Психолог Оксана Юрьевна Селезнева м Кам'янське

Вітаю
«..Тоді чому він говорить про переізд, про спільні плани?Це він вішає мені лапшу на вуха?»
Про це знає тільки він. Цілком можливо що він має « серйозні» наміри, але вони( наміри) у вас відрізняються. В нього може бути намір жити з вами й продовжувати спілкування з іншими жінками. Або, просто говорити, бо вам це приємно. Та можуть бути ще безліч варіантів.

«Як зрозуміти таку поведінку чоловіка? «
А що вам в його поведінці ще не зрозуміло?
Як кажуть :»Язиком ворочать , не мешки таскать»
«Можливо треба ще якийсь час, щоб він нарешті зміг позбутится спілкування з колишніми жінками? «
Скільки часу знадобилося б вам, щоб позбутися спілкування з колишніми чоловіками, якби ви були заінтересовані у відносинах з чоловіком?

Відредаговано автором 29-05-2025 16:12:25

« он так и будет жить»
Пусть живет.
А зачем его о чем то просить?
Фишка в том, что вы делаете то же самое- начинаете жить так, как вам хочется и получаете от этого удовольствие.
Хотя, я думаю, что когда вы начнете это делать, муж не сможет это не заметить.
Только делать что-то для себя надо искренне, стараться также, как старались для него, проявить к себе такую заботу и доброту, как до этого проявляли к мужу.

«Не хочу ничего менять,хочу сначала»
Так и начните сначала. Начните жить ту жизнь, которую хотите ВЫ. У вас прекрасный учитель,
«он живёт для себя и так как ему прийдёт на ум»
Попробуйте жить также: ставить на первое место себя, свои интересы.
Мне кажется, что ваш муж живет свою лучшую жизнь, не сильно считаясь с вами. Т. е . он сам делает себя счастливым. А вы, почему то так не можете. Ваше самоощущение полностью зависит от другого человека. И, да, в семье все члены влияют друг на друга, но… какова величина этого влияния?
Возможно, когда вы снимете с себя груз ответственности за взрослого мужика ( за его настроение, его носки и обеды) и займетесь собой, то и муж посмотрит на вас другими глазами.

Здравствуйте.
«…решительные закончат всё быстро его вещи и до свидания,точнее прощайте).Другие,более мягкие, будут так жить дальше»
А как насчет третьего варианта? Например, жить дальше, но не так , как сейчас?
Тогда, как бы выглядела эта другая ( новая) жизнь? Как бы вы поняли, что ваша жизнь стала лучше?
( когда будете отвечать, думайте только о себе, что вы будете делать, что будете чувствовать и т. д., а не что-то в духе:муж меня будет слышать, не будет смотреть на других и т.д.)

«Я можу жити сама, але й не дуже хочу…»
Дозвольте з вами не погодитись. Коли людині:
«…дуже погано, нічого не хочу, навіть їсти, мене тошнить, морозить, це дуже страшно тому хочу пошвидше помиритись»- це не про вибір хочу- не хочу, це про його відсутність
До того ж, це дуже схоже на поведінку алкозалежних: я не залежний, хочу пʼю, хочу не пʼю, коли захочу, можу кинути. Й Перший крок до одужання- це визнати, що залежність існує.

«хочу бути з ним, хочу вже сім'ю»
«відносити не дуже стабільні, дуже часто сваримось В нас дуже різні погляди на майбутнє»
Ви вважаєте що на цьому підґрунті можливо побудувати щасливу сім’ю?
Як ви вважаєте 5 років достатньо, щоб вирішити основні питання та розбіжності у поглядах? Чи скільки часу для цього потрібно?
Йти на компроміси- це, звісно, дуже добре. Але, те, що відбувається у ваших відносинах не схоже на компроміс, а схоже на продавлювання хлопцем свого бачення відносин. Компроміс у вас виглядає так: ви погоджуєтесь на життя 50/50 і тоді він робить вам пропозицію. Ви тоді, звісно отримаєте те, що хочете - сімʼю . Можливо, навіть, будете щасливою де який час, рівно стільки, скільки не виникне знов питання грошей ( квартира, вагітність, втрата роботи з вашої сторони). І тоді як буде реалізована ваша домовленість? Про яку стабільність, захищеність буде йти мова?
Ще хочу запитати про родину хлопця:
Ви знаєте про цю систему зі слов хлопця або ви спілкувалися з батьками?
Вони ще до шлюбу обрали такий варіант відносин?

Сімʼя в першу чергу будується на любові, взаємоповазі та +_ однаковому мироспринняті , поглядах та духовній близькості. Чим більше крапок співпадіння, тим менше є потреба у компромісах.

«Цю добу що ми не спілкуємось мені дуже погано, нічого не хочу, навіть їсти, мене тошнить, морозить, це дуже страшно тому хочу пошвидше помиритись бо мені дійсно фізично погано без нього»
Теж хочеться почати з цієї фрази. Можливо, для більшості людей, вона буде про велике кохання, але для психологів- це завжди red flag , й так, це залежність. Це не про любов, а про хворобливий психічний стан, який потребує обережного, чутливого лікування. Й почати хочеться з нагадування, що 20 років свого життя ви прожили без цього хлопця . І я сподіваюсь, навіть впевнена, що ви могли їсти, пити, чогось хотіли, про щось мріяли- ви жили своє життя. Тому, пропоную згадати все це й зрозуміти, що ВИ МОЖЕТЕ жити самі, й почати розбиратися в першу чергу із собою, своїм життям, а потім вже думати про будування « здорових стосунків «. І в мене під великим питанням чи захочеться вам їх будувати з цим чоловіком. Бо будувати щось на піску дуже важко та ненадійно.

Відредаговано автором 22-05-2025 11:38:44

Доброго дня.
У більшості випадків, така поведінка дитини-,це не агресія у звичному розумінні, а швидше спроба взаємодії через гру або вираження емоцій, з якими вона ще не навчилась справлятись інакше. У цьому віці діти часто ще не мають чіткого розуміння особистих меж інших людей або соціально прийнятної поведінки.
Можливо, так дитина проявляє свою допитливість або повторює чиюсь поведінку. Ще, як варіант, перевіряє допустимість того що можна, а що заборонено.
Тому, на мою думку, це цілком нормальна поведінка дитини,
звичайна частина розвитку соціальних навичок, і з правильним супроводом така поведінка зазвичай минає.
Що з цим робити:
Спокійно, без агресії, пояснювати: «Я знаю, що ти хочеш гратися, але бити — не можна. Можеш торкнутися мене лагідно ось так».
Вчити називати емоції: «Ти злишся? Тобі сумно? Хочеш уваги?»
Демонструвати прийнятні способи взаємодії.
Якщо ж дитина часто проявляє агресію або не реагує на пояснення, варто звернутись до дитячого психолога.

Відредаговано автором 22-05-2025 10:31:59

Вітаю.
Погоджуюсь з колегою, що починати треба з обстеження фізичних показників й це до сімейного лікаря. Далі- знов консультація у невролога ( іншого), щоб почути другу думку.
В залежності від результатів обстеження, звернення до інших лікарів.
Але, якщо результати покажуть відсутність фізіологічних проблем, раджу звернутися на консультацію до клінічного психолога для проведення патопсихологічного обстежання.

«Но есть проблема…»
У вас нет проблемы. У вас есть фантазия о проблеме. И в вашем обращении мне видится призыв пофантазировать вместе :а что будет, если..? Излишнее забегание в будущее, еще и со знаком «-« приводит к повышению уровня тревоги. Как у вас с этим?
Когда ваша « мечта « о традиционной семье начнет принимать человеческие формы и возникнут реальные вопросы( если возникнут), тогда, я думаю и стоит обращаться к специалистам.

« в общем то я не знаю стоит ли говорить сыну про свои находки либо же лучше промолчать»
Любое решение будет иметь последствия. Но, вы видите только 2 возможных варианта , а их может быть больше. Все зависит от того, чего Вы хотите и как это соотносится с вашим « знанием».
Хочу обратить ваше внимание на то, что если проблема не решается( ее как бы не существует), она имеет тенденцию к усугублению и тогда цена вопроса уже другая. То, что происходит в вашей семье -не ерунда, на которую можно закрыть глаза, это реально требует усиленного внимания, потому что похоже у вашего сына парафилия ( сексуальная девиация) и с этим уже надо к специалисту.

« Не скажеж же,що ти онучку забагато любиш»
Дійсно, не скажеш, бо то не про завелику любов. Така поведінка бабусі більше говорить про її якусь велику внутрішню потребу, яку вона реалізує через вашу родину. Й тут не тільки про відношення до онуки, а й про відносини з вами та вашим чоловіком. Тому, тут питання не тільки до бабусі, а й до вас, як її доньки окремо та до вашого подружжя в цілому.
Вважаю, що пара консультацій з психологом була б для вас корисною. А консультація з сімейним психологом з залученням бабусі та чоловіка, була б кориснішою вдвічі.

Что могло стать причиной изменения в поведении вашей жены?
Это происходило постепенно или « вдруг «, ни с чего «?
Все, что вы написали про ваши с ней « ожидания « были проговорены вслух вами обоими?

Відредаговано автором 13-05-2025 19:50:01

анорексия ,селфхарм и алкоголизм
Как вы с этим справились?
Вы проходили лечение? Была ли консультация психиатра?

Вам не нужно выходить из отношений чтобы избавиться от зависимости .
Но,…прежде чем идти в терапию, было бы полезно проконсультироваться с психиатром по поводу наличия ( или отсутствия) у вас ПРЛ. Потому что есть нюансы, которые терапевт должен учесть при его наличии.

«я чувствовала себя не нужной и чувствовала своё выпадение из его приоритетов,это я и Опасаюсь»

Тогда, в не зависимости от того, пьет он с друзьями или играет в шахматы, вы можете почувствовать себя не нужной? Как это происходит? И что должен делать МЧ, чтобы Вы чувствовали себя комфортно?

«Опасаюсь того,что общение с такими людьми пошатнёт его образ в моих глазах»
И что тогда будет с Вами? Какой Вы будете с таким мужчиной?
Вас тревожит возможность столкнуться с реальностью? Возможно, со своей « не идеальной» частью?