Question

08-06-2024

Здравствуйте, не знаю что делать. Когда знакомлюсь с парнями (в работе или в учебе) сразу возникают мысли другие. Начинаю идеализировать, постоянно думаю о нем, привязанность и конце сама себе надоедаю и впадаю в депрессию. Раньше дружила с парнем, нравился тоже, начала привязываться, надоедать, постоянно ругаться. Сейчас чувствую себя одиноко, но заводить отношения тоже не хочу, ибо боюсь что могу даже с тем кто мне вообще не подходит, из-за того что в голоде придумаю много чего и потом начинает нравится этот человек. Знаю у меня недостаток мужского внимания с детства. Как можно переодолеть это?

Питання від: nik71e; Вік: 21

подобається запитання?

А Ви бажаєте поставити питання психологам просто зараз? Або отримати приватну допомогу психотерапевта онлайн (по Скайпу, Вайберу, Watsapp)?

Щоб запитати або відповісти, авторизируйтесь або пройдіть реєстрацію!

Автор питання не дозволив його обговорення. Заборона стосується порад від нефахівців. Відкриті для коментарів питання - тут.

Наші психологи

Ирина Островерх
(Харків)

Катерина Вовк
(Київ)

Юлия Якименко
(Онлайн)

Нiна Уенем
(Онлайн)

Схожі онлайн консультації

29-04-2024 Сильная привязанность и тревожность у сына

31-03-2023 Тревожная привязанность

11-10-2022 Не здоровая привязанность

13-09-2022 Сильная привязанность к учителю

31-08-2022 Привязанность к врачу

01-04-2022 Привязанность

17-03-2022 Тесная привязанность к родителям

04-01-2022 Привязанность ?

27-12-2021 Больная привязанность к человеку

14-12-2021 Привязанность к бывшей

Соломія Лехіцька психолог · Answer 1 · 2024-06-08 20:39:01

Доброго вечора
В такому випадку вважаю, що єдине, що вам можна запропонувати - індивідуальна психотерапія. Виглядає, що це проблема не в конкретних стосунках з чоловіком, а в спілкуванні з чоловіками в цілому. Швидше за все, ви можете бути схильні до співзалежності а стосунках. Тому варто детально розібратися звідки у вас це взялося і тоді можна думати, що робити.

Відредаговано автором 08-06-2024 20:39:20

Answer 2 · 2024-06-08 23:26:51

Давайте разбираться.
Для Вашего возраста идеализация - это в какой-то степени норма.
Вы пишете, что от этого уже и некомфортно, но идеализируете все же зачем -то.
Давайте попробуем понять. Есть такое понятие в психологии- как вторичная выгода. Наша психика устроена так, что зря ничего не делает.
Когда Вы идеализируете, человека, наделяете его лучшими качествами, чем это помогает Вам? В чем выгода от такой идеализации. Что от этого получаете?
Если я правильно поняла. Вы выросли в неполной семье и у Вас сформировался тип тревожной привязанности. . Поэтому Вы склонны идеализировать других.. Вам хочется близости, но трудно доверять своим партнерам.
Во всем этом надо разбираться с психологом на консультации.
Вам нужно понять. что близкие отношения могут и должны давать чувство покоя и стабильности.
Ну и придется изменить мышление, отказавшись от убеждения, что любовь — это эмоциональные качели.
А также нужно поработать над Вашей самооценкой.

Відредаговано автором 08-06-2024 23:28:03

Віталія Юріївна Мельник психолог Харків · Answer 3 · 2024-06-09 00:22:53

Добрий вечір.

цитата:

Как можно переодолеть это?

Ви описуєте ситуацію, яка свідчить про порушення прив'язаності. Щоб розібратися у ваших кордонах та способах контакту з чоловіками,вам варто розпочати індивідуальну роботу з психотерапевтом.

Алла Григорівна Веленко психолог Київ · Answer 4 · 2024-06-09 12:24:51

Доброго ранку!
Я розумію Вас. Починати стосунки, знаючи, що в них буде боляче, дуже складно. Але і проживати своє життя, не маючи стосунків з чоловіками - це також не вихід. Ви пишете, що зі сторони батька було недостатньо уваги. І згодна, така швидка прив'язливість до чоловіків, і як наслідок, страх втрати стосунків, може працювати у Вас як компенсаторика. Таке собі підсвідоме намагання отримати від інших те, що не додав батько, але... Чоловіки ніколи не дадуть того, що міг би дати батько. У них зовсім інша функція. При тому, що схильність до "залипання" може ще й перейти в "спадок", наприклад, від мами, у вигляді певної програми. Схильність до залежних стосунків виникає ще й тоді, коли ми не маємо внутрішньої цілісності, опори. І тому підсвідомо прагнемо знайти когось, на кого можна повністю "перевіситися". А для цього та людина, той чоловік, має бути ідеальним, щоб відповідати нашим потребам. Звідси істерики і скандали, коли людина чомусь не така як ми думали, не відповідає нашим канонам...
Що робити?
Якщо я Вам зараз пораджу не прив'язуватися до чоловіків, не ідеалізувати їх, стати самодостатньою, знайшовши внутрішню опору в собі ( це зовсім не те, що самостійність, не плутати), Ви зможете так себе поводити? Ви зможете собі наказати не бути в очікуваннях, не бути до чоловіків в претензіях?
Навряд чи. Адже, нашою поведінкою керує підсвідомість, до якої ми самостійно не маємо доступу. І така поведінка відбувається на рівні рефлексів. Тобто, щоб повністю перезавантажити своє життя, необхідна глибинна трансформаційна робота з психологом. Ну, або роками "наступати на одні і ті ж граблі"...