Война


Недавно почув прекрасний вислів, який мені дуже ліг до душі. "Мистецтво дає відповіді на запитання, які ще не поставлено." В цьому великий сенс, навіть в плані прожиття неприємних емоцій і особливо в моменті контакту люд.. ⇉

Останні тижні принесли шок всьому світу. Всі ми приголомшені фото і відео з Бучі, Бородянки, Гостомеля, Краматорська, страшними кадрами із зруйнованого Харкова, запеклими боями в знищеному вщент Маріуполі… Але це лише початок очищення української зем ⇉

Світовий банк спрогнозував, що рівень бідності в Україні через війну може зрости до 70%. Про те, що ми можемо зробити для себе самих, щоб допомогти впоратися із ситуацією та пережити нелегкі часи. Пишіть покрокові плани ... ⇉

Поступово школярі повертаються до навчання в містах та областях, де є така можливість. Сьогоднішнім вчителям випала непроста справа працювати з дітьми з досвідом війни, працювати під час війни, з дітьми які знаходяться в дуже різних умовах ⇉

Війна жорстока – вона руйнує життя, ламаючи інколи ваше минуле не навпіл, а на тисячі друзочок. Ті, кому в буквальному сенсі бомби впали на голови, не могли бути готові до своїх випробувань – це стало жахливою несподіванкою. Як же в такій ситуації ⇉

Коли твоє життя в одну страшну мить перетворилося з мирного і спокійного на один суцільний біль, коли тебе наче з коренем вирвали з рідного міста, з дому, коли ти втрачаєш роботу, здоров’я, і ще страшніше – сім’ю, друзів, коханих ⇉

Вина выжившего многих сейчас парализовала. Те, кто находится в безоспасности, те кто имеет какой-то уровень комфорта столкнулись с очень тяжёлыми переживаниями, которые мешают жить и быть эффективным здесь и сейчас. ⇉
комментариев: 1
Тема розбрату, чвар та суперечок в суспільстві стара як світ і звичайно вона не є виключно українською проблемою. Втім саме в сьогоднішніх умовах вона стає особливо небезпечною у контексті воєнного протистояння з агресором. ⇉

Днями з’явилася інформація про грандіозний скандал в рф з приводу розтрачених грошей на формування проросійських настроїв в Україні. Цифри, які озвучуються, неосяжні – близько 5 млрд. доларів. Чому ж при такому бюджеті рф так погано уявляє реальну картину світогляду українців, їх морального і військового поте ⇉

Щоб не потрапити в ситуацію перевантаження важкими новинами і емоціями, варто дотримуватися буквально 4-x простих правил. Нам доведеться опанувати навичку бути в курсі подій – і при цьому не збожеволіти від відео і світлин, на яких реальне пекло: зруйновані міста, заплакані діти, розстріляні невинні люди… ⇉

Як психолог і як громадянин України сьогодні я спробую пояснити чому наш ворог приречений на поразку у війні, яку сам і розв’язав. Враховуючи помилки історії кожен українець знає, що вірити росії не можна ⇉

В последние дни якобы украинским школьникам приходят сообщения якобы от их учительницы. Содержание следующее: « Сподіваюсь, дітки, тепер ви точно зрозумієте, навіщо вчити :1.Географію (щоб вміти орієнтуватися на місцевості як наші в... ⇉
комментариев: 5
Сегодня мы все пребываем в тяжелой ситуации. Все чувствуем растерянность, тревогу, страх, грусть... Сейчас не время быть в растерянности, время действовать для себя, близких, других людей, страны. ⇉

Я хочу поговорить о войне как о человеческой ситуации, и о том вызове, который она бросает психотерапии и психотерапевту. Война ставит вопрос о смысле и ценности всего - отношений, комфорта, амбиций, забирая иллюзию безопасности. ⇉
комментариев: 1
Кто бы мог подумать, что наши дети будут играть в «нашу войну» и проигрывать не чужой, а свой собственный страх...Конечно, нелегко помогать детям, чьи папы воюют против наших мужей и отцов, но в этом и есть смысл милосердия. ⇉
комментариев: 1Вопросы психологу
Доброго дня. Я люблю свою країну, її мову і культуру. Під час війни, стала любити ще більше, цікавлюся історією, захоплююся народом. С дитинства я розмовляла на російській, але мені подобається українська, часто переходжу на неї, заохочую інших. Доначу на ЗСУ. Але мене важко назвати патріотом. Бо на фронт я не пішла би і не хочу, щоб мій чоловік, чи мій батько туди йшли. Я б навіть застерігала їх від цього. Я розумію, що мої почуття, то нормально, що ніхто не хоче, але все одно совість іноді гризе мене. Поряд з війною я розмірковую над тим, що потрібно також відроджувати націю, а не тільки відправляти на поле бою. Щоб виросла здорова нація потрібно, щоб дитина виросла психологічно здорова і в неї повинен бути батько. Ці противорічча в середені мене визивають дискомфорт. Підкажіть, як позбавитись почуття провини з цього питання?
После начала полномасштабной войны всё пошло на дно.
С работы пришлось уйти
Переезд в другой регион
Отсутствие друзей
Отсутствуют целей
Ничего не приносит радости кроме вредной еды.
Стрессы на новой работе (не могу уйти с неё это единственный способ не попасть на фронт )
Ушел в себя, разочарован в людях
Не однократно менял желье
Панические атаки по ночам (ощущение взрыва в голове )
Появилась тревожность когда выхожу на улицу или когда со мной ведут общение незнакомые люди.
До войны работал консультантом,речь мою было остановить не возможно а количество друзей и знакомых привышало норму!
Было стремление к спорту (бег, работа с весом)
Мог зарядить окружающих меня людей светлой энергией.
А щас ?
Щас меня не видят,не слышат,не воспринимают.
Стал домоседом (зачем выходить и рисковать своей жизнью)сами знаете какое время.
Стал бояться громких звуков и тревог даже когда ничего уже мне не угрожает.
Добрий день! У мене є проблема: дуже рідко читаю новини. І це не через те, що я боюся. Ні, це через те, що мені не цікаво. У телеграм каналах по 30 повідомлень за день може надходити. По-перше, я не встигаю все прочитати, по-друге мені не цікаво де щось прилетіло чи якась окрема людина підірвалась на міні. Мені хочеться знати щось глобальніше. Ідеальним рішенням я бачу канал або сайт де виходить пост приблизно 1 раз на тиждень з найважливішими подіями. Але я такого не знайшла. Через це я дізналася де знаходиться Маріуполь і усі подробиці тільки зараз. І взагалі мало знаю подій які відбувалися за цей час. Чи нормальна така байдужість і чи можна щось зробити? Дуже була б вдячна, якщо б ви змогли мені допомогти!
Видео по теме
![]() |
Відео 10 "Невизначенність" з циклу "Кризова психотерапія під час війни " Невизначенність нас вбиває. Точніше ми самі себе вбиваємо через невизначенність. Коли закінчиться війна? Чи відключать електроенергію? Робити чи не робити? Любить чи не любить? Чи правильно я зробила? Коли вже настане спокій? тиша, щастя .... Отими "коли?", "що?", "чи правильно?"... заколихуємо себе до нестями. Що таке невизначеність? Чи неминуча вона? Хто "винен" і що робити? І чи винен? Даю відповіді. Та коротенькі рекомендації. |
![]() |
Відео 9. Почуття гідності. Ви колись замислювались, чому росія не напала ні на одну з маленьких країн Балтіі? Я маю на увазі Латвію, Литву, Естонію. Тому що в них є почуття гідності. Тому що вони поважають свою країну. Свою мову. Своє право жити у своїй країні так, як вони хочуть. Дозволяють іноземцям жити в своїй країні тільки за своїми правилами. А ми шукаємо мир у очах ворога. А ми сперечаємося яка державна мова має бути в державі Україна. А для нас важливо що про нас думають росіянці. Тягаємо соцмережами їхні висловлювання. З засудженнями. Чи підтримкою. "Бач, рсіянцям подобається, що ми робимо. Значить ми все робимо правильно "Через почуття своєї меншовартості. Нам має бути все одно, що росіянці про нас думають. Все одно, хороші вони чи погані. До речі, інші теж. Ми маємо поважати себе за будь-яких умов. |
![]() |
Відео 8."Війна - це жах. Та не для всіх " З циклу "Кризова психотерапія під час війни" (8.09.22) Війна - це жах. Та не для всіх. І я не беру до уваги тих, для кого війни немає. Чи вона десь на далекому фоні. Говорю про тих, для кого війна є. Хто так чи інакше приймає в ній участь. Ми всі різні. По-різному реагуємо на одну і ту саму ситуацію. В силу своєї статі, віку, виховання, досвіду, світосприйняття, особистих морально-етичних принципів і цінностей... Тому не варто засуджувати тих, хто не виправдовує наших очікувань стосовно н |
Рекоммендуем

«Мама, коли закінчиться війна?» - майже не щодня питає мене донечка, «Хочу додому, хочу до тата!» Наші діти - діти війни. Що потрібно знати батькам, аби допомогти своїм дітям в цих складних обставинах. Переживання дітей можуть відображатися ...

Гнів і лють – стратегія виживання у ситуації нелюдського напруги, втоми та страху. За словами Джорджа Фоллера (психотерапевта, який спеціалізується на роботі з військовими, рятувальниками, поліцейськими), дослідження показали, що кожен військовий найбільше боїться ...
Вернуться к ...