Чому подобаюся чоловікам значно старшим за мене, але не подобаюся ровесникам?

До того ж відчуваю себе, ніби у якійсь дитчій позиціїю Що зі зі мною не так? Чому з ровесниками (чи старшими чоловіками на +/-5-8 років) я не можу побудувати відносини? Або я їм не цікава, або відносини просто не розвиваються. Чому я маю виразну увагу від значно старших чоловіків? І чи варто намагатися будувати відносини зі страшим чоловіком, який, нібито, готовий до серйозних відносин, не маючи до нього взаємності?

Доброго часу доби)). А якою ви себе почуваєте на скільки років у щоденному житті або у відносинах з іншими людьми?
Так, схоже сформувався такий звичний патерн - увага дорослих чоловіків до мене.
А які у вас стосунки із батьком? Ви для нього доросла або маленька?
Якщо чесно, із такою проблематикою краще попрацювати із психологом. Такі патерн (звичні сценарії) не з'являються ні з чого. Є якась важлива історія.... Наприклад, почуття у ранньому віці до вчителя, або "не відповідала його фінансовому і кар'єрному рівню, не тягнула свої дві роботи і виконання домашніх справ"- про які це відносини? Що такого є у відносинах з однолітками, чого не має у відносинах із старшими чоловіками? Багато запитань)) Як вам?

Відредаговано автором 28-05-2024 23:24:00

Iryna, доброго часу доби!

Що зі зі мною не так? Чому з ровесниками (чи старшими чоловіками на +/-5-8 років) я не можу побудувати відносини?

Два неаби яких складних питання, відповісти на які можливо лише частково і лише при детальному глибокому дослідження.
Але..
Перше питання вже має в собі іноформацію, що є щось правильне, щось - так. Якщо б Ви формулювали, то на Вашу думку - з чого саме має складатися це "так"? Тобто що має бути в дівчині, щоб Ви про неї сказали.6 з нею все так?

Друге питання, зважаючи на те, що Ви написали, більше про Вас, ніж про хлопців.
Наша сексуальна поведінка формується із спостереження за батьками, або значущими дорослими та затверджується у підлітковому віці. Тому у мене є 2 питання:
1 - яка різниця у віці у Ваших батьків?
2 - перше кохання у Вас у чоловіка значно старшого за Вас я вірно зрозуміла?

Доброго ранку, Iryna!

І чи варто намагатися будувати відносини зі страшим чоловіком, який, нібито, готовий до серйозних відносин, не маючи до нього взаємності?

Цікаве питання. Не просте. Наскільки я зрозумів, то Ви намагаєтесь від інших людей почути відповідь, чи варто Вам проявити конформізм, будуючи стосунки з чоловіком, набагато старшим за Вас. Без любові, без щирих почуттів.
У пошуках відповіді, можливо, звернутись до самої себе і уявити, що будете відчувати в його обіймах? в компанії його друзів, знайомих, близьких?
Та й, взагалі, як це - примусити себе ділити життя з людиною, до якої немає взаємності?!

ніякого розвитку у спілкуванні не сталося.

Знову ж таки, намагаюсь привернути Вашу увагу до реальності, до уважного спостереження за її перебігом і деталями. Чому, на Ваш погляд, розвитку не сталося? Чия це справа рухати стосунки? Зближуватись? Поглиблювати контакт?

Ще хотів би разом з Вами прояснити, що у Вашій картині світу люди очікують від стосунків?
Які потреби намагаються задовольнити?
Які послання потенційним партнерам транслюють?

Доброго дня !
Ваше питання дуже широке і у рамках сайту звісно вашу проблему не вирішить це запит на терапію , зміну вашого життя та світогляду. Але на деякі питання , я зверну вашу увагу можливо це вам допоможе. Кожна людина живе у певній середі і ця середа впливає на них , і звісно вона вплинула на вас .Перший вплив такий що ви поставили собі умови що ви можливо буде щасливі тільки з людино, у певних вікових рамках. Ні менше, ні старше, а як ви написали (+5 ,+8), таким чином ви наклали обмеження на себе ( така заборона ) що я не можу бути щасливою наприклад з людиною яка на три роки мене молодша.
Другий вплив на вас що ви вибираєте тих людей для яких ви не цікаві як людина ( просто так для спілкування ) для них але для вас ви покладаєте надію на щось більше. Но це тільки у вашій уяві, для них це означає щось інше. Таким чином ви втрачаєте свій час на людей з якими немає майбутнього. Для вас повинні бути люди не цікаві для вас, якщо ви для них нецікаві. Ви в позиції жертви , замість того щоб діяти самою, ви очікуєте кроки від інших, але вони їх роблять не такими як вам треба. Та час вже втрачено, час це цінний ресурс у всіх людей. Не треба жити примарами , ну наприклад ви пишете що вам здалося що якась людина вами цікавиться, тут нічого такого немає спитати на пряму чи я вам цікава як людина ( особа) ,та не втрачати свій час. Чоловіки завжди приділяють увагу жінкам молодшим за себе така чоловіча сутність, і ви в цьому ні перша ні остання. Молода жінка завжди гарна, а така як ви незаміжня та без дітей і приваблює їх, вони можливо вбачать в цьому плюси, але у кожного чоловіка вони свої. Що з вами не так це не вірне питання. Тому що ви даєте собі негативну оцінку , мовляв яка якась бракована і не в порядку. Так не можливо до себе ставитись. Так є певні проблемі у виборі людей, довіри їм, ( ви впевнені що можете зробити це краще ніж інші , приклад батька) тому і покладалися на себе ( це не погано ) , над всім цім можливо працювати і виправляти якщо це вас не влаштовує.
Вдачі !

Відредаговано автором 29-05-2024 14:18:39

Доброго дня!

Вы зрелая личность - привыкли что окружающие видят в вас советчика - человека который умный, начитанный.
Со своим мнением.
Да и вы скорее всего - тоже так себя ощущаете.
И потому к вашему уровню мужчине ментально и психологически еще надо дотянутся... не все это просто в состоянии сделать.
У всех свой уровень развития психики и сознательности.
Потому видимо ровесникам - вы или они вам, не очень интересны. Как с разных миров.
А вот мужчины старше вас - вы их притягиваете - своей глубиной ума видимо.
Тут вы на одном уровне зрелости находитесь - как на одной волне ментально.

Это еще как проекция отца - доиграть с ними в общении - то что не получилось получить от отца.
Потому что он - был сознательно меньше вас - в детской позиции.
Вы с ним поменялись ролями психологически.
Вы взрослая ментально - а отец ребенок ментально. ( потому и вел себя с вами с вашей мамой - не очень ответственно и заботливо)
Сходиться с кемто в пару - без любви и против воли нельзя, и даже более того опасно!
Потому что это вред психики - и насилие над собой.
Цените ли вы саму себя?
Принимаете ли вы саму себя?
Ощущение - что с одной стороны - вы хотите понравится мужчине - быть ему удобной.
Но интересна ли вы ему? И надолго ли ? И интересна как личность? Или просто выгодна?
Интересна ли вы сама себе?
А с другой стороны держите - мужчин на дистанции психологически - сама же. ( хотя вам так может не казаться)
Потому что много не проработаных обид осталось на отца - которые надо проработать с психологом.

Доброго дня Iryna!
Одразу чомусь впали в очі Ваші слова "Розійшлися з моєї ініціативи: не відповідала його фінансовому і кар'єрному рівню, не тягнула свої дві роботи і виконання домашніх справ".
Я правильно Вас зрозуміла, той чоловік не збирався з Вами розходитися? Складається враження, що ваші стосунки будувалися не стільки як стосунки чоловіка та жінки, скільки як стосунки двох партнерів суто у діловій сфері. При цьому, Ви ще й намагалися виконувати роль дружини. Власне, якщо однакові вимоги до кар'єрного та фінансового росту, тоді і хатньо-побутові справи повинні були ділитися навпіл. А якщо такого не відбувається, швидше за все жінка перебирає на себе більше, ніж повинна на собі нести. Тобто, підсвідомо, намагається своїми надмірними зусиллями щось і комусь весь час доводити, при цьому навіть цього не усвідомлюючи. Адже, до нас проявляють перебільшені вимоги лише тоді, коли ми самі надміру вимогливі до себе і звичні тягнути все на собі. Що закладається ,як правило, в дитинстві.
Адже, як би ми не намагалися в дорослому віці усвідомлено будувати своє життя, насправді, нашим життям керує на 90%-95% наша підсвідомість, яка формується задовго до теперішнього часу, тобто, в дитинстві.
Дитина ще не вміє самостійно контактувати з оточуючим світом. Тому вона автоматично переймає від батьків всі їх моделі поведінки та установки. Окрім того, тато, і мама - це ті дві базові внутрішні невидимі половинки, з яких складається і вона сама. Що і закладає фундамент її ставлення до оточуючих і до самого життя. А оскільки є, в певній мірі, непрожиті претензії до батька, логічно, що є і певне глибинне неприйняття, як частини себе, так і якоїсь частини в чоловіках. Ви пишете, що у батька було "легковажне ставлення до роботи і певних обов'язків". І якщо я все правильно розумію з написаного, швидше за все, мама була, навпаки, дуже відповідальною і серйозною. Що могло стати для Вас певним прикладом єдино правильної поведінки, коли жінка все тягне на собі, конкуруючи з чоловіками... До цього ще є певні внутрішні претензії до батька та, можливо, образи на нього і осуд "Було давно, але досі не можу забути".
Діти та батьки - це єдине ціле на психо-емоційному рівні. І якщо у нас є глибинна дитяча невирішена проблема в стосунках з батьком (а батько - це перший чоловік в житті кожної дівчини), швидше за все, у нас будуть і проблеми в стосунках з чоловіками. Що, власне, відбувається, на превеликий жаль, і з Вашим життям.
У таких випадках, ніякі найкращі поради фахівців не допоможуть до тих пір, поки не відбудеться глибинна трансформаційна робота з дитячо-батьківськими установками. Бо це саме той поведінковий рівень, який керує нашими бажаннями, потребами, а отже, і нашим життям. Я б Вам радила почати індивідуально працювати з психологом.

Ваші переживання зрозумілі, і багато людей стикаються з подібними питаннями у пошуках гармонійних стосунків. Можливо, старші чоловіки приваблюють Вас через їхній досвід і стабільність, тоді як з ровесниками стосунки не розвиваються через несвідомі очікування чи страхи. Важливо слухати свої почуття і не змушувати себе до відносин без взаємної тяги. Розгляньте можливість звернутися до психолога, щоб краще зрозуміти свої потреби і очікування. Не поспішайте, поважайте свої бажання, дайте собі час для самопізнання і будьте відкриті до нових можливостей, але не йдіть проти своїх почуттів.

Доброго дня !
Доповню свою відповідь , після вашої відповіді.
Те що ви зустрічалися ,чи думали про людину з роби це непогано адже на роботі видно хто є хто.
Хто як спілкується, як робить, яке ставлення до інших та керівництва і з цього всього можливо зробити певні висновки про світогляд іншої особи. Про людину у колективі можливо побачити трохи більше чим де інде. Ваш допис «І справа не в самооцінці внаслідок відмови» тут ви самі собі вступаєте в протиріч тому що ви відразу пишете таку річ «Банально остерігаюся, що негативна відповідь особи протилежно статі ("ні, не цікава", "ні, не це мав на увазі" тощо) буде відома іншим співробітникам установи і це стане предметом обговорення». Це якраз свідчить про те що думка інших людей для вас важлива і ви думаєте про те як ви будите виглядати в очах інших людей. Тримати такий статус кво нижче якого ви не можете спуститися. Якщо у вас висока самооцінка ,яка різниця про що думають інші люди. Ви просто не готові на ризик , бо за все треба платити. Платити таким чином, ну наприклад :
- думка інших людей зміниться про вас
- можливо прийдеться залишити роботу
- плата страхом що вам дадуть оцінку не таку яку ви очікуєте
- треба знімати програму батьків, що завжди кроки роблять чоловіки ( на це є чудова українське прислів’я « Сиди гриба , поки хтось здиба»
Ми не можемо знати де коли і як ми зустрінемо долю, але деякі умовності все ж таки присутні.
Ну наприклад ви ж не зможете зустріти професора на якоїсь вечерниці яка йому не личить. Або зустріти собі друга , з низькою соціальною поведінкою у бібліотеці. Тому грибі ростуть у лісі, риба у воді, зайці живуть у норах, у кожного своя середа існування. Я думаю моя думка зрозуміла.
З вашого листа видно що у вас стоїть внутрішній ступор , з якого ви не можете знятися. Ви кожного чоловіка розглядаєте як потенційного нареченого і це вас гальмує. Наприклад : що тут є такого що ви когось запросите на каву. Кава є кава, но у вашій свідомості ви вже зробили висновок що з кави витікають якийсь обставини. І ви в цьому вбачаєте ризик. Це все ваші внутрішні бар’єри, установки, програми, які діють у вас ( голос матері, що скажуть люди, як я буду почуватися при відмові, дівчата так не роблять та інше). Робити чи не робити рішення залежить від вас. Ви мені нагадали одного персонажа з розповіді Чехова « Людина у футлярі» До речі рекомендую до читання. Так щоб такого не сталося з вами треба діяти , а ви очікуєте. Все робиться через дію ( рух) , ви очікуєте вони очікують а висновок один у вас немає виграшу якого ви хочете плюс втрачений час. У Вас існує страх виходити із зони комфорту, хай їде все своєю чередою.
Діяти чи не діяти я нагадую це ваш вибір, бо кожний живе для себе.

Відредаговано автором 31-05-2024 13:18:32

Доброго дня!

"Порівнюючи з іншими, постійно відчуваю, що "програю": не зробила класну кар'єру, не маю власної сім'ї, не вирізняюся особливою зовнішністю."

Так вы таким способом - себя же в ловушку и загоняете... зачем себя постоянно с кемто сравнивать?
Какой от этого толк?
Только увеличиваете себе комплексы.
Конечно все мы бы хотели лучшей жизни для себя - но не всегда все получается, все как хотелось.
Пока вы будете себя сравнивать с другими ... и убегать от своего собственного пути - пока и будете в ловушки умственной.
Может лучше осознать - что у вас свой путь уникальный - да со сложностями, но он такой.
Задача понять какие именно сложности у вас - частично вы уже понимаете многое и о себе и о своем окружении и о своей жизни.
Но у вас еще много накопилось ложных комплексов и стереотипов... вот это все надо вам с психологом проработать.

"повагу у колег, можливість просто виконувати свої професійні обов'язки, не запобігаючи, не чекаючи схвалення і не намагаючись (як це робила раніше) усім допомогти і "врятувати" кожного у позаробочий час чи на вихідних. У такі моменти додається сил, зростає впевненість, а оточення свідчить, що "горять очі", стаю приваблівішою, від мене йде "зовсім інша енергія"."

Скорее всего вы досихпор не осознанно хотите - чтоб окружение вас принимало и одобряло - для вас все еще важна их оценка для вас... ( хотя не так сильно зависите от их мнения как раньше да )
Но всеравно еще ждете - чтоб они заметили вас!
А вы саму себя замечаете?
Хорошо что вы уже не спасаете всех подряд - Спасатель - это способ получить внимание и любовь от окружения.
И хорошо, что вы уже больше делаете фокус на себе и своем самочувствии. На своей самоценности!
Вот это верный путь! Давать ценность и любовь себе! Уважение!

"Очевидно, що йдеться про потребу цінувати себе, свій час і свої зусилля. Приймати себе і не намагатися подобатися іншим. Дякую, що "підсвітили"."
Да именно ценить себя - и свои силы и свое время!
Принимая себя - мы автоматически нравимся себе - а значит мы уже не так сильно нуждаемся чтоб мы нравились другим.
Потому что мы и так себе нравимся!)

Насчет доверия - то это очень деликатная тема и хрупкая.
Лучше всего доверять тем людям, кто вас ценит. Кто вами не манипулирует и не использует. И кто тоже вам доверяет.
А для этого научится лучше распознавать манипуляции от окружения и игру людей психологическую.