і підтримуючому середовищі. Ви можете звернутися до психолога або психотерапевта, щоб розібратися глибше: що саме стоїть за цим потягом, які потреби прагнуть реалізації, які внутрішні конфлікти виникають.

Нам не завжди потрібно діяти відразу. Іноді варто побути зі своїми відчуттями, дати їм місце й увагу.

Добрий ранок.
Дякую, що поділилась… Це дуже непросто — навіть коли розумом розумієш, що так краще, серцю все одно боляче. І це нормально.
Сум і біль — це частина прощання, це означає, що тобі було не байдуже.
Важливо те, що ти обрала себе.
Те, що ти змогла побачити щось важливе про себе — вже великий крок. І правда, коли ситуації повторюються, це знак, що варто зазирнути трохи глибше. Не тому, що з тобою щось не так, а тому що там, усередині, є якісь старі історії чи установки, які просто хочуть уваги й розуміння.
І це дуже мудре рішення — звернутися до психолога. Бо далі можна не тільки зрозуміти, що саме заважає, а й навчитися бути в стосунках по-іншому — з опорою на себе, з відчуттям тепла й близькості, яка не ранить.
Якщо захочеш — я поруч.

Привіт
Ти пишеш про дуже тонкі переживання — про внутрішній конфлікт між тим, що для тебе цінне, і тим, що відгукується в тілі, в реальних відчуттях. І мені здається, ти зараз намагаєшся бути чесною перед собою — і це дуже цінно.

Я чую, як ти наче зіштовхуєшся всередині з двома частинами:
одна — каже, що "зовнішність — не головне",
інша — помічає, що фізичне тяжіння і уява про близькість для тебе важливі, і що без нього важко уявити повноцінний контакт.

Це зовсім не робить тебе "поганою". Це говорить, що ти жива людина, яка хоче бути в справжньому, а не лише у "правильному" зв’язку.

Мені цікаво:
Коли ти думаєш про нього — ти більше відчуваєш теплоту й інтерес, чи напругу і внутрішній спротив?
І коли з’являються думки про те, що скажуть родичі — це більше про сором чи про страх не вписатися у якісь очікування?

Твоє питання: "А раптом думка зміниться?" — дуже чесне. І справді, буває, що з часом тілесне тяжіння народжується з глибокого контакту. А буває — що ні. Важливо дати собі простір це дослідити, без тиску, без "треба вже вирішити". Бо іноді ми не знаємо, поки не зустрінемось наживо, не відчуємо ту динаміку, яка виникає у просторі між двома людьми.

Ти намагаєшся пережити всі можливі сценарії у себе в голові, не даючи можливості статися діям.

Також, я почула, тривогу що до того, що давно не було стосунків, і як я розумію, що ти відкрита до стосунків.
Тебе цікавлять стосунки саме з ним? Чи стосунки в цілому?

Те, що виникають думки про те, що може бути хтось "краще" це цікаво. Ти знаєш відповідь чому так, тільки через зовнішність?

І що станеться, якщо після зустрічі ти зрозумієш, що він дійсно тобі не підходить?

Я думаю, якщо ти собі даси чесні відповіді на ці питання, то рішення прийде само собою.

Привіт
У кожному вашому слові стільки чесності, відкритості й водночас втоми, ніби ви довго носите це в собі. Мені хочеться сказати вам дякую за цю довіру.

Я чую, як ви намагаєтесь розібратися в собі, як болить — ніби намагаєтесь "зрозуміти просте", а воно чомусь вислизає. І водночас ви така уважна до інших — слухаєте, спостерігаєте, тягнетесь до спілкування, шукаєте контакт, навіть у магазинах чи з бабусею. Це говорить мені про вашу глибину і потребу бути з людьми.
Ви пишете, що справа "точно не в самооцінці", а "в голові", але я чую, як часто ви себе сварите і порівнюєте. І це дуже виснажує — бути до себе такою суворою.

Ваша фраза: "я могла б бути відмінницею" — звучить, ніби в тобі є сила і бажання, але щось зупиняє. Я помітила, що не вперше про це говорите, цікаво, що буде, якщо ви собі дозволите прийняти, що ви не відмінниця? Все, так склалося, і це не ознака розумових здібностей, а просто так є.

Ще помітила, що ви кажете про "дорослих", але вказано, що вам 18 років, і ви вже сама не маленька дитина.

Ви не одна. І ви точно не "тупа". Те, що ви змогла так детально й глибоко описати свій стан — вже говорить, що ви точно дуже чутлива, рефлексуюча й розумна.

Можливо, ті складнощі, про які ви пишете, справді варті уваги спеціаліста — не тому, що з вами "щось не так", а тому, що ви заслуговуєте на підтримку. Іноді те, що здається безвихіддю, поступово стає шляхом — якщо йти ним не самій.

Спілкуючись тут, через листування, мені здається, що ви намагаєтесь мене переконати, що ви якась "не така", ви наводите приклади про "двері з меблів" або про літературу, і це все також не свідчить про розумові здібності, бо питання "З чого ці двері" звучить дійсно не зрозуміло, і література буває різна, настрій буває різний, або навіть думки які виникають при читанні.

Якщо я буду потрібна, я тут, поруч з вами.

Привіт
Дякую тобі за таку відвертість. Твоя історія звучить дуже живо, і я відчуваю в ній багато тепла, ніжності, але й болю. Це справді важливо — бачити, як одночасно можуть жити в нас і любов до того часу, і бажання рухатися далі, і страх застрягти в минулому.
Мені хочеться краще тебе почути, тому хочу запитати:
Коли ти згадуєш ті стосунки — це більше про саму людину, чи, можливо, про тебе ту, яка тоді відчувала, жила, закохувалась, переживала все вперше?
І що саме ти відчуваєш, коли говориш: "я б зараз не хотіла таких стосунків"? Чи є в тобі частина, яка вже ніби виросла з того — але інша частина все ще сумує за тим, що було?
Те, що ти боїшся "підставити" когось у нових стосунках, — звучить як дуже доросла відповідальність. Але водночас я чую, як сильно ти прагнеш справжнього кохання — такого, яке буде вже не "замість", а "по-новому".
Можливо, зараз не йдеться про "забути", а про те, щоб дати місце всьому, що з тобою було — і болю, і радості, і втраті, і силі, яку ти в цьому пронесла.
Якщо колись захочеться трохи більше побути з цим у просторі, де можна досліджувати свої переживання в присутності іншої людини — терапія може стати підтримкою в цьому шляху. Лише як варіант, якщо відчуєш, що готова.