Question

28-02-2024

Доброго дня.
Часто помічаю що після близького спілкування, коли я розкриваюсь перед людьми в мене неприємний осадок, якесь таке відчуття приниженості. В момент спілкування ніби все супер. Але після отакий стан. Відчуття ніби я гірше інших людей і явно не дотягую до їх рівня по багатьох параметрах. Особливо це після спілкування з близькими — з хлопцем, з сестрами, з батьками, з подругою. А коли довго не спілкуюсь, то відчуття покинутості і непотрібності.

Питання від: Соломія; Вік: 21

подобається запитання?

28-02-2024 21:05:38Доповнення від автора

↩ Реакція на відповідь № 361822 для Яна Валерьевна

Важко сказати. Ніби завжди так було, коли більше дискомфорт, коли менше. Але останнім часом я стала до цього більш чутлива, мене зачіпають якісь дрібниці. Наприклад сьогодні був такий діалог з сестрою: я їй розповіла що почала продавати деякі свої вироби за невеличку ціну, я захоплююсь рукоділлям, і на це вона відповіла що це жесть як дешево, хоча для мене це цілком нормально, бо я ще лиш недавно почала цим займатися, і мені на радість якщо навіть просто отримаю гроші за вкладений матеріал і когось порадую красивою річчю, отримаю відгук та досвід щоб далі розвивати справу якщо буде до душі. Але після розмови таке відчуття ну що ніби я ні на що не здатна і те що я роблю немає ніякої цінності

28-02-2024 21:24:05Доповнення від автора

↩ Реакція на відповідь № 361824 для Яна Валерьевна

Хочу пояснити, що вона це сказала добрим, навіть лагідним тоном. Тобто я думаю що вона не мала на меті насміхатися з мене. Але я якраз це сприйняла як насмішку чи щось таке.

Я хочу запитати, з чим може бути пов'язано таке моє сприйняття, відчуття від спілкування? В принципі люди у спілкуванні зі мною налаштовані позитивно, проявляють ініціативу, стараюсься допомогти, щось порадити, поділитися своїми думками, тощо, але я часто обдумую діалоги і зациклююся на таких деталях які мене ніби принижують чи ображають

Щоб запитати або відповісти, авторизируйтесь або пройдіть реєстрацію!

Автор питання не дозволив його обговорення. Заборона стосується порад від нефахівців. Відкриті для коментарів питання - тут.

Наші психологи

Яна Музик
(Київ, онлайн)

Юлия Якименко
(Онлайн)

Ирина Островерх
(Харків)

Нiна Уенем
(Онлайн)

Яна Валерьевна Музик психолог Київ · Answer 1 · 2024-02-28 20:22:14

Здравствуйте, Соломия. А когда вы стали это замечать? После какого общения? Как в семье вашей строились отношения?

Яна Валерьевна Музик психолог Київ · Answer 2 · 2024-02-28 21:12:56

То есть, сестра вместо поддержки и похвалы, обесценила ваши старания, ваше вдохновение. То, что вы делаете, это абсолютно нормально, особенно если вы только в начале вашего пути, в начале вашего захватывающего вас дела. Видимо в вашей семье именно так обходились и обходятся с чувствами - обесценивают. Иначе, откуда взяться вашим чувствам униженности, неуважения?
Чего бы вы хотели от психологов? какой рекомендации?

Відредаговано автором 28-02-2024 21:13:18

score 2 · Answer 3 · 2024-02-28 21:19:48

Доброго дня!

Схоже, що ви перебуваєте в комплексі знецінення, і оточуючі відображають те чим ви наповнені. Покинутість та непотрібність - це сигнали травми, де є відчуття самотності та нерозділеності почуттів.
Розкажіть, що ви переживали в дитинстві і хто був надійним підтримуючим дорослим поруч з вами? Як вас підтримували? Чи схильні ви до перфекціонізму? Як переживаєте невдоволеність собою? Як ставитись самі до себе? Чи є сприйняття критики?

Все, що з вами зараз відбувається є наслідком того, що трапилось раніше.
Подумайте, якого відношення ви потребуєте? Почніть практикувати таке ставлення, цінуючи себе і не перекладаючи відповідальності на інших. З часом близькі та рідні почнуть те саме відображати. Має відбутись глибинний трансформуючий процес внутрішніх змін. Проте перепискою такі проблеми не вирішуються і вам потрібна психотерапія!

Відредаговано автором 28-02-2024 21:20:55

Яна Валерьевна Музик психолог Київ · Answer 4 · 2024-02-28 21:37:00

Соглашусь с коллегой, что ваше восприятие сформировано более ранними травмами в детстве. Это зависело от значимых взрослых, которые окружали вас в детстве. И, я думаю, ваша врожденная чувствительность к словам окружающих. Может кто-то из близких такой же чувствительный и мнительный?
Это хорошо, что вы замечаете, что люди к вам относятся позитивно. Это на многое влияет. Но ваше отношение к себе влияет на вас намного больше. Как вы сами себя воспринимаете?

Павел Леонидович Басанский психолог Київ · Answer 5 · 2024-02-28 22:18:41

Доброго вечора, Соломіє!

цитата:

Відчуття ніби я гірше інших людей і явно не дотягую до їх рівня по багатьох параметрах. Особливо це після спілкування з близькими — з хлопцем, з сестрами, з батьками, з подругою. А коли довго не спілкуюсь, то відчуття покинутості і непотрібності

Справа 100% в батьках, у відносинах з ними. Скоріш за все Ви отримали нарцисичну травму - від постійного знецінення, ігнорування та емоційного холоду - від одного або і обох батьків одразу. Тому й відчуття покинутості. Нарцисам насправді ніхто не потрібен, окрім них самих. Вони вкрай егоїстичні та самозакохані люди. Всі інші, навіть рідні діти, повинні приносити користь - щоб збільшувати їх дуту велич, щоб вони могли хизуватися їхніми успіхами перед знайомими, колегами, друзями, родичами.
Тобто любити просто так, безумовною любов'ю, вони НЕ ВМІЮТЬ, як і співчувати. Через ці особливості характеру вони і наносять травми своїм дітям.

цитата:

Я хочу запитати, з чим може бути пов'язано таке моє сприйняття, відчуття від спілкування? В принципі люди у спілкуванні зі мною налаштовані позитивно, проявляють ініціативу, стараюсься допомогти, щось порадити, поділитися своїми думками, тощо, але я часто обдумую діалоги і зациклююся на таких деталях які мене ніби принижують чи ображають

А людині, яка отримала подібну травму, постійно здається, що її ображають, навіть коли цього взагалі немає, бо в неї викривлене сприйняття реальності - вона настільки травмована, що ВЕСЬ ЧАС чекає на негатив. Це давня і глибока звичка. Полагодити себе можливо - на психотерапії з психологом. Самостійно та через статті-книги-відео це зробити неможливо.

Нора Маркман психолог Київ · Answer 6 · 2024-02-29 04:25:07

Вітаю. Теж схиляюся, що причини такого вашого самопочуття - скоріше за все походять з минулого. Ви описуєте стан, з якого помітно що у вас нестабільна самооцінка, і скоріш за все причини цього - у вашому минулому. Було б чудово, якщо б ви знайшли можливість і звернулися до спеціаліста, щоб краще вивчити себе і позбутися цих проблем з самосприйняттям. Також поміркуйте, чи були у вас в дитинстві чи після, випадки коли ваша думка або дія - знецінювались? Ви пишете, що це відчуття з'являється у вас після спілкування.. Можливо хтось з близьких людей робив вам болісні зауваження, критикував, або наприклад розповсюджував плітки? Або ви були свідком знецінення або нехтування по відношення до іншої близької вам людини?

Алла Григорівна Веленко психолог Київ · Answer 7 · 2024-02-29 10:27:31

Доброго ранку Соломіє!
Співчуваю Вам. Адже, насправді, проблема не в тому, що ми відкриваємося перед близькими людьми, а в тому, як відкриваємося!
Адже, ми створені таким чином, що надзвичайно важливим є наше сприйняття себе самих. І якщо ми внутрішньо не самодостатні ( не плутати з самостійністю), люба відкрита розмова стане нас болісно ранити. Бо знаходимося в психо-емоційно залежному стані в цей момент і налаштовані на якісь очікування від тих людей, з якими відверті. І якщо наші очікування не співпадають з тим, що відбувається в реальності - це травма, адже, стається руйнація нашої ідеалістичної картинки сприйняття себе та оточуючих людей.
Які у Вас стосунки з батьками, особливо, з батьком? Як вони до Вас ставилися в дитинстві? Адже, на мою думку, "коріння" проблеми знаходиться саме там...

score 3 · Answer 8 · 2024-02-29 10:28:08

Доброго ранку, Соломіє!

цитата:

Я хочу запитати, з чим може бути пов'язано таке моє сприйняття, відчуття від спілкування?

Причина, ймовірно, в болісному досвіді Вашого дитинтства. Тобто в сформованих поглядах на себе і на ставлення інших людей до себе.
Зрештою, тоді, на жаль, не було сформовано в достатній мірі почутя САМОЦІННОСТІ.

Отже, ці дві складові, слугують грунтом до викривленого сприйняття подій в теперішній час. А звичка почувати себе приниженою є сильнішою за змогу бути об'єктивною в контакті з іншими.

Натомість за логікою після питання ЧОМУ? йде наступне питання Що з цим робити?
Ви його собі ставите? Якщо відповідь ствердна, то найкращим варіантом буде співпраця з психологом, відвідування психологічної групи, самостійні кроки (ведення емоційного щоденника, читання тощо).
Також пропоную переглянути відео на тему впевненості в собі
УВЕРЕННОСТЬ В СЕБЕ. КАК ЕЕ ПОВЫСИТЬ.
https://upsihologa.com.ua/audio-video-461

Відредаговано автором 29-02-2024 10:29:33

Наталия Горская психолог Київ · Answer 9 · 2024-02-29 16:32:32

Соломіє, той приклад, що Ви привели, щодо сестри і прикрас, дозволяє припустити, що проблема в вашій підвищеній вразливості через відсутність внутрішніх опор на Себе.
Ви втрачаєте рівновагу, якщо інший не підтримує Вас.

Хоча у вашому прикладі сестра навіть навпаки сказала, що ці прикраси можна продавати дорожче, отже, вона сказала, що Ви класно це робите.
Але Ви відчули, що Вас не підтримують , а вказують на небажання брати відповідні кошти за свій труд.
Сестра оцінила ваш труд вище, ніж Ви самі.
По суті- не погодилась з вашою думкою. І Вас "розхитало ".

Вам дійсно важливо опрацювати тему самооцінки, впевненості в собі, поваги до своїх почуттів та бачення реальності.
Ви маєте якесь бачення "як я хочу", але Вам важко, коли його не розділяють близькі Вам люди.

Answer 10 · 2024-03-10 18:50:42

Добрый день, скорее всего ваш вопрос связан с самооценкой, а это вопрос глобальный. Надо изучать все этапы вашего детства, отношения с родителями. Я бы рекомендовала вам поработать с психологом

Відчуття приниженості після спілкування