Психологиня Оксана Юрьевна Селезнева м Кам'янське

"НЕ ВМІЄМО ВИРІШУВАТИ КОНФЛІКТИ"
Так,це дуже цінне вміння- вміння вирішувати конфлікти. Але, я б запропонувала звернути увагу в першу чергу на причини виникнення цих конфліктів, а потім вже на вміння їх вирішувати. Що є причиною( ми) ваших сварок? Як часто вони відбуваються?
Що ви( кожен) робите для запобігання конфліктної ситуації?
Якщо виникають конфлікти в парі, якось не дуже віриться в ці слова:
"у всьому іншому мені з ним добре"
й хочеться подосліджувати в чому Вам " добре" , а в чому ні. Тобто,знайти підґрунтя цієї історії та вирішувати, що з цим робити.
Те,як Ви обидва поводитеся під час конфлікту, як реагуєте- це про ваші родинні історії, ваш особистий досвід. Змінювати це - процес нешвидкий та потребує усвідомлення для чого це робити. Тобто, потрібно бажання обох партнерів змінюватися заради спільного майбутнього. Для цього потрібна індивідуальна терапія для вас обох та парна. Це- ідеальний варіант.
Індивідуальна терапія для Вас буде також корисною. Можливо, те що Ви
"все частіше починаю думати щоб закінчити ці відносини" дійсно має підстави й бажано з цим розібратися до одруження. Тому що з часом, якщо нічого не робити ( терапія), поведінка Ваша й Вашого нареченого буде залишатися такою ж, а образи та раздратування будуть тільки накопичуватися. Й прийде час, коли ці стосунки стануть, м'яко кажучи, " не щасливими ".

Вітаю.
Як давно Ваша дитина спить окремо? Раніше таке траплялося?
В нього є своя кімната? Вона йому подобається?
Він засинає самостійно, а приходить до вас серед ночі? Що при цьому каже?
Що на Вашу думку, могло спровокувати таку поведінку сина?
За останні 3-4 місяці в вашій родині відбувалися якісь важливі події, зміни? Або у хлопчика в школі ( секції)?
Можливо, Ваша дитина стала свідком якихось неприємних ( страшних) подій?

Тобто, щоб розібратися чому ваша дитина боїться спати сама, треба спочатку проаналізувати причини, які лежать на поверхні ( це може бути й очікування ще однієї дитини, переїзд, переведення хлопчика в інший клас або школу, нова вчителька та ін.). Якщо така причина знайдеться, спробувати нівелювати її дії ( можливо спробувати самостійно). Якщо самостійно не вийде, або видимої причини немає, син нічого не говорить , тоді краще звернутися до дитячого психолога.

Здравствуйте, Олена.

"Мне кажется и я более чем уверена, это психическое не здоровье"
Если у вашей дочери есть диагноз и она проходила лечение, то и тактику общения с ней желательно выстраивать опираясь на особенности проявления * течения) её нездоровья. И здесь нужно понимать, когда она в ремиссии и с ней можно общаться как со здоровым человеком, а когда нет.

В зависимости от диагноза дочери может быть совсем не лучше, что Вы находитесь рядом. Это надо решать в терапии.

"Я устала, я пыталась ей объяснить что у нее проблемы."
Некоторые психические заболевания не так тяжелы человеку, как его родным. Вы мама, слышать и видеть нездоровье своего ребёнка- это очень тяжёлая наша. Вам действительно нужна помощь, но в переписке это сделать сложно, т к. необходимо больше информации о вашей жизни и жизни дочери.

"Почему я не не хочу детей?"
У Вас есть ответ на этот вопрос.
Попробуйте ответить на вопрос:
" Почему я хочу детей ?"
" Почему я хочу быть матерью"

Для того, чтобы разобраться есть у Вас " внутренние страхи" или нет надо идти в терапию. Но,... тогда эти " страхи" появились не просто так, это защитный механизм психики и не всегда ок его трогать. Если у Вас непростая история детства и / или подросткового возраста ( прям трэш), хорошо подумайте,надо ли Вам ворошить прошлое. Если же все было +/- нормально, терапия поможет ответить на Ваши вопросы.
Время от времени полезно делать ревизию своей жизни: возможно, что-то уже устарело, что-то сломалось и пора выбросить, а что-то надо добавить. А может, всё отлично работает и не надо ничего трогать.

"ДОПОМОЖІТЬ РОЗІБРАТИСЯ З ПОЧУТТЯМИ І РОЗУМІННЯМ СИТУАЦІЇ"

На мою думку, Ви чудово самі все розумієте, за винятком питання про чоловіка. Але ж, не про нього мова.
Ви так багато написали, все розклали по- поличках. Відчувається, що Ви шукаєте вихід, але... так втомлюєтеся в цих пошуках, що для дій вже не вистачає ни сил, ни бажання. Забагато енергії у роздумах як покращити своє життя, а на втілення чогось, що дійсно може допомогти, її не залишається.
Й ще надії й сподівання...на чоловіка( який щось зрозуміє) , на свекруху ( шо вона зміниться)...на чарівника в блакитному гвинтокрилі..бо " мені страшно "( я ж така маленька).
Ну, й самозвинувачення, куди ж без цього ( зі мною щось дуже не так, тому я й робити нічого не буду, бо зроблю все теж не так).

Оце все й дає отой результат: я страждаю, але нічого не роблю.
Спробуйте змінити послідовність- спочатку робити хоть щось для себе, а потім страждати, якщо сили залишаться. А для цього потрібно психологічно дорослішати, знімати рожеві окуляри та будувати таке життя, яке буде Вас задовольняти.

Вітаю.
Те,що Ви намагаєтесь знайти допомогу, дуже добре. Вона Вам дійсно потрібна.
Ваші батьки знають про Ваші переживання? Ви зверталися до фахівця?
Допомогти Вам по переписці наврядчи в когось вийде. Вам потрібна консультація дитячого психіатра . Й, скоріше за все, лікар назначить медикаментозну підтримку, яка допоможе Вам почувати себе краще. До лікаря Ви можете звернутися самостійно ( з 14 років ). Після стабілізації стану, треба звернутися до психотерапевта.

Сепарация- это не только отделение ребёнка от родителей ( физическое и психологическое), но и становление его как самостоятельного и независимого человека.
Вы не готовы становиться самостоятельной и независимой. Вам постоянно нужен " взрослый" рядом, который будет Вам рассказывать, что хорошо, а что плохо. И здесь на форуме, Вы ищите " мамочку" в лице коллектива психологов, которые должны Вам сказать как поступить.
Не обманывайте себя. Ничего по переписке не изменится. Читая Ваши комментарии, складывается впечатление, что Ваш психологический возраст лет 6-8. Интересно, как Вы справляетесь с ролью жены и матери. Вы же еще и работаете? Плюс, полная емоциональная зависимость от матери.
Поэтому, букет ещё тот даже для индивидуальной терапии.
Первый шаг на пути исцеления- признать, что я - зависима, я сама не справляюсь и мне нужна помощь и искать возможность эту помощь получить, а не играть в игру " сам себе психолог".

Вітаю.
"Як відновити або краще сказати налагодити хороші стосунки з сином?"

Я б запропонувала спочатку визначитися, що для вас ( батьків ) та для сина є " хороші стосунки ".
Для Вас це:
"хотілось щоб ми були, в першу чергу друзями, щоб ділився своїми планами та радився як краще поступати в різних ситуаціях - але цього немає."
Але, ви - не друзі. Він- син, ви з чоловіком- батьки. Й так буде завжди.
Друзі рівні. Ви також готові ділитися з сином планами, радитися, як краще поступати? Не впевнена. Тоді про яку " дружбу " Ви говорите? Він все такий же хлопчик, який " потребує " Вашої уваги. Ось коли він " доросте" в ваших очах до " чоловіка", з яким дійсно ви зможете радитися, тоді це можливо буде назвати дружніми стосунками.
А зараз ваш хлопчик сепарується. Це повинно було статися в підлітковому віці, але сталося, як сталося. Щоб стати Чоловіком, йому потрібно відчипитися від маминої спідниці. Тому, він так себе поводить. Й, це - нормально.
Розумію, що Вам неприємно та боляче. Але, це необхідний етап дорослішання Вашого сина. Краще, зараз йому не заважати, та залишити хлопця в спокої.
Й не зайвим буде запитати в нього, як він бачить ваше подальше спілкування , що для нього " хороші стосунки " , почути його думку ( бо, Ви наче чуєте,але не розумієте).
Шукати компроміс, бо ви ВСІ дорослі люди й можете домовитися.

Вам було б корисно звернутися до психолога, щоб легше пройти етап сепарації ( він працює в обидві сторони) та впоратися з синдромом " спорожнілого гнізда".

Відредаговано автором 28-01-2025 19:23:48

"ЯК ПОВЕРНУТИ ДІВЧИНУ ЩО СКАЗАТИ ЩОБ ВОНА ПРОБАЧИЛА І ПОВЕРНУЛАСЯ"
Сказати, що дуже шкодуєте, просите вибачення та головне- працююєте над проблемою ревнощів з психологом. Тому, сподіваєтесь, що дівчина дасть Вам другий шанс.
Важливо,щоб це були не пусті слова. Бо, " жити без неї не можу" через 2 місяці після знайомства та занадто великі ревнощі- це 100 відсотковий привід звернутися до фахівця.

Вітаю.

"Якщо йому норм, і немає дискомфорту...:
Бо ці ситуації- про його кордони зі своєю матір'ю, а, скоріше, їх відсутність. Якщо 39 років чоловік з цим живе, вважаю, Ви самі розумієте, що однією розмовою тут не обійтися. Але, ... натякнути, що то є для Вас не OK, не зайве. Й, максимально обережно, бо для багатьох чоловіків, то є дуже непросто- їхні відносини з мамою.

"я б мабуть не змогла так лежати у 35 років, щоб мій тато мені робив масаж."
А якби робила мама,змогли?
Як на Вашу думку, якби батько запропонував чоловіку масаж, він би погодився?

".. то чому це мене хвилює"
Якщо це хвилює Вас, то Вам й розбиратися чому. Й ті причини( а) в Вас, тільки Ви знаєте відповідь.
Наприклад, Ви дуже близькі з чоловіком й вважаєте вас одним цілим. Й тут, чужа для Вас жінка фактично торкається Вас, порушуючи Ваші кордони.( "злиття "з чоловіком ?)
Або, конкуруєте зі свекрухою.Й, тут можуть бути варіанти: або вона хоче на Ваше місце ( й тоді Ваша реакція цілком нормальна) або Ви- на її.
Можливо, це " привіт " з дитинства.

Тобто, варіантів багато. І,якщо це питання впливає на ваші стосунки з чоловіком не і кращу сторону, я б радила взяти декілька індивідуальних консультацій.

Имеется ввиду, что:
1. Страх не устроиться на работу есть причина, а проблема с правописанием- симптом,т.е способ реализации вашего страха. ( это только фрагмент вашего вопроса) НЕ НАОБОРОТ
2. ВАМ ПОКАЗАНА ИНДИВИДУАЛЬНАЯ ТЕРАПИЯ

"Да, я понял..."- это,да. Но, там есть ещё про айсберг

Мы будем ходить по кругу?
Прочитайте пожалуйста внимательно переписку- там есть ответ.

"у меня есть сильные стороны.."
Cool, помните об этом, пользуйтесь этим и развивайтесь в этих направлениях.

Здравствуйте, Наталья.
Обратившись на форум, Вы сделали первый шаг, чтобы помочь себе. Сделайте второй- выберите психолога и идите в терапию. Потому что, Вы оцениваете проишедшее с Вами субъектовно, на основании своего опыта, представлений и жизненных установок. А как показывает практика- Все люди ошибаются. Психолог поддержит, поможет Вам увидеть эту ситуацию с разных сторон и избавиться от идея решать проблемы с помощью суи..да.
После проишедшего, Вы многое узнали про себя, изменились , изменились ваши с парнем отношения. Возможно, эта ситуация была Вам дана именно для этого? А не для того,чтобы " сжирать" себя чувством вины и тем более, убивать себя.

"разве имею я право говорить что люблю его если так поступила"
Возможно, если бы Вы так не поступили, то и не поняли, насколько сильно Вы его любите.

К психологу. И чем быстрее, тем лучше