Question

29-07-2023

Доброго дня! В мене є донька, якій майже 4 роки (3,9) і я погана мама.
Мені не цікаво з нею, вона мене злить і часто дратує.
Вона вимагає дуже багато уваги (принаймні більше, ніж я можу їй її дати). Моя донька гіперактивна: вона взагалі ніколи не буває спокійною, постійно стрибає, бігає, дуріє і вимагає, щоб я робила те саме. Їй треба щоб вся увага була їй, тільки з нею розмовляли, тільки на неї дивилися, тільки з нею гралися. Влаштовує істерики, якщо я розмовляю з чоловіком чи ще з кимось. І ще й змушує, щоб я була весела. Так і говорить : "будь весела!", Це означає, що я маю сміятися. А мене це страшенно дратує. Ніякого власного простору. Вона просто витягує з мене всю енергію. Зараз в садочку канікули і піде в садочок вона аж в вересні. І від однієї думки про це мені хочеться плакати. Я хочу кудись втекти від неї. Вона така енергійна, така істерична і така вперта, що поряд з нею я почуваю себе малою вразливою дитиною, яка хоче сховатися десь за ліжком. Чоловік говорить, що це просто вік такий, а ще говорить, що вона абсолютно моя копія. Я все це розумію. Я розумію, що проблема не в ній (вона абсолютно нормальна здорова дитина, яка веде себе відповідно до свого віку). Я розумію, що всі її істерики і вся її впертість, від того що вона бере участь з мене приклад. Я розумію, що треба бути стриманішою, що треба приділяти їй уваги більше, треба розмовляти і пояснювати їй все спокійно. Але справа в тому, що я не можу. Я граюся з нею через силу, бо треба, а не тому що хочу. Я стримую себе і намагаюся бути м'якшою, але мені погано вдається. Я не хочу возитися з нею весь день, я не хочу слухати її істерики. Як бути? Продовжувати робити через силу, тримати все в собі? Боюся, що я вже не витримую. Що зі мною не так?

Питання від: Анастасія ; Вік: 30

подобається запитання?

А Ви бажаєте поставити питання психологам просто зараз? Або отримати приватну допомогу психотерапевта онлайн (по Скайпу, Вайберу, Watsapp)?

Щоб запитати або відповісти, авторизируйтесь або пройдіть реєстрацію!

Ви можете запропонувати автору цього питання поспілкуватися

Надіслати запит на спілкування можуть зареєстровані користувачі

Щоб відправити автору цього питання пропозицію поспілкуватися, Вам потрібно бути авторизованим.

Поради відвідувачів

Висловилося: 1

0emas3

02-08-2023 дуже схоже на те, що у вас є установка "я мама - значить я повинна...", а раз ви не хочете робити те, що повинні - ви погана мати. ваша совіть (ваша мама, яка виховувала вас до 6 років та соціальні стереотипи) карають вас почуттям провини.

якщо це так, ви готові з цим щось робити? чи краще залишити це на стадії порад, які не подіють і продовжувати жити далі?

Щоб прокоментувати, авторизируйтеся або зареєструйтеся!

Наші психологи

Олександра Соколова
(Дніпро)

Катерина Вовк
(Київ)

Схожі онлайн консультації

27-04-2023 Я погана мама

25-07-2022 Погана мама

11-03-2014 Я погана мама

score 2 · Answer 1 · 2023-07-29 14:15:14

Доброго дня, Анастасія!

"Я не хочу возитися з нею весь день, я не хочу слухати її істерики. Як бути? Продовжувати робити через силу, тримати все в собі? Боюся, що я вже не витримую. Що зі мною не так?"

Тримати в собі точно нічого не потрібно.
Ваші почуття важливі і щоб розібратися з ними вам необхідна особиста терапія.
Там потрібно розбиратися з кордонами, які ви не навчились будувати з донькою, ваша позиція дорослого у відносинах з нею, та ваше вміння розуміти, усвідомлювати та виражати свої почуття, щоб цьому всьому навчити свою доньку. І це зовсім не про вашу поганість, а про ваше поки що невміння у виховательському процесі.
Не зважаючи на все, ви все рівно залишаєтесь самою кращою мамою для своєї дитини.

Соломія Лехіцька психолог · Answer 2 · 2023-07-29 16:08:13

Доброго дня, Анастасія

Ви знаєте, ніхто з батьків не є ідеальним і не завжди можемо дати дітям все, що їм потрібно. Але ваше почуття провини перед донькою, сумніви в своїй окейності як мами, говорять про те, що ви точно і не найгірша мама. Бо ви цінуєте свою дитину, розумієте почуття і потреби своєї дитини, хоч не завжди можете їх забезпечити.

Скажіть, буд ласка, а як було у вашій сімʼї? Коли ви були малою, чи давали вам батьки те, чого зараз хоче ваша донька? Можливо ви просто не вмієте бути у такому злитті з дитиною, бо самі не пережили цей досвід?

Дуже погоджуюся з колегою, що вам варто звернутися на індивідуальну роботу з психологом і працювати над вашими почуттями та стосунками з донькою.

Що важливо розуміти, що ваша дитина, мабуть поводиться так, тому що відчуває ваш стан і не відчуває з вами саме якісного контакту. Коли мама тут зі мною і вона хоче тут зі мною бути. Тому вона посилено намагається це отримати і це ще більше вас знесилює. Попробуйте знайти якесь заняття, яке би вам могло бути щиро цікаво робити з донькою і регулярно приділяти дитині цей час, самій запропонувати їй. Нехай то буде 15-20 хвилин, але ви будете щиро залучені. Якщо дитина це відчує, то, можливо, на деякий час заспокоїться і не буде так сильно вимагати вашої уваги.

Відредаговано автором 29-07-2023 16:09:52

score 1 · Answer 3 · 2023-07-29 17:10:25

Доброго дня, Анастасіє!

цитата:

Як бути?

По-перше, припинити звинувачувати себе(!)
Ніякої вашої провини у стосунках з дочкою я не вбачаю. Далеко не всі батьки можуть витримувати бурхливу, непосидючу, часто диктаторську поведінку дитини, в якої спостергіється гіперактивність. До речі, є такий синдром і він піддається корекції. Щоправда, далеко не всі спеціалісти за нього беруться. Маю на увазі дитячих психіатрів. Ізраїль, Німеччина та деякі інші країни просунулись далеко вперед в цьому плані. Тому варто пошукати відповідну інформацію.

По-друге, щодо навичок поводження з емоціями, то я цілком згодний з висновками і думками колег. Співпраця з психологом дає високі шансі розвинути навички і прояви емоційного інтелекту, як стало модно останнім часов висловлюватись.

І наостанок. Батькам варто дивитись на свою роль у стосунках з дітьми крізь призму такого словосполучення і, відповідно, наповнення, як "достатньо гарна мати" і "достатньо гарний батько". Підкреслюю, не ідеальна мати, а достатньо гарна мати, в житті якої, окрім догляду за дитиною, є свої природні бажання і потреби. А поява в сім'ї дитини не може їх повністю знівелювати. Підкорегувати - так, і то лише у часі виконання.

score 1 · Answer 4 · 2023-07-30 18:57:10

Ваш стан зрозумілий. Коли народжується дитина з таким синдромом – життя батьків стає дуже складним.
Гіпереактивність - це захворювання, і воно не є наслідком поганого виховання. Частіше воно передається у спадок, але точні причини досі не виявлені наукою.
Це захворювання, у якому погано розвинена кора головного мозку, яка відповідає за самоконтроль.
Потрібно звернутися до клінічного психолога або нейропсихолога. Основний акцент робиться на корекцію поведінки психологічними способами. Медікоментозне лікування призначає лише лікар.