Александр Федорович 2 години тому: 
Чоловік після моєї сварки з його членами родини , наполягає на спілкуванні з ними .
»
Поради психолога онлайн (безкоштовно)
»
Чоловік після моєї сварки з його членами родини , наполягає на спілкуванні з ними .
| Ирина Константиновна Зубиашвили психолог Київ 11-04-2025 04:47:18 |
2
Володимир Анатолійович Тарасенко На жаль, досить часта ситуація, коли родичі чоловіка поводяться некоректно. Я розумію, що Вам бракує підтримки з боку чоловіка. Вкрай цінно бути поруч із людиною, якій можеш довіряти. Досить сильно впливає на ситуацію чоловік, зі своєю неправильною позицією. Ось тут дозволю собі бути категоричною: у сім'ї зазвичай немає правильного/неправильного – все вирішує взаємний договір, але коли жінку принижують, а чоловік мовчить і дивиться, його позиція – це мовчазна згода. І це неправильно, це дуже погано, це вбиває у жінці почуття власної гідності, деформує її особистість. На жаль, дорослу людину, якою є ваш партнер, складно змінити. Цей факт може засмучувати або розчаровувати, і все ж таки в результаті доведеться взяти його до уваги. Існує ймовірність, що це справді не ваша людина, не той чоловік, якого Ви хотіли б мати поруч. Про що мені складно судити у будь-якому випадку. Постарайтеся розібратися зі своїми бажаннями, пріоритетами та цінностями. 
|
| Алла Григорівна Веленко психолог Київ 11-04-2025 08:25:46 |
2
Володимир Анатолійович Тарасенко Доброго дня. Розумію, що у Вас шквал негативних емоцій через те, що відбувається. І, певне, легше всього, взяти і розлучитися, доводячи чоловікові свою правоту і намагаючись змінити його ставлення у такий спосіб до його матері та сестри. Але чи допоможе це Вам і Вашій дитині в майбутньому бути щасливими? Зовсім не факт. Чому? Я завжди виходжу з того, що не буває випадкових ситуацій. І кожна ситуація нам дається для того, щоб ми чомусь навчилися, щось зрозуміли, щоб стали сильнішими внутрішньо та мудрішими... Особливо, якщо це сімейна ситуація. Тому, перш ніж приймати якісь рішення, як на мене, все ж краще заспокоїтися і спробувати у всьому розібратися. Давайте по порядку. Мама і сестра - це його рідні люди, і між ними сформувалися певні стосунки. Щоб розуміти, чому саме такі стосунки, де чоловіка менше цінують, ніж його сестру, потрібно знати про його дитинство та стосунки між його батьками. Але попередньо можна припустити, що він був недолюблений з дитинства. А у таких випадках формується дуже сильна психо-емоційна залежність від рідних людей. Що може проявлятися в дорослому житті так, як неможливість мати власну думку в стосунках з рідними. Тому таку залежність змінити сварками та поясненнями неможливо, бо це рівень підсвідомості. Що потребує більшої тактовності та психо-емоційної гнучкості з Вашого боку. Певне, якщо не хочете налаштувати чоловіка проти себе і хочете зберегти сім'ю. Адже, Ваш чоловік опинився між двома вогнями. Де з одного боку його мама та сестра, яких він любить як і Ви своїх рідних, а з іншого - Ви. "...він мовчить ,як тільки я починаю йому пояснювати свої почуття і позицію..." Друге. Ви пишете, що він Вас просто поставив перед фактом, що вони знову приїдуть до Вас. Тоді у мене до Вас запитання. А як до цієї ситуації чоловік найчастіше себе завжди поводив? Він з Вами радився по іншим всім питанням? Чи так само, більшість питань замовчує і просто робить сам? Бо позиція мовчання може бути лише захисною реакцією від надмірних жіночих емоцій, які всі чоловіки не переносять через особливості своєї чоловічої психіки. І ця манера захисту могла сформуватися, знову ж таки, в дитинстві, якщо мама надміру емоційна жінка. До речі, чоловіки в дружини обирають жінок, які чимось їм нагадують їх мам. Як Ви думаєте, а чим може нагадувати в Вашому випадку? Третє. Чоловік та дружина ніколи просто так не "паруються". Вони завжди одне одного "дзеркалять". Тобто, нам дають тих людей в пару, завдяки яким ми повинні щось зрозуміти в собі, чомусь навчитися, завдяки саме цим людям розвиватися. Мені важко щось говорити більш конкретне. Адже, замало інформації про Вас як особистість, Ваше дитинство і стосунки Ваших батьків. Бо все це потрібно розглядати в комплексі, перш ніж робити висновки, щоб "не наламати дров". Тому я, знову ж таки, можу висловити лише свої припущення, що Ви дуже емоційна людина з гострим відчуттям несправедливості і тому можете бути достатньо імпульсивною Окрім цього, не вмієте чітко виставляти свої особистісні кордони. Що так само могло сформуватися ще з дитинства. Отже, потрібно розбиратися і з тими моделями поведінки, які передатися Вам від Ваших батьків. І ще. Чоловік, апріорі, не може бути "не Ваш", якщо у Вас вже є дитина. Це Ваш чоловік, Ваша сім'я, і Ваші родичі, з якими Вам потрібно навчитися правильно себе поводити, щоб вони почали з Вами рахуватися та поважати Вашу думку. Думаю, що Ваше питання набагато глибше, аніж ситуація зі свекрухою, яка є лише "верхівкою айсбергу". Тому задаю питання. На чому тримаються Ваші стосунки з чоловіком? Чи були ви коли небудь душевно близькими та відвертими? Які стосунки між Вашими батьками і як було з Вашими особистісними кордонами в Вашому дитинстві? Відредаговано автором 11-04-2025 08:33:19
|
А Ви бажаєте поставити питання психологам просто зараз? Або отримати приватну допомогу психотерапевта онлайн (по Скайпу, Вайберу, Watsapp)?
| Ірина Василівна Гуральчук психолог 11-04-2025 08:58:48 |
3
Алла Григорівна Веленко Ирина Константиновна Зубиашвили Доброго дня. Вам наболіли непорозуміння з чоловіком через його родину. Ви намагалися пояснити йому свою позицію, але він на це ображається. Ви маєте право не спілкуватися з тими, з ким некомфортно і не приймати цих людей в своєму домі. Якщо Ви про це вже сказали чоловікові, отже можна більше не продовжувати пояснювати. Натомість зосередити увагу на тому, що є цінного у Ваших стосунках? Крім питання стосунків з його родиною Вас все влаштовує? Як відбувається комунікація з чоловіком в інших питаннях, чи є взаєморозуміння, повага, теплі відносини?
|
| Володимир Анатолійович Тарасенко психолог Запоріжжя 11-04-2025 10:31:54 |
3
Ирина Константиновна Зубиашвили Ірина Василівна Гуральчук Доброго ранку! цитата:
Як діяти далі ,щоб не нашкодити своїй сім'ї? цитата:
Чи її вже немає ? І, справді, питання надзвичайно важливе та актуальне - є сім'я або ні? То хто має дати відповідь - ви? чоловік? може, психологи? Попри усі складнощі, перед тим, як вам прийняти рішення, варто приділити увагу всебічному аналізу ситуації. Наразі, можемо це зробити разом. Згодні? Отже, ви заміжня і у вас є маленька дитина. До речі, заміж виходили з почуттям любові? Чи, може, інші чинники повпливали? Менше з тим. Згодом сталася зустріч і сварка у вашому домі - цитата:
Понад рік назад були у нас гості у вигляді сестри мого чоловіка з сім'єю та мами. Я зустріла їх ,накрила стіл. Але ми тоді посварилися сильно і я сказала,щоб до нас більше вони в гості не приїздили. цитата:
Але після тієї сварки і усього що я про себе почула. Так воно і є. Це важливий аспект, адже могло несвідомо спрацювати взаємне упереджене ставлення , що сформувалось ще раніше, у той час, коли ви зустрічались до весілля або невдовзі після нього. Могло таке бути? Відчувається, що на чоловіка ви тоді сильно образились за те, що не став вас захищати - цитата:
І замість того, щоб прикрити їм рота . Чоловік зайняв Нейтралочку. Через це, вважаю, вам обом було б бажано навчитись уявляти контекст партнера, тобто бачення ситуації очима партнера. Така здатність дає змогу обирати різні ПРИЙНЯТНІ способи реагування замість ОДНОГО звичного - не завжди мудрого(!) Зокрема, і для вирішення такого завдання працюють сімейні психологи. Вони ж не мають етичного та профессійного права давати буквальні поради, як людям потрібно вчиняти, адже йдеться про особисту відповідальність самих людей за своє життя(!) цитата:
Я вибрала себе . цитата:
Питання : як йому донести ще,що я не бажаю спілкування з лицемврними людьмт ,які мене не поважають. Наступне. Чи допускаєте ви і за яких умов ставлення до вас може змінитись? А ваше ставлення до них в принципі може змінитись на краще? Чи ворожість між вами має бути вічним супутником існування? цитата:
Він зі мною готовий сваритися ,але перед масою і сестрою ,він максимальнл ввічливий і ніколи не на моїй стороні. І це таке делікатне питання, яке не вирішується у площині лінійної логіки. Воно потребує (саме "потребує") бажання зазирнути влиб моделі ваших відносин, відкрити поки що потаємні мотиви і прагнення кожного з подружжя, аби, зрештою, знайти дієві способи подолання проблем і розвитку взаємин в цілому. Відредаговано автором 11-04-2025 10:33:43
|
| Оксана Юрьевна Селезнева психолог м Кам'янське 11-04-2025 10:47:01 |
2
Ірина Василівна Гуральчук Доброго дня. «Як бути?» Тільки Ви знаєте відповідь на це питання. На мою думку, це залежить від того, яка взагалі ситуація склалася в вашій сімʼї, які ви маєте відносини з чоловіком. Якщо родина чоловіка- то єдиний ( так, великий) камінь спотикання, а в усьому іншому в вашій родині « мир та злагода «, я б запропонувала шукати компроміс. Взагалі, сімейне життя- це завжди про компроміси. В тому випадку, коли чоловік з дружиною не можуть домовитися, варто звернутися по допомогу до сімейного психолога. Думаю, ваш випадок теж не безнадійний. Нажаль, статистика дійсно не радує- чоловіки дуже довго не можуть « відірватися « від батьківської родини «, пізно відбувається сепарація , тому дружинам не легко витримати цей період . Але, добра новина в тому, що це все ж трапляється, й висока вирогідність що з часом ви все ж вибудуєте кордони власної сімʼї . А зараз…Ви навряд чи зможете зробити більше, ніж вже зробили:пояснили свою позицію. Чоловік вас не чує, бо для нього його батьківська родина й він- поки що єдине ціле, він не бачить в них « кривдників» від яких треба Вас захищати. Тому, й не слід очікувати від нього цього. Тоді й розчарування в чоловікові не буде. Захищати себе та кордони своєї сімʼї Вам прийдеться деякий час самій. Але, якщо цього не робити ( не зустрічатися з родичами чоловіка, уникати конфліктів), то й поставити межі не вийде.
|
| Валентина Михайловна Жемчужникова психолог Київ 11-04-2025 12:38:38 |
👍 краща відповідь! 1
Ваша проблема намного глубже, чем просто отношения с родителями мужа и отсутствие поддержки мужа. Тут вопрос ваших отношений с ним - насколько вы способны между собой договариваться, уважать друг друга, слышать друг друга, помнить, что вы создали семью друг с другом, а не с родителями и вашими и мужа. Тема границ и договоренностей. Вы описываете достаточно распространенную ситуацию, где два человека создали семью, как взрослые люди, но не отделились еще от своих родителей. Поэтому начинаются детские обиды, неспособность выстроить границы с родителями, требования, чтобы один партнер защищал другого от родителей и их нападки, требования общаться и быть одной семьей, делая вид, что все друг друга любят, по сути лицемерить. Родители и зять/невестка вообще не обязаны общаться, дружить и ходить друг к другу в гости. Как бы дико для многих это не звучало. Основное, что должно быть - это уважение, которое может выражаться просто в том, что люди уважают выбор своего ребенка и не лезут с комментариями, нравоучениями и критикой. Есть желание общаться и теплые чувства друг к другу - прекрасно. Нет - ничего страшного. Я бы рекомендовала вам не горячится с мыслями про развод, а поработать с психологом. Ведь вы не просто так выбрали такого партнера. Обычно если один в детской позиции, то и второй также либо "ребенок" либо "родитель" в отношениях, а чаще всего эти роли сменяют друг друга. И соответственно, важно разобраться в себе - как и почему выбрали такого мужа, как строите отношения. Просто развод ничего не даст, поскольку следующий партнер будет такой же и проблемы те же. Не с родителями может быть, так другие, но суть отношений будет такая же. В отношениях участвуют двое и важно понимать про себя и свой вклад в отношения
|
| 12-04-2025 04:22:55Доповнення від автора |
|
↩ Реакція на відповідь № 380847 для Алла Григорівна Дякую Вам за зворотній зв'язок .Початок наших відносин був досить романтичним. Він на початку кар'єри, військовий . І нас були відносини на відстані.Але Він був ніжним ,відкритим за що я його полюбила. Після того ,як він зробив мені пропозицію , його мама і сестра хотіли нав'язати нам сценарій весілля. Ледве не розписавши ,хто повинен бути з гостей. Тоді - це був мій перший раз відстоювання кордонів.Трішки повернуся у дитинство. Я - єдина донька у своїх батьків. Дитина, яку любили і росла в любові. Мої батьки попри все робили для мене усе , ми були командою . До прикладу якщо я у 6 класі не схотів йти у школу ,бо мене булила вчителька. Мої батьки одразу мене почули і перевели до іншої школи. Вони завжди мною пишалися . Періодично ,у школі в мене був синдром відмінниці. Я боялася батьків засмутити. Але, з часом зрозуміла, що вони за мене і завжди підтримають. Тато в мене завжди допомагав мамі в домашніх справах. Мама з любов'ю до нього . Але ,в моєї мами була ще та Свекруха. Бо мій тато не міг чітко пояснити своїй мамі ,що його вибір треба поважати. Я з дитинства її нп любила. І мені було образливо за мою маму ,хоча мама дозволяла снгі з нею спілкуватися. ( Мій тато був старшим і улюбленим синочком , що вона просто ненавиділа мою маму ,допоки не захворіла смертельно ,потім виборювала пробачення. Наразі в нас відносини з батьками , як дорослої доньки ,в якої є сім'я і Дитина. Мої батьки завжди кинуть усе заради того ,щоб я відпочила з чоловіком ( бо він військовий і наразі). Та візьмуть дитину на пару годин до себе . Ми живемо в одному місці ,але не поруч. Батьки чоловіка і його сестра живуть в іншому місці . Але відносно недалеко від нас. Мої батьки знають чітко: він мій вибір. Я його кохаю. Його батьки весь час ,до тієї сварки. Могли дозволити собі відчитати його ,як малу дитину . Мамуля називає його Сіночок і він ображався на мене ,коли я зазначала ,що це перебір ( Ми з ним однолітки).Його сестра иогла набрати мене і сказати :" чому ти не скажеш ,що мій брат повинен нормально з мамою говорити чи з нею ( колись між ними був конфлікт без моєї участі) ,намагаючись мене зробити посередником " Ми ж одна родина ". Я тоді сказала їй що ми окрема родина. В тебе є чоловік і не лізь. З того часу ,вони стали однією коаліцією з мамою. Коли я казала ,що до мене приїздила мама допомогти з дитиною . Свекруха Підкреслювала, типу:" а моя донька сама справляється . А ти що не можеш? Твоя мама заважає моєму сину. " Тим самим дійшло до того ,що я накрутила себе до того ,що полумала ,що він їй жаліється. Звідки така фраза узялася ,при тому ,що мама давала нам тоді виспатися. Піти у кафе ,побути наодинці. Розсердився на чоловіка,а він каже :" я їй иакого не казав і не збираюся. В період коли вона приїздила ,після гостин моєї мами,то питала мене :" чи не ревнує папа ,шо мама 2 тижні була в нас 🤣😬При мені жодної розмови ,кликали чоловіка на кухню і шепотіла йому на вухо . А після того ,як їхала додому, повторювала сину :" єх ,синок ,не дає вона тобі виховувати дитину. Є тільки її думка. Вона мене не слухає. Тільки свою маму ( хоч я в її присутності не дозволяла собі дзвонити батькам. Щоб не думала,що я її обговорюю. Навіть після цього цирку і розмов ,я нормально реагувала на її приїзд. Розмовляла з нею кожен день напротязі 7 років. З повагою . Інколи навіть жалітися на її сина ( була така тупа ()..Називала її мамою. І ? Чим мені це обернулося? Її донька живе з чоловіком і внеа не моде дозволити собі залишитися на тиждень у них ,бо у доньки власне життя. До нас вони могли їхати натовпом. Раніше чоловік так само ставив перед фактом ,знаючи,як я емоційно відреагую . Мені треба збирати його у відрядження. А тут вони приїхали. Типу його провести. П Але я з поваги до нього ,накривали стіл і зустрічала гостей. Доречі, нас завжди обговорює його мама і сестра, що ми не так святкували.Нп з тими. При тому ,я жодного разу не була запрошена до його сестри у гості. Уявіть собі . Запрошували тільки брата .Але він не їздив. Після тих сварок ,ми не розмовляли місяцями. Я йому казала ,що це не нормально було не захистити мене перед мамою. Тепер вона була лізти ще більше. Якщо ти Не захотів це зробити . Я зроблю це сама,як вмію. І престала з ними спілкуватися. Свекруха пару разів набрала ,я не відповіла . То ,вона нажалілася синочку( типу я не хочу з нею спілкуватися, забороняю спілкуватися з онуком ). При ому, що я не забороняю. Напиши смс. Подзвони онуку. У нього немає телефона,але є планшет. Ніхто за рік не набрав. А тут:" БАЦ!" Ми можемо приїхати. Шок . Для мене шок . Я зрозуміла ,що поваги до мене не було. І я її не збираюся добиватися. Вона написала Сені смс :" усі ваші сварки ,через те ,що Ти не прважаеш батьків свого чоловіка. В тебе є свої родичі. " Не знаю ,до чого це було. Але ,кинувши її у чорний список, мені стало значно легше. Тепер ,я не присутня при їх розмовах і мені лячно ,що ще там йому наговорять. Розпач в душі. А тепер і мене питання ,як з такими людьми розставити кордони щоб вони почули ? |
| Алла Григорівна Веленко психолог Київ 12-04-2025 10:59:48 |
Дякую Вам зі відвертість.
Думаю, що зіграла роль в тому, як склалися обставини, Ваша дитяча схильність бути "гарною дівчинкою". Саме через це Ви не змогли вчасно розставити кордони. А тепер ситуація ускладнилася тим, що довгий час вони себе почували так ніби і повинно все бути. Ви довгий час перебували, не розуміючи цього, в ролі "жертви" по відношенню до аб'юзерів його мами та сестри. А тепер трохи помінялися ролями. Занісши їх у "чорний список" негласно самі стали аб'юзером по відношенню до них. Тобто, на моє переконання, Ви несвідомо маєте сильну внутрішню тенденцію до співзалежних стосунків. Власне, як і Ваш чоловік. Просто у нього - це відкрита форма, а у Вас - латентна, прихована. Що підтверджує ситуація з булінгом в школі. Адже, булінг може бути лише тоді, коли є "жертва". Впевнена, що Ваші батьки чудові і люблять та турбуються одне про одного та про Вас. Але може бути певна ідеалізація сімейних стосунків, в якій виросли і Ви. Тобто, "зацикленість на близьких стосунках. І саме це може провокувати от ту саму схильність до співзалежності. Бо якщо ми головним в житті робимо близьких людей, то будь яке відхилення від ідеалу буде викликати у нас сильні переживання та біль, страждання. Як це відбувається і ж Вами, коли Вас кидає з крайнощі і в крайність. Від "мами" до небажання з нею загалом спілкуватися, агресії до неї, і як наслідок, до чоловіка. Отже, я лише ще більше впевнилася в тому, що "коріння" теперішньої проблеми знаходиться в Вашому дитинстві. Ваша ситуація поверхнево не вирішується, однозначно. Бо все дуже глибоко зав'язане на Ваших емоціях та рефлексах. Адже, коли ми обираємо собі чоловіка, ми обираємо і всю його сім'ю. Це закон стосунків Що робити? Перше. Глибоко розібратися звідки у Вас з'явилася "гарна дівчинка", чому з'явився буллінгер у школі і почати серйозні внутрішні трансформації, щоб Ви змогли стати самодостатньою. ( Не плутати з самостійністю та самотністю) А якщо Ви вийде е з системи співзалежних стосунків, з них вийде і Ваш чоловік автоматично. Бо дружина та чоловік - це одне ціле на внутрішньому тонкому рівні. Власне, як діти та батьки у тому числі. Самі Ви не впораєтеся. Бо це не рівень свідомості, а рівень рефлексів, почуттів та емоцій. Я раджу Вам індивідуальну роботу. Певне, якщо не хочете зламати життя собі та своїй дитині. Бо те, ж чим не впоралися ми, передається нашим дітям у ще більш складній формі. Як це сталося з Вами та Вашою мамою у відношеннях зі свекрухами. Це ще і певна родова програма, яку потрібно "перезаписувати".
|
Щоб запитати або відповісти, авторизируйтесь або пройдіть реєстрацію!
Ви можете запропонувати автору цього питання поспілкуватися
Надіслати запит на спілкування можуть зареєстровані користувачіЩоб відправити автору цього питання пропозицію поспілкуватися, Вам потрібно бути авторизованим.
Поради відвідувачів
Ще немає коментарів. Ви можете бути першим, хто запропонує автору якусь пораду.
 |
|
Наші психологи
