не можу жити, чи, якщо точніше, не знаю як
07-11-2023 03:23:49Доповнення від автора |
що мене тригернуло. я задумалася про зміну виду діяльності. мені не приносить жодного задоволення навчання в університеті. я не хочу нічого робити для того. але батьки, кожного разу, коли я кажу, що мені не подобається, наголошують, що я сама це вибрала, ніхто мене не змушував. я мрію про закінчення семестру і всього університету загалом. я не хочу працювати за спеціальністю. мене зацікавило дещо інше. але я навіть озвучила це батькам, проте вони лише сказали, що я не зможу фізично і психологічно. може здатися, ніби мої батьки дуже токсичні. мабуть. але стосунки у мене з ними нормальні, здебільшого. мої психологині казали, що все йде з дитинства. у дитинстві вони мене не принижували, не знаю взагалі що такого сталося у мене в дитинстві, що спричинило таку проблему, з якою я живу більшість свого свідомого життя. я не була забитою дитиною, у мене була купа друзів, я не задумалася про думку інших, загалом, своє дитинство можу описати як щасливе. деколи виникає почуття безвиході. хочеться просто кричати. я все ж таки переконана, що мені необхідна терапія. я хочу розібратися в собі. але я боюся, що черговий психолог, буде як мої колишні психологи, тобто не зайде мені. не знаю як пояснити, чому вони не подобались мені. на першій зустрічі все було завжди добре, з часом все менше хотілося ходити, їхні поради я слухала типу «так- так, це чудово, але коли ми будемо говорити про те, що мене дійсно тривожить». не знаю, можливо проблема в мені |
Ирина Константиновна Зубиашвили психолог Київ 07-11-2023 04:51:57 |
1
Катя, люди за своєю природою соціальні і, звичайно, Вас пригнічує Ваша самотність. Дуже складно, не поспілкувавшись із Вами, щось рекомендувати. Можна лише припускати причини Вашої проблеми. Вона може мати психологічні причини. Наприклад, це може бути низька самооцінка, наявність комплексів, невпевненість у собі. А може бути щось ще, щоб з'ясувати, що саме заважає повноцінному спілкуванню, треба поговорити з Вами. Можливо, Вам потрібно переглянути свою поведінку та спосіб життя. Загальні рекомендації можуть бути такими. Не сидіть удома. Найчастіше бувайте на людях, ходіть на виставки, на різні заходи, спортивні змагання, музеї та ін. Що більше контактів, то більше шансів зустріти друга. Не забувайте про спорт. Активні заняття у спортзалі також допоможуть вам знайти однодумців. Ходіть на групові заняття (танці, стрейчінг), будьте відкритою та активною. Катя, памятайте, Ви не зобов'язані подобатися всім. Залишайся такою, яка Ви є, і не бійтеся відкрито висловлюватися. Важливо змінити своє ставлення до себе на краще, приймати себе такою, яка Ви є, і зрозуміти, що ідеальних людей практично немає. Відредаговано автором 07-11-2023 04:54:17 |
Оксана Юрьевна Селезнева психолог м Кам'янське 07-11-2023 09:32:16 |
3
Тетяна Штапова Елена Владимировна Мороз Доброго дня , Катя. Соціальна тревожність ,дійсно , дуже псує якість життя. Ви- молодець, що стараєтесь впоратись з цією проблемою. Але самотужки, або з допомогою батьків, вона не вирішиться, нажаль. Все ж потрібна психотерапія, а можливо й допомога психіатра ( медикаментозна підтримка), бо часто соціофобія приводить до дипресії. Не завжди соціофобія є наслідком негараздів ( травм) у дитинстві. Це, навпаки, може бути гіперопіка, підвищена тривога батьків за дитину.Але відносини в сім'ї є одним з факторів, які впливають на виникнення розладу. Також, Ви пишете, що це триває вже 7 років, тобто почалося в підлітковому віці. Можливо, в той час з Вами сталася якась психотравмуюча ситуація, яка привела до появи цієї проблеми? Також соціальна тревожність може бути генетично обумовлена або являтися слідством структурних особливостей роботи мозку ( гіперактивна мигдалина) , тоді теж потрібна медикаментозна підтримка. Тобто, щоб вирішити це питання, потрібен комплексний підхід: Ваші зусилля+ допомога родини+ робота з психологом ( психотерапевтом) + медикаментозна підтримка ( за необхідністю). |
Віталія Юріївна Мельник психолог Харків 07-11-2023 10:23:54 |
2
Ирина Константиновна Зубиашвили Добрий день. Читаю вашу історію і думаю про те, в якому середовищі ви виховувалися, щоб бути ізольованими від світу. Чую, що ваші батьки хочуть вам замінити і психологів теж. Але, якщо ви сюди пишете, то може десь вірите, що вам все таки потрібна допомога психолога, що вам потрібен хтось інший для вирішення ваших проблем і задач. Проявіть, будь ласка, ініціативу і напишіть психологу, який вам імпонує і починайте хорошу тривалу роботу. Удачі. |
Тетяна Штапова психолог Київ 07-11-2023 10:44:05 |
4
Віталія Юріївна Мельник Алла Володимирівна Романенко Ирина Константиновна Зубиашвили цитата:
деколи я думаю, що ненавиджу себе, але потім доходжу до думки, що я ненавиджу ту нікчемну себе з соціальною тривогою, боязню проявити себе. те, яка я вдома мене дуже навіть влаштовує. це ніби дві різні особистості. цитата:
я не можу по-справжньому нікому відкритися, навіть моїм колишнім психологам. у мене враз змінювався голос і в голові закладалася думка, що я клоунеса і граю якусь роль. я не знаю як бути собою поза межами будинку моїх батьків, чи коли я десь одна, без когось із моїх близьких. З психологами Ви тільки починали вчитись комунікувати з людьми з зовнішнього світу, від яких нічого гарного не очікуєте. Тому недивно, що не могли відкритись і в процесі спілкування з ними вирішити свої проблеми. Напевно, потрібно більше часу, щоб встановився контакт і у Вас почала з'являтись довіра. Але в будь-якому випадку Ви вже зробили перші кроки для того, щоб краще розуміти себе. Те, що не вдалось отримати потрібний результат, може свідчити про те, що потрібно буде прикласти більше зусиль, щоб у Вашому житті розпочались зміни. цитата:
мої батьки, знаючи про мої невдалі зустрічі з психологами, кажуть, що мені не потрібна психотерапія, бо краще розповісти їм, ніж чужій людині. а я не можу. мені не допомагає. цитата:
мені не приносить жодного задоволення навчання в університеті. я не хочу нічого робити для того. але батьки, кожного разу, коли я кажу, що мені не подобається, наголошують, що я сама це вибрала, ніхто мене не змушував. цитата:
я не хочу працювати за спеціальністю. мене зацікавило дещо інше. але я навіть озвучила це батькам, проте вони лише сказали, що я не зможу фізично і психологічно. цитата:
я боюся, що черговий психолог, буде як мої колишні психологи, тобто не зайде мені. не знаю як пояснити, чому вони не подобались мені. на першій зустрічі все було завжди добре, з часом все менше хотілося ходити, їхні поради я слухала типу «так- так, це чудово, але коли ми будемо говорити про те, що мене дійсно тривожить». Відредаговано автором 07-11-2023 10:46:42 |
Владимир Анатольевич Тарасенко психолог Запоріжжя 07-11-2023 10:44:33 |
1
Доброго ранку, Катю! Прийміть мої слова співчуття і підтримки. цитата:
я все ж таки переконана, що мені необхідна терапія. Висловлю ще декілька міркувань і запитань. Ось Ви таким чином охарактеризували своє дитинство. цитата:
я не була забитою дитиною, у мене була купа друзів, я не задумалася про думку інших, загалом, своє дитинство можу описати як щасливе. Це вкрай важливий етап становлення особистості, головний зміст якого полягає у психологічній сепарації від батьків на шляху до набуття індивідуальності. Тобто людина має "відокремитись", тобто не тільки мати свою думку, свої бажання а ще й пробувати утверджувати себе в просторі стосунків, набувати досвід певної самостійності та автономії. В цей період зазвичай підлітки шукають своє місце в спільності ровесників. експериментують з поведінкою в пошуках власної ідентичності. Що було у Вас тоді в стосунках? Дружба, симпатії, закоханість?.. |
Уляна Іванівна Казмірчук психолог Івано-Франківськ 07-11-2023 11:25:03 |
1
Вітаю. Колеги вам написали багато слушних рекомендацій. Додам лише, що ваші сесії з психологами теж актуалізували вашу звичну поведінку в контактах з іншими людьми. І це закономірно, бо у близьких контактах ми повторюємо звичні патерни поведінки. Маю на увазі те, що ви описуєте стосунки з батьківськими фігурами як задовільні, вони були можливо сильно опікаючими і не сформувалася автономність. Звідси в розмовах з психологом ви чекаєте, щоб він сам «догадався» що вам не підходить, так як це роблять батьки. |
Алла Володимирівна Романенко психолог м Біла Церква 07-11-2023 12:42:26 |
2
Владимир Анатольевич Тарасенко Катя, співчуваю вашим почуттям! І одночасно бачу в вас багато внутрішнього життя. Ви назвали себе і клоунесою і нікчемою. Прекрасні внутрішні особистості, які потребують вашого прийняття. У нас у всіх є різні внутрішні герої та антигерої, які чекають на любов, прийняття та підтримку. Батьки не розуміють вашого емоційного стану і призивають одразу до відповідальності. Чи можна було проявляти невдоволення, злість в вашій родині? Вам важко саме в соціальному середовищі, маю припущення, що саме є труднощі з вираженням негативних емоцій та переживань, бо є відчай, розчарування, ненависть… Ви хочете себе зрозуміти і це вже свідчить, що віра в себе є, але вогник поки не сильний. Поки немає довіри до інших, зосередьтесь на довірі до власних відчуттів. Візьміть аркуш паперу і напишіть листа від імені нікчеми і від імені клоунеси. Дайте їм слово і просто їх послухайте. Хай ваші негативні переживання вийдуть на аркуш. І можливо цю практику треба зробити декілька разів. Чуйте і відчувайте себе такою якою ви є. Це ваша внутрішня правда і з прийняттям себе є шанс на розвиток. Я хочу підтримати Вас в ваших зусиллях, бо ви все таки щиро написали про себе і запросили допомогу тут. Похід до психолога потребує внутрішньої мужності та психологічних ресурсів, можливо їх не вистачає, щоб продовжувати роботу. І це нормально. Так буває, треба набратись сил. І подумайте, що саме вас наповнює, придає сил? Можливо це природа, спорт, спілкування з тваринами, читання, кіно, фантазування? Знайдіть джерело своєї енергії, щоб рухатись до бажаних змін! |
Владимир Анатольевич Тарасенко психолог Запоріжжя 07-11-2023 16:54:19 |
цитата:
мене зацікавило дещо інше. цитата:
я не можу розмовляти з людьми, я затинаюся, не вимовляю нормально слова, які у спокійному середовищі вимовляю нормально. я ніби втрачаю можливість говорити словами через рот, у голові думки є |
Поради відвідувачів
Ще немає коментарів. Ви можете бути першим, хто запропонує автору якусь пораду.
![]() |
|
Наші психологи