Іпохондрія?

Так, Tania, схоже на неї.
Що плануєте з цим робити далі?

Здравствуйте, Tania!
Вы правы в том, что это

з’їдає життя

Потому что страхи заставляют вас постоянно искать

в собі болячки

За всем этим скрывается ваш страх смерти. И такое происходит тогда, когда человека не устраивает его жизнь.
То есть, на самом деле, вы боитесь жить.
Поэтому вам надо разбираться с тем, чего вы хотите, убирать страхи и осуществлять желаемое.
И для этого вам будет нужна индивидуальная психотерапия.

Я могу дать вам несколько рекомендаций, которые помогут облегчить ваше состояние:
1. Изучите факты, то есть соберите информацию о здоровье и болезнях, чтобы понимать, что является нормальным для вашего тела, а что может быть признаком заболевания. Это поможет вам отличить реальные симптомы от выдуманных.
2. Установите ограничения для своих поисков, например, уменьшите время, которое вы проводите на сайтах о здоровье, и не занимайтесь поиском симптомов после определенного времени дня.
3. Найдите занятие, которое поможет вам отвлечься от беспокойств о здоровье, например, спорт, чтение книг, общение с друзьями и т.д.
4. Расслабляйтесь, используя такие методы, как медитация, глубокое дыхание, йога, чтобы снизить уровень стресса и беспокойства.
5. Помните, что беспокойство о здоровье, вообще-то, естественно и многие люди сталкиваются с этим. Не стесняйтесь обсуждать свои опасения с близкими людьми.

Если же вы хотите избавиться от того, что

з’їдає життя

то можете обращаться ко мне.
Я работаю с такими проблемами и могу вам помочь.

Доброго ранку!

ІПОХОНДРІЯ?

Дійсно, іпохондрія. Але це прояв, зовніше позначення того, що ховається глибше.

Що це може бути?
Насамперед, страхи і тривога. А вони, в свою чергу, похідні від глибинного почуття небезпеки. Від недовіри світу. Від несприйняття себе. Від хибних установок і закарбованих раніше уявлень.
Можете розповісти, з чого усе почалося?
Що відбувалось у ващому житті до появи іпохондрії і чим наповнене життя зараз?

Отже, вважаю, що потрібна терапія, тобто індивідуальна співпраця з психологом.
На додачу пропоную переглянути відео на вашу тему. Воно, звісно, не лікує. Та й завдання такого не має. Воно допоможе краще зрозуміти проблему.

СТРАХИ. КАК ПРЕОДОЛЕТЬ...
https://upsihologa.com.ua/audio-video-466

Відредаговано автором 13-04-2023 11:29:24

Здравствуйте!
У Вас повышенный уровень тревожности, но для того чтобы Вам помочь необходимо обратится к психотерапевту и разобрать Ваши переживания и установки.

Вы описали реальные факты причин Вашего переживания. В таком случае, Вы не слушаете других по поводу Вашего здоровья, т.к. это Ваш организм и только Вы можете чувствовать, что действительно с Вами происходит.
И это уже реальное переживание, когда было плохо, а Вас переубеждали в обратном. Возьмите для себя на заметку, по отношению к Вам ни один человек не может чувствовать, то что Вы. Полагайтесь только на свои ощущения, и обращайтесь вовремя к врачу.

Доброго дня, Tania! У вашому випадку буде ефективна психотерапія, особливо у когнітивно-поведінковому напрямку- КПТ-терапія.

Переживання з'явилась напевно тоді, коли в один період в мене дуже сильно болів живіт, мені казали, що я себе накручую, а це виявились серйозні проблеми по гінекології. Потім знову болі, ті ж самі слова від оточуючих, і знову лікарня - гнойний перитонит.
В мене є тепер якась недовіра до всього і всіх і водночас до свого ж організму.
А ще в дитинстві батьки на мої скарги про погане самопочуття відповідали, щоб я "не привторялась" і " не шукала в собі болячки"

Ось бачите, як минуле тригернуло в теперішньому? Що з цим робити? Звісно, не намагатись балачками вирішити доволі складну проблему. Потрібно пропрацьовувати потребу суперечити батькам в їхніх недолугих словах. Звільнятись від цієї необхідності. Вчитись довіряти собі. І орієнтуватись на власні відчуття в тілі - не перебільшуючи і не зменшуючи їх важливість.

Насамперед, перестати шукати одразу ж симптоми в інтернеті, зміщати свій фокус на якусь справу. Це, як на мене, мінімальні кроки для початку.

Так, це мінімальне. Але це з розряду порад з глянцевих журналів і взагалі не торкається глибинних причин.

Далі - подружитись із своєю головою?

А Ви - не дружите? І в чому ця дружба буде проявлятись? Дуже цікаво.

Переживання з'явилась напевно тоді, коли в один період в мене дуже сильно болів живіт, мені казали, що я себе накручую, а це виявились серйозні проблеми по гінекології. Потім знову болі, ті ж самі слова від оточуючих, і знову лікарня - гнойний перитонит.
В мене є тепер якась недовіра до всього і всіх і водночас до свого ж організму.

Оце важливий момент! Чому недовіра одразу до ВСІХ?! А не тільки до ТИХ, хто це тоді казав?
І чому недовіра до власного організму?! Якщо він сам Вас й попереджав про небезпеку через біль.
Незрозумілі висновки.

А ще в дитинстві батьки на мої скарги про погане самопочуття відповідали, щоб я "не привторялась" і " не шукала в собі болячки"

А так і було? Шукали? Чи бувало по різному? Інколи Ви їх в собі шукали, а інколи вони самі Вас знаходили?