Психология отношений

Подарила мужчине шапку( подарок был в тему) мы в отношениях но не живём вместе. Мужчина обеспеченный. Вначале он ее носил. Потом она сильно покошлатилась и я даже это сказала . Больше он ее не одевал. Мне почему то и обидно и стыдно. Даже мысль взять и ещё одну купить. Или это уже странно будет с моей стороны. Мне конкретно прям подарки не делает. Просто покупать мог что то мне но не как подарок

У меня такая ситуация второй раз.
Привязываюсь к девушке с которой не вижу общего будущего. Привязанность нарастает по мере общения. Связано это с тем, как мне кажется, что со временем мы переходим на близкий контакт ( не секс ). Я имею введу тактильные ощущения, совместное время провождение и все в таком роде. Конкретно во втором случае у нас с этой девушкой мало чего общего и, я повторюсь, будущего я с ней не вижу, но тем не менее, я поддаюсь не понятно чему и начинаю привязываться.
Головой понимаю что это не мое, а сделать ничего не могу. Сейчас мы с ней не общаемся, но подписаны друг на друга в соц. сетях и когда она делает публикации где кто-то дарит ей подарки меня начинает «накрывать». Собственно говоря мой вопрос
- как мне начать слушать здравый смысл и перестать полагаться на чувства ?

Доброго дня. Хочу для себе розібратися в ситуації, але поки не можу зібрати всі пазли. Можливо ви зможете мені допомогти. Ситуація така. Познайомились з чоловіком більш ніж пів роки тому. Він з іншої країни. Спочатку спілкувались. Виникла сильна симпатія. На цьому фоні він відразу сказав, що на даний час одружений, але оформлюють документи на розлучення. Є син. В них все погано. Кохання немає. Ок. Я вирішила, що закінчу це спілкування і не буду влазити. На що він відповів, що з'їхав і весь час почав проводити зі мною. З сином ходив тільки гуляти, фото присилав як вони час проводять. Інший весь час ми були на телефоні. В мене і думки не було, що він ще десь там. Далі почав кликати мене переїхати. На що я наче і згодна була, але тільки як покаже свідотство про розлучення. На цьому і погодились. Потім я почала помічати, що він не дає мені зовсім простору. А якщо дає, то трішки на це ображається. Потім почалось - а ти мене не кинеш? Ти мене любиш? І це кoли вcе дoбpе. Без cвapoк. Дуже переймався за нас. Казав, що я для нього ідеал і боїться втратити. Не гуляю, не пью, вихована. Його це дуже зачіпило. Квартиру для нас готував, до мого приїзду. Тобто вкладався в усе це дуже. Ще він чacтo noвтopювaв, щo недoлюблений. І маленькі маніпуляції від нього були. І коли сварилися він міг мовчати дні два-три. Рідко. І ще спробуй підхід до нього знайти якщо навіть він був неправий.. Намагалася донести, що краще проговорювати все, вирішувати. Так, так. І знову. Потім він зачепився з колишньою, вони посварились. Він гиркнув на мене. Я образилась. Вибачився, але мені треба трохи інколи часу щоб відійти. Тим більш якщо я розумію через що це все. А перед Новим роком я була трішки не в настрої спілкуватись по телефону, сімейні труднощі були. Він про них знає. Ми переписувались. І я чітко зрозуміла в той вечір, що і в нього з настроєм біда. Я відмовилась у спілкуванні голосом но що він написав - ну якщо я тобі не треба так і скажи. Відповіла, що нічого такого і негатив йде від нього. Але він мені ще й удачі побажав. Я в силу психів відповіла взаємно. І видалила все. Новий рік ми провели мовчки. Чекала коли відійде. Написала сама після. Але він відповів, що більше не хоче болю. Я пояснила йому ще раз ситуацію того вечора і чому вона так склалась і навіть вибачилась за псих. Але він кинув мене в блок. І ми вже мовчимо так тиждень. Тиждень я в чс. Так от у мене не сходиться трішки в голові. Одна частина мене думає, що це все ж таки маніпуляція, а інша, що можна видихати і жити далі.