Відносини з свекрухою

Розумію що це його мама, його не тримаю, хоче хай спілкується з нею, а дитину я пускати не хочу.

Ника, добрый день. А почему не хотите отпускать ребенка к свекрови? Чего опасаетесь?

Доброго дня, Ніка.
ОК, це Ваш вибір, Ви мама дитини. Але цікаво, що саме може свекруха зробити дитині? Дитина хоче бачитися з бабусею? Ви можете знайти консенсус - свекруха може бачитися з дитиною лише тоді, коли поряд є її батьки.

А что именно свекровь сделала вам, за что не можете простить?
Что, как вы опасаетесь, она сделает ребенку?
Вы можете и правда давать видеться ей с ребенком в вашем присутствии

Доброго дня, Ніко!

Не хочу щоб свекруха мала яке-небудь відношення до дитини. Свого часу напакостила вона багато, а я пробачити чи забути не хочу і не можу.

Кому напакостила свекруха: особисто Вам чи дитині? Якщо за Вашим бажанням стоїть особиста образа і Ви хочете покарати свекруху тим, щоб вона не бачила дитину, це не правильно. Спілкування Вашої дитини з бабусею може бути корисним для дитини. Підтримую колег в тому, що спілкування свекрухи з дитиною може бути у присутності батьків.

Ника, добрый день. Очень естественно не хотеть общаться с человеком, который по вашим словам сделал много неприятного вам. Похоже вы до сих пор держите обиду на нее, соответственно и не прощаете. Ведь простить можно того, кто признал свою нанесенный вред и попросил прощение как минимум. А вы похоже не получили свою сатисфакцию. В тоже время ребенок ваш и вы важный взрослый в его жизни, который вместе с его отцом несете 100% ответственности за ребенка. Любопытно, почему вы не отпускаете ребенка к ней: возможно вы боитесь за него (и здесь важно проверить как и почему) или возможно хотите наказать ее не давая общаться ей с внуком... Мне кажется очень важным понимать свою мотивацию, какую потребность вы решаете таким выбором.
От себя добавлю, что я, например, очень любила проводить время со своими бабушками/дедушками и до сих пор храню бережные воспоминания о них. Такой опыт любви и безопасности с ними греет меня и во взрослой жизни.

Доброго дня Ника! Як на мене, у тому, що Ви написали, є дві ключові фрази. Перша "... я пробачити чи забути не хочу і не можу..." Зрозуміло, що бувають ситуації, коли близькі люди поводять себе не найкращим способом. І тоді, дійсно, потрібно якось реагувати, щоб не дати більше можливості так себе поводити, щоб захистити себе... І, як на мене, саме це Ви і намагаєтеся зробити. Але образами та претензіями ще нікого не вдалося виховати, хіба що ще більше ускладнити ситуацію...І це якраз доводить друга. "Чоловік не захищає свекруху, але і не хоче мене зрозуміти, часто сильно сваримось". Тобто, через негідну поведінку свекрухи, Ви, по факту, сама руйнуєте поступово свою родину... Бо саме непрожиті образи та претензії до матері чоловіка змушують Вас з ними сваритися. Окрім того, у ці чвари, Ви, не бажаючи цього, втягуєте і свою маленьку донечку... Гнів ще нікому не допоміг вирішити складну проблему в родині, а тільки все допомагає руйнувати...У Вашій ситуації, як на мене, існує вихід. І він може лежати у площині "виховання" свекрухи, але без покарання чоловіка та своєї донечки... Бо, насправді, Ви в першу чергу, караєте та мучаєте їх...

Як бути?

Ніка, спочатку, вважаю, потрібно розібратись, що відбувається з Вами в площині почуттів, бажань, намагань й таке інше. От, скажімо, сварки з чоловіком на тлі Ваших образ на свекруху сильно покращують взаємини між вами? Додають злагоди, спокою?
Мені навіть здається, що сховані в середині образи на матір чоловіка, Ви несвідомо виміщуєте на ньому...То до чого це може призвести?!

Я Вам раджу звернутись до причин своїх образ. Ще і ще раз розібратись в причинах. Подивитись на ті події або вчинки з інших боків. При цьому собі відповісти, які саме цінності були піддані нападу, сумніву? Чи настільки те, що сталося, критично, через що з повагою до себе, не руйнуючи власну самоцінність. можна переступити. Не прощати, а прийняти характер свекрухи.

Доброго дня! Якою б не була свекруха, вона дійсно залишається мамою вашого чоловіка і бабусею дитини. Якщо у вас є на неї образа, краще все ж споробувати зрозуміти одна одну. Сильно включати у ваші непорозуміння чоловіка і тим більше дитину не дуже мудро.
Якщо дуже складно, можливо є сенс звернутись до психотерапевта, бо дуже гостра реакція на свекруху часто виникає там, де щось не так у відносинах з рідною мамою.

вона дуже ревнує чоловіка до мене. Всіляко намагалася себе показати кращою за мене.

Це Ваші зі свекрухрою стосунки. І до дитини вони, справді, ніякого відношення не мають. Я вірю Вам, що Ваша мама - чудова бабуся. Але зайвих бабусь не буває. Окрім того, те, що Ви не хочете, щоб свекруха бачилась з онукою, може ускладнити Ваші стосунки з чоловіком. В родині ми маємо йти до примирення в будь-якому разі, намагатися простити образи, а свекруха - це Ваша родина, хочете Ви цього чи ні, вона - мати Вашого чоловіка.
Взвгалі, суперництво свіекрухи з невісткою ні для кого не новина. Але, якщо поруч з Вашим чоловіком зараз Ви, схоже, Ви перемогли. Чи варто використовувати в подальшій бойовій тактиці дитину?
Мабуть, якби Ви були переконані, що дієти правильно, мабуть, Ви б не відкривали цієї теми. Заборона бачитися бабусі з онукою доцільна і 100% правильна лише в тому випадку, коли бабуся має якиймь негативний вплив на дитину чи може ій якось нашкодити. А Ваші особисті образи - це саме Ваші проблеми, і, якщо вони тягнуться з минулого та не вщухають, краще пропрацювти їх з психологом в особистій терапії. Бо можете роками ображатися й на нших людей, і це заважатиме особисто Вам. А там, де йдеться про інтереси дитини, Ви маєте зважати, Яперш за все на її інтереси. А дитині, перш за все, потрібно, щоб в родині були мир та злагода. Ваше небажання спілкування свекрухи з дитиною може призвести до того, що вона знову якось почне нацьковувати чоловіка проти Вас.

Ответ отредактирован автором 23-10-2021 11:33:53

Як на мене, ситуація зі свекрухою трохи глибша, ніж Вам здається... Кожна людина має право на свої почуття. Адже саме почуття допомагають нам взаємодіяти з оточуючим світом, утому числі почуття, які на перший погляд, здаються нам абсолютно негативними, шкідливими... Ви пишете, що "вона дуже ревнує чоловіка до мене. Всіляко намагалася себе показати кращою за мене"... Зачасти в сім'ях виникають конфлікти через те, що ми не можемо об'єктивно сприймати дії своїх близьких людей. І це відбувається не тому, що хтось гірший чи дурніший, а тому, що ми знаходимося безпосередньо в середині самої ситуації і все сприймаємо через призму своїх емоцій. Саме емоції заважають бачити об'єктивну картину того, що насправді відбувається. Від ревнощів, у першу чергу, дуже сильно страждає сама людина, адже вона "втрачає" об'єкт" своєї любові та турботи. І чим сильніше намагатися від неї "відняти" цей об'єкт, тим більш жагучим почне ставати оце спопеляюче почуття. І почне вже мучити не лише саму людину, а і всіх її близьких, найперше, Вашого чоловіка. Який, подобається це Вам чи ні, але до кінця життя буде внутрішньо зв'язаний зі своєю мамою, так саме, як і Ви зі своєю... І тут потрібно бути надзвичайно обережним, адже материнські почуття мають дуже сильний вплив на всю родину вцілому... Ви повинні реагувати у випадку, коли чиїсь дії можуть зашкодити Вам чи Вашій сім'ї. Але тільки ті дії, які вже ідуть без внутрішніх образ, гніву, страхів, можуть, насправді, виховати іншу людину і допомогти їй змінитися. Бо у іншому випадку, ситуація може тільки загостритися та ускладнитися. Тому, як на мене, потрібно спершу дуже глибоко розібратися зі своїми образами... (Що насправді змушує Вас так сильно відсторонюватися від свекрухи? Адже дуже часто ми бачимо лише верхівку проблеми...), а вже потім вирішувати, які дії робити, щоб не нашкодити донечці та чоловіку "вихованням" свекрухи. І краще це, певне, зробити зі спеціалістом, який емоційно не втягнутий у проблему і допоможе об'єктивно у всьому розібратися...