Question

28-05-2024

За все життя тричі закохувалася, але жодного разу відносини не розвивалися. Вперше - у старшій школі почуття виникли до вчителя. Згодом виявилося, що він мав дівчину, з якою незабаром одружився. Вдруге - у колегу на роботі (вже після завершення університету). Спілкувалися у соцмережах, обмінювалися привітаннями на свята. Далі і це спілкування припинилося. Після того намагалася ходити на побачення, будувати відносини. Все не те. Лише одні із них були довготривалими (півтора року і зі спільним проживанням). Розійшлися з моєї ініціативи: не відповідала його фінансовому і кар'єрному рівню, не тягнула свої дві роботи і виконання домашніх справ. Нещодавно на роботі познайомилася із чоловіком, з яким приблизно одного віку. І це якраз і є те третє кохання за все моє життя. Однак, окрім робочого спілкування, яке припинилося у силу завершення спільної роботи над проєктом, ніякого розвитку у спілкуванні не сталося. Хоча мені здавалося, що я йому цікава. Водночас завжди (принаймні останні 10 років) мені завжди виявляли знаки уваги чоловіки, які старші за мене на 10-15-20 років. Так, це приємно, але жоден із них мене не захоплює як "чоловік". Зараз теж є такі знаки уваги від значно старшого чоловіка. Він надзвичайно розумний, розважливий, ввічливий й ерудований, хоча розлучений і має двох дорослих дітей (фактично мого віку). Ніби й розумію, що час не грає на мою користь, потрібно встигнути реалізуватися як жінка (народити дитину для себе), але не можу себе пересилити і намагатися бути з тим, до кого "не тягне". При цьому (через різницю у віці? через те, що його діти фактично мої ровесники?) остерігаюся, аби нас бачили разом. До того ж відчуваю себе, ніби у якійсь дитчій позиціїю Що зі зі мною не так? Чому з ровесниками (чи старшими чоловіками на +/-5-8 років) я не можу побудувати відносини? Або я їм не цікава, або відносини просто не розвиваються. Чому я маю виразну увагу від значно старших чоловіків? І чи варто намагатися будувати відносини зі страшим чоловіком, який, нібито, готовий до серйозних відносин, не маючи до нього взаємності?
Про себе. 32 роки. Вища освіта. Поєдную роботу в офісі і в освітній сфері. Багато читаю. Намагаюся потсійно займатися саморозвитком і спортом. Виросла у повній сім'ї.
Буду вдячна за поради!

Вопрос от: Iryna; Возраст: 32

понравился вопрос?

нравится: 1 из 1

Подберите психолога для пар онлайн или в городах Украины.

28-05-2024 23:38:02Дополнение от автора

↩ Реакція на відповідь № 366403 для Ірина Віталіївна

Насамперед щиро дякую за небайдужість до моєї ситуації! У більшості випадків почуваюся старшою: на роботі, оскільки до мене звертаються за порадами і допомогою (у силу моїх професійних обов'язків) значно старші і вже зреалізовані люди; у спілкуванні з батьками і подругами, бо вони частіше звертаються по допомогу чи пораду, аніж це роблю я (лише нещодавно для себе визнала, що просити допомогу - це не вияв слабкості). Просто розуміння, що покладатися можна лише на себе, як і довіряти лише собі, не додає ще більше розчарувань. Хоча, справді, хочеться інколи відчути себе слабкою, довіритися іншим, дозволити їм допомогти мені подолати труднощі.
Щодо батька. На зміну дитячій любові прийшло усвідомлення про його ненадійність (у дитинстві здебільшого зі слів мами, в яких, щоправда, у юному і дорослому віці вже переконалася й сама), легковажне ставлення до роботи і певних обов'язків. Під час сварок я ставала на бік мами. З його боку були образливі слова у мою адресу. Було давно, але досі не можу забути. Хоча мені здається, що він любить просто якоюсь своєю любов'ю. І досі називає мене "дівчатко".

30-05-2024 21:46:58Дополнение от автора

↩ Реакція на відповідь № 366413 для Наталия Павловна

Наталіє Павлівно, щиро дякую за Вашу відповідь. Зізнаюся, не так легко дати відповіді на ці запитання, адже відповіді насамперед потрібно дати самій собі...

З-поміж якостей, якими має володіти дівчина/жінка для комфортності свого буття, є усвідомлення потреби безперевного саморозвитку, визначення й дотримання меж (у спілкуванні, виконанні обов'язків, вимогливості до себе), здатність піклуватися про свій психо-емоційний стан (за можливості не тримати емоції в собі, вивільняти негатив), бути цікавою насамперед собі (згадати про забуті хобі, які, як мені говорили, не варті уваги, бо не приносять фінасової винагороди), нагадування собі про необхідність ресурсного стану (навіть, якщо здається, що краще зробити ще вагон роботи), уміння знаходити час для себе (піклування про зовнішність, якісне харчування), відсутність потреби порівнювати себе і свої досягнення з іншими.
Тепер усвідомлюю, що це те, у чому сама маю надолужити.

Різниця у віці батьків - 8 років. Різниця у віці з моїм першим коханням теж 8 років. Допоки не відповідала на ці питання, не усвідомлювала, звідки взялися мої переконання про потенційно припусиму різницю у віці (+/-5-8 років), про яку я писала. Тепер розумію, що така різниця у віці є наслідком моделі сім'ї, яку я екстраполюю на свої відносини. Те, що не вкладається у вказані рамки, трактую як відхилення. Рамки, сформовані у моїй голові...

Ще раз дякую за Ваші пояснення. Відповіді, які я дала вище, тепер занотую окремо. Для нагадування самій собі.

30-05-2024 22:07:16Дополнение от автора

↩ Реакція на відповідь № 366423 для

Дякую за Вашу розлогу відповідь, пане Олександре!

Відповідаючи на запитання Ваших колег і Ваше запитання, усвідомила самовільне визначення потенційно можливої різниці у віці між партнерами 5-8 років. Така різниця у віці моїх батьків. Отже, на підсвідомому рівні наслідую подібну модель. Дякую, що "підсвітили". Беру на оброєння для роботи над собою.

Щодо можливості запитати, чи цікава іншій особі протилежної статі, маю сумніви і досі. Більшість часу проводжу на роботі. Моє коло спілкування у позаробочий і вільний час - це ті самі люди з роботи. І справа не в самооцінці внаслідок відмови. Банально остерігаюся, що негативна відповідь особи протилежно статі ("ні, не цікава", "ні, не це мав на увазі" тощо) буде відома іншим співробітникам установи і це стане предметом обговорення. Зізнаюся, завжди цього намагалася уникати. Хоча, маю визнати, що "працюють" ще юнацькі повчання мами, що перший крок (запрошення кудись піти, зустрітися поза роботою) має робити чоловік.

Яким є вихід у такому разі? Більше бувати в місцях, не пов'язаних з оточенням з роботи, чи наважуватися ризикувати і робити перший крок?

Буду вдячна за Вашу відповідь!

30-05-2024 22:36:17Дополнение от автора

↩ Реакція на відповідь № 366426 для Ірина Миколенко

Дякую за Вашу відповідь і допомогу розібратися в собі, пані Ірино!
На жаль, у мене справді є труднощі із прийняттям себе. Порівнюючи з іншими, постійно відчуваю, що "програю": не зробила класну кар'єру, не маю власної сім'ї, не вирізняюся особливою зовнішністю. Список можна продовжувати. Водночас, коли припиняю себе гризти, усвідомлюю, що маю якісну освіту, одну роботу, яка дає стабільний дохід, й іншу, яка забезпечує професійне зростання і приносить задоволення, повагу у колег, можливість просто виконувати свої професійні обов'язки, не запобігаючи, не чекаючи схвалення і не намагаючись (як це робила раніше) усім допомогти і "врятувати" кожного у позаробочий час чи на вихідних. У такі моменти додається сил, зростає впевненість, а оточення свідчить, що "горять очі", стаю приваблівішою, від мене йде "зовсім інша енергія".
Очевидно, що йдеться про потребу цінувати себе, свій час і свої зусилля. Приймати себе і не намагатися подобатися іншим. Дякую, що "підсвітили".

Щодо дистанції, то це справді так. Про це мені також говорив мій колишній. Розумію, що відносини будуться на взаємній довірі, але як бути із тим, що партнер (у моєму випадку той же колишній) сам не може довіритися до кінця (н-д, запитував про щось, а згодом виявлялося, що вже мав відповідь на це питання), бажаючи мати це від мене? Чи все-таки варто довіряти, не чекаючи цього ж від партнера?

Буду дуже вдячна, якщо дасте відповідь на мої запитання!

Чтобы спросить или ответить, авторизируйтесь или пройдите регистрацию!

Автор вопроса не разрешил его обсуждение. Запрет касается советов от неспециалистов. Открытые для комментирования вопросы - тут.

Наши психологи

Юлия Якименко
(Онлайн)

Нiна Уенем
(Онлайн)

Ирина Островерх
(Харків)

Катерина Вовк
(Київ)

Похожие онлайн консультации

27-05-2024 Парень инициирует общение с моей подругой. Почему ?

27-05-2024 Як прочитати справжні думки чоловіка про мене?

26-05-2024 Довіра до людей

23-05-2024 Не можу побудувати довгострокові стосунки та сімʼю

22-05-2024 У кому проблема ?

20-05-2024 Чоловік ображається на відмови

19-05-2024 Отсутствие интереса к отношениям с противоположным полом

13-05-2024 Мене вагітну покинув чоловік, як вийти психічно здоровою з цих стосунків ???

09-05-2024 Як перестати ображати чоловіка?

05-05-2024 Залишатися?

Ірина Віталіївна Нізовцева психолог Київ · Answer 1 · 2024-05-28 23:13:24

цитата:

До того ж відчуваю себе, ніби у якійсь дитчій позиціїю Що зі зі мною не так? Чому з ровесниками (чи старшими чоловіками на +/-5-8 років) я не можу побудувати відносини? Або я їм не цікава, або відносини просто не розвиваються. Чому я маю виразну увагу від значно старших чоловіків? І чи варто намагатися будувати відносини зі страшим чоловіком, який, нібито, готовий до серйозних відносин, не маючи до нього взаємності?

Доброго часу доби)). А якою ви себе почуваєте на скільки років у щоденному житті або у відносинах з іншими людьми?
Так, схоже сформувався такий звичний патерн - увага дорослих чоловіків до мене.
А які у вас стосунки із батьком? Ви для нього доросла або маленька?
Якщо чесно, із такою проблематикою краще попрацювати із психологом. Такі патерн (звичні сценарії) не з'являються ні з чого. Є якась важлива історія.... Наприклад, почуття у ранньому віці до вчителя, або "не відповідала його фінансовому і кар'єрному рівню, не тягнула свої дві роботи і виконання домашніх справ"- про які це відносини? Що такого є у відносинах з однолітками, чого не має у відносинах із старшими чоловіками? Багато запитань)) Як вам?

Відредаговано автором 28-05-2024 23:24:00

score 1 · Answer 2 · 2024-05-29 09:36:24

Iryna, доброго часу доби!

цитата:

Що зі зі мною не так? Чому з ровесниками (чи старшими чоловіками на +/-5-8 років) я не можу побудувати відносини?

Два неаби яких складних питання, відповісти на які можливо лише частково і лише при детальному глибокому дослідження.
Але..
Перше питання вже має в собі іноформацію, що є щось правильне, щось - так. Якщо б Ви формулювали, то на Вашу думку - з чого саме має складатися це "так"? Тобто що має бути в дівчині, щоб Ви про неї сказали.6 з нею все так?

Друге питання, зважаючи на те, що Ви написали, більше про Вас, ніж про хлопців.
Наша сексуальна поведінка формується із спостереження за батьками, або значущими дорослими та затверджується у підлітковому віці. Тому у мене є 2 питання:
1 - яка різниця у віці у Ваших батьків?
2 - перше кохання у Вас у чоловіка значно старшого за Вас я вірно зрозуміла?

Answer 3 · 2024-05-29 10:10:32

Доброго ранку, Iryna!

цитата:

І чи варто намагатися будувати відносини зі страшим чоловіком, який, нібито, готовий до серйозних відносин, не маючи до нього взаємності?

Цікаве питання. Не просте. Наскільки я зрозумів, то Ви намагаєтесь від інших людей почути відповідь, чи варто Вам проявити конформізм, будуючи стосунки з чоловіком, набагато старшим за Вас. Без любові, без щирих почуттів.
У пошуках відповіді, можливо, звернутись до самої себе і уявити, що будете відчувати в його обіймах? в компанії його друзів, знайомих, близьких?
Та й, взагалі, як це - примусити себе ділити життя з людиною, до якої немає взаємності?!

цитата:

ніякого розвитку у спілкуванні не сталося.

Знову ж таки, намагаюсь привернути Вашу увагу до реальності, до уважного спостереження за її перебігом і деталями. Чому, на Ваш погляд, розвитку не сталося? Чия це справа рухати стосунки? Зближуватись? Поглиблювати контакт?

Ще хотів би разом з Вами прояснити, що у Вашій картині світу люди очікують від стосунків?
Які потреби намагаються задовольнити?
Які послання потенційним партнерам транслюють?

Aлександр Яцюк психолог Київ · Answer 4 · 2024-05-29 14:11:39

Доброго дня !
Ваше питання дуже широке і у рамках сайту звісно вашу проблему не вирішить це запит на терапію , зміну вашого життя та світогляду. Але на деякі питання , я зверну вашу увагу можливо це вам допоможе. Кожна людина живе у певній середі і ця середа впливає на них , і звісно вона вплинула на вас .Перший вплив такий що ви поставили собі умови що ви можливо буде щасливі тільки з людино, у певних вікових рамках. Ні менше, ні старше, а як ви написали (+5 ,+8), таким чином ви наклали обмеження на себе ( така заборона ) що я не можу бути щасливою наприклад з людиною яка на три роки мене молодша.
Другий вплив на вас що ви вибираєте тих людей для яких ви не цікаві як людина ( просто так для спілкування ) для них але для вас ви покладаєте надію на щось більше. Но це тільки у вашій уяві, для них це означає щось інше. Таким чином ви втрачаєте свій час на людей з якими немає майбутнього. Для вас повинні бути люди не цікаві для вас, якщо ви для них нецікаві. Ви в позиції жертви , замість того щоб діяти самою, ви очікуєте кроки від інших, але вони їх роблять не такими як вам треба. Та час вже втрачено, час це цінний ресурс у всіх людей. Не треба жити примарами , ну наприклад ви пишете що вам здалося що якась людина вами цікавиться, тут нічого такого немає спитати на пряму чи я вам цікава як людина ( особа) ,та не втрачати свій час. Чоловіки завжди приділяють увагу жінкам молодшим за себе така чоловіча сутність, і ви в цьому ні перша ні остання. Молода жінка завжди гарна, а така як ви незаміжня та без дітей і приваблює їх, вони можливо вбачать в цьому плюси, але у кожного чоловіка вони свої. Що з вами не так це не вірне питання. Тому що ви даєте собі негативну оцінку , мовляв яка якась бракована і не в порядку. Так не можливо до себе ставитись. Так є певні проблемі у виборі людей, довіри їм, ( ви впевнені що можете зробити це краще ніж інші , приклад батька) тому і покладалися на себе ( це не погано ) , над всім цім можливо працювати і виправляти якщо це вас не влаштовує.
Вдачі !

Відредаговано автором 29-05-2024 14:18:39

Ірина Миколенко психолог Полтава · Answer 5 · 2024-05-29 16:54:23

Доброго дня!

Вы зрелая личность - привыкли что окружающие видят в вас советчика - человека который умный, начитанный.
Со своим мнением.
Да и вы скорее всего - тоже так себя ощущаете.
И потому к вашему уровню мужчине ментально и психологически еще надо дотянутся... не все это просто в состоянии сделать.
У всех свой уровень развития психики и сознательности.
Потому видимо ровесникам - вы или они вам, не очень интересны. Как с разных миров.
А вот мужчины старше вас - вы их притягиваете - своей глубиной ума видимо.
Тут вы на одном уровне зрелости находитесь - как на одной волне ментально.

Это еще как проекция отца - доиграть с ними в общении - то что не получилось получить от отца.
Потому что он - был сознательно меньше вас - в детской позиции.
Вы с ним поменялись ролями психологически.
Вы взрослая ментально - а отец ребенок ментально. ( потому и вел себя с вами с вашей мамой - не очень ответственно и заботливо)
Сходиться с кемто в пару - без любви и против воли нельзя, и даже более того опасно!
Потому что это вред психики - и насилие над собой.
Цените ли вы саму себя?
Принимаете ли вы саму себя?
Ощущение - что с одной стороны - вы хотите понравится мужчине - быть ему удобной.
Но интересна ли вы ему? И надолго ли ? И интересна как личность? Или просто выгодна?
Интересна ли вы сама себе?
А с другой стороны держите - мужчин на дистанции психологически - сама же. ( хотя вам так может не казаться)
Потому что много не проработаных обид осталось на отца - которые надо проработать с психологом.

Алла Григорівна Веленко психолог Київ · Answer 6 · 2024-05-29 18:04:15

Доброго дня Iryna!
Одразу чомусь впали в очі Ваші слова "Розійшлися з моєї ініціативи: не відповідала його фінансовому і кар'єрному рівню, не тягнула свої дві роботи і виконання домашніх справ".
Я правильно Вас зрозуміла, той чоловік не збирався з Вами розходитися? Складається враження, що ваші стосунки будувалися не стільки як стосунки чоловіка та жінки, скільки як стосунки двох партнерів суто у діловій сфері. При цьому, Ви ще й намагалися виконувати роль дружини. Власне, якщо однакові вимоги до кар'єрного та фінансового росту, тоді і хатньо-побутові справи повинні були ділитися навпіл. А якщо такого не відбувається, швидше за все жінка перебирає на себе більше, ніж повинна на собі нести. Тобто, підсвідомо, намагається своїми надмірними зусиллями щось і комусь весь час доводити, при цьому навіть цього не усвідомлюючи. Адже, до нас проявляють перебільшені вимоги лише тоді, коли ми самі надміру вимогливі до себе і звичні тягнути все на собі. Що закладається ,як правило, в дитинстві.
Адже, як би ми не намагалися в дорослому віці усвідомлено будувати своє життя, насправді, нашим життям керує на 90%-95% наша підсвідомість, яка формується задовго до теперішнього часу, тобто, в дитинстві.
Дитина ще не вміє самостійно контактувати з оточуючим світом. Тому вона автоматично переймає від батьків всі їх моделі поведінки та установки. Окрім того, тато, і мама - це ті дві базові внутрішні невидимі половинки, з яких складається і вона сама. Що і закладає фундамент її ставлення до оточуючих і до самого життя. А оскільки є, в певній мірі, непрожиті претензії до батька, логічно, що є і певне глибинне неприйняття, як частини себе, так і якоїсь частини в чоловіках. Ви пишете, що у батька було "легковажне ставлення до роботи і певних обов'язків". І якщо я все правильно розумію з написаного, швидше за все, мама була, навпаки, дуже відповідальною і серйозною. Що могло стати для Вас певним прикладом єдино правильної поведінки, коли жінка все тягне на собі, конкуруючи з чоловіками... До цього ще є певні внутрішні претензії до батька та, можливо, образи на нього і осуд "Було давно, але досі не можу забути".
Діти та батьки - це єдине ціле на психо-емоційному рівні. І якщо у нас є глибинна дитяча невирішена проблема в стосунках з батьком (а батько - це перший чоловік в житті кожної дівчини), швидше за все, у нас будуть і проблеми в стосунках з чоловіками. Що, власне, відбувається, на превеликий жаль, і з Вашим життям.
У таких випадках, ніякі найкращі поради фахівців не допоможуть до тих пір, поки не відбудеться глибинна трансформаційна робота з дитячо-батьківськими установками. Бо це саме той поведінковий рівень, який керує нашими бажаннями, потребами, а отже, і нашим життям. Я б Вам радила почати індивідуально працювати з психологом.

Андрей Ластовляк психолог · Answer 7 · 2024-05-29 21:59:11

Ваші переживання зрозумілі, і багато людей стикаються з подібними питаннями у пошуках гармонійних стосунків. Можливо, старші чоловіки приваблюють Вас через їхній досвід і стабільність, тоді як з ровесниками стосунки не розвиваються через несвідомі очікування чи страхи. Важливо слухати свої почуття і не змушувати себе до відносин без взаємної тяги. Розгляньте можливість звернутися до психолога, щоб краще зрозуміти свої потреби і очікування. Не поспішайте, поважайте свої бажання, дайте собі час для самопізнання і будьте відкриті до нових можливостей, але не йдіть проти своїх почуттів.

Aлександр Яцюк психолог Київ · Answer 8 · 2024-05-31 13:12:38

Доброго дня !
Доповню свою відповідь , після вашої відповіді.
Те що ви зустрічалися ,чи думали про людину з роби це непогано адже на роботі видно хто є хто.
Хто як спілкується, як робить, яке ставлення до інших та керівництва і з цього всього можливо зробити певні висновки про світогляд іншої особи. Про людину у колективі можливо побачити трохи більше чим де інде. Ваш допис «І справа не в самооцінці внаслідок відмови» тут ви самі собі вступаєте в протиріч тому що ви відразу пишете таку річ «Банально остерігаюся, що негативна відповідь особи протилежно статі ("ні, не цікава", "ні, не це мав на увазі" тощо) буде відома іншим співробітникам установи і це стане предметом обговорення». Це якраз свідчить про те що думка інших людей для вас важлива і ви думаєте про те як ви будите виглядати в очах інших людей. Тримати такий статус кво нижче якого ви не можете спуститися. Якщо у вас висока самооцінка ,яка різниця про що думають інші люди. Ви просто не готові на ризик , бо за все треба платити. Платити таким чином, ну наприклад :
- думка інших людей зміниться про вас
- можливо прийдеться залишити роботу
- плата страхом що вам дадуть оцінку не таку яку ви очікуєте
- треба знімати програму батьків, що завжди кроки роблять чоловіки ( на це є чудова українське прислів’я « Сиди гриба , поки хтось здиба»
Ми не можемо знати де коли і як ми зустрінемо долю, але деякі умовності все ж таки присутні.
Ну наприклад ви ж не зможете зустріти професора на якоїсь вечерниці яка йому не личить. Або зустріти собі друга , з низькою соціальною поведінкою у бібліотеці. Тому грибі ростуть у лісі, риба у воді, зайці живуть у норах, у кожного своя середа існування. Я думаю моя думка зрозуміла.
З вашого листа видно що у вас стоїть внутрішній ступор , з якого ви не можете знятися. Ви кожного чоловіка розглядаєте як потенційного нареченого і це вас гальмує. Наприклад : що тут є такого що ви когось запросите на каву. Кава є кава, но у вашій свідомості ви вже зробили висновок що з кави витікають якийсь обставини. І ви в цьому вбачаєте ризик. Це все ваші внутрішні бар’єри, установки, програми, які діють у вас ( голос матері, що скажуть люди, як я буду почуватися при відмові, дівчата так не роблять та інше). Робити чи не робити рішення залежить від вас. Ви мені нагадали одного персонажа з розповіді Чехова « Людина у футлярі» До речі рекомендую до читання. Так щоб такого не сталося з вами треба діяти , а ви очікуєте. Все робиться через дію ( рух) , ви очікуєте вони очікують а висновок один у вас немає виграшу якого ви хочете плюс втрачений час. У Вас існує страх виходити із зони комфорту, хай їде все своєю чередою.
Діяти чи не діяти я нагадую це ваш вибір, бо кожний живе для себе.

Відредаговано автором 31-05-2024 13:18:32

Ірина Миколенко психолог Полтава · Answer 9 · 2024-06-02 14:25:29

Доброго дня!

"Порівнюючи з іншими, постійно відчуваю, що "програю": не зробила класну кар'єру, не маю власної сім'ї, не вирізняюся особливою зовнішністю."

Так вы таким способом - себя же в ловушку и загоняете... зачем себя постоянно с кемто сравнивать?
Какой от этого толк?
Только увеличиваете себе комплексы.
Конечно все мы бы хотели лучшей жизни для себя - но не всегда все получается, все как хотелось.
Пока вы будете себя сравнивать с другими ... и убегать от своего собственного пути - пока и будете в ловушки умственной.
Может лучше осознать - что у вас свой путь уникальный - да со сложностями, но он такой.
Задача понять какие именно сложности у вас - частично вы уже понимаете многое и о себе и о своем окружении и о своей жизни.
Но у вас еще много накопилось ложных комплексов и стереотипов... вот это все надо вам с психологом проработать.

"повагу у колег, можливість просто виконувати свої професійні обов'язки, не запобігаючи, не чекаючи схвалення і не намагаючись (як це робила раніше) усім допомогти і "врятувати" кожного у позаробочий час чи на вихідних. У такі моменти додається сил, зростає впевненість, а оточення свідчить, що "горять очі", стаю приваблівішою, від мене йде "зовсім інша енергія"."

Скорее всего вы досихпор не осознанно хотите - чтоб окружение вас принимало и одобряло - для вас все еще важна их оценка для вас... ( хотя не так сильно зависите от их мнения как раньше да )
Но всеравно еще ждете - чтоб они заметили вас!
А вы саму себя замечаете?
Хорошо что вы уже не спасаете всех подряд - Спасатель - это способ получить внимание и любовь от окружения.
И хорошо, что вы уже больше делаете фокус на себе и своем самочувствии. На своей самоценности!
Вот это верный путь! Давать ценность и любовь себе! Уважение!

"Очевидно, що йдеться про потребу цінувати себе, свій час і свої зусилля. Приймати себе і не намагатися подобатися іншим. Дякую, що "підсвітили"."
Да именно ценить себя - и свои силы и свое время!
Принимая себя - мы автоматически нравимся себе - а значит мы уже не так сильно нуждаемся чтоб мы нравились другим.
Потому что мы и так себе нравимся!)

Насчет доверия - то это очень деликатная тема и хрупкая.
Лучше всего доверять тем людям, кто вас ценит. Кто вами не манипулирует и не использует. И кто тоже вам доверяет.
А для этого научится лучше распознавать манипуляции от окружения и игру людей психологическую.

Чому подобаюся чоловікам значно старшим за мене, але не подобаюся ровесникам?