Работа и карьера

Доброго Дня! Я розумію, що з часом я вирішу це питання, як і війна, адаптація в новій країні і т.д, але все таки хочу порадитися.Я знайшла дуже гарну роботу в ресторані. Чудовий колектив, прекрасні керівники і так далі. Частина персоналу звільнилась, а частина отримала підвищення. І мені випала нагода запропонувати роботу українцям на посаду помічника повара. Круто я вбиваю декілька зайців одразу: допомога українцям, моє значення підвищується в очах керівництва, я допомагаю також собі (а інакше б я працювала сама), бонуси і таке інше. І я на радощах написала всім підряд і хто перший відгукнувся, того і запросила, не вивчивши інформацію (хоча б якусь про них). І тут почалися конфлікти. Людина 54 роки пропрацювала повну зміну 10 годин і в ней стояло 5 годин, потім 10 годин. Я відчувала, що вона стомлена, та і сама вона казала що я можу простудитися від втоми. Я побачила що можно зробити ракіровку і запропонувала керівництву. Зі мною погодились. Коли та жінка взнала влаштувала мені скандал: що ти за мене вирішуєш, где етика і таке інше. На наступний день вона прийшла. І не змогла працювати. Ії відправили додому, давши вихідний. Вона в Україні працювала медичною сестрою. Вона також розповіла про війну. Вона висловилась мені і я була рада (коли я працювала менеджером з продажу обожнювала працю з людьми). У ней близькі люди в армії. Вона постійно і напрузі. Потім вона вставляла свої п'ять копійок коли я щось перекладала ії (а вона мови англійської не знає). Намагалась мені моралі читати, приходила на роботу і викидувала претензії мені, а чому той те не зробив, чи той те, чи я щось не зробила і так далі. Одного разу вона прийшла і викинула що я лінива що я посуд не хочу мити - почала на мене кричати при всіх( я пропонувала ії в понеділок давайте буду мити - вона руки не захотіла мінять - я ії нагадала). А мені в той час дало керівництво інше завдання. Іх поставили велику кількість годин (але вона сама просила, хоча не витримувала). Я сказала ідіть і скаржтеся керівництву і ще переклала все керівництву. Ій знову поставили велику кількість годин. Вона не витримала і пішла. Важкі неділі праці були - мене це дуже виснажувало. І мені стало легше коли вона пішла. Я розумію напруга війна, але ж не кожну зміну все викидувати на мене. Швидко інший працівник привів ще двох українців. Життя налагоджується. Я почала більше встигають: танці, курси англійської (групові та ще я додатково займаюсь з викладачем); мітинги на підтримку України і таке інше.

поповнила ряди безробітних
мені потрібна робота , як мінімум тому що в мене немає запасної фінансової подушки чи допомоги
А тут я тому що я дієздатна особа яка може працювати . Але десь щось переклинуло в моїй підкорці що я зкована на цей крок і ні це не лінь а щось глибше.
той випадок коли вакансії є недалеко відносно до місця проживання і я так і є без роботи
Можливість є , а мотивація на реалізацію ніяка .
Чи може така поведінка бути через те що на стресі пішла з попереднього місця роботи і не за власним бажанням

Добрий день. Спробую написати докладно про ситуацію. Справа в тому, що до нас в охоронну фірму взяли нового співробітника (Вітю) ще влітку минулого року. Вітя прийшовши працювати був товариським, комунікабельним, приймав участь у різних святкових заходах колективу. Колектив його прийняв переважною більшістю співробітників, і я принаймні завжди намагався йому все прояснити, показати в роботі, загалом був чуйним до нього.
Але на роботі у нас є один із керівників, який любить робити всілякі підстави людям. Підстави бувають різного типу всім працівникам періодично, Вітю в тому числі теж іноді цей керівник піддьоргував. Отож відбулася наступна ситуація на свято Новий рік. За графіком на добове чергування мав бути я, але так як я чергував на Новий рік минулого року, ось цей керівник разом із ще одним начальником, прямо на корпоративному новорічному вечорі 30 грудня, вирішили поміняти мене з Віктором!Покликали мене на перекурі і сказали: Що ти ж минулого року на Новий рік працював, як це два роки поспіль? Зараз поміняємо тебе. Я казав, що мені все одно, можна не міняти! Але вони ні в яку не хотіли погоджуватись і сказали: Все ми так вирішили, це правильно! Після цього зайшовши всередину кафе начальники майже при всіх сказали: Що графік змінено, і на Новий рік чергує новенький. Вітя засмутився, промовчав і наступного перекуру пішов додому. Зрозуміло, що багато людей вже побудували плани на свято і це свого роду була підстава з боку начальства. Через два дні, коли я з ним побачився, я йому сказав, що це було рішення начальників. Але він мене особливо не хотів слухати і відповів: що мені пофігу, я переживу. Після цього через деякий час я почав помічати, що Вітя почав мене сторонитися, коли починається якась розмова з іншими співробітниками, де я присутній, то Вітя відразу виходить з кімнати, запитуєш його про щось то він відповідає -не знаю-, в очі при питанні не дивиться і якщо є можливість вийти з комунікації, намагається закінчити розмову. Іноді Вітя може зайти в кімнату і не привітатись, як би показуючи мою не значущість. Загалом, повне ігнорування з його боку. Те, що він образився я це зрозумів відразу, ігнорування помітив десь у лютому місяці, пізніше березень-квітень-травень червень, серпень вийшло так що ми не перетиналися в роботі через те, що охороняли різні об\'єкти. Але вересень місяць і працювати почали знову разом, а ігнорування залишилося. Це здалося для мене дивним, адже минуло девять місяців. До речі в подібній ситуації я теж був кілька років тому, засмутився, також був злим, але на начальство, а не на того співробітника, через кого мене поміняли чергуваннями на свято. І за два тижні я охолонув і забув взагалі про таку ситуацію. А Вітя виходить досі не відпустить цієї ситуації і зробив висновок, що у всьому винен я?
Додам інформацію може це важливо: Ми з ним однолітки 38 років. І Вітя до нашого колективу приблизно кожні три роки міняв місця роботи.
Запитання: З його боку це нормально? Як реагувати? Теж ігнорувати? Можливо, я гостро сприймаю таку його поведінку і мені просто треба його не помічяти? Підкажіть!