Дитина в дитячому садку ні з ким не дружить і не грається, а вдома - зовсім інша. Чому так???

Question

Доброго дня, шановні психологи! Допоможіть зрозуміти, що відбувається.
Доньці 5 років, віднедавна почала знову ходити в садочок (тривалий час його не відвідувала зі зрозумілих причин)... Але мене дуже непокоїть, що в неї там немає друзів. Взагалі! Вона навіть грається там сама по собі. І найдивніше - що їй саме так комфортно!!! З садочка вона приходить додому весела. Водночас таке враження, що там, у садочку, вона "одягає" на себе образ сором'язливої дівчинки, та ще й жертви. Намагається бути слухняною. Але вдома - це справжній ураган!!! Бігає, командує, верещить, якщо їй щось не подобається - не мовчить! Може навіть сестру старшу вдарити, якщо та її образить... А в садочку - все навпаки! якщо її хтось легенько ненароком штовхне - плаче. Чому так???? Ніби дві різні дитини! Там наче боїться себе проявляти. Відповідно, інші діти тому, мабуть, не беруть її до себе гратися.
Та найбільше я переживаю, що вона ні з ким не товаришує((( Уже планую поговорити з вихователькою, щоб та посприяла, аби її дітки брали до себе в компанії. А потім згадую, що в мене така ж старша донька (11 років) + я — ми такі ж самі!!!! Нам комфортно бути самим!!! (я взагалі в подругах розчарувалася, найкраща подруга - мій чоловік). То, може, діти переймають мій приклад??? І не треба на них тиснути, щоб обов'язково з кимось дружили??

Павел Леонидович Басанский · Accepted Answer

[quote]І що Ви, жодних образ! Навпаки[/quote]
Це добре, бо образити в жодному разі не хотів.
[quote]Зрештою, у дорослому житті бути нарцисом - не найгірший варіант, вважаю[/quote]
З одного боку так - Ви праві, бо такі люди досить пристосовані в соціумі (який теж є зараз максимально нарцисичним), легше досягають своїх цілей та отримують те, що бажають (різними способами), бо бажають ДУЖЕ сильно та відрізняються винахідливістю та артистичністю.
Але ж з другого боку, як Ви й самі вже бачите, подібні люди через свої особливості починають втрачати у відносинах, бо не вміють та часто й не хочуть вміти їх будувати здоровими. А в патологічних відносинах мало хт захоче перебувати. Тільки якщо зустрінуться їй такі ж самі нарцисичні подруги та чоловік. Тоді вони порозуміються, бо мають спільні цінності. Я знаю чимало подібних прикладів і дружби, і подружнього життя. 
В іншому випадку партнер Вашої доньки буде страждати через подібні вибрики.
[quote]Моя донька народилася 28 числа. Це одиничка! Природжені лідери, сильні люди - і такою я її бачу в майбутньому дорослому житті[/quote]
Так, лідерство - це гарно, буде пробивною. Головне, щоб не йшла по головах, як це часто трапляється з нарцисичними людьми. Звісно, що за це їх ніхто не любить.
[quote]істерики, агресія, щоб досягти свого[/quote]
Оце до речі і є справжній прояв егоїзму - "щоб досягти СВОГО будь-яким чином". Бо те, про що Ви пишете:
[quote]Крім егоїзму, напевно (завжди поділиться із сестрою)[/quote]
не обов'язково про альтруїзм. Це теж може бути проявом егоїзма, але ретельно замаскованого. Все залежить від мотивів дитини, про які ми не знаємо і про які вона може і не сказати чесно. Наведу варіанти:
1) поділилася, щоб батьки сказали "молодець" - тобто щоб заробити вашу прихильність (бо для вас бути щедрою - це цінність) і щоб гарно виглядало (бо нарцисичні люди дуже турбуються про те, щоб гарно виглядати перед іншими);
2) зробила це з вигодою для себе - щоб потім попросити в сестри те, що їй потрібно: "я ж тобі давала-ділилася, тож тепер й ти поділися" - і сестрі буде важко їй відмовити (і Ваша донька про це знає);
3) вчинок дув зроблений не для сестри, а для того, щоб відчути задоволення від себе - "яка я щедра", та для самоствердження - "ось як я можу" і "від мене багато залежить" тощо.

Яна Дмитрівна Кузик · Answer

Доброго дня. 

А в чому саме Ви бачите проблему того, що в садочку донька проводить більше час на самоті, враховуючи, що їй так комфортно, з Ваших слів? 

Чи була така різниця в поведінці при попередніх відвідуваннях садочку? І що сама дитина говорить про садок? Як їй час там? 

Звісно, білш відсторонена поведінка може мати різні причини, починаючи з того, що їй в садку нші дітки чи сама організація часу некомфортна, викликає якийсь стрес, з яким дитина так справляється. Або це може бути пов*язано із зміною обстановки в якій вона відчуває потребу в окремому проведенні часу. 

Насторожливим моментом скоріше є те, що при найменшому стику в садку вона плаче, а вдома, з Ваших слів добре себе захищає - можливо тут присутній певний острах чи настороженість або до дітей, або до реакції вихователя і донька не має безпеки в тому щоб себе захищати. 

Тут важливо спостерігати за цим, іноді корисним є пробути певний час з дитиною в садку, якщо є така можливість і спостерігати за нею самостійно. 

Звісно не варто ігнорувати і те, що з Ваши слів Ви і сестра також мають вузьке коло спілкування, і можливо позасім*єю доньці не цікаво, не комфортно або з її відчуттів не безпечно бути "як завжди". 
А як Ви самі заохочуєте доньку до нових знайомств і спілкування з дітками? Чи часто вона крім садка буває в оточенні інших людей, крім родини? Як тоді себе поводить?

Яна Дмитрівна Кузик · Answer

Ну власне в цьому може бути і основна причина. Відсутність у неї навичок спілкування з однолітками, особливо коли в садочку їх багато, вони активні, шумні і т.д. Тут не варто переживати з приводу її навичок комунікації взагалі, адже з Ваших слів вони дуже гарно розвинуті. Просто варто дати час дитині звикнути, бо те що вона говорить із старшими сусідами теж скоріше всього через вплив спілкування в родині, де вони такі ж дорослі, "знайомі" знайомі якимись повадками, можливо більше схожі на батьків по категорії "дорослі" і тому їй комфортніше. 

Може бути дуже корисним ходити з нею на майданчик іноді де є інші діти, і спонукати її гратись з ними, без тиску, а скоріш самій відійшовши подалі і давши доньці простір. Можливо не одразу але вона може сама обирати до кого підходити, і поступово звикаючи до спілкування буде леше адаптуватись в садку. 
Те саме стосовно садка, кращене тиснути на неї, і дати можливість звикнути до нового і не зрозумілого. Якщо там є якісь групові заходи то вже вихователька може залучати її, якась там робота в групках і т.д. І спостерігати за реакцію, питати після садка як їй було, чи є цікаві для неї дітки навіть якщо вона не ними не спілкувалась. І так по троху. Якщо вже через пару тижнів ніяких змін не буде, можна шукати нові методи, але поки краще не тиснути на неї очікуваннями чи тривогами. Трішки простору і підтримки, і гааю все наладиться)

Яна Дмитрівна Кузик · Answer

"чи є це проблемою і чи треба щось робити? Не хочу, щоб моя дитина була наче якимось ізгоєм у колективі чи що" - Ви дуже вірними питаннями задаєтесь, тільки тут треба трішки розрізнення. Якщо вона не може встановлювати спілкування але дуже хоче і страждає від цього - це одне. Коли вона хоче і намагається але її не сприймають -це інше. А поки з описаного Вами Ваша донька дуже акуратно вибудовує власний простір, щоб якраз таки бути в комфорті. Бо інші їй не знайомі, шумні і не комфортні. Тобто прямого бажання контакту у неї до них поки немає, але не означає, що його не буде. 

".і ще не любить криків та шуму там...їй дискомфортно" - ну власне от, а як в садку без криків і шуму. Якщо до цього вона перебувала в іншій обстановці, таке середовище може напружувати і втомлювати базово на рівні нервоої системи, яка не звикла опрацьовувати таку кількість подразників. І для адаптації тут потрібен час. 

В будь-якому випадку, поки трохи часу і того про що писала вище, а якщо будете бачити, що зсувів позитивних немає, то можете звертатись чи на сайт чи в повідомлення. 
І ще один момент, який дуже навіть хороший, що донечка в такому віці вміє свій простір вибудувати і відчуває як їй буде комфортно і спокійно, створити собі тиху гавань і безпеку, а не розгублюється серед всього і не страждає від такої закинутості до нового середовища. Це дуже гарна навичка у неї)

Валентина Михайловна Жемчужникова · Answer

Вы признаете, что сами такие и никуда не ходите. И при этом вам комфортно так.
Откуда ж дочери вашей взять навык общения? Она ж ваш пример берет. 
И тут предположу, что вам не так и комфортно в вашей изоляции и отсутствии подруг, что кроме мужа особо и нет никого. И потому вы хотите, чтобы у дочери было по другому.

С воспитательницей вы можете поговорить, чтобы она для начала просто рассказала вам свои наблюдения, как дочка взаимодействует с детками в группе - как было изначально, что меняется и тп.
Плюс в игровой форме, через рисунки можно понять, как дочери там находиться.

Павел Леонидович Басанский · Answer

Здравствуйте!
Не могу и не буду Вас успокаивать, как это делают другие коллеги. Приходится иногда говорить неприятную правду. Так как уверен: лучше горькая, но правда, чем бальзам в уши.
Дело вовсе НЕ в стеснительности или замкнутости.
[quote]Водночас таке враження, що там, у садочку, вона "одягає" на себе образ сором'язливої дівчинки, та ще й жертви. Намагається бути слухняною. Але вдома - це справжній ураган!!! Бігає, командує, верещить, якщо їй щось не подобається - не мовчить! Може навіть сестру старшу вдарити, якщо та її образить... А в садочку - все навпаки! якщо її хтось легенько ненароком штовхне - плаче. Чому так???? Ніби дві різні дитини![/quote]
Именно, одевает маску. И эта маска ей выгодна - чтобы понравиться воспитателям. Проявление лицемерия. Уверен, что она прекрасно умеет нравится другим, когда захочет. И манипулировать прекрасно умеет. А если учесть еще и склонность командовать-проявлять власть, орать от эгоизма, проявить агрессию к сестре, враждебность, неумение дружить и пр., то перед нами типичный портрет ребенка-нарцисса.
Наверное, неприятно это будет прочитать и захочется опровергнуть мои слова, но увы, из песни слов не выкинешь. Я подобных детей видел воочию. И неоднократно. К сожалению это врожденное и исправлению не подлежит. Будет всегда манипулировать и играть в психологические игры. А кто захочет дружить при таком раскладе? Даже если захочет вначале, то со временем поймет, с кем имеет дело - и отдалиться. Ради собственной психологической безопасности. Так как подобное поведение - крайне токсично.  
[quote]Ніби дві різні дитини! Там наче боїться себе проявляти. Відповідно, інші діти тому, мабуть, не беруть її до себе гратися[/quote]
Все верно, как чемодан с двойным дном. И дети прекрасно чувствуют и распознают эту двойственность, лицемерие, манипуляции слезами и создание образа жертвы - который ей выгоден, так как получает удвоенное внимание окружающих. Людям, в том числе и детям, это не нравится. Так как нечестно. Все получается в итоге справедливо.

Авторизація

Пошук психолога або психотерапевта

Статті, огляди, словник та теми з психології

Тести для самопізнання та психологічні вікторини

Авторизація

Дитина в дитячому садку ні з ким не дружить і не грається, а вдома - зовсім інша. Чому так???

Відповіді психологів