Як справитись самотужки з розчаруванням
»
Поради психолога онлайн (безкоштовно)
»
Як справитись самотужки з розчаруванням
| 15-03-2025 01:05:50Доповнення від автора |
| В мене є відчуття ,що зовні я себе прокачала,не до кінця але я працюю над цим . Але внутрішнє ,ні ...я ніби заглушила в собі біль і розчарування ,але не відпустила цю ситуацію ... Образа досі є ,зараз між нами немає абсолютно ніяких стосунків , змушені бачитись лише тоді як приїздить у відпустку і приходить до дітей ...але при кожній зустрічі так і намагається вколоти і зачепити, споглядаючи на мою реакцію ... Насміхається з того що ось він такий класний відразу одружився а я сижу ...типу мене ніхто не кличе ,( кликали ,мені зробили пропозицію ,не так давно ) але я відмовила , я не готова і це мій свідомий вибір. Моя сім'я зараз це мої діти і я не дуже хочу впускати якогось чоловіка в своє життя ... Але ,наголошу ,можливо це ще не пережиті травми які залишились не дають мені змоги ,почати все спочатку з новою людиною...??? Бо мені здається я занадто розчарувалась в чоловіках як мені вийти з цього замкнутого кола? |
| Павел Леонидович Басанский психолог Київ 15-03-2025 01:32:14 |
1
Здравствуйте! А зачем это делать самостоятельно? Почему не пройти такую необходимую в данной ситуации психотерапию с психологом? Или вопрос в финансах? Дело в том, что прожить боль и травмы не так легко одной, без терапевтических приемов и техник. Бывший, судя по описанию поведения, был нарциссичным, а значит Вы точно имеете нарциссическую травму. А возможно, имели ее еще ранее, с детства, потому как выбирают таких людей в партнеры всегда НЕ случайно, а по совпадению с семейной моделью. Исцелиться же от нарциссической травмы самостоятельно точно не выйдет. 
|
А Ви бажаєте поставити питання психологам просто зараз? Або отримати приватну допомогу психотерапевта онлайн (по Скайпу, Вайберу, Watsapp)?
| Ирина Константиновна Зубиашвили психолог Київ 15-03-2025 07:10:26 |
1
Те, що Ви змінили зачіску, намагаєтеся змінити стиль життя – це правильно. Але боротися з душевним болем точно не треба. Треба цей біль прожити та відпустити. Поставити психологічну крапку. Але Вам вже написав колега, що сама Ви це зробити не зможете. Це непроста ситуація. Потрібна допомога психолога. . Відредаговано автором 15-03-2025 07:11:15
|
| Володимир Анатолійович Тарасенко психолог Запоріжжя 15-03-2025 11:26:52 |
👍 краща відповідь! Доброго ранку, Солю!цитата:
ЯК СПРАВИТИСЬ САМОТУЖКИ З РОЗЧАРУВАННЯМ Проте у вашому випадку маємо справу із справжньою душевною травмою(!), яка не дорівнює звичним труднощям. Травма - це суттєве пошкодження вашої людської/жіночої ідентичності і цілісності. Вона зруйнувала ваші уявлення і переконання по подружні взаємини, про довіру і порядність чоловіків, а також підірвала вашу віру у себе... цитата:
відчуваю що старі рани мене не відпускають ,мене ще це болить ,як свіжа, як з цим боротись ? Завдяки процесу усвідомлення відбувається поступова зміна одних емоцій іншими. Наприклад, на місце образи може прийти прийняття реальності, що дозволяє накопичувати сили для руху вперед. Замість розчарування може прийти спокій. Якщо коротко, то щось ви можете зробити самостійно. Скажімо, таку вправу, як написання листа колишньому чловікові. Спочатку описати як ви познайомились, як будували стосунки і спільне життя... на що звертали увагу, а на що заплющували очі, бо ...(треба розкрити ці три крапки). Далі викладіть на папір усі свої теперішні почуття, через що вам довелось пройти після зради, приниження і знецінення. При цьому намагайтесь не применшувати силу власних переживань. Також винесіть назовні усі почуття до колишнього з буквальною прив'язкою до його дій. Потім висловіть, якщо зможете, вдячність долі за те, що зміна у житті відкрила вам багато важливого у знанні самої себе. І завершіть вправу розкриттям прагнення "Я йду далі!" На моє переконання самотужки впоратись із таким складним завданням цитата:
мені здається я занадто розчарувалась в чоловіках як мені вийти з цього замкнутого кола? Тому бажано б було, якби ви звернулись до психолога. Діалог з ним і загалом підтримуючий контакт дав би змогу впоратись з переживаннями і наповнив би ресурсом для якісно іншого майбутнього. Відредаговано автором 15-03-2025 11:29:25
|
| Валентина Михайловна Жемчужникова психолог Київ 15-03-2025 11:34:34 |
Самостоятельно у вас явно не получается, ведь прошел год, а вам все так же тяжело. И это нормально, ведь переживания нужно разделять, а не оставаться в них одной.
Психотерапия как раз поможет быстрее прожить и отпустить предательство мужа, его уход и то, что у него теперь новая семья. Это больно, тяжело и нужно время и прожить все эмоции и чувства. Сама вы еще долго будете вариться в этом и не факт, что станет легче.
|
| Ірина Василівна Гуральчук психолог 15-03-2025 17:17:01 |
|
| Алла Григорівна Веленко психолог Київ 15-03-2025 18:27:00 |
Доброго вечора.
Насправді, зрада - це маленька смерть, коли людина, яка "вмерла" в стосунках із зрадником, повинна знову відродитися спершу. І вже тільки після цього почати знову повноцінно жити. Вся Ваша сумна сповідь наповнена словами "довіра", "довіряти", "вірити чоловікам", "довірливі стосунки", що наштовхує на думку про те, що у Вас є певна схильність, створивши уявний п'єдестал, занадто ідеалізувати представників сильної статі... Адже, повністю покладатися і вірити можна лише у Господа Бога. Тоді як чоловіки - це лише люди, які можуть привести себе як завгодно залежності від ситуації. Тому питання "Як почати знову вірити чоловікам і дати можливість побудувати довірливі відносини?" може так і залишитися риторичним без будь якого продовження до тих пір, поки Ви не навчитеся бути самодостатньою. (Не плутати із самостійністю). Тобто, перестанете шукати опору в чоловіках і знайдете таку опору в собі та навчитеся бути щасливою незалежно від обставин. Скажете, легше сказати, аніж зробити? І тоді все по порядку. Якщо досі Ви відчуваєте біль та образи, ні про яку "прокачку" говорити не можна. І насправді, не має значення, скільки часу пройшло після того, що вже сталося. Ви до цих пір живете тим своїм болем, а отже, немає ніякого внутрішнього прийняття того, що вже сталося. А це внутрішня боротьба, насамперед, із самою собою та своїм життям. Далі Ви пишете "..я прийняла рішення ,не ставати між дитиною і його жінкою ,і навіть дозволила їм (усім разом) проводити час разом ,коли він приїздить у відпустку...". Певне, зберегти для донечки батька - дуже правильно та благородно, але... Для чого Вашій дочці зустрічатися з тією його жінкою? Тим паче, так швидко після того, як він пішов до неї? Вам не здається, що це якась мазохистська жертовність? "Я страждаю, мені боляче, але за свій рахунок нехай ті, хто мене образили та принизили будуть щасливими?". Ви скажете, що так робите заради своєї донечки? Але який урок може винести маленька дівчинка з такої "шведської" сім'ї? Що можна зраджувати своїх рідних, а потім продовжувати щасливо жити? І чому Ви тоді дивуєтеся, що Ваш екс-чоловік хизується своїми новими стосунками і ніби насміхається над Вами? Скажіть, як поводиться хижак зі своєю приниженою жертвою? "...іноді я даю собі право по плакати ,проживаючи всю ту біль яку він завдав ... Але потім беру себе в руки ,і живу життя далі ...". Яким життям Ви живете? І хіба це можна назвати життям, тягнучи за собою от ту роль приниженої та ображеної жертви, яка не вміє зовсім опиратися? Розумію, те, що пишу - може бути боляче. Але інколи, щоб людина нарешті почала відчувати свою цінність, необхідно говорити те, що є насправді... На мою думку, Ваша проблема набагато глибша, аніж травма від зради та розлучення. І приховується вона у тих моделях поведінки, які були сформовані набагато раніше. Бо все схоже на те, що у Вас є схильність до співзалежних стосунків, до ідеалізації близьких людей і до певної покірної жертовності. А з таким "вантажем", певне, нові стосунки не будуються. І Ви інтуїтивно це відчуваєте. А як склалися стосунки між Вашими батьками? Чи були між ними зради? Адже, нерідко, діти несвідомо повторюють у своєму житті батьківські сценарії...
|
Щоб запитати або відповісти, авторизируйтесь або пройдіть реєстрацію!
Ви можете запропонувати автору цього питання поспілкуватися
Надіслати запит на спілкування можуть зареєстровані користувачіЩоб відправити автору цього питання пропозицію поспілкуватися, Вам потрібно бути авторизованим.
Поради відвідувачів
Ще немає коментарів. Ви можете бути першим, хто запропонує автору якусь пораду.
 |
|
Наші психологи
