Question

23-09-2024

Доброго дня, шановні психологи! Допоможіть зрозуміти, що відбувається.
Доньці 5 років, віднедавна почала знову ходити в садочок (тривалий час його не відвідувала зі зрозумілих причин)... Але мене дуже непокоїть, що в неї там немає друзів. Взагалі! Вона навіть грається там сама по собі. І найдивніше - що їй саме так комфортно!!! З садочка вона приходить додому весела. Водночас таке враження, що там, у садочку, вона "одягає" на себе образ сором'язливої дівчинки, та ще й жертви. Намагається бути слухняною. Але вдома - це справжній ураган!!! Бігає, командує, верещить, якщо їй щось не подобається - не мовчить! Може навіть сестру старшу вдарити, якщо та її образить... А в садочку - все навпаки! якщо її хтось легенько ненароком штовхне - плаче. Чому так???? Ніби дві різні дитини! Там наче боїться себе проявляти. Відповідно, інші діти тому, мабуть, не беруть її до себе гратися.
Та найбільше я переживаю, що вона ні з ким не товаришує((( Уже планую поговорити з вихователькою, щоб та посприяла, аби її дітки брали до себе в компанії. А потім згадую, що в мене така ж старша донька (11 років) + я — ми такі ж самі!!!! Нам комфортно бути самим!!! (я взагалі в подругах розчарувалася, найкраща подруга - мій чоловік). То, може, діти переймають мій приклад??? І не треба на них тиснути, щоб обов'язково з кимось дружили??

Питання від: Tutty; Вік: 34

подобається запитання?

Яна Дмитрівна Кузик психолог 23-09-2024 12:20:04

Доброго дня.

А в чому саме Ви бачите проблему того, що в садочку донька проводить більше час на самоті, враховуючи, що їй так комфортно, з Ваших слів?

Чи була така різниця в поведінці при попередніх відвідуваннях садочку? І що сама дитина говорить про садок? Як їй час там?

Звісно, білш відсторонена поведінка може мати різні причини, починаючи з того, що їй в садку нші дітки чи сама організація часу некомфортна, викликає якийсь стрес, з яким дитина так справляється. Або це може бути пов*язано із зміною обстановки в якій вона відчуває потребу в окремому проведенні часу.

Насторожливим моментом скоріше є те, що при найменшому стику в садку вона плаче, а вдома, з Ваших слів добре себе захищає - можливо тут присутній певний острах чи настороженість або до дітей, або до реакції вихователя і донька не має безпеки в тому щоб себе захищати.

Тут важливо спостерігати за цим, іноді корисним є пробути певний час з дитиною в садку, якщо є така можливість і спостерігати за нею самостійно.

Звісно не варто ігнорувати і те, що з Ваши слів Ви і сестра також мають вузьке коло спілкування, і можливо позасім*єю доньці не цікаво, не комфортно або з її відчуттів не безпечно бути "як завжди".
А як Ви самі заохочуєте доньку до нових знайомств і спілкування з дітками? Чи часто вона крім садка буває в оточенні інших людей, крім родини? Як тоді себе поводить?

👍 радити психолога:

23-09-2024 12:36:45Доповнення від автора

↩ Реакція на відповідь № 371675 для Яна Дмитрівна

Ви знаєте, не заохочую ніяк(((...і справді, крім родини, вона особливо ніде не буває. Спілкується фактично лише зі своєю сестрою і двома сусідськими дітками. Тому і в садочок я її відвела, не зважаючи на те, що тривоги і т.д. Щоб у неї було більше спілкування з однолітками. Іще один нюанс. Вона легко знаходить спільну мову з нашими сусідами поважного віку! Може все їм розповісти, що мама робить, де тато... Погратися з ними. Але коли ми на дитячому майданчику, і до неї підходить якась дитина і задає якісь запитання, вона насуплюється і мовчить, схиливши голову((( питаю їх: чому? Каже: я соромлюся...не хочу!

Яна Дмитрівна Кузик психолог 23-09-2024 12:48:02

Ну власне в цьому може бути і основна причина. Відсутність у неї навичок спілкування з однолітками, особливо коли в садочку їх багато, вони активні, шумні і т.д. Тут не варто переживати з приводу її навичок комунікації взагалі, адже з Ваших слів вони дуже гарно розвинуті. Просто варто дати час дитині звикнути, бо те що вона говорить із старшими сусідами теж скоріше всього через вплив спілкування в родині, де вони такі ж дорослі, "знайомі" знайомі якимись повадками, можливо більше схожі на батьків по категорії "дорослі" і тому їй комфортніше.

Може бути дуже корисним ходити з нею на майданчик іноді де є інші діти, і спонукати її гратись з ними, без тиску, а скоріш самій відійшовши подалі і давши доньці простір. Можливо не одразу але вона може сама обирати до кого підходити, і поступово звикаючи до спілкування буде леше адаптуватись в садку.
Те саме стосовно садка, кращене тиснути на неї, і дати можливість звикнути до нового і не зрозумілого. Якщо там є якісь групові заходи то вже вихователька може залучати її, якась там робота в групках і т.д. І спостерігати за реакцію, питати після садка як їй було, чи є цікаві для неї дітки навіть якщо вона не ними не спілкувалась. І так по троху. Якщо вже через пару тижнів ніяких змін не буде, можна шукати нові методи, але поки краще не тиснути на неї очікуваннями чи тривогами. Трішки простору і підтримки, і гааю все наладиться)

👍 радити психолога:

23-09-2024 12:48:10Доповнення від автора

↩ Реакція на відповідь № 371675 для Яна Дмитрівна

Ще додам. Ви питаєте, чому я бачу а цьому проблему?Я власне і хочу зрозуміти з Вашою допомогою, чи є це проблемою і чи треба щось робити? Не хочу, щоб моя дитина була наче якимось ізгоєм у колективі чи що...Їй і справді комфортно наодинці, начеб-то. Хоча коли приходить додому, скучає за сестрою і просить її з нею погратися. Про сам садочок каже, що подобається. Єдине: не любить там спати, і просить забирати до сну. Але так робимо рідко, обоє на роботі...і ще не любить криків та шуму там...їй дискомфортно

23-09-2024 12:49:46Доповнення від автора

↩ Реакція на відповідь № 371680 для Яна Дмитрівна

Дякую Вам❤️трішки заспокоїли

Яна Дмитрівна Кузик психолог 23-09-2024 12:59:36

"чи є це проблемою і чи треба щось робити? Не хочу, щоб моя дитина була наче якимось ізгоєм у колективі чи що" - Ви дуже вірними питаннями задаєтесь, тільки тут треба трішки розрізнення. Якщо вона не може встановлювати спілкування але дуже хоче і страждає від цього - це одне. Коли вона хоче і намагається але її не сприймають -це інше. А поки з описаного Вами Ваша донька дуже акуратно вибудовує власний простір, щоб якраз таки бути в комфорті. Бо інші їй не знайомі, шумні і не комфортні. Тобто прямого бажання контакту у неї до них поки немає, але не означає, що його не буде.

".і ще не любить криків та шуму там...їй дискомфортно" - ну власне от, а як в садку без криків і шуму. Якщо до цього вона перебувала в іншій обстановці, таке середовище може напружувати і втомлювати базово на рівні нервоої системи, яка не звикла опрацьовувати таку кількість подразників. І для адаптації тут потрібен час.

В будь-якому випадку, поки трохи часу і того про що писала вище, а якщо будете бачити, що зсувів позитивних немає, то можете звертатись чи на сайт чи в повідомлення.
І ще один момент, який дуже навіть хороший, що донечка в такому віці вміє свій простір вибудувати і відчуває як їй буде комфортно і спокійно, створити собі тиху гавань і безпеку, а не розгублюється серед всього і не страждає від такої закинутості до нового середовища. Це дуже гарна навичка у неї)

👍 радити психолога:

Валентина Михайловна Жемчужникова психолог Київ 23-09-2024 15:26:29

Вы признаете, что сами такие и никуда не ходите. И при этом вам комфортно так.
Откуда ж дочери вашей взять навык общения? Она ж ваш пример берет.
И тут предположу, что вам не так и комфортно в вашей изоляции и отсутствии подруг, что кроме мужа особо и нет никого. И потому вы хотите, чтобы у дочери было по другому.

С воспитательницей вы можете поговорить, чтобы она для начала просто рассказала вам свои наблюдения, как дочка взаимодействует с детками в группе - как было изначально, что меняется и тп.
Плюс в игровой форме, через рисунки можно понять, как дочери там находиться.

👍 радити психолога:

Павел Леонидович Басанский психолог Київ 23-09-2024 16:57:48

Здравствуйте!
Не могу и не буду Вас успокаивать, как это делают другие коллеги. Приходится иногда говорить неприятную правду. Так как уверен: лучше горькая, но правда, чем бальзам в уши.
Дело вовсе НЕ в стеснительности или замкнутости.

цитата:

Водночас таке враження, що там, у садочку, вона "одягає" на себе образ сором'язливої дівчинки, та ще й жертви. Намагається бути слухняною. Але вдома - це справжній ураган!!! Бігає, командує, верещить, якщо їй щось не подобається - не мовчить! Може навіть сестру старшу вдарити, якщо та її образить... А в садочку - все навпаки! якщо її хтось легенько ненароком штовхне - плаче. Чому так???? Ніби дві різні дитини!

Именно, одевает маску. И эта маска ей выгодна - чтобы понравиться воспитателям. Проявление лицемерия. Уверен, что она прекрасно умеет нравится другим, когда захочет. И манипулировать прекрасно умеет. А если учесть еще и склонность командовать-проявлять власть, орать от эгоизма, проявить агрессию к сестре, враждебность, неумение дружить и пр., то перед нами типичный портрет ребенка-нарцисса.
Наверное, неприятно это будет прочитать и захочется опровергнуть мои слова, но увы, из песни слов не выкинешь. Я подобных детей видел воочию. И неоднократно. К сожалению это врожденное и исправлению не подлежит. Будет всегда манипулировать и играть в психологические игры. А кто захочет дружить при таком раскладе? Даже если захочет вначале, то со временем поймет, с кем имеет дело - и отдалиться. Ради собственной психологической безопасности. Так как подобное поведение - крайне токсично.

цитата:

Ніби дві різні дитини! Там наче боїться себе проявляти. Відповідно, інші діти тому, мабуть, не беруть її до себе гратися

Все верно, как чемодан с двойным дном. И дети прекрасно чувствуют и распознают эту двойственность, лицемерие, манипуляции слезами и создание образа жертвы - который ей выгоден, так как получает удвоенное внимание окружающих. Людям, в том числе и детям, это не нравится. Так как нечестно. Все получается в итоге справедливо.

👍 радити психолога:

23-09-2024 17:23:09Доповнення від автора

↩ Реакція на відповідь № 371717 для Павел Леонидович

Хмм... Дуууже цікавою стала Ваша думка. Якесь відкриття для мене, про яке навіть подумати не могла.
І що Ви, жодних образ! Навпаки. Зрештою, у дорослому житті бути нарцисом - не найгірший варіант, вважаю.
Моя донька народилася 28 числа. Це одиничка! Природжені лідери, сильні люди - і такою я її бачу в майбутньому дорослому житті. А в садку - реально маска жертва... Якій і я, і всі родичі, які її добре знають, дивуються!!! Все вірно...І істерики, агресія, щоб досягти свого - про що я не дуже тут розповідала в попередніх реакціях, це теж у неї є. Крім егоїзму, напевно (завжди поділиться із сестрою).

Щоб запитати або відповісти, авторизируйтесь або пройдіть реєстрацію!

Автор питання не дозволив його обговорення. Заборона стосується порад від нефахівців. Відкриті для коментарів питання - тут.

Наші психологи

Катерина Вовк
(Київ)

Олександра Соколова
(Дніпро)

Павел Леонидович Басанский психолог Київ · Accepted Answer · 2024-09-23 22:36:37

цитата:

І що Ви, жодних образ! Навпаки

Це добре, бо образити в жодному разі не хотів.

цитата:

Зрештою, у дорослому житті бути нарцисом - не найгірший варіант, вважаю

З одного боку так - Ви праві, бо такі люди досить пристосовані в соціумі (який теж є зараз максимально нарцисичним), легше досягають своїх цілей та отримують те, що бажають (різними способами), бо бажають ДУЖЕ сильно та відрізняються винахідливістю та артистичністю.
Але ж з другого боку, як Ви й самі вже бачите, подібні люди через свої особливості починають втрачати у відносинах, бо не вміють та часто й не хочуть вміти їх будувати здоровими. А в патологічних відносинах мало хт захоче перебувати. Тільки якщо зустрінуться їй такі ж самі нарцисичні подруги та чоловік. Тоді вони порозуміються, бо мають спільні цінності. Я знаю чимало подібних прикладів і дружби, і подружнього життя.
В іншому випадку партнер Вашої доньки буде страждати через подібні вибрики.

цитата:

Моя донька народилася 28 числа. Це одиничка! Природжені лідери, сильні люди - і такою я її бачу в майбутньому дорослому житті

Так, лідерство - це гарно, буде пробивною. Головне, щоб не йшла по головах, як це часто трапляється з нарцисичними людьми. Звісно, що за це їх ніхто не любить.

цитата:

істерики, агресія, щоб досягти свого

Оце до речі і є справжній прояв егоїзму - "щоб досягти СВОГО будь-яким чином". Бо те, про що Ви пишете:

цитата:

Крім егоїзму, напевно (завжди поділиться із сестрою)

не обов'язково про альтруїзм. Це теж може бути проявом егоїзма, але ретельно замаскованого. Все залежить від мотивів дитини, про які ми не знаємо і про які вона може і не сказати чесно. Наведу варіанти:
1) поділилася, щоб батьки сказали "молодець" - тобто щоб заробити вашу прихильність (бо для вас бути щедрою - це цінність) і щоб гарно виглядало (бо нарцисичні люди дуже турбуються про те, щоб гарно виглядати перед іншими);
2) зробила це з вигодою для себе - щоб потім попросити в сестри те, що їй потрібно: "я ж тобі давала-ділилася, тож тепер й ти поділися" - і сестрі буде важко їй відмовити (і Ваша донька про це знає);
3) вчинок дув зроблений не для сестри, а для того, щоб відчути задоволення від себе - "яка я щедра", та для самоствердження - "ось як я можу" і "від мене багато залежить" тощо.

Дитина в дитячому садку ні з ким не дружить і не грається, а вдома - зовсім інша. Чому так???