Психологиня Оксана Юрьевна Селезнева м Кам'янське

Здравствуйте.
На основании описанных Вами симптомов можно предположить, что у вас наблюдаются черты, характерные для алекситимии – состояния, при котором человек испытывает трудности с распознаванием и описанием собственных эмоций, а также интерпретацией эмоциональных сигналов других людей. Такие люди часто не могут точно понять, что именно они чувствуют, и, соответственно, испытывают сложности в межличностном общении и выражении своих эмоций.

Кроме того, некоторые из описанных вами особенностей (например, затруднения в невербальной коммуникации, сложности в понимании мотивации окружающих, страх близости) могут встречаться и при других состояниях, таких как расстройства аутистического спектра или определённые особенности личности.

Важно отметить, что само по себе состояние алекситимии не всегда рассматривается как самостоятельное психическое расстройство, а чаще – как характеристика, которая может встречаться в сочетании с другими психопатологическими проявлениями. Окончательный диагноз и определение наиболее подходящего направления помощи могут быть установлены только после всестороннего клинического обследования квалифицированным специалистом.

Если вас беспокоят эти симптомы и они существенно влияют на качество вашей жизни, рекомендую обратиться к психотерапевту или психиатру для более детальной диагностики и подбора возможных методов поддержки или терапии.

Доброго дня.
"Можливо, це якась її маніпуляція? "
На перший погляд, поведінка свекрухи несхожа ні на гру, ні на маніпулювання. Це більше про її тип прив'язаності. Вона,нібито й прагне близьких стосунків з Вами, в той же час, відчувши ваш позитивний відгук на її добре ставлення, відштовхує . Бо, боїться близькості. В її поведінці немає злого умислу, це відбувається підсвідомо. Тому,не треба шукати в собі причини такої її поведінки. Це її історія, яку треба розуміти та не наближатися ( психологічно) до неї близько, весь час тримати відстань.

"Потім, як завжди, роблю висновки, що знову краще буду до неї холодна."
Як на рахунок бути " комфортної температури " для вас обох,

"Добрый день, вот как раз у меня огромные проблемы с самооценкой"
Так я вам и предлагаю конкретные шаги для её повышения: начать ДЕЛАТЬ конкретные дела, за которые Вы могли бы себя хвалить, о которых могли бы рассказать другим людям, которыми могли бы гордиться. Самооценку повышают действия, а не рассуждения. И когда в процессе делания, Вы проявляете настойчивость, усердие,дисциплину, не сдаётесь и получаете результат, у Вас появляется повод уважать себя, самооценка повышается и " закаляется характер ".

Здравствуйте, Андрей.
У людей с разным характером существуют проблемы в жизни, вопросы с самооценкой и может быть не все гладко в построение отношений. Поэтому, я бы предложила Вам сместить фокус внимания на решение конкретных задач и достижение поставленных целей. Это помогло бы Вам поверить в свои силы, стать более уверенным и повысило самооценку.

Вітаю
"Багато років терпіла не дуже добре ставлення чоловіка до мене. Передовсім тому що сама себе недооцінювала."

"не дуже добре ставлення "- це про що?
А яке воно- " добре ставлення " до Вас чоловіка?
Чого було більше за " багато років":" доброго " чи " не дуже доброго ставлення?
Чому саме зараз Ви вирішили " щось змінити " в стосунках з чоловіком?
" сама себе недооцінювала " з якої причини? Як з цим зараз?

"Він не визнає свою відповідальність"
Яку саму " відповідальність " він повинен визнати?

"я хочу змінити ситуацію та просто нормального приязного ставлення від людини поруч."
Як це " приязне ставлення " повинно проявлятися?
Як Ви зрозумієте, що ситуація змінилася?

"я вважаю що насправді більше винен він, бо він не бере відповідальність"
В чому чоловік винен?
Яку відповідальність Ви хочете йому віддати? Зараз Ви її(його відповідальність) тримаєте? Він взагалі визнає її своєю?

"Я готова змінюватися і робити кроки"
Що Вам заважає?
"Але хочу зрозуміти чи це можливо з ним."
Це можливо перевірити тільки на практиці

" як витримувати якщо він вибачається, каже що зміниться але на справі далі веде себе так само."
Якщо я правильно зрозуміла, Ви не можете витримати того,що він не змінюється? Можливо, Вам допоможе не очікувати цього від нього та не намагатися всунути йому відповідальністьза Ваше відчуття щастя?
Почати змінюватися,а не готуватися до цього, й головне- змінюватися для себе, робити щасливою себе у цих стосунках.

Вітаю.
"до психіатра потрапила у 12 років, були проблеми з їжею, не хотілось жити."
Вважаю, що це вагомі причини для призначення Вам медикаментозного лікування й мабуть, остання річ про яку думали Ваші батьки, коли мова йшла та й зараз йде про Ваше життя- це Ваша вага. Мабуть, для них було головним стабілізувати Ваш стан та повернути Вам радість життя ( а може й зберегти його). Й судячи з всього, Ваш стан покращився, бо
"зараз дивлюсь на свої фотки до «лікування» і не розумію що мені тоді не подобалось в своєму тілі…" говорить про повернення критики й сприйняття реальності. Але, до такої реальності Ви виявилися не готові( до збільшення ваги), до того,що це є плата за Ваше психічне здоров'я. Тому й рекомендована психотерапія, яка б допомогла більш спокійно сприймати зміни в тілі( можливо, ці зміни не були б такі критичні) й знайти шлях для поступового здорового шляху повернення форми, й робота з Вашою основною проблемою. Бо, мені здається дуже сумнівним,що Ви схудли на 30 кг тільки завдяки відмові від ліків. Для того,щоб
"дуже обвисла шкіра..(руки, живіт, коліна) та все тіло абсолютно у розтяжках.." треба ще суворі обмеження в їжі +/ або очищення. Симптоми повернулися?

"не знаю як далі жити, розумію що вже не виправити це, можливо тільки операція, мені всього 17 а тіло як не знаю навіть з ким порівняти"
Завдяки тому,що Вам " всього 17" це МОЖЛИВО виправити. Можливо, не все буде ідеально, щось залишиться * але не в такому вигляді ). Тому, Не погоджуюсь з колегами з приводу необхідності хірургічного втручання й підтримую Ваших батьків: все підтягнеться, але для цього треба прикласти зусилля- фізичне навантаження, масаж, здорове харчування.
Схуднення замість радощів принесло Вам тільки страждання:
"нема і дня щоб я не страждала по цьому поводу, мені мабуть гірше у сотні разів чим тоді"
Причиною погіршення стану є не тільки вигляд Вашого тіла зараз,а й скоріше за все, повернення симптомів хвороби ( розладу ). Й причина якраз у відмові від препаратів. Тому,дуже раджу:
1. Визначитися з діагнозом й продовжити медикаментозне лікування за потребою.
2. Обов'язкова робота з психотерапевтом ( в залежності від діагнозу шукати фахівця)
3. Спорт, масаж, здорове харчування

Доброго дня, Tina
"Що це за поведінка ? Що могло так вплинути на нього ?"
Будь що: від ТЦК до хвороби когось з рідних, неприємності на роботі. В нього ж є особисте життя. Можливо, що в нього щось трапилося й це ніяк не пов'язано з Вами.
Скільки днів він не виходить на зв'язок?

Я б запропонувала Вам почекати, й не " накручювати " себе. Зараз Ви ніяк не можете вплинути на ситуацію. Звинувачувати його ще зарано, а себе- зовсім не має цензу. Але, порозмірковувати над тим, що люди по іншу сторону екрану можуть брехати й не варто так стрімко зближуватися й будувати в мріях загальне майбутнє, варто.

"Можно узнать в чем иожет быть причина"
Узнать точно почему он это сделал, можно только в одном случае- если мужчина сам об этом скажет. Все остальное- предположения: они могут быть верными, а могут быть ошибочными. Но,если с Вами происходит подобное (+/-) не в первый раз, проанализировав Ваш способ ведения диалога с мужчиной, типаж, который Вы выбираете и т д, можно получить более точный вариант причин,по- которым диалог не продолжается.

"Может причина во мне"
Кто принял решение не продолжать общение? Мужчина
Почему он это сделал? Не имеет значения, потому что он так захотел, имел на это Свои причины, и имеет на это полное право.
Причина во мне? Нет, потому что это его выбор и его выбор включает причину и следствие ( только для него).
Ну,как пример. Представьте ситуацию: Вас пригласили в гости( давно) на юбилей, а накануне Вы съели что-то не то. Вы приходите на юбилей( не могли не пойти ), хозяйка накрыла шикарный стол, от вида которого Вас просто тошнит. Вы отказываетесь есть, не объясняя( вам неудобно ) причин. Что подумает о Вас хозяйка? Наверное, в первую очередь, что Вам не нравится то,что она приготовила. Что причина в ней. Но, причина то в Вас, это Вы не можете есть и хозяйка, как и еда, к этому не имеет никакого отношения.

Я это к чему : если вы в процессе общения вели себя адекватно, выглядели вменяемо, не ругались и не оскорбляли человека и в целом считаете,что разговор прошёл нормально, то блокировку мужчиной здоровее для вашей психики будет списать на его " тараканов". А своих " питомцев" принести психологу и вместе с ним / ней разобраться с кем и с чем Вы живёте.

"Депрессия , 4 ст"
Такого диагноза не существует

"пойду еще к другому"
Лучше, если это будет врач психиатр в ПНД . И по результатам визита уже смотреть, какую стратегию выбирать.

На АД полгода у нас тоже были ссоры….
Никто и не говорит, что ссор не будет. Их будет меньше и они не будут Вас так эмоционально выматывать, они помогут не видеть все в мрачном свете. К тому же, есть АД, которые назначают при ГВ и кормить ребёнка Вы сможете.
По- поводу чего Вам был назначен АД?
У Вас есть диагноз? ( ПРЛ?)

Не совсем понимаю что менять в себе?
Все то,что мешает Вас чувствовать себя комфортно, без привязки к мужу, маме или кому то другому . Научиться саму себя делать счастливой. И нет, это не приведёт у разводу, это выведет ваши отношения с мужем на новый уровень.

Здравствуйте.
Читая Ваше письмо, я словила себя на мысли, что ваша фраза:
"Он очень ревнив." совершенно не согласуется со смыслом всего письма. Она как будто лишняя здесь. Понятно, что переезд в другой город, дело не простое и достаточно нервное, и то, что в семье могут возникнуть сложности , это тоже условно " нормально". Но, причём здесь ревность мужа? Что Вы хотели этим сказать?
Если, к тому же :
"Идея была больше его чем моя."
Вам не кажется странным,что ревнивый муж инициирует отъезд жены? Причём, на достаточно длительный срок, ещё и без ребёнка? Не он находит работу и уезжает первым, а все делегирует (сваливает,грубо говоря) жене.

"Спустя неделю я приехала на выходные и тут начались какие-то придирки то не так ответила то ещё что то"
Эти " придирки" были действительно про ревность или Вы их так себе объяснили?
Можно пример " ревности" в студию ?
Он всегда был таким " нервным" и придирчивым?

"Говорит что очень тяжело ему и что мне его не понять."
И здесь, мне кажется, он прав. Вы что-то упускаете в его переживаниях. Не в бытовых вещах и готовке дело. Сейчас мужчина ( если он конечно не бытовой инвалид) в состоянии прокормить себя и ребёнка, навести в доме порядок и постирать вещи. Здесь больше про его личностные переживания, его страхи. И мне кажется, он должен сам с этим справиться или с помощью психолога. А Вы, как жена, рядом, готовы помочь по запросу, но не нянчиться со взрослым мужчиной.

Когда читаешь Вашу переписку с психологами, чувствуется, что Вам плохо, больно, обидно, и Вы хотите, чтобы это изменилось. Только, проблема в том, что Вы хотите, чтобы изменились люди и мир вокруг Вас. А Вы остались такой-же, потому что имеете право на свое мнение, свои чувства, свои переживания и требования к остальным. А как же люди вокруг Вас? Боюсь, что у них нет таких прав. Поэтому, и раньше у Вас с психологами " не заладилось": они говорили то, что Вы не хотели слышать, да и сейчас Вы никого не слушаете. И вся эта переписка- временное облегчение для Вас, снятие напряжения. И для терапии пока, я думаю, Вы не очень готовы, потому что не собираетесь ничего в себе менять.
Но,поскольку Вам действительно нужна помощь, попробую достучаться и предложу Вам обратиться к психиатру : согласна с коллегой- у Вас велика вероятность послеродовой депрессии и АД помогли бы Вам снизить остроту негативных переживаний.

Вітаю.
"Які можуть бути шляхи вирішення проблеми?"
Терапія.
Зцілення внутрішньої дитини, яка не отримала в повній мірі
"приймання, теплоти, любові" від значущих дорослих. І яка зараз, вже ставши дорослою, програє у стосунках той самий дитячій сценарій- шукає умовно маму, яка їй дасть це безумовне прийняття.
Ніяка інша людина не дасть ( вона й не повинна) Вам стільки прийняття й любові, щоб закрити дитячу потребу. Це треба буде робити самій: приймати, долюблювати, зігрівати маленьку дівчинку в середині себе. Й коли дитина стане " наповненою " любов'ю, доросла жінка зможе " створити близькі стосунки, щоб не було відкидання, а було прийняття і тепло та місце для щирості, відвертост".

"НЕ ВМІЄМО ВИРІШУВАТИ КОНФЛІКТИ"
Так,це дуже цінне вміння- вміння вирішувати конфлікти. Але, я б запропонувала звернути увагу в першу чергу на причини виникнення цих конфліктів, а потім вже на вміння їх вирішувати. Що є причиною( ми) ваших сварок? Як часто вони відбуваються?
Що ви( кожен) робите для запобігання конфліктної ситуації?
Якщо виникають конфлікти в парі, якось не дуже віриться в ці слова:
"у всьому іншому мені з ним добре"
й хочеться подосліджувати в чому Вам " добре" , а в чому ні. Тобто,знайти підґрунтя цієї історії та вирішувати, що з цим робити.
Те,як Ви обидва поводитеся під час конфлікту, як реагуєте- це про ваші родинні історії, ваш особистий досвід. Змінювати це - процес нешвидкий та потребує усвідомлення для чого це робити. Тобто, потрібно бажання обох партнерів змінюватися заради спільного майбутнього. Для цього потрібна індивідуальна терапія для вас обох та парна. Це- ідеальний варіант.
Індивідуальна терапія для Вас буде також корисною. Можливо, те що Ви
"все частіше починаю думати щоб закінчити ці відносини" дійсно має підстави й бажано з цим розібратися до одруження. Тому що з часом, якщо нічого не робити ( терапія), поведінка Ваша й Вашого нареченого буде залишатися такою ж, а образи та раздратування будуть тільки накопичуватися. Й прийде час, коли ці стосунки стануть, м'яко кажучи, " не щасливими ".

Вітаю.
Як давно Ваша дитина спить окремо? Раніше таке траплялося?
В нього є своя кімната? Вона йому подобається?
Він засинає самостійно, а приходить до вас серед ночі? Що при цьому каже?
Що на Вашу думку, могло спровокувати таку поведінку сина?
За останні 3-4 місяці в вашій родині відбувалися якісь важливі події, зміни? Або у хлопчика в школі ( секції)?
Можливо, Ваша дитина стала свідком якихось неприємних ( страшних) подій?

Тобто, щоб розібратися чому ваша дитина боїться спати сама, треба спочатку проаналізувати причини, які лежать на поверхні ( це може бути й очікування ще однієї дитини, переїзд, переведення хлопчика в інший клас або школу, нова вчителька та ін.). Якщо така причина знайдеться, спробувати нівелювати її дії ( можливо спробувати самостійно). Якщо самостійно не вийде, або видимої причини немає, син нічого не говорить , тоді краще звернутися до дитячого психолога.