Оксана Николаевна 1 година тому: 
Якщо людина викликає почуття провини, це може викликати агресію?
»
Поради психолога онлайн (безкоштовно)
»
Якщо людина викликає почуття провини, це може викликати агресію?
| 04-02-2024 07:48:41Доповнення від автора |
|
Мене дратує, що вона не просить мене, а як будто приказує. Каже, я стара, хвора, тому ти повинна, робити те, що я хочу... Вчора вона капризничала, я пішла від неї. Щоб її виховати, як зі мною розмовляти. Накричала на неї( Приїду знов сьогодні допомогати. Вона плакала вчора, казала, що пропаде без мене, дуже плакала( Але чому я повинна слухатись її, якщо це вона від мене залежить? |
| 04-02-2024 07:50:55Доповнення від автора |
| Мене писали, що я поводжусь з мамою іноді, як дівчина-підліток. Коли кричу, що маю право робити щось, що в мене своє життя, що я не повинна їй усе розповідати. Але мені ж під 50 вже( |
| Марія Радченко психолог Дніпро 04-02-2024 07:51:00 |
1
Доброго дня, Джуліє. Я пам'ятаю, Ви вже писали на форум про те, що Вас засуджують на жіночому форумі, бо Ви сваритеся з хворою мамою 88 років, яку доглядаєте. Тоді психологи більш робили акцент на тому, навіщо Вам увага від людей в інтернеті, але я питати не буду, бо розумію нащо: щоб розвантажити психіку від тяжких переживань. Але, коли Ви розповідаєте щось не фахівцям в галузі психології, які можуть не знати, що злитись на маму нормально (якщо їй звісно не шкодити прямими діями), можна отримати купу проєкцій від інших людей, на кшталт "як так можна з мамою розмовлять" (бо вони самі собі забороняють гніватись на батьків, до прикладу). Тому психологічний форум, на мою думку, краще місце, щоб про таке розповідати, ніж просто форум для жінок. Ви долгядаєте людину з обмеженими можливостями, а це важка праця. Тобто, Ви молодець в будь-якому випадку, навіть якщо у Вас бувають зриви. Але у людей, які доглядають хворих, часто буває емоційне вигоряння, яке викликає гнівливість. Навіть у лікарів та медсестер буває, не кажучи про людей без медичної освіти. Тому треба, і першу чергу, піклуватися про себе і свої потреби, щоб почувати себе в ресурсі жити життя і менше злитись на маму за те, що Вона його забирає. Також гнів на маму може бути відображенням тієї динаміки стосунків, які були у Вас з нею з дитинства. Наприклад, якщо у Вас мама була завжди маніпулятивною і використовувала Вас як жилетку, страждала на мазохізм (щось робила, а потім казала що вона в домі лиш прислуга і її не цінують), то у Вас могла на неї накопичитись агресія, яка зараз виливається назовні. І тепер Ви кажете, що не прислуга і агресуєте. Тобто, ви з мамою помінялись ролями в трикутнику Карпмана (рятівник-жертва-агресор). Це не те щоб здорова динаміка, але вона дуже поширена в нашій культурі. І не тільки в нашій. Є наприклад книга "Я рада що моя мама померла" від однієї американської жінки, яка страждала на розлад харчової поведінки через аб'юз з боку матері, і проходила терапію щоб прийняти свій гнів на неї. Тому я раджу Вам психотерапію, щоб було з ким поговорити про маму і розділити тягар доглядальниці літньої хворої людини. 
|
| 04-02-2024 07:55:13Доповнення від автора |
|
Мамі 88 вже, вона дуже хвора( В дитинстві була авторитарна зі мною, в мене не було спілкування з однолітками майже, весь час з мамою. Потім я віддалилась від неї, коли виїшла заміж. Мама народила мене в 40 років, в 50 стала інвалидом, батька в мене не було (мати-одиночка), сім'я дуже бідна. Чому я мамі допомогаю, але злюсь на неї? |
| 04-02-2024 08:00:14Доповнення від автора |
|
↩ Реакція на відповідь № 359871 для Марія Радченко Так, мама до 10 років дуже много робила для мене, зараз мені це каже постійно. Тоді умови дозволяли, були ще живи та здорові її батьки. Вона кожен рік мене на море возила. А я не можу зараз свою дитину повезти( Я майже залишила свою молодшу дитину зараз на батька. Відчуваю недостачу ресурсів, матеріальних та емоційних. |
| Марія Радченко психолог Дніпро 04-02-2024 08:04:08 |
Допомагаєте, бо (оберіть підходящі Вам варіанти або додайте свій в коментарях):
- Вона дуже хвора. - Ви хочете їй допомогти. - У Вас нема іншого виходу (наприклад, нема змоги найти пристойний геріатричний пансіон для неї). - У Вас почуття провини і боргу перед нею (хороша дочка маму не кине, і таке інше). - Почуття провини і боргу перед соціумом (до речі, почуття провини - це теж агресія, але спрямована на себе). - Бажання "врятувати" маму, щоб відчути від неї щось хороше хоча б наприкінці її життя. - Щось інше. А лютуєте на неї, тому що: - У Вас не вистачає фізичних і моральних ресурсів керувати гнівом, ви втомлені через те, що доглядаєте маму і змушені відкладати інші справи через це. І на відпочинок часу банально нема. - У Вас є незакриті гештальти ще з дитинства та юності, коли стосунки з мамою були напружені (мама авторитарна, Ви постійно були під її контролем, і зараз знаходитесь в співзалежних стосунках із нею, не зважаючи на те, що вона старенька і хвора). Тут обидва варіанти підходять Вам і потребують психотерапії очно чи онлаін вже в індивідуальному форматі, а не на форумі. Краще очно, бо живий контакт з психологом людей у Вашому стані більш зцілює і надає сил. Відредаговано автором 04-02-2024 08:05:57
|
| 04-02-2024 08:21:23Доповнення від автора |
|
↩ Реакція на відповідь № 359871 для Марія Радченко Допомогаю - всі варианти, крім:хочу допомогати, - бо не хочу, це не мій вибір, так треба, мені від неї не потрібно нічого, мені краще, коли її нема поряд. Так, вона мене дратує: т.к. мало ресурсів (а вона на це ображена, що я не успішна в житті, хоч старту мені не дала), вона і зараз вважає, що я повинна її слухатись. Зарах живу окремо, приїджаю. До цього більш року з нею жила. Якщо їй стане більш погано, буду доглядати, що ж робити( |
| 04-02-2024 08:23:21Доповнення від автора |
| Допомогаю, бо відчуття провини, долгу та я дуже залежна від суспільної думки. Даже негатив в соцмережах ображає мене. |
| Марія Радченко психолог Дніпро 04-02-2024 09:23:27 |
Я вже бачу у Вас певний прогрес в тому плані, що раніш Ви зверталися на форум з проханням пояснити, чому в соцмережах стільки негативу (тобто, Ваш запит був спрямований на зовнішній світ і думку оточуючих про Вас), а зараз більш глибоко рефлексуєте свої почуття і відчуваєте, що маєте агресію до мами.
Ці почуття нормальні. Психологи відносять догляд за хворим (якщо це не Ваша професія і хворий - не Ваш пацієнт) до життєвої кризи. Також нормально не любити маму, але піклуватися про неї, бо по закону і якимось Вашим моральним принципам Ви не повинні полишати її саму. Дуже багато дорослих людей проходять важкий емоційний і моральний шлях, щоб зізнатись собі, що вони не люблять когось з родичів, які в минулому завдали їм певної психологічної шкоди. Але при цьому мають достатньо особистісної зрілості, щоб нести відповідальність за себе, а іноді й за близьких людей. Ситуація у Вас складна тим, що її не можна прибрати з життя, вона ще довго буде стресовим фактором, що на нього впливає. Якщо Ви, до прикладу, не наймете сиділку, щоб та за помірну плату хоч іноді піклувалась про маму замість Вас, то весь цей вантаж і далі буде на Ваших плечах. Індивідуальна підтримуюча психотерапія допомогла б Вам зекономити моральний ресурс і накопичити його під час цього складного періоду аж до смерті матері, а після її смерті - пережити втрату близької людини. Паралельно можна розмовляти з психологом про Ваші стосунки з мамою в дитинстві та юності, щоб визнати і опрацювати образу на цю людину, але це тільки у випадку, якщо Вам на це стане сил, бо травми не опрацьовуються в не ресурсному стані.
|
| Светлана Владимировна Киселевская психолог Дніпро 04-02-2024 10:25:37 |
Добрый день!
цитата:
допомогати И похоже, у вас не получается их восстанавливать. Вам никто не может помочь по уходу за мамой? Например, муж и/или старший ребенок? Или нанять почасово сиделку, хоть на какое-то время, чтобы вы смогли отдохнуть?
|
| 04-02-2024 10:32:29Доповнення від автора |
|
Ні, допомогати не будуть, це мій долг. |
| 04-02-2024 10:35:59Доповнення від автора |
|
↩ Реакція на відповідь № 359884 для Марія Радченко Я допомогала мамі доглядати за хворою лежачою бабцею, яка сиділа зі мною, поки мама працювала.Так до бабці ніякої агресїї не було в мене, навпаки, я її жаліла. Це щось в моїх відносинах з мамою не так, якась образа ще з дитинства( Ще ї з суспільство засуджує мене, я відчуваю, тобто я погана( |
| Юлия Витальевна Якименко психолог Дніпро 04-02-2024 11:45:19 |
1
Здравствуйте! Це щось в моїх відносинах з мамою не так, якась образа ще з дитинства(" я с Вами соглашусь, и сейчас Вы не можете вести себя иначе, у Вас полная агрессия на ее беспомощность. Как думаете какие обиды на маму, она Вас не замечала, уделяла мало внимания, Вы чувствовали себя одинокой и беззащитной.....? Ще ї з суспільство засуджує мене, я відчуваю, тобто я погана(" Вы ищите поддержки у окружающих, однако им не понятна Ваша боль, и в свой адресс Вы получаете не поддержку, а осуждение! И с маминой стороны и стороны общества Вы ощущаете себя "плохой". Поработайте с психологом!
|
| 04-02-2024 12:06:50Доповнення від автора |
|
↩ Реакція на відповідь № 359895 для Юлия Витальевна Вона захворіла в мої 10 років, стала інвалідом. Тоді ж вмер дідусь, який зобезпечував, та не стало грошей. В мене не було друзів, мене ображали через бідність, хвору маму (передразнювали), тому що не було батька в мене. Я відчувала зневагу до себе від суспільства.А мама вважала, що я повинна їй допомогати, тобто в підлітковому віці я ходила тільки з нею, все робила, що вона казала. Потім заміж вийшла, але кожен тиждень приїзджала допомогати все життя. Ще мама порівнювала мене з успішними дітьми інших, не зважаючі на те, що тім більш дали на старті. Це могло викликати образу? Ще я злюсь на себе, через те, що бідна, неуспішна( |
| Наталия Павловна Венглинская психолог Київ 04-02-2024 12:52:08 |
1
ДОброго часу доби! Дуже важка ситуація, співчуваю Вам. Так щоб прям допомогти-допомогти - Вам треа індивідуальні консультації. А от хоч трохи розібратися - то сайт саме те що треба. Як вже сказали колеги у агресії є історія зародження та розвитку. Можно працювати над тим щоб докопуватися саме до початку - це довго та детально, але дасть глибокий стійкий результат і змінить Вас принципово. І це можливо лише в терапії. Я пропоную зараз не копати, а саме розбиратися з тим, що є та віднайти можливості допомогти собі прямо зараз. На Ваш погляд, по Вашим цінностям та Вашій філософії життя - хто має доглядати стареньких батьків, якщо вони потребують допомоги? Я розумію, що питання очевидне. Але, Ваше відношення до того, що Ви робите залежить напряму від відвертої Вашої відповіді. цитата:
В мене не було... мене ображали... Я відчувала... Розкажіть про те, що у Вас є і що Ви можете змінювати, на що можете впливати. Це знов дуже важливо, бо фокусуючи увагу на недоліках як минулого так і сьогодення Ви тільки ще більше себе дестабілізуєте та розкачуєете емоційно, ментально та фізично. Що ніяким чином Вам не допоможе у ситуації. Тому розкажіть про Ваші ресурси, надбання, досягнення які є зараз. Відредаговано автором 04-02-2024 12:59:04
|
| 04-02-2024 13:12:30Доповнення від автора |
|
↩ Реакція на відповідь № 359899 для Наталия Павловна Доглядати буду я, це не обговорюється.Зараз працюю, тому що можна приїжджати раз на тиждень. Якщо погіршиться стан здоров'я, оформлю догляд та переїду до неї. Придеться звільнитись з роботи, не буде грошей. Або знайти доглядальницю, якій можно довіряти, та платити, - це дорого, напевно, не потяну фінансово, бо мала зп. Що буде, не можу знати точно. |
| Ірина Миколенко психолог Полтава 04-02-2024 13:19:34 |
1
Доброго дня! У вас агрессия на мать - накопленная и обиды - потому что она вас подавляла... и даже сейчас вами управляет... ( потому что привыкла так - и властная характер такой) У вас с ней стерты границы... нет уважения к друг другу... И конечно у вас идет агрессия... ( которую надо прорабатывать с психологом) А чувство долга вас держит... вот и злитесь. Вы ее уже не переделаете... ( возраст, и искаженное отношение к вам) Лучше всего нанять сиделку или соц работника - возможно есть вариант соц работника ( они бесплатно помогают)
|
| 04-02-2024 13:24:19Доповнення від автора |
|
Останній час з нею важко спілкуватись - повторюю по двадцять разів, вона відповідає невпопад або мовчить! Що це, раніше не було такого? І постійно мерзне, хоч в квартирі тепло. Постійно щось болить. Не бачить, що посуд брудний, не дозволяє мити. Воду заряджає на буклетах, там тина вже у цій банці плаває, торкатись її не дозволяє. Все це дратує, я кричу, вона плакати починає( |
| 04-02-2024 13:27:04Доповнення від автора |
|
↩ Реакція на відповідь № 359903 для Ірина Миколенко Ні, я сама її буду доглядати, доглядальницю може тільки на декілька часів зможу оплатити.Я мало заробляю. |
| Ірина Миколенко психолог Полтава 04-02-2024 13:33:29 |
Плачем она защищается - от вашей агрессии ( и манипуляция)
А не разрешает - потому что привыкла чтоб все по ее было ( с такими людьми очень тяжело - долго общаться) Сочувствую вам! Старайтесь с ней как можно меньше общаться. Вам тогда будет легче! Только по мере необходимости. Она уже пожилая женщина ( свои старческие болячки) плюс особенности характера которые все усугубляют. "Ні, я сама її буду доглядати, доглядальницю може тільки на декілька часів зможу оплатити. Я мало заробляю." Я вам написала, что есть соц работники - которые по закону Украины положены - бесплатно - для инвалидов. Разузнайте - вам помогут. ( ваша ж мать инвалид) Почему вы так упираетесь? Чего боитесь? Вам же легче станет - хоть чучуть - придут - пол помоют, постирают, кушать приготовят матери. Но это ваш выбор.
|
| Наталия Павловна Венглинская психолог Київ 04-02-2024 13:33:52 |
1
цитата:
Доглядати буду я, це не обговорюється. Питання було: цитата:
хто має доглядати стареньких батьків, якщо вони потребують допомоги? Коли Ви кажете "я буду.. це не обговорюється" - це не про цінності, це про кандали, про несвободу. І допоки Ви не розберетеся з цим - будете страждати. цитата:
Що буде, не можу знати точно. Не має значення що було, та що буде. В Вашій ситуації зараз лише важливо те, що є. А що у Вас є?
|
| 04-02-2024 13:50:01Доповнення від автора |
|
↩ Реакція на відповідь № 359909 для Наталия Павловна Є - зараз працюю доба/три. Робота важка, нелюбима, але платять регулярно, та зручний графік. Є вища освіта, але по спеціальності не працювала давно.Сім'я, двоє дітей. Є квартира, де я прописана, та можу жити окремо від мами. Я власниця половини маминої квартири також. Роботу потім хочу змінити, але не зараз. Бо, якщо мати стане лежачою, то графік доба/три зручний. І гроші потрібні. Можу міняти проживання - з мамою або окремо. Це, поки мамі не стало гірше, потім вибору не буде. |
| 04-02-2024 13:51:15Доповнення від автора |
|
↩ Реакція на відповідь № 359909 для Наталия Павловна На дітей ресурсів вже не вистачає в мене, але в них батько хороший, мій чоловік. |
| Наталия Павловна Венглинская психолог Київ 04-02-2024 15:58:09 |
цитата:
Є - зараз.. Люблячий, дбайливий чоловік! Робота, яка дає багато вільного часу та стійкий дохід! Ви - розумниця! - отримали вищу освіту! Ви мудра жінка - не зважаючі на складні обставини Ви зберегли родину, взаємовідносини з чоловіком! У Вас є свій особистий простір - своя квартира! СУПЕР!!! Що б я Вам запропонувала зробити: 1 - все ж таки розібратися із своїми особистими цінностями - питання ще так і висить без відповіді ) Чому це важно? - коли я роблю те, що для мене цінно.. навіть якщо на це я вкладаю багато своїх ресурсів - це перестає бути моїм обов'язком... 2 - зосередитись на тому що у Вас є, поки Ви не почнете відчувати свою силу, ресурсність. Я це називаю "погляд бджілки". Бджілка навіть на смітнику знайде квіточку і буде радісно збирати мед. Нам дуже хочеться змінити обставини. Думаємо, що саме тоді ми будемо відчувати себе щасливими. Істина в тому, що ВІДЧУТТЯ воно формується всередині, поза обставин, не залежно від обставин. Це те, чому вчив та як допомагав оточуючим Віктор Франкл будучи в'язнем канцтабору. Жити та насолоджуватися життям можна за будь яких умов, коли спираєшся на те, що маєш, чим пишаєшся, чому радієш.. Але коли фокусуєшся на тому, чого нема, що знесилює, що сердить - ці руйнівні почуття синергуют із обставинами і стає ще важче. Розумієте про що я? Так, Ваші обставини складні і виснажливі. І є два путя: 1 - дивлюся на складнощі і страждаю.. 2 - дивлюся на надбання, спираюся на них і пораюся із складнощами... Ваші почуття дууже важливі!!! Але вони мають сенс лише тоді, коли допомагают Вам жити. Подивіться мультик "Головоломка" - там якраз про це, коли Відраза, Гнів та Сум допомогли дівчинці вижити... Відредаговано автором 04-02-2024 16:02:11
|
| Юлия Витальевна Якименко психолог Дніпро 04-02-2024 17:35:48 |
"А мама вважала, що я повинна їй допомогати, тобто в підлітковому віці я ходила тільки з нею, все робила, що вона казала" Вам пришлось в своем детстве страдать вместе с матерью, ей было сложно жить и Вам как ребенку помогать и не принадлежать себе. Иначе другого выхода не видела Ваша мать, также как и Вы сейчас.
"Ще мама порівнювала мене з успішними дітьми інших, не зважаючі на те, що тім більш дали на старті. Це могло викликати образу?" Ще я злюсь на себе, через те, що бідна, неуспішна(" потому что Вы не жили как хотели и все время слушали маму? Знаете откуда чувство вины? От того, что за свою жизнь ответственность человек должен брать, и это о том же, не повторяя судьбу и жизнь по накатанной (оставаться сиделкой как мама для родных, в последствии раздражаться на нее и мучаться от этого). Что можно сделать кроме того, что Вы говорите "только я буду сидеть", какие еще другие варианты есть? Ведь это звучит мазохистично, Вы и дальше находите выход только страдать и еще больше агресировать на нее, так как ВЫ до сих пор заложник обстоятельст, и решение у Вас одно и тоже, только вот оно ничего не решает для Вас! Відредаговано автором 04-02-2024 17:37:54
|
| Павел Леонидович Басанский психолог Київ 05-02-2024 01:19:41 |
2
Наталия Павловна Венглинская цитата:
у розмовах з нею кажу, що я її прислуга. Ділилась на жіночому форумі почуттями, мене осудили, написали, що я погана по відношенню до мами цитата:
В дитинстві була авторитарна зі мною, в мене не було спілкування з однолітками майже, весь час з мамою Ви питаєте: цитата:
Чому я мамі допомогаю, але злюсь на неї? цитата:
Мене дратує, що вона не просить мене, а як будто приказує. Каже, я стара, хвора, тому ти повинна, робити те, що я хочу... цитата:
Але чому я повинна слухатись її, якщо це вона від мене залежить? І це відбувається саме тому що Ви й досі ще не подорослішали і не сепарувалися від неї. І це ДУЖЕ нездорова ситуація у 47 років. Ви й самі це добре розумієте: цитата:
Коли кричу, що маю право робити щось, що в мене своє життя, що я не повинна їй усе розповідати. Але мені ж під 50 вже( цитата:
Останній час з нею важко спілкуватись - повторюю по двадцять разів, вона відповідає невпопад або мовчить! Що це, раніше не було такого? І постійно мерзне, хоч в квартирі тепло. Постійно щось болить
|
| 05-02-2024 07:30:13Доповнення від автора |
| Мене ще якась безвихідність зараз пригничує. І з мамою і з тим, що зараз війна. Мама казала, що, якщо було в нас, не дай Бог, як в Маріуполі, вона б залишилась у себе в квартирі, щоб не було навколо. А я ж прив'язана до неї, залежу від її рішень( Плюс мала зп в мене, грошей не вистачає на все, що потрібно. Через ці всі думки депресія в мене( |
| Алла Григорівна Веленко психолог Київ 05-02-2024 09:42:52 |
2
Павел Леонидович Басанский Доброго ранку Джулія! Колеги вже багато корисного написали Вам, тому щоб не повторюватися, спробую зосередитися на основному, на мою думку. Насправді, доглядати хворих людей які перебувають вже у похилому віці, завжди дуже складно. І особливо, якщо це близькі люди, родичі. Адже, вони психо-емоційно виснажені і їм потрібно, щоб жити, багато додаткової енергії. Вони, зовсім цього не бажаючи, перетворюються на таких собі "енергетичних вампірів". І своїми капризами та примхами намагаються підсвідомо цю енергію "взяти". І роблять це абсолютно ненавмисне. Так само поводять себе і маленькі діти, коли їм не вистачає енергії щастя від батьків. Тобто, насправді, причина не стільки в хворих людях та дітях, скільки в тих, з ким вони контактують. У Вашому випадку, в Вас. Ви сама "вичавлена" як лимон, у Вас елементарно немає ані сил, ані ресурсів на свою мама. Тому думати, що Ви погана дочка - нісенітниця! Окрім того, між Вами та мамою є величезна кількість недовирішених родових питань, які "застрягли" всередині Вас енергетичними блоками. Ще і тому у Вас зараз не має на маму сил. Окрім того, Ви не вмієте поповнювати свої ресурси. Що робити? Якщо є можливість, найміть мамі людину, яка буде за нею дивитися. А Ви станете просто приїздити в гості і контролювати ситуацію. Друге. Я б Вам дуже радила почати працювати з психологом щодо трансформації дитячих проблем. Це розблокує той потік енергії, якої Вам так не вистачає. І третє. Навчіться наповнювати себе за допомогою прогулянок, бігу, занять спортом та духовних практик. Відредаговано автором 05-02-2024 09:45:25
|
| Ірина Миколенко психолог Полтава 05-02-2024 11:19:10 |
2
Павел Леонидович Басанский Вы не хотите решать - вашу проблему... вы от нее мучаетесь... но решать не хотите... Вам злость свою на мать надо обязательно проработать ( в идеале прийти к прощению, или хотя бы просто отпустить обиды) А к маме допустить соц работников - но вы и этого снова не хотите... А работу можно начать искать новую - где лучше платят... У вас программа стоит- привыкли к бедной жизни с детства - к тому что всегда какието трудности окружают... и плюс мама, которая вас к себе привязала психологически ( своим влиянием и властью над вами) Вы с мамой теперь как слились воедино - это не нормально, такая сильная взаимозависимость - когда вы друг друга подавляете и мучаете... скандалами. Все это надо уже сейчас решать. Мы подсказали как! Но вы всеравно ходите по кругу - вгоняя себя в депрессию.
|
| 05-02-2024 12:45:28Доповнення від автора |
|
↩ Реакція на відповідь № 360000 для Ірина Миколенко Мені постійно хочется, щоб мама стала іншою людиною, підтримувала мене, співчувала.Але вона як будто не чує мене зараз( Я їй про проблеми зі здоров'ям дітей - вона про політику мені. Я їй про свої фінансові проблеми - вона про якихсь сосідок 90-річних, яких я не знаю та не цікавлюсь. Це через вік чи через характер? Бо я вже забуваю, яка вона раніше була( В мене ж нема з ким говорити більш в реалі, подруг нема. |
| Павел Леонидович Басанский психолог Київ 05-02-2024 15:32:56 |
2
Юлия Витальевна Якименко цитата:
Мені постійно хочется, щоб мама стала іншою людиною, підтримувала мене, співчувала цитата:
Але вона як будто не чує мене зараз( Я їй про проблеми зі здоров'ям дітей - вона про політику мені. Я їй про свої фінансові проблеми - вона про якихсь сосідок 90-річних, яких я не знаю та не цікавлюсь. Це через вік чи через характер?
|
| Юлия Витальевна Якименко психолог Дніпро 05-02-2024 15:59:26 |
2
Павел Леонидович Басанский Мені постійно хочется, щоб мама стала іншою людиною, підтримувала мене, співчувала. Але вона як будто не чує мене зараз" к сожалению это нвозможно! Изменить другого, чтобы слышали Вас, когда и без того не слышала. Ваша мама живет своей жизнью, и собственными проблемами и интересами, которые не интересуют Вас. Поэтому Вы если хотите можете дать ей пространство рассказать о своих интересах "про якихсь сосідок 90-річних, яких я не знаю та не цікавлюсь" и не включатся в это, пусть говорит,просто дать ей выговорится! Я понимаю Вам хочется тоже получить поддержку и самой выговорится, но не там Вы ее ищите, т.к она живет в своем мире. Вам стоит снизить свои ожидания от пожилой и больной матери. В мене ж нема з ким говорити більш в реалі, подруг нема" у Вас есть взрослые дети! Поймите Вы хотите невозможных отношений, она останется такой, а ВАм необходимо менять отношение и ожидания от нее. Да, сложно и больно, хочется чтоб близкий понимал и включался, но так бывает, что этот близкий человек неспособен оправдать ожидания.
|
| Ірина Миколенко психолог Полтава 05-02-2024 20:01:32 |
1
"Мені постійно хочется, щоб мама стала іншою людиною, підтримувала мене, співчувала. Але вона як будто не чує мене зараз" а раньше она вас поддерживала и сочувствовала? Хотя наверняка она и чтото хорошее вам сделала - вы сами говорили что заботилась о вас. Но она вас подавляла... ломала вашу волю... Другим человеком она увы не станет... как бы вам не хотелось... но люди в возрасте это уже сформированные личности. Плюс накладывается возраст... И самое главное - у вас и раньше с ней не было понимания... увы... Осознайте что вы с мамой - очень разные люди... потому у вас и не понимание всю жизнь было... потому и тяжело так сейчас... То она вас раньше держала морально и психологически доминировала над вами - вы испытали психологическое насилие... где вашу волю перекрывали... и вы не осознанно сейчас маму наказываете... и пытаетесь ее переделать и чтото ей доказать... но это тупик... не держите ее... пусть она доживает свою старость спокойно... Отпустите... это лучше всего будет. Общайтесь с ней, но по минимуму. И найдите соц работника или сиделку.
|
Щоб запитати або відповісти, авторизируйтесь або пройдіть реєстрацію!
Ви можете запропонувати автору цього питання поспілкуватися
Надіслати запит на спілкування можуть зареєстровані користувачіЩоб відправити автору цього питання пропозицію поспілкуватися, Вам потрібно бути авторизованим.
Поради відвідувачів
Ще немає коментарів. Ви можете бути першим, хто запропонує автору якусь пораду.
 |
|
Наші психологи
