Война


Зараз, під час війни, кожен із нас проживає багато великих та маленьких втрат. Втрати можуть бути буквальними, фізичними - як втрата близьких людей, втрата здоров’я та безпеки, втрати домівок, втрата доходу, звичного стилю та місця життя. ⇉

Покинуть свой дом во благо безопасности сложно. Хотя сложно на этапе сомнений оставаться или уезжать. Само пересечение границы чаще успокаивает. На первом этапе беженец проживает «медовый месяц» в чужой стране. Через время приходит осознание... ⇉

Каждая война завершается и наша задача сохранить себя не только физически, но и психически! Что может в этом помочь: В каждом сложном событии есть смысл. Его важно для себя обнаружить. Тогда становится легче быть в этом мире до завершения войны! ⇉

Сейчас реальность такова, что наша задача не исключить сильный стресс в жизни (во время войны - это невозможно), а научиться жить под воздействием стрессоров , замечая при этом пользу для себя и некоторые возможности, которые могут появляться в измен ⇉

Війна досі триває і люди адаптуються до життя у стані війни. Як психолог я розумію, що це нормальний процес для нашої психіки, як мінімум, щоб не збожеволіти. Але як людину мене це лякає, оскільки адаптація до такої жахливої реальності з усвідомленн ⇉

Немає сил щось робити, більшість часу тягне сидіти в інтернеті або в соціальних мережах, настрій може бути більшість часу знижений. Я для себе виробив такі правила... ⇉

Люди, які особисто пережили тяжкі події під час війни, були в окупації, стали свідками або жертвами насилля, пережили сильний стрес у зв’язку з вищезгаданими подіями і можуть мати посттравматичний стресовий розлад. ⇉

Світ ніби завмер. Багато оточуючих живуть «тихо», ніби очікуючи, що настане момент, коли знову можна буде рухатися. Вони працюють, наскільки це можливо. Вони обідають, возять дітей до школи, а по вечорам знову очікують... ⇉

Аналіз причин підтримки агресії з точки зору психології та соціології. Боягузтво, страх. Одна з реакцій на агресію це - приєднання до агресора. Вплив пропаганди. Байдужість. Заперечення або втеча від реальності. Патріотизм. Є здорові прояви патріотизму ⇉

Хочу звернути Вашу увагу на деякі можливі особливості поведінки Ваших діток у ці складні стресові часи. Всі ми різні і всі ми по-різному проживаємо стресові та травматичні події. Хтось заморожується, заперечує всі почуття, впадає в апатію тощо. ⇉
комментариев: 1
На одній із інтервізійних груп я почув від колеги важливу думку. Вона полягала в тому, що після 24-го лютого ми всі регресували (повернулися назад) до певних попередніх станів. Клієнти, які тривалий час займалися власною психотерапією ... ⇉

Скорочений переклад статті Стівена Гейза, психолога та засновника ACT — Терапії прийняття та відповідальності Війна потребує величезних психологічних витрат — незалежно від того, перебуваєте ви в зоні бойових дій, чи спостерігаєте ⇉

Під час війни говорити про баланс, внутрішню рівновагу та гармонію не доводиться.Потужний стрес вибиває кожного з власної орбіти по якій рухалися ще донедавна. Як залишатися здоровими, сильними, як в ментальному, так і фізіологічному рівнях, щоб бути ⇉

«Мама, коли закінчиться війна?» - майже не щодня питає мене донечка, «Хочу додому, хочу до тата!» Наші діти - діти війни. Що потрібно знати батькам, аби допомогти своїм дітям в цих складних обставинах. Переживання дітей можуть відображатися ... ⇉

Україна давно зустрічається із випробуваннями. Здавалося, що ситуація і так доволі погана, як мінімум економічно, втім відбулися події, які куди гірші, ніж все, що було до цього. В незалежній Україні повномасштабна ВІЙНА... ⇉
Вопросы психологу
Від всього - від роботи,хоча раніше вона мені цілком подобалася. Від проблем. Від сирен. Від стосунків з хлопцем, хоча раніше все було добре. Я не відчуваю радості від життя, ніби мені вже десь 80-90 років і я так би мовити нажилася. Здається, що все моє життя було при войні та іншого ніколи не було. Хочеться від всіх та усього утекти. Як із цим боротися? Де брати сили на виклики життя?
Добридень! Мені 15 років, мої батьки не підтримують Україну у війні, виправдовують москалів і звинувачують Україну у злочинах. Звичайно, говорять вони москальською. Я розмовляю українською навіть з ними, вивчаю історію та українську культуру, і мене дуже бісить раз по раз чути стереотипи про Україну, вічне звинувачення та висміювання її, і мені огидно щодня чути москальську на тлі всього цього. Українську культуру вони не визнають, принижують, а історію називають написаною штучно з метою пропаґанди на користь нашої країни. Кажуть, що їм усе одно, жити в Україні чи в росії, і навіть кажуть на кшталт \'скоріше б росіяни захопили Україну\'. Я постійно відчуваю агресію, яку придушую, бо не хочу допустити конфлікту, і мені важко швидко формулювати думки, аби випалювати аргументи та факти, які знаю завдяки самоосвіті. Я розумію, що їхні слова - це хиба, і твердо переконана у правоті України. Але ця злість і ненависть до самих батьків просто роздирає мене зсередини, не хочу їх ні чути, ні бачити. У нас немає навіть спільних інтересів чи захоплень, що компенсувало б ці емоції.
Як мені менше відчувати роздратування і ненависть, коли я вимушена жити з ними в одній хаті? Жоден мій родич не на боці України - ні до кого переїхати...
Здравствуйте. Слава Богу вопрос у меня чисто теоретический. Сейчас война и много лезет в голову вопросов, идет переоценка ценностей и себя. Многие сейчас мнят себя патриотами, но такие ли мы на самом деле патриоты? Я люблю свою страну, земли, свою мову. Но я бы не хотела, чтобы мой супруг пошел на фронт, а если не дай Бог вернулся бы оттуда калекой, не знаю смогла ли бы с этим жить. Точнее, если бы не было еще какой-то одной конечности, я думаю, что смогла бы. Но бывает такое, люди возвращаются без всех конечностей, это очень страшно и я не представляю, как они после этого живут. Я понимаю, что меня скорее всего не хватило бы на такое, но тем не менее мучала бы совесть и жалость к этому человеку. Я бы чувствовала себя предателем. Я плохая? Или я не так уж сильно люблю этого человека? С одной стороны «и в горе и в радости». А с другой не будет уже равноценного обмена в паре. Помогите разобраться.
Видео по теме
![]() |
Відео 11 "Свята під час війни" з циклу "Кризова психотерапія під час війни " Є життя під час війни? Чи може почекати коли вона закінчиться? А сміятися, радіти, святкувати можна? Свято-світла сторона добра. Дуже важливо підтримувати Життя у всіх його проявах. За будь-яких умов. Бо воно тільки тут. І тільки зараз. |
![]() |
Блекаут під час війни. Частина 1 В першій частині психологиня позначає проблеми, які виникають в зв'язку з блекаутом під час війни. Чому зараз менше резурсу? З якими проблемами ми зараз стикаємося? Що зараз зменшує відчуття безпеки? В наступному "Блекаут під час війни. Частина 2"розказано про те, на що варто звернути увагу, щоб мінімізувати ці проблеми |
![]() |
Як підтримати психіку маленьких українців Дуже цікавий ефір на YouTube-каналі Credo про підтримку ментального здоров'я дітей та підлітків Вийшла дуже ґрунтовна і цікава розмова! В ефірі, зокрема, про те: 🧸як говорити з дітьми про війну? 🧸як батькам справлятися з негативними емоціями, і чому не варто казати дитині, що "все ок", коли це насправді не так? 🧸як заспокоїти дитину в момент сильного стресу? (скажімо, дитина боїться сигналу повітряної тривоги) 🧸як заохотити дитину до навчання на тлі несприятливих умов? 🧸що робити, якщо вас і дитину не полишає страх перед невідомістю? |
Рекоммендуем

З плином часу все більше накопичується і відчувається напруга і у тих людей, які були вимушені виїхати з України і в тих, що їх зустрічають, приймають, допомагають, рідні чи чужі б вони не були. Мене всі бісять, вони продовжують жити звичним життям,

«Мама, коли закінчиться війна?» - майже не щодня питає мене донечка, «Хочу додому, хочу до тата!» Наші діти - діти війни. Що потрібно знати батькам, аби допомогти своїм дітям в цих складних обставинах. Переживання дітей можуть відображатися ...

Гнів і лють – стратегія виживання у ситуації нелюдського напруги, втоми та страху. За словами Джорджа Фоллера (психотерапевта, який спеціалізується на роботі з військовими, рятувальниками, поліцейськими), дослідження показали, що кожен військовий найбільше боїться ...
Вернуться к ...